Постанова

від 13.02.2013 по справі 5006/3/6/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа № 5006/3/6/2012

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Азовпромспецмонтаж"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 10.07.2012 р.

у справі № 5006/3/6/2012 господарського суду Донецької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Азовпромспецмонтаж"

до Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь"

про стягнення заборгованості в сумі 19 336,80 грн. та

стягнення заборгованості в сумі 47 607,60 грн.

за участю представників:

ТОВ "Азовпромспецмонтаж" - не з'явилися;

ПАТ "АзовЕлектроСталь" - Горячева А.Г.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовпромспецмонтаж" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про часткову відмову від позову, стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" 47 607,60 основної заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 12/84 АЭСр від 03.10.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.2-4, 71).

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовпромспецмонтаж" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про часткову відмову від позову, стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" 19 336,80 грн. основної заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 10/489 АЭСр від 30.07.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.2 а.с.2-4, 71).

Відповідач у справі - ПАТ "АзовЕлектроСталь" проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності щодо заявлених вимог (т.1 а.с.45-46, т.2 а.с.51-52).

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.04.2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 47 607,60 грн. основної заборгованості за договором № 12/84 АЭСр від 03.10.2008 р. та 19 336,80 грн. за договором № 10/489 АЭСр від 30.07.2008 р. В частині стягнення з відповідача 5 546,30 грн. процентів річних та 16 133,60 грн. збитків від інфляції провадження у справі припинено (т.2 а.с.75-77).

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договорами строк, допустивши заборгованість у розмірі 47 607,60 грн. за договором № 12/84 АЭСр від 03.10.2008 р. та 19 336,80 грн. за договором № 10/489 АЭСр від 30.07.2008 р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р. рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2012 р. скасовано в частині задоволення позовних вимог, прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові (т.2 а.с.119-121).

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив зі спливу строку позовної давності щодо заявлених вимог.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.143-146).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

30.07.2008 р. та 03.10.2008 р. між сторонами у справі були укладені договори підряду № 10/489АЭСр та № 12/84 АЭСр, згідно умов яких позивач зобов'язався виконати передбачені договором роботи по будівництву автомобільних ваг у районі прохідної № 16 площадка "А" цех № 187; по пристрою фундаментів стенду 31 ПР0771.000 кантування промковша у прольоті 1-6 ряди К-М цех № 194 ЗАТ "АзовЕлектроСталь" на підставі кріслівник № 18906-КЖ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи згідно з умовами договорів.

Судами правильно визначено, що укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначені договори є підставами для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договорами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється банківським платежем на розрахунковий рахунок підрядника впродовж 5 банківських днів з дати підписання двостороннього акта виконаних робіт та виставлення підрядником рахунку.

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи, які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року та акти прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року, а саме: за договором № 10/489АЭСр на суму 19336,80 грн., за договором № 12/84 АЭСр на суму 47607,60 грн.

Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у заявленому розмірі, ним зроблено висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.

При цьому, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності щодо заявлених вимог.

Між тим, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідач надав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, посилаючись при цьому на те, що його екземпляр акту прийомки виконаних робіт за листопад 2008 року за договорами № 10/489АЭСр від 30.07.2008 р., № 12/84 АЭСр від 03.10.2008 р. був підписаний сторонами 01.12.2008 року, п. 2.3. договорів встановлено, що оплата здійснюється впродовж 5 банківських днів з дати підписання двостороннього акту виконаних робіт і виставлення підрядником рахунку, отже строк оплати настав 08.12.2008 року, та відповідно з 09.12.2008 року почалось обчислення позовної давності. На думку відповідача строк позовної давності закінчився 09.12.2011 року.

Так, в силу ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого порушеного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до п. 2.3. договорів підряду оплата за виконані роботи здійснюється банківським платежем на розрахунковий рахунок підрядника впродовж 5 банківських днів з дати підписання двостороннього акту виконаних робіт та виставлення підрядником рахунку.

Враховуючи вказаний пункт договорів, висновок суду першої інстанції про те, що оплата здійснюється за умови підписання двостороннього акта виконаних робіт та виставлення підрядником рахунку, а отже ставиться в залежність від настання двох подій , є правильним.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що згідно супровідного листа від 25.10.2011 р. позивачем на адресу відповідача були надіслані рахунки № 01 від 27.01.2009 р. на суму 47 607,60 грн., № 02 від 27.01.2009 р. на суму 19 336,80 грн., які ним отримані 27.10.2011 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що тільки після виставлення відповідачу рахунку на оплату (25.10.2011 р.) у позивача виникло право вимагати стягнення боргу, а у відповідача - обов'язок щодо оплати виконаних робіт.

Отже, позивачем заявлені вимоги у межах трирічного строку позовної давності.

Враховуючи встановлення судом першої інстанції факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ним зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог позивача.

З огляду на відмову позивача від позову в частині стягнення збитків від інфляції та процентів річних, судом першої інстанції, з яким в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, правомірно припинено провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

При цьому, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення норм матеріального та процесуального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги щодо стягнення основного боргу, у зв'язку з чим, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р. в цій частині підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2012 р. - залишенню в силі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовпромспецмонтаж" задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р. у справі № 5006/3/6/2012 господарського суду Донецької області в частині скасування рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2012 р. щодо задоволення вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 47 607,60 грн. та 19 336,80 грн. скасувати, залишивши в цій частині в силі рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2012 р.

3. В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р. у справі № 5006/3/6/2012 господарського суду Донецької області залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовпромспецмонтаж" 804,75 грн. в рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд касаційної скарги.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.