Постанова

від 06.11.2012 по справі 2а-2042/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року 2а-2042/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О.,

при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верона ЛТД" до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Верона ЛТД" (далі-позивач) з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000072310, №0000082310 від 30.03.2012

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення є незаконними і необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню. Позивач вважає, що відповідачем зроблено помилкові висновки про те, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Альседо», ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «Сомаленд», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К», ТОВ «Монтарія», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Дельта плюс Юг», є нікчемними . Фактично позивач має належним чином оформлені оригінали договорів та податкових накладних, складених позивачем і контрагентами. Висновки про нікчемність правочинів ґрунтуються на підставі актів перевірки діяльності зазначених контрагентів позивача, які отримано відповідачем. Вважає, що при проведенні документальної перевірки відповідач взагалі не витребував у позивача ніяких документів, при цьому матеріали, на які посилається відповідач, є виключно інформацією для службового користування, що не може породжувати будь-яких правових наслідків за відсутності належних та допустимих документальних доказів вчинення угоди з протиправною метою. Зазначає, що до позивача не можуть застосовуватися будь-які заходи за порушення податкового законодавства його контрагентами, оскільки юридична відповідальність мас індивідуальний характер та застосовується виключно щодо правопорушника. Позивач просив суд спірні податкові повідомлення-рішення скасувати в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, відсутність певного обсягу первинних бухгалтерських та інших документів пояснив тим, що їх викрали.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними. Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відносно ТОВ «Верона ЛТД» на підставі висновку Тетіївської МДПІ про нікчемність укладених угод, а також неможливість постачання товару та здійснення послуг контрагентами ТОВ «Верона ЛТД». Так, актами перевірок контрагентів позивача встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою формування штучного податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Операції з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), відображені у податковій звітності підприємства, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту. Відповідач зазначає, що відомості з додатку №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість («Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів») свідчать про незаконне формування службовими особами ТОВ "Верона ЛТД" протягом 2010-2011 років податкового кредиту з ПДВ по безтоварних операціях, за рахунок використання первинних бухгалтерських документів фіктивних підприємств, що містять завідомо неправдиві відомості та здійснення фінансових операцій по перерахуванню коштів. Отже, підставами для донарахування податку на прибуток та донарахування зобов'язань зі сплати податку на додану вартість стало віднесення позивачем до складу податкових зобов'язань суми за господарськими операціями, які реально не відбувалися. Також сума придбання не підтверджена податковими зобов'язаннями продавця. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, то складені про такі операції документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Тому відповідач вважає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Верона ЛТД" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Верона ЛТД" та контрагентами - ТОВ «Альседо», ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «Сомаленд», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К», ТОВ «Монтарія», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Дельта плюс Юг» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Верона ЛТД" є юридичною особою, що зареєстрована 24.11.2009 Ставищенською районною державною адміністрацію. Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 17.12.2009 Ставищенським відділенням Тетіївської міжрайонної ДПІ.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20. пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75. пп. 78.1.1 п 78.1 ст. 78. ст. 79 п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, згідно з наказом Тетіївської МДПІ про проведення перевірки від 20.02.2012 №98 та наказом про продовження терміну перевірки від 28.02.2012 №112, податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Верона ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.11.2009 по 02.11.2011.

Повідомлення та копію наказу про проведення перевірки від 20.02.2012 № 98 вручено директору ТОВ «Верона ЛТД» Москаленку В.В. 21.02.2012.

За результатами складено Акт перевірки від 06.03.2012 №61/23/35402522, згідно з яким встановлено порушення підприємством: п.5.1. пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 за №334/94-ВР та п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, товариством віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами: у 4 кварталі 2010 р. на суму 1731808 грн., у 1 кварталі 2011 р. на суму 378414 грн., у 2 кварталі 2011 р. на суму 633492 грн., у 3 кварталі 2011 р. на суму 110463 грн.; п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, товариством віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтверджені оформленими належним чином податковими накладними у березні 2011 р. на суму 125536 грн.

Під час проведення перевірки податковим органом використано акт від 29.03.2011 №149/23-1/37256749 по контрагенту позивача ТОВ «Альседо»; акт від 07.09.2011 № 1985/23-04/37270370 по контрагенту позивача ТОВ «КПТ МІГ»; акт від 29.03.2011 №150/23-1/37256749, акт №220/23-1/37256749, акт від 22.12.2011 №885/23-1/37256749 по контрагенту позивача ТОВ «Сомаленд»; акт перевірки від 27.07.2011 №1723/23-047/37270359 по контрагенту позивача ТОВ «Компанія Авертус»; акт перевірки від 21.06.2011 №1515/23- 08/37270449 по контрагенту позивача ТОВ «Астана К»; акт перевірки від 07.09.2011 №1986/23-04/37270391 по контрагенту позивача ТОВ «Монтарія»; акт перевірки від 27.10.2011 №2268/23- 04/34486030 по контрагенту позивача ТОВ «ГМФ»; акт перевірки від 21.10.2011 №2228/6304/36283352 по контрагенту позивача ТОВ «Техноторг-Ком»; акт перевірки від 29.06.2011 №4231/2350/37113986 по контрагенту позивача ТОВ «Дельта плюс Юг».

Зокрема, згідно з актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1985/23-04/37370370 від 07.09.2011 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КПТ МІГ» з питань дотримання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень, липень 2011 р. встановлено, що операції ТОВ «КПТ МІГ» та контрагентів-покупців не містять по суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «КПТ МІГ» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Встановлено відсутність на підприємстві трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. Операції з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), відображені у податковій звітності підприємства, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту. Реєстрація платника ПДВ була скасована 12.08.2011. Неможливість надання послуг суб'єктом господарювання ТОВ «КПТ МІГ» в період з 01.06.2011 по 31.07.2011 контрагентам-покупцям, в тому числі ТОВ «Верона ЛТД» у червні 2011 р., свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ «Верона ЛТД» за 2 квартал 2011 р. показників сум витрат на придбання товарів (послуг) в контрагента-постачальника ТОВ «КПТ МІГ» на суму 968800 грн. в частині відсутності об'єктів оподаткування. 20 лютого 2012 року СУ ПМ ДПС у Черкаській області порушено кримінальну справу за фактом створення невстановленими особами ряду підприємств, у тому числі ТОВ «КПТ МІГ» з метою прикриття незаконної діяльності за ч.2. ст. 205 КК України.

Актами перевірки по ТОВ «Альседо», ТОВ «Сомаленд», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К», ТОВ «Монтарія», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Дельта плюс Юг» встановлено відсутність на цих підприємствах трудових ресурсів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. Операції з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), відображені у податковій звітності підприємств, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту. Реєстрація платників ПДВ була скасована у зв'язку з їх відсутністю за місцезнаходженням. Вищевказані обставини свідчать про відсутність наміру посадових осіб зазначених підприємств на здійснення господарських операцій, а отже і про фіктивність проведених операцій, які здійснено з єдиною метою незаконного формування податкового кредиту та зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Наслідком діяльності ТОВ «Альседо», ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «Сомаленд», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К», ТОВ «Монтарія», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг- Ком», ТОВ «Дельта плюс Юг» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Таким чином, у ході перевірок ТОВ «Альседо», ТОВ «Сомаленд», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К», ТОВ «Монтарія», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком», ТОВ «Дельта плюс Юг» та ТОВ «КПТ МІГ» встановлено відсутність поставок товарів, неможливість виконання робіт та реалізації товарів цими суб'єктами господарювання контрагентам-покупцям, в тому числі ТОВ «Верона ЛТД», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У зв'язку з викладеним перевіркою встановлено, що у ТОВ «Верона ЛТД» відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами-постачальниками в розумінні ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за №334/94-ВР та ст. 138 Податкового кодексу України «склад витрат та порядок їх визначення».

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з 24.11.2009 по 02.11.2011 встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання техніки, обладнання та будівельних матеріалів - 98 % суми придбання у ТОВ «Сомаленд».

Господарські операції між ТОВ «Сомаленд» та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. На порушення п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «Верона ЛТД» віднесено до податкового кредиту суми, не підтверджені оформленими належним чином податковими накладними при придбанні товарів у постачальника ТОВ «Сомаленд». Також сума придбання не підтверджена податковими зобов'язаннями продавця.

Не погодившись з цим актом перевірки, позивач подав на нього письмові заперечення від 19.03.2012 p. №19/3 до відповідача. Позивач отримав відповідь відповідача від 27.03.2012 p. № 377/231, в якій зазначено про відсутність підстав для перегляду висновку акту перевірки від 06.03.2012.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000072310 від 30.03.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3381732 грн., в тому числі за основним платежем 2854177 гри. та за штрафними санкціями 527555 грн., а також №0000082310 від 30.03.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 125537 грн., в тому числі за основним платежем 125536 гри. та за штрафними санкціями 1 грн.

Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення до ДПС у Київській області. Рішенням ДПС у Київській області від 11.04.2012 №678/10/10-206/216-344 скаргу позивача залишено без розгляду.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Астана-К», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Монтарія» та ТОВ «Техноторг-КОМ» укладено договори, зокрема договір купівлі-продажу від 02.03.2011 №02-03/11, договір про надання послуг від 20.07.2011 №П-20/07 та договір поставки №20/06Т від 20.06.2011, договір поставки №25/03 від 25.03.2011, договір поставки №20/05 від 20.05.2011, договір про надання послуг №1406-П від 14.06.2011. Згідно з умовами цих договорів подавець зобов'язується передати покупцю товар, надати послуги та передати матеріальні цінності визначенні з накладними, надати професійні послуги та виконувати роботи по підтримці обладнання (ремонтні роботи).

Так, договором поставки, укладеного позивачем з ТОВ «Дельта Плюс Юг» 25.03.2011, передбачалося оплату вартості поставки здійснювати тільки після виставлення постачальником рахунку (п.3.3). ТОВ «Дельта Плюс Юг» виписано податкові та видаткові накладні, проте на вимогу суду позивачем не надано передбачених цим договором рахунків вказаного контрагента, що є підставою для здійснення позивачем оплати.

Договором поставки, укладеного позивачем з ТОВ «Монтарія» 20.05.2011, передбачалося оплату вартості поставки здійснювати тільки після виставлення постачальником рахунку (п.3.3). ТОВ «Монтарія» виписано податкові та видаткові накладні, проте на вимогу суду позивачем не надано передбачених цим договором рахунків цього контрагента, що є підставою для здійснення позивачем оплати.

Договором поставки, укладеного позивачем з ТОВ «ГМФ» 20.06.2011, передбачалося оплату вартості поставки здійснювати тільки після виставлення постачальником рахунку (п.3.3). ТОВ «ГМФ» виписано податкові та видаткові накладні, проте на вимогу суду позивачем не надано передбачених цим договором рахунків цього контрагента, що є підставою для здійснення позивачем оплати.

Договором позивача з ТОВ «ГМФ» від 20.07.2011 передбачалося надання позивачем (замовником) документів, матеріалів, обладнання, а також стрічкової бібліотеки, передбачалося виготовлення технічної документації та надання замовнику звіту про надані послуги, складання акту про приймання результатів наданих послуг (п.1.1.1, п.1.1.2, п.4.1, п.5.1.1). Сторонами складено акт здачі-прийняття робіт, ТОВ «ГМФ» виписано податкову накладну. На вимогу суду позивачем не надано передбачених цим договором відомостей про дату та обставини передачі позивачем його контрагенту документів, матеріалів, обладнання, їх переліку, не надано відомостей щодо передачі стрічкової бібліотеки, технічної документації та звіту про надані послуги.

Договором про надання професійних послуг, укладеного позивачем з ТОВ «Техноторг-Ком» 01.08.2011, передбачалося, зокрема й письмові звернення позивача (замовника) до виконавця послуг, надання ним виконавцю необхідних документів для роботи тощо, а також передбачалося надання виконавцем письмових довідок, здійснення складення та експертиза документів, надання письмових порад, консультацій. Сторонами складено акт здачі-прийняття робіт (послуг), згідно з яким виконавцем надано позивачу юридичні та консультаційні послуги. Жодних відомостей про суть цих послуг, їх кількісні та якісні характеристики, акт не містить. На вимогу суду позивачем не надано передбачених цим договором його письмових звернень для надання послуг, письмових документів виконавця (довідок, консультацій тощо).

Договором про надання послуг, укладеного позивачем (виконавець) з ТОВ «ГМФ» (замовник) 14.06.2011, передбачалося виконання робіт по підтримці обладнання, зокрема й реєстрація та діагностика інциденту, заміна та ремонт запчастин, періодичні візити спеціалістів тощо. Сторонами складено акти здачі-прийняття робіт, з яких не в повній мірі вбачається суть наданих послуг з ремонту, їх кількісні та якісні характеристики, відсутні відомості щодо заміни та ремонту запчастин, їх придбання, взяття на облік та списання з обліку.

На підставі договорів ТОВ «Астана-К», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Монтарія» та ТОВ «Техноторг-КОМ» виписано позивачу 25 податкових накладних та 29 видаткових накладних за 2011 рік. На підтвердження договорів про надання послуг та виконання робіт сторонами підписано 5 актів здачі-прийняття послуг.

На підставі договору, який вказаний в накладних та не наданий ні на перевірку, ні до суду, ТОВ «Сомаленд» оформлено надання позивачу матеріальних цінностей, про що виписано 32 податкові накладні та 30 видаткових накладних.

Розрахунки із вказаними контрагентами проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача. Операції з цими контрагентами відображено в оборотно-сальдових відомостях та в картках рахунку 631.

У подальшому отриману продукцію позивачем було реалізовано ТОВ «Ватсон-Телеком», ТОВ КП «Техпрогрес» та ТОВ «Інфосистеми Джет». Факт поставки позивачем товару цим контрагентам оформлювався видатковими накладними у кількості 57 шт., що підписувались позивачем та контрагентами. Позивачем для цих операцій видано видаткові накладні, подорожні листи службового легкового автомобіля у кількості 12 шт. та 32 довіреності на осіб, які здійснювали перевезення товару.

Суму за зазначеними податковими накладними позивачем відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкової декларацій. Суму витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу протягом 2011 року за зазначеними видатковими накладними, позивачем включено до складу валових витрат у відповідній декларації про суми отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності.

До суду представником позивачем не надано ніяких інших доказів, окрім вищеназваних документів, які досліджено судом.

Згідно з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.05.2011, винесеною начальником СКР Ставищенського ВВ ГУ МВС України в Київській області, 05.05.2011 на території Ставищенського району мало місце викрадення з автомобіля, в якому був менеджер ТОВ «Верона ЛТД» ОСОБА_3, усіх документів ТОВ «Верона ЛТД» за 2010 рік - договорів, видаткових накладних, податкових декларацій та інших документів, а також викрадено набір гайкових ключів. Органом дізнання встановлено, що ці документи та ключі не мають матеріальної цінності, а тому в порушенні кримінальної справи за цим фактом відмовив за відсутність складу злочину. Дослідженням цієї постанови встановлено, що переліку викрадених документів вона не містить, окрім пояснень ОСОБА_3 у ній відсутні інші докази факту викрадення документів.

У судовому засіданні представник позивача на вимогу суду не зміг пояснити, які саме документи було викрадено, не надав їх детальний перелік (надано лише загальні назви цих документів), не зміг також пояснити й те, які саме заходи вжито позивачем у зв'язку з їх викраденням, у тому числі і для поновлення цих документів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто отримання і реалізація товарів, робіт, послуг повинні підтверджуватися відповідними накладними на видачу матеріальних цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актами та іншими документами, які передбачаються договорами та складаються у ході їх виконання, тощо. Відсутність зазначених документів свідчить про те, що вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначалось судом, рішення про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з заниженням позивачем сум чистого доходу за період 4 квартал 2010 р. на суму 1731808 грн., 1 квартал 2011 р. на суму 378414 грн., 2 квартал 2011 р. на суму 633492 грн., 3 квартал 2011 р. на суму 110463 грн., що призвело до заниження сплати податку від здійснення підприємницької діяльності по господарських операціях з ТОВ «Альседо», ТОВ «Сомаленд», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К», ТОВ «Монтарія», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Дельта плюс Юг» на суму 2854177 грн., які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про відсутність як факту реального здійснення господарської операції, так і відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товарів та послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту та податку на прибуток, судом досліджено факт передачі та отримання товарів та послуг від ТОВ «Альседо», ТОВ «Сомаленд», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К», ТОВ «Монтарія», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Дельта плюс Юг» до покупця, яким є позивач.

Судом установлено, що позивачем переважно надано тільки вищевказані договори, видаткові накладні та податкові накладні. При цьому позивачем як на вимогу податкового органу під час перевірки, так і на вимогу суду у ході судового розсліду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (рахунків, актів приймання-передачі товару, актів надання документів та матеріалів для надання послуг, технічної документації, звітів про надані послуги, довіреностей на отримання товару, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару, наявність відповідного місця зберігання товару, договорів, зазначених у накладних тощо).

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про донарахування зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у зв'язку з порушенням в оформленні документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженням наданих відповідачем документів підтверджено відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів у контрагентів позивача та можливості виконання ними укладених із позивачем договорів.

Суд зазначає також, що договір між позивачем та ТОВ «Сомаленд» до суду не надано взагалі, хоча посилання на такий договір міститься у виданих цим контрагентом видаткових накладних.

Суд визнає, що ТОВ «Сомаленд» було зареєстровано як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції, а припинення дії свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Сомаленд» мало місце 22.08.2011, тобто після вчинення господарської операції.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (рахунків, актів приймання-передачі товару, актів надання документів та матеріалів для надання послуг, технічної документації, звітів про надані послуги, довіреностей на отримання товару, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару, наявність відповідного місця зберігання товару, договорів, зазначених у накладних тощо), а в окремих наданих документах відсутні будь-які відомості про якісні та кількісні характеристики господарської операції, що унеможливлює дослідження суті цієї господарської операції, а відтак, ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Суд вважає, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

При цьому суд бере до уваги, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (відображення отримання послуг без їх фактичного надання тощо). Суд ураховує також, що актами перевірок контрагентів позивача встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Аналогічну правову позицію наведено в листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 742/11/13-11 та від 01.11.11 №1936/11/13-11.

Як встановлено судом, факт передачі товару від контрагентів позивача - ТОВ «Альседо», ТОВ «Сомаленд», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К», ТОВ «Монтарія», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком», ТОВ «Дельта плюс Юг» до позивача дійсно не підтверджується документально.

Суд визнає, що позивачем ні податковому органу, ні на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Альседо», ТОВ «Сомаленд», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К», ТОВ «Монтарія», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком», ТОВ «Дельта плюс Юг», а надані докази: договори, видаткові та податкові накладні, окремі акти є недостатніми для підтвердження цього факту.

Що стосується твердження представника позивача про викрадення первинних документів у ТОВ «Верона ЛТД», то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. (п.44.1). Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3). У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (п.44.5.). У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п.44.6).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язок зберігання бухгалтерських документів покладено на платника податків.

Згідно з п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органам державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним.

Крім того, згідно з приписами п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп.139.1.9).

З урахуванням наведеного суд зазначає, що на виконання вимог ст.44, ст.139 ПК України у разі втрати документів платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленим цим кодексом. Проте, на пропозицію суду щодо надання відомостей про вжиті заходи у зв'язку з викраденням документів позивачем не надано доказів повідомлення ним в установлений законодавством термін податкового органу та відомостей щодо вжитих заходів до поновлення втрачених документів. Крім того, на вимогу суду позивачем не надано й детального переліку цих викрадених документів, відтак суд не має можливості визначити, чи відносяться вони до господарських операцій, які є предметом дослідження у цій справі. Суд також бере до уваги, що згідно з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи документи було втрачено за 2010 рік, тоді як більшість господарських операцій, які досліджуються у цій справі, здійснено у 2011 р. У такому разі, посилання позивача на відсутність бухгалтерських документів є безпідставним, оскільки ним не підтверджено факту втрати бухгалтерських документів по досліджуваних судом операціях, не доведено виконання обов'язку щодо повідомлення про це податкового органу та вжиття заходів щодо поновлення втрачених документів.

Отже, суд визнає, що в силу п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органам державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Оскільки таких документів позивачем не надано ні податковому органу, ні суду, то суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про те, що такі документи відсутні.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами.

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 10 листопада 2012 р.