Постанова

від 12.02.2013 по справі 30/139пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 30/139пн Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Алєєвої І.В.,

Прокопанич Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 листопада 2012 року

у справі № 30/139пн

господарського суду Донецької області

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКС"

про зобов'язання відповідача прийняти з орендованого користування приміщення, шляхом підписання двостороннього акту здачі-приймання нерухомого майна

за участю представників

позивача - Паперник С.В.

відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКС" про зобов'язання останнього прийняти з орендованого користування приміщення, шляхом підписання двостороннього акту здачі-приймання нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30 серпня 2012 року (судді: Лейба М.О., Сгара Е.В., Демідова П.В.) у справі №30/139пн позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКС" задоволені в повному обсязі та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АКС" протягом десяти днів з дня набрання рішенням законної сили прийняти шляхом підписання двостороннього акту здачі-приймання нерухомого майна, приміщення розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, б.150, загальною площею 71,90 кв.м. в цокольному поверсі житлового будинку літ.А-4, згідно з технічною документацією, виготовленою БТІ м.Донецьк 13.09.2002р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13 листопада 2012 року (судді: Марченко О.А., Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.) рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2012р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. скасувати, а рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2012р. зі справи №30/139пн залишити без змін.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.03.2008р. між ТОВ "ТД АКС" (орендодавець) та ПАТ "Універсал Банк" (орендар) укладено договір оренди, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає вбудовані нежилі приміщення, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, 150, загальною площею 71,90 кв.м., в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-4, згідно із технічною документацією, виготовленою Бюро технічної інвентаризації м. Донецьк 13.09.2002р.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що строк оренди розпочинається від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщень за формою, зазначеною у Додатку 2 до цього Договору та продовжується протягом п'яти років від дати початку.

Згідно з п.2.2 Договору орендодавець передає орендарю, а орендар приймає приміщення від орендодавця за актом приймання-передачі приміщень не пізніше ніж 19.03.2008р.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що орендодавець погоджується з тим, що орендар може за власний рахунок, без зарахування у рахунок орендної плати переплановувати, вдосконалювати та іншим чином переробляти приміщення для цілей оренди, аби приміщення влаштовували орендаря, включаючи встановлення в приміщеннях об'єктів, необхідних для отримання банківської ліцензії та будь-яких погоджень від Національного банку України. При цьому орендар зобов'язаний усі перебудови, які пов'язані із зміною несучих конструкцій, зміною фасаду будівлі, де розташовані приміщення, зміною схем опалення, водопостачання та газопостачання (у разі наявності) приміщень, належним чином погоджувати з відповідними органами та зареєструвати у БТІ.

У пункті 8.3. договору сторони погодили, що орендар має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку в будь-який час шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за три календарні місяці до бажаної дати такого розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору за актом приймання-передачі приміщень від 17.03.2008р. відповідачем було передано позивачу в оренду приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, 150, загальною площею 71,90 кв.м.

Судами також встановлено, що 28.01.2009р. позивачем було направлено на адресу відповідача заяву №447 ГО, відповідно до якої позивач повідомив про розірвання договору оренди в односторонньому порядку за своєї ініціативи та зазначив, що користування орендованими приміщеннями, розташованими за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, 150 припиняється з 01.05.2009р.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями також визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Приписи ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України визначають, що повернення наймачем предмету договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У п.2.3 договору сторони погодили, що після закінчення строку оренди або у разі дострокового припинення орендних правовідносин орендар повертає орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі (повернення) приміщень, складеним за формою, зазначеною у додатку 3 до цього договору, у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату отримання їх у користування орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди та з урахуванням змін, що здійснені орендарем за згодою орендодавця. Орендодавець та орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного внаслідок нормального зносу. Стан приміщень на дату їх отримання орендарем у користування фіксується сторонами в акті приймання-передачі приміщень, який складається та підписується повноважними представниками.

З урахуванням зазначеного, обґрунтованим є висновок суду попередньої інстанції про те, що орендар має обов'язок не лише повернути приміщення, а повернути його у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу та за наявності певного обладнання.

При цьому, апеляційним господарським судом встановлено, що згідно додатку до акту приймання-передачі (повернення) приміщення від 29.10.2010р. (зауваження та визначення шкоди) сторони визнали та підтвердили, що на момент передання орендарем спірного приміщення виявились зауваження до технічного стану приміщення, в результаті чого приміщенню завдана шкода. Крім того, судом встановлено, що орендарем здійснювались заходи щодо усунення недоліків, на яких ґрунтувались заперечення відповідача стосовно прийняття приміщення. Проте, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про виконання цих робіт у відповідності з вимогами п.4.1 договору, за яким орендар зобов'язаний усі перебудови, які пов'язані із зміною несучих конструкцій, зміною фасаду будівлі, де розташовані приміщення, зміною схем опалення, водопостачання та газопостачання (у разі наявності) приміщень, належним чином погоджувати з відповідними органами та зареєструвати у БТІ.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду попередньої інстанції про те, що стан приміщення розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, 150, в цокольному поверсі житлового будинку літ.А-4 не відповідає стану, в якому воно було одержано позивачем 17.03.2008р. з урахуванням нормального зносу, у зв'язку з чим відмова відповідача від підписання акту здачі-приймання спірного приміщення є цілком обґрунтованою та правомірною.

При цьому колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Натомість, відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що доводи заявника касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що під час вирішення спору судом попередньої інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 листопада 2012 року зі справи №30/139пн залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді І. В. Алєєва

Г. К. Прокопанич