Постанова

від 26.06.2013 по справі 2а-10292/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2013 року № 2а-10292/12/2670 (7280)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2012 № 0000742230, визнання протиправним та скасування наказу № 466 від 27.02.2012, визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки, щодо визнання правочинів нікчемними, встановлення відсутності компетенції відповідача щодо визнання правочинів нікчемними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2012 № 2а 10292/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2013 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2013 справа № 2а 10292/12/2670 прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 11.06.2013 позивач зменшив позовні вимоги та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000742230 від 23.03.2012.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій із контрагентом. З огляду на що, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали перевірки та матеріали досудового розслідування, які свідчать про здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентом без мети настання реальних наслідків. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач направив на адресу позивача листи від 16.11.2011 та від 05.12.2012 про надання документальних підтверджень та пояснень стосовно взаємовідносин ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» з ПП «Ескорт» за періоди вересень та жовтень 2011 року.

На зазначені запити позивач направив відповіді від 28.11.2011 № 37/28-11/2011 та від 09.12.2011 № 37/29-12/2011, якими надав відповідачу копії наступних первинних документів щодо взаємовідносин з ПП «Ескорт»: договору № 77/11 від 01.08.2011; рахунків-фактур № 196 від 01.09.2011, № 199 від 12.09.2011, № 210 від 30.09.2011, № 215 від 12.10.2011; видаткових накладних № 877 від 20.09.2011, № 881 від 22.09.2011, № 281 від 03.10.2011, № 286 від 14.10.2011; податкових накладних № 24 від 20.09.2011, № 28 від 22.09.2011, № 44 від 30.09.2011, № 46 від 30.09.2011, № 8 від 03.10.2011, № 28 від 14.10.2011, № 34 від 31.10.2011, № 37 від 31.10.2011; актів виконаних робіт № 25 від 30.09.2011, № 28 від 30.09.2011, № 32 від 30.10.2011, № 34 від 30.10.2011.

27.02.2012 відповідач виніс наказ № 466 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс».

На підставі зазначеного наказу та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 81.1 ст. 81, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України посадові особи відповідача здійснили позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» (код ЄДРПОУ 25409368) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Ескорт» (код ЄДРПОУ 21647912) за період з 01.09.2011 по 31.10.2011.

За результатами перевірки складено акт від 12.03.2012 № 68/22-30/25409368 (далі - акт № 68/22-30/25409368), згідно висновків якого правочини між позивачем та ПП «Ескорт» є нікчемними відповідно до ст.ст. 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України та, як наслідок, позивачем порушено пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 398 709,00 грн.

На підставі акту перевірки № 68/22-30/25409368 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.03.2012 № 0000742230, яким ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 498 386,25 грн., в т.ч. основний платіж - 398 709,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 99 677,25 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» з ПП «Ескорт», відповідач посилався на матеріали перевірок ПП «Ескорт» та матеріали досудового розслідування.

Так, відповідач зазначив, що отримав від ДПІ у Голосіївському районі міста Києва акти від 14.12.2011 № 1497/3-23-40-21647912 та від 03.02.2012 № 99/3-23-60 про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання ПП «Ескорт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за періоди серпень, вересень та жовтень 2011 року, згідно висновків яких, податковий орган встановив відсутність реального характеру здійснення господарських операцій ПП «Ескорт».

Крім того, постановою від 13.10.2011 № 11-0417 слідчого СВ Кіровоградського MB УМВС України в Кіровоградській області старшого лейтенанта міліції Іванова О.В. порушено кримінальну справу по факту створення фіктивних підприємств, зокрема ПП «Ескорт», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Згідно вказаної постанови, 10.08.1994 зареєстровано юридичну особу - ПП «Ескорт», засновником та директором якої став ОСОБА_2, який будучи допитаний в якості свідка, пояснив, що не мав ніякого відношення до господарської діяльності даного підприємства, не знав чим воно займається, ніяких договорів не укладав, інших документів не підписував.

Слідчим СВ Кіровоградського MB УМВС України встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово перебував у місцях позбавлення волі, останній раз був засуджений за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України і до 25.10.2010 знаходився у ВК № 49. Однак, в цей час діяльність ПП «Ескорт» не припинялася, здійснювались господарські операції та подавалась звітність невідомими особами.

ДПІ у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби було складено висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Ескорт» від 24.01.2012 № 373/26-1/51, де зазначено, що кількість працюючих на даному підприємстві - 1 особа, основні засоби відсутні, місцезнаходження не встановлено (акт ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про незнаходження за юридичною адресою). Враховуючи дані обставини, а також протокол допиту свідка ОСОБА_2 і постанову про порушення кримінальної справи від 13.10.2011 № 11-0417, податковий орган дійшов висновку про фіктивність ПП «Ескорт» (код ЄДРПОУ 21647912).

Суд зазначає, що наведені у вказаних актах відомості, а також матеріали досудового слідства по кримінальній справі, в якій не винесено обвинувального вироку, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та підлягають доведенню в межах розгляду даної справи. Тому суд, за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд встановив, що між ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» (Виконавець) та Державним агентством України з управління зоною відчуження (Замовник) було укладено Договір № 10 від 15.07.2011 про закупівлю послуг з оренди авіаційного транспорту з екіпажем за державні кошти (Т. ІІІ а.с.27-32) (далі - Договір № 10).

Згідно умов даного Договору, сторони домовились про надання Виконавцем авіаційних робіт у обсязі 160 льотних годин загальною вартістю 1 142 400,00 грн.

Також 02.09.2011 між ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» (Виконавець) та Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Замовник) було укладено Договір № 1109011009 про закупівлю послуг за державні кошти (Т. ІІІ а.с. 33-42) (далі - Договір № 1109011009).

Згідно п. 1.2 Договору № 1109011009 сторони узгодили, що кількість повітряних суден, які Виконавець повинен залучити при виконанні цього Договору: не менше 4 (чотирьох) типу «МІ-2», «Schweizer 269С», але не менше 3 (трьох) типу «МІ-2».

Згідно розділу ІІІ Договору № 1109011009, ціна даного Договору становить 10 145 616,00 грн. Вартість однієї льотної години на вертольоті типу МІ-2 встановлена у розмірі 5 496,00 грн. та на вертольоті типу «Schweizer 269С» - 5070,00 грн.

Позивач надав до матеріалів справи копію Договору № 08/11 від 04.01.2011 на аеродромне обслуговування, укладеного між ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» (Авіакомпанія) та Підприємством об'єднання громадян «Центральний аероклуб Товариства сприяння оборони України ім. О.К. Антонова» (Т.ІІІ а.с. 21-25) (далі - Договір № 08/11) та актів виконаних робіт з авіаційного обслуговування (Т. ІІІ а.с. 52-54).

У Додатку № 2 до Договору № 08/11 наведено Перелік повітряних суден ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс», яким надаються послуги на аеродромі Київ «Чайка», а саме: шість вертольотів типу Мі-2, з яких один - у льотній придатності, п'ять - на зберіганні; два вертольоти типу Robinson R-44 в льотній придатності; один вертоліт типу Schweizer 269С в льотній придатності.

Водночас, згідно пояснень позивача, для виконання Договорів № 10 та № 1109011009 в розпорядженні позивача була достатня кількість вертольотів Мі-2, але деякі з них не були укомплектовані ресурсними основними компонентами для виконання вимог льотної придатності. У зв'язку з чим, позивач прийняв рішення щодо оренди необхідних компонентів.

З цією метою, між ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» та ПП «Ескорт» було укладено Договір оренди компонентів вертольота від 01.08.2011 № 77/11 (далі - Договір № 77/11), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду компоненти (комплектуючі вироби) для цивільних гелікоптерів Мі-2 (двигуни ГТД-350, редуктори ВР-2, лопасті несучого гвинта і хвостові гвинти, в подальшому - комплектуючі) в строки та на умовах даного договору (Т. І а.с. 97-100).

На підтвердження виконання даного договору позивач надав копії наступних первинних документів:

- протоколу узгодження ціни, згідно якого сторони погодили розмір орендної плати за 1 льотну годину за кожен вид комплектуючих окремо (Т. І а.с. 101);

- акту приймання-передачі від 03.08.2011 (Додаток № 3 до Договору № 77/11), згідно якого ПП «Ескорт» передало позивачу компоненти вертольоту Мі-2 (Т. І а.с. 209);

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо оренди компонентів вертольотів Мі-2 за вересень та жовтень 2011 року на загальну суму 1 151 056,00 грн. (Т. І а.с. 108-111);

- розшифровки нарахованої орендної плати за виконання компонентів вертольотів Мі-2 (Т. І а.с. 210);

- банківських виписок про сплату на рахунок ПП «Ескорт» за оренду основних засобів грошових коштів у розмірі 512 700,00 грн. (Т. І а.с. 211-216);

- податкових накладних щодо послуг з оренди основних засобів на загальну суму 1 151 056,00 грн. (Т. І а.с. 114, 115, 120, 121);

- товарно-транспортної накладної від 03.08.2011 щодо перевезення комплектуючих до вертольота (Т. І а.с. 261).

Водночас, згідно абзацу 2 пункту 4 Договору № 77/11, сума оренди, яка належить до сплати, має бути підтверджена двостороннім актом, який має бути складений не пізніше останнього числа звітного місяця, однак такі акти позивач суду не надав.

Позивач також не надав доказів розвантаження компонентів до вертольоту, загальна вага яких, згідно товарно-транспортної накладної від 03.08.2011 складає 2,100 т, а також доказів повернення (в т.ч. транспортування) орендованих комплектуючих ПП «Ескорт».

При цьому, під час розгляду даної справи, представник позивача зазначив, що до матеріалів справи надано усі наявні у позивача первинні документи стосовно спірних господарських операцій з ПП «Ескорт».

До матеріалів справи позивач надав копію формуляру вертольота Мі-2 (Т. І а.с. 217-235), згідно якого 05.08.2011 на вертоліт Мі-2 UR-14224 було встановлено комплектуючі, в тому числі, орендовані у ПП «Ескорт» (комплект лопастей несучого гвинта, двигуни головний редуктор, хвостовий гвинт) та 06.08.2011 внесено запис про здійснення контрольного обльоту після заміни комплектуючих.

Інформацію про стан вертольота Мі-2 UR-14224 до встановлення на нього орендованих компонентів суду не надано.

Згідно запису у розділі ХІ формуляру вертольота Мі-2 UR-14224 (Т. І а.с. 226), двигун орендований у ПП «Ескорт» було знято 25.01.2012, інших відомостей про проведення робіт та ремонту двигуна на вказаному вертольоті не зазначено.

Позивач надав також копію формуляру вертольота Мі-2 (Т. І а.с. 236-235), згідно якого 10.08.2011 на вертоліт Мі-2 UR-23268 було встановлено комплектуючі, в тому числі, орендовані у ПП «Ескорт» (комплект лопастей несучого гвинта, двигуни головний редуктор, хвостовий гвинт) та 11.08.2011 внесено запис про здійснення контрольного обльоту після заміни комплектуючих.

Водночас, згідно попереднього запису у розділі VII формуляру вертольота Мі-2 UR-23268 (Т. І а.с. 239), 02.06.2011 було здійснено контрольний політ після заміни двигуна та внесено запис про придатність вертольота до подальшої експлуатації. Таким чином, згідно наведених записів, вже через два місяці після перевірки справності, позивач встановив на вертоліт Мі-2 UR-23268 орендоване обладнання. При цьому інформація про вихід попереднього обладнання з ладу або інші причини демонтажу а також безпосередньо інформація про демонтаж комплектуючих відсутня.

Крім того, згідно Додатку № 2 до Договору № 08/11 від 04.01.2011 на аеродромне обслуговування (Т. ІІІ а.с. 25), вертоліт Мі-2 UR-23268 знаходився у льотній придатності станом на 04.01.2011.

Слід також зазначити, що у розділі ХІ формуляру вертольота Мі-2 (Т. І а.с. 251, 254) відсутня інформація про зняття попередніх двигунів з вертольоту Мі-2 UR-23268 перед встановленням орендованих двигунів. Разом з тим, з карти на заміну агрегатів вертольота Мі-2 UR-23268 (Т. І а.с. 256) вбачається, що на даному вертольоті двигуни до встановлення орендованих комплектуючих були відсутні.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що надані позивачем документи на підтвердження установки орендованого у ПП «Ескорт» обладнання містять ряд розбіжностей та суперечностей, що вказує на недостовірність внесеної в такі документи інформації, а також не надає можливості встановити наявності реальної необхідності у позивача використовувати орендовані комплектуючі на зазначених вертольотах.

Крім того, враховуючи відсутність первинних документів, що були передбачені умовами Договору № 77/11 (двосторонні акти погодження суми оренди, акту приймання-передачі (повернення) комплектуючих та їх розвантаження та навантаження, транспортування до ПП «Ескорт» та здійснення повного розрахунку з ПП «Ескорт» за Договором № 77/11) суд дійшов висновку, що господарська операція з оренди у ПП «Ескорт» компонентів до вертольотів була лише задокументована для відображення її результатів у податковій та бухгалтерській звітності без фактичного здійснення такої господарської операції.

Щодо господарських операцій з придбання позивачем у ПП «Ескорт» авіаційного керосину ТС-1, суд встановив наступне.

Між ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» та ПП «Ескорт» укладено усний договір про поставку авіаційного керосину АС-1, на підтвердження чого, позивач надав копії наступних первинних документів:

- рахунків-фактур на загальну суму 1 241 197,00 грн. (Т. І а.с. 102-105);

- видаткових накладних на загальну суму 1 241 197,00 грн. (Т. І а.с. 106, 107, 112, 113);

- податкових накладних на загальну суму 1 241 197,00 грн. (Т. 116-119);

- банківських виписок про перерахування на рахунок ПП «Ескорт» грошових коштів у розмірі 533 516,00 грн. за авіаційний керосин (Т. І а.с. 211-216);

- товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) (Т. І а.с. 257-260).

Згідно наданих позивачем товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), авіаційне паливо було доставлене перевізником Пегас Т-ТРАНС на наступні адреси:

- Київська обл., ТЗПМ «Чорнобиль» (ТТН № 20-09-11 від 20.09.2011);

- Запорізька обл., м. Кривий Ріг, ТЗПМ «Радушное», Миколіївська обл., ТЗПМ «Мар'ївка» (ТТН № 22-09-11 від 22.09.2011);

- Київська обл., ТЗПМ «Чорнобиль» (ТТН № 03-10-11 від 03.10.2011);

- Харківська обл., ТЗП «Шебелинка», ТЗПМ «Купянське, ТЗПМ «Бабаї» (ТТН № 14-10-11 від 14.10.2011).

На підтвердження використання у господарській діяльності придбаного у ПП «Ескорт» авіаційного керосину, позивач надав до матеріалів справи копії актів списання авіаційного палива (Т. І а.с 283-286). Однак, у вказаних актах місце зберігання палива визначено - «склад» без зазначення адреси складу та місця складання акту.

Також позивач надав копії заявки-договору на автоперевезення ємкості 25 м 3 , за маршрутом: а/е Чайка Київська обл., Києво-Святошинський район - Київська обл. м. Чорнобиль 153 км та заявки-договору на автоперевезення ємкостей для палива з а/е Чайка Київська обл., Києво-Святошинський район до 1) смт. Балабіно, Запорізька обл., 2) смт. Радушне Криворізький район Дніпропетровська обл., 3) смт. Бабаї, Харківська обл., 4) с. Шебелинка, Харківська обл., 5) м. Купянськ, Харківська обл., 6) с. Марьївка, Миклаївська обл.; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: транспортних послуг; товарно-транспортних накладних без відміток про отримання вантажу (Т. ІІІ а.с. 131-142).

Згідно Договору № 08/11 від 04.01.2011 на аеродромне обслуговування, вертольоти позивача знаходились у Київській обл., Києво-Святошинському районі на аеродромі «Чайка». Авіаційне паливо згідно вищевказаних ТТН не перевозилось на адресу аеродрому «Чайка». Доказів транспортування палива на аеродром Чайка та/або доказів здійснення польотів вертольотів на адреси постачання палива суду не надано. Враховуючи зазначене, суд не бере до уваги надані позивачем акти списання авіаційного палива як доказ реальності операції з постачання ПП «Ескорт» авіаційного палива на адресу позивача.

Щодо наданої позивачем копії Договору від 02.02.2003 купівлі-продажу металевих резервуарів для авіаційного пального, в кількості 10 штук, ємністю 20 куб.м. (6 шт.) та 25 куб.м. (4 шт.), суд зазначає, що позивач не надав суду доказів знаходження даних резервуарів саме за тими адресами, куди здійснювалось постачання авіаційного палива ПП «Ескорт». Крім того, позивач не надав доказів оренди та/або права власності на земельні ділянки, на яких мали бути розміщені резервуари для пального.

Враховуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» з ПП «Ескорт» з придбання авіаційного керосину не мали реального характеру та були лише задокументовані сторонами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи те, позивач надав не усі документи, що мали бути складені під час реального здійснення операції з поставки товарів, а також наявність розбіжностей у наданих копіях первинних документів, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 398 709,00 грн., на підставі податкових накладних, виданих ПП «Ескорт».

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд, з метою всебічного та повного дослідження обставин справи ухвалою від 21.05.2013 витребував у позивача усі первинні документи, по операціям, які стали підставою для формування податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Крім того, під час розгляду справи оголошувались перерви для надання сторонами доказів на підтвердження їхніх доводів в обґрунтування власної правової позиції. Однак, позивач не надав доказів, які б спростовували висновки податкового органу про порушення ним положень податкового законодавства та завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Ескорт».

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 23.03.2012 № 0000742230 є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Промінтерсервіс» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський