Постанова

від 28.03.2013 по справі 2а-2042/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2042/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі: Поліщук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верона ЛТД» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верона ЛТД» до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000072310 від 30.03.2012 року та № 0000082310 від 30.03.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники апелянта підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, просили суд задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Верона ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.11.2009 року по 02.11.2011 року.

За результатами якої складено Акт перевірки від 06.03.2012 року №61/23/35402522, яким встановлено порушення підприємством: п. 5.1. пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 за №334/94-ВР та п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме товариством віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами: у 4 кварталі 2010 р. на суму 1731808 грн., у 1 кварталі 2011 р. на суму 378414 грн., у 2 кварталі 2011 р. на суму 633492 грн., у 3 кварталі 2011 р. на суму 110463 грн.; п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, товариством віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтверджені оформленими належним чином податковими накладними у березні 2011 р. на суму 125536 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000072310 від 30.03.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3381732 грн., в тому числі за основним платежем 2854177 гри. та за штрафними санкціями 527555 грн., а також №0000082310 від 30.03.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 125537 грн., в тому числі за основним платежем 125536 гри. та за штрафними санкціями 1 грн.

Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення до ДПС у Київській області. Рішенням ДПС у Київській області від 11.04.2012 року №678/10/10-206/216-344 скаргу позивача залишено без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, актами перевірки контрагентів позивача - по TOB «Альседо», TOB «Сомаленд», TOB «Компанія Авертус», TOB «Астана К», TOB «Монтарія», TOB «ГМФ», TOB «Техноторг-Ком» та TOB «Дельта плюс Юг» встановлено відсутність на цих підприємствах трудових ресурсів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. Операції з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), відображені у податковій звітності підприємств, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту. Реєстрація платників ПДВ була скасована у зв'язку з їх відсутністю за місцезнаходженням. Вищевказані обставини, на думку перевіряючи, свідчать про відсутність наміру посадових осіб зазначених підприємств на здійснення господарських операцій, а отже і про фіктивність проведених операцій, які здійснено з єдиною метою незаконного формування податкового кредиту та зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Наслідком діяльності TOB «Альседо», TOB «КПТ МІГ», TOB «Сомаленд», TOB «Компанія Авертус», TOB «Астана К», TOB «Монтарія», TOB «ГМФ», TOB «Техноторг-Ком», TOB «Дельта плюс Юг» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

У ході перевірок TOB «Альседо», TOB «Сомаленд», TOB «Компанія Авертус», TOB «Астана К», TOB «Монтарія», TOB «ГМФ», TOB «Техноторг-Ком», TOB «Дельта плюс Юг» та TOB «КПТ МІГ» встановлено відсутність поставок товарів, неможливість виконання робіт та реалізації товарів цими суб'єктами господарювання контрагентам-покупцям, в тому числі TOB «Верона ЛТД», що свідчить, на думку перевіряючи, про укладання її без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Астана-К», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Монтарія» та ТОВ «Техноторг-КОМ» укладено договори, зокрема договір купівлі-продажу від 02.03.2011 №02-03/11, договір про надання послуг від 20.07.2011 №П-20/07 та договір поставки №20/06Т від 20.06.2011, договір поставки №25/03 від 25.03.2011, договір поставки №20/05 від 20.05.2011, договір про надання послуг №1406-П від 14.06.2011. Згідно з умовами цих договорів подавець зобов'язується передати покупцю товар, надати послуги та передати матеріальні цінності визначенні з накладними, надати професійні послуги та виконувати роботи по підтримці обладнання (ремонтні роботи).

Також встановлено, що був укладений договір між ТОВ «Верона» та ТОВ «Сомаленд», про надання позивачу матеріальних цінностей, оригінал якого було викрадено з автомобіля менеджера, що підтверджується постановою про відмову в порушені кримінальної справи від 08.05.2011 року.

На підставі договорів ТОВ «Астана-К», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Монтарія» та ТОВ «Техноторг-КОМ» виписано позивачу 25 податкових накладних та 29 видаткових накладних за 2011 рік. На підтвердження договорів про надання послуг та виконання робіт сторонами підписано 5 актів здачі-прийняття послуг.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що факт передачі товару від контрагентів позивача - ТОВ «Альседо», ТОВ «Сомаленд», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К», ТОВ «Монтарія», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком», ТОВ «Дельта плюс Юг» до позивача не підтверджується документально, не надано первинних документів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Альседо», ТОВ «Сомаленд», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К», ТОВ «Монтарія», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком», ТОВ «Дельта плюс Юг», а надані докази: договори, видаткові та податкові накладні, окремі акти є недостатніми для підтвердження цього факту.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, Також пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлена презумпція правомірності рішень платника податку.

Відповідач посилається в акті перевірки, на порушення Позивачем частини 1 та 5 ст. 203 ЦК України, як на правову підставу недійсності правочину, визначену ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу."

Однак, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не мав правових підстав встановлювати недійсність правочину між позивачем та контрагентами.

Стаття 20 Податкового кодексу України та Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА України від 22.12.10 № 984, не надає посадовим особам податкової служби права юридичної оцінки договорів, у т.ч. і права робити висновок стосовно їх відповідності чинному законодавству і можливої недійсності.

Колегією суддів також встановлено, що рішення суду про визнання договорів між TOB «ВЕРОНА ЛТД» та вказаними контрагентами недійсним (нікчемним) немає, жодних доказів, недодержання вимог закону, якими вказані договори можна вважати нікчемним, не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, договори, укладені та підписані від імені TOB "Альседо"; TOB "КПТ МІГ"; TOB "Сомаленд"; TOB "Компанія Авертус"; TOB "Астана К"; TOB "Монтарія"; TOB "ГМФ", TOB "Техноторг -Ком" та TOB "Дельта плюс ЮГ'» повноважними представниками.

Отже у TOB «ВЕРОНА ЛТД» були всі належні підстави вважати, що TOB «Альседо"; TOB "КПТ МІГ"; TOB "Сомаленд"; TOB "Компанія Авертус"; TOB "Астана К"; TOB "Монтарія"; TOB "ГМФ", TOB "Техноторг -Ком" та TOB "Дельта плюс ЮГ" у правовідносинах із скаржником діє відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 6 частини 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що твердження контролюючого органу про нікчемність господарських договорів є безпідставними, оскільки не обґрунтовані посиланням на первинні чи інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Суми, віднесені TOB «ВЕРОНА ЛТД» до податкового кредиту та витрат підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно до вимог Податкового кодексу та Порядку заповнення податкової накладної № 1379 від 22.11.2011 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, проте дана обставина в порушення п.п. 1 та 2 ст. 161 КАС України судом не була з'ясована.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Факт передачі та отримання товарів та послуг від TOB «Альседо» (код ЄДРПОУ 37256749), TOB «Сомаленд» (код ЄДРПОУ 37256775), TOB «Компанія Авертус» (код ЄДРПОУ 37270359), TOB «Астана К» (код ЄДРПОУ 37270449), TOB «Монтарія» (код ЄДРПОУ 37270391), TOB «ГМФ» (код ЄДРПОУ 34486030), TOB «Техноторг-Ком» (код ЄДРПОУ 36283352), TOB «Дельта плюс Юг» (код ЄДРПОУ 37113986) до покупця, яким є позивач, вбачається з наявних в матеріалах справи, документів.

Податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передач, які підтверджують факт поставки товару на користь позивача та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару, є в матеріалах справи.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Оскільки, станом па момент видачі спірних податкових накладних, як і на момент перевірки, всі вище перелічені контрагенти перебували у реєстрі платників податку на додану вартість і їх свідоцтва про реєстрацію платником не було анульоване чи визнане недійсним, а повноваження осіб, що складали та підписували податкові накладні підтверджуються повноваженнями директорів, контрагентів - будь-які порушення ст. 198 Податкового кодексу України з боку TOB «ВЕРОНА ЛТД» відсутні.

Відповідно до пп. 7.2.4. ті. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно пп. 7.4,5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку, не підтверджені податковими накладними.

Пункт 2 Порядку заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА України №165 від 30.05.97 р., встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий помер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 2 Порядку, податкова накладна, виписана іншою особою, крім зазначеної у п. 2 (тобто крім зареєстрованої), вважається недійсною.

Колегія суддів приходить до висновку, що право TOB «ВЕРОНА ЛТД» на податковий кредит підтверджене податковим накладними виданими особами, які належним чином зареєстровані, а саме TOB «Альсєяв» (код ЄДРПОУ 37256749), TOB «КПТ МІГ» (код ЄДРПОУ 37270370), ТОВ «Сомаленд» (код ЄДРПОУ 37256775), TOB «Компанія Авертус» (код ЄДРПОУ 37270359Х TOB «Астана К» (код ЄДРПОУ 37270449), TOB «Монтарія» (код ЄДРПОУ 37270391). TOB «ГМФ» (код ЄДРПОУ 34486030), TOB «Техноторг-Ком» (код ЄДРПОУ 36283352). TOB «Дельта плюс Юг» (код ЄДРПОУ 37113986), які зареєстровані платником податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: ", вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт порушення кримінальної справи, за відсутності обвинувального вироку, не є достатнім доказом для висновку про податкове зобов'язання, адже повинні бути відповідні судові рішення, що набрали законної сили, які б підтверджували ті чи інші юридичні факти.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не встановлено та не досліджено виробничих, трудових ресурсів та спроможності виконання договірних зобов'язань контрагентів TOB "Альседо": TOB "КПТ МІГ'; TOB "Сомаленд"; TOB "Компанія Авертус": TOB "Астана К": TOB "Монтарія ": TOB ТМФ ". TOB "Техноторг -Кеш"" та TOB "Дельта плюс ЮГ».

При цьому, колегія суддів зазначає, що взаємовідносини контрагентів позивача з іншими контрагентами не мають досліджуватись, а мають бути враховані лише правовідносини позивача і його контрагентів.

Колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої інстанції, стосовно посилань на ст. 44 Податкового кодексу України, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити податковий орган, оскільки така підстава не свідчить про відсутність реальності операцій, які підтверджені належними доказами, що знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено реальність здійснення господарські операції по взаємовідносинам з контрагентами TOB "Альседо": TOB "КПТ МІГ'; TOB "Сомаленд"; TOB "Компанія Авертус": TOB "Астана К": TOB "Монтарія ": TOB ТМФ ". TOB "Техноторг -Кеш"" та TOB "Дельта плюс ЮГ», які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому податкові податкові повідомлення-рішення № 0000072310 від 30.03.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3381732 грн., в тому числі за основним платежем 2854177 гри. та за штрафними санкціями 527555 грн., а також №0000082310 від 30.03.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 125537 грн., в тому числі за основним платежем 125536 гри. та за штрафними санкціями 1 грн., винесено податковим органом безпідставно та підлягає скасуванню.

Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верона ЛТД» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Верона ЛТД» до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000072310 від 30.03.2012 року та № 0000082310 від 30.03.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

О.Г.Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.