Ухвала

від 07.02.2013 по справі 2а-10292/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10292/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, наказу, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» (надалі за текстом - «ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс») звернулось до суду з позовом про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі за текстом - ДПІ у Святошинському районі м. Києва) щодо визнання нікчемними правочинів, укладених з ПП «Ескорт». Позивач також просив визнати протиправним та скасувати наказ № 466 від 27.02.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Ескорт», визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000742230 від 23.03.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.11.2011 р. та 05.12.2011 р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва на адресу ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» направлялись запити про надання пояснень та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ПП «Ескорт».

27.02.2012 р. виконуючим обов'язки голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України видано наказ № 466 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс».

У період з 27 лютого 2012 року по 12 червня 2012 року посадовцями ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі названого наказу та направлення від 27 лютого 2012 року №780/22-00П було проведено перевірку ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Ескорт» за період з 01 вересня 2011 року по 31 жовтня 2011 року.

Результати перевірки оформлено актом № 68/22-30/25409368 від 12 березня 2012 року.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.2 ст. 98, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму - 398 709,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 176 057,00 грн., за жовтень 2011 року у сумі 222 652,00 грн., в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму - 398 709,00 грн.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

01.08.2011 р. між ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» та ПП «Ескорт» укладено договір оренди № 77/11 за умовами якого позивач прийняв у тимчасове платне користування компоненти для цивільних гелікоптерів Ми-2.

На підставі цього договору орендодавцем видано податкові накладні на загальну суму 191 842 грн. 66 коп.

У вересні-жовтні 2011 р. ПП «Ескорт» видано накладні на придбання авіаційного керосину на загальну суму 1 241 197 грн. та податкові накладні на загальну суму 206 866 грн. 17 коп.

Зазначені суми податку на додану вартість позивачем включено до складу податкового кредиту.

Разом з тим, за даними акта перевірки ПП «Ескорт» від 15.12.2011 р. на підприємстві відсутні основні засоби і керівник цього підприємства заперечує свою причетність до його фінансово-господарської діяльності.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, органом державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742230 від 23.03.2012 р., яким позивачеві суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на суму 498 386 грн. 25 коп., в тому числі 398 709 грн. за основним платежем та 99 677 грн. 25 коп. за штрафними санкціями.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (надалі за текстом - «Порядок»), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку правомірність проведення перевірки ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» та про не доведеність позивачем реальності отримання товарів та послуг від ПП «Ескорт».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, згідно актів про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ескорт» від 14.12.2011 р. № 497/3-23-40-21647912, від 03.02.2012 р. № 99/3-23-60 приватне підприємство за юридичною адресою не знаходиться, його фактична адреса невідома, на підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності, найманих працівників не має.

З матеріалів справи також вбачається, що директор та засновник ПП «Ескорт» ОСОБА_3 заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, неодноразово перебував у місцях позбавлення волі, при цьому первинні документи та податкова звітність складались невідомими особами навіть у період відбуття ОСОБА_3 покарання.

За таких обставин виписані від імені ПП «Ескорт» бухгалтерські документи та податкові накладні не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум до складу податкового кредиту є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 12 лютого 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.