Постанова

від 13.02.2013 по справі 17/5005/5337/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа № 17/5005/5337/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. у справі господарського суду№ 17/5005/5337/2012 Дніпропетровської області за позовом прокурора Апостолівського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1 провнесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.10.07 р. (державна реєстрація 28.11.07 р. за № 040711701647) в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Романов Р.О., посв. № 014714 від 21.01.2013 р.; позивача: не з'явились; відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 р. прокурор Апостолівського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради (далі - Рада) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець), у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а. с. 74-78), просив змінити пункт 9 договору оренди земельної ділянки від 01.10.2007 р. (державна реєстрація 28.11.07 р. за № 040711701647) (далі - Договір), укладеного між Радою та Підприємцем, виклавши його в наступній редакції: "п. 9 Орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Розмір орендної плати під будівлями та спорудами, які займають площу 0, 1273 га - 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки і становить 5 398 грн. 92 коп., та за незабудовані землі площею 0,8309 га - 6% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки і становить 17 619 грн. 64 коп. за один календарний рік, всього сума орендної плати за рік становить 23 018 грн. 55 коп. Орендна плата сплачується частинами щомісячно".

Позовні вимоги прокурор Апостолівського району Дніпропетровської області, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", обґрунтовував тим, що Договір, щодо якого виник спір, не відповідає вимогам законодавства України в частині розміру орендної плати, проте Підприємець, не зважає на звернення Ради з пропозицією внести у зазначений Договір відповідні зміни, у зв'язку з чим ці зміни мають бути внесені у судовому порядку.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 р. (суддя Рудь І.А.) позовні вимоги прокурора Апостолівського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради задоволено.

Рішення прийнято з мотивів, викладених прокурором Апостолівського району Дніпропетровської області у позовній заяві.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. (колегія суддів: Бахмат Р.М., Лотоцька Л.О., Євстигнеєв О.С.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора Апостолівського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що прокурором та позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутнє рішення Ради про внесення змін до ставок орендної плати за земельну ділянку та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки. А також тим, що позивачем не додержано вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо досудового врегулювання спору.

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги заступник прокурора Дніпропетровської області обґрунтовує невідповідністю висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи з посиланням на ст. 144 Конституції України, ст. ст. 4, 188 Господарського кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст. ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та ст. 30 Закону України "Про оренду землі".

Інші особи не скористалися правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Радою (Орендодавець) та Підприємцем (Орендар) на підставі рішення Ради № 792-11/V від 19.07.2007 р. було укладено Договір, згідно якого Підприємцю було передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,9582 га. для обслуговування існуючих авто гаражу та котельні на АДРЕСА_1, та з цільовим призначенням - для іншої комерційної діяльності. Державну реєстрацію договору здійснено 28.11.2007 р. за № 040711701647;

- згідно п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 285 160 грн. 32 коп.;

- відповідно до п. 9 Договору, орендна плата за 0,9582 га вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати під будівлями та спорудами, які займають площу 0,1273 га становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 1 136 грн. 54 коп., за решту незабудованої площі 0,8309 га - 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 2 472 грн. 76 коп. Загальний річний розмір орендної плати становить 3 609 грн. 30 коп. та сплачується частинами щомісячно на рахунок Ради згідно з чинним законодавством;

- обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності (комунальної) здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 Договору).

- за умовами п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора Апостолівського району Дніпропетровської області, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутнє рішення Ради про внесення змін до ставок орендної плати за земельну ділянку та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки. А також із того, що позивачем недодержано вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо досудового врегулювання спору.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з вказаними висновками господарського суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 якого встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, який для земель сільськогосподарського призначення був меншим земельного податку, а для інших категорій земель - меншим трикратного розміру земельного податку, а враховуючи наведені вище положення ст. 651 Цивільного кодексу України - і підстави для внесення відповідних змін до договорів оренди землі.

Частиною першою ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до пункту "а" частини першої ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Пункт 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельних ділянок) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З зазначених норм законодавства України випливає, що питання оренди земельних ділянок вирішуються сільською, селищною, міською радою на пленарних засіданнях шляхом прийняття відповідних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватись шляхом прийняття відповідних рішень.

На підставі наявних у матеріалах справи документів, господарським судом Дніпропетровської області було встановлено, що рішеннями Ради від 22.12.2011 р. № 418-16/VI "Про задіяння процедури розробки регуляторного акта з питання затвердження розмірів орендної плати за землю по Апостолівській міські раді на 2012 рік" (а.с. 14) та від 26.01.2012 р. № 510-18/VI "Про затвердження регуляторного акта з питання затвердження розмірів орендної плати за землю по Апостолівській міській раді на 2012 рік" (а.с. 15) було затверджено нові розміри орендної плати за землю по Апостолівській міській раді на 2012 рік. Дані рішення було опубліковано на офіційному веб - сайті Ради;

Відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першої ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Окрім того, абзацом першим пункту 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" (в редакції від 16.01.2013 р.) визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора Апостолівського району Дніпропетровської області про внесення змін до п. 9 Договору оренди земельної ділянки від 01.10.2007 р., виходячи з положень пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та рішень Ради від 22.12.2011 р. № 418-16/VI "Про задіяння процедури розробки регуляторного акта з питання затвердження розмірів орендної плати за землю по Апостолівській міські раді на 2012 рік" та від 26.01.2012 р. № 510-18/VI "Про затвердження регуляторного акта з питання затвердження розмірів орендної плати за землю по Апостолівській міській раді на 2012 рік".

Відповідно до абзацу другого п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

В свою чергу, висновки господарського суду апеляційної інстанції про те, що в матеріалах справи відсутнє рішення Ради про внесення змін до ставок орендної плати за земельну ділянку та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки спростовуються матеріалами справи та є неправомірними.

Окрім того, як зазначалося вище, відмовляючи у задоволені позовних вимог прокурора Апостолівського району Дніпропетровської області, господарський суд апеляційної інстанції виходив також із того, що позивачем недодержано вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо досудового врегулювання спору. Колегія суддів Вищого господарського суду України з такими висновками не погоджується з наступних підстав.

Місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи було встановлено, що листом Ради від 10.02.2012 р. за № 143 Підприємець був повідомлений про те, що відповідно до вимог чинного законодавства річна орендна плата змінена. У зв'язку з цим, Підприємцю було наголошено на необхідності в найкоротші терміни звернутися до Ради для приведення у відповідність договору оренди землі. Однак, зміни до договору внесені не були, що і стало підставою позову прокурора.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання Підприємцю пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком Ради, тому недотримання Радою вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє її права звернутися до суду з позовом до Підприємця про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору. (аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом України у постанові від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012 )

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. підлягає скасуванню як необґрунтована, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 р. має бути залишено в силі як таке, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. у справі № 17/5005/5337/2012 господарського суду Дніпропетровської області скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 р. у названій справі залишити в силі.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський