Постанова

від 11.02.2013 по справі 5011-5/13136-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р. Справа№ 5011-5/13136-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Величе" та приватного підприємства „Оберон - Україна"

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.11.2012 року

у справі № 5011-5/13136-2012 (суддя - Ломака В.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Величе", м. Луцьк,

до приватного підприємства „Оберон - Україна", м.Київ,

про стягнення 127496,33 грн., -

за участю представників:

від позивача: Рязанець О.Є. - предст. (дов. №12 від 25.10.2012 р.);

від відповідача: Молощак С.В. - предст. (дов. б/н від 28.12.2012 р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Величе" (надалі - ТОВ „Величе", позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Оберон-Україна» (надалі - ПП «Оберон-Україна», відповідач) про стягнення 127 496,33 грн., у тому числі 102 408,98 грн. основного боргу, 16 216,75 грн. інфляційних втрат, 8 899,22 грн. - трьох процентів річних, обґрунтовуючи вимоги неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за договором поставки пиломатеріалів № 33 від 02.06.2009 року.

В ході розгляду справи судом позивач письмовою заявою уточнив розмір суми трьох процентів річних та просив вважати її визначеною в сумі 8 870,60 грн. (а.с.132).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-5/13136-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 102 408,98 грн. основного боргу, 4 346,05 грн. - три проценти річних, 797,38 грн. - інфляційних втрат та 2 151,04 грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ „Величе" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд апеляційної інстанції вжити заходів по забезпеченню позову, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судове засідання на 21.01.2013 року.

В подальшому, на це ж рішення апеляційну скаргу було подано приватним підприємством «Оберон-Україна». Дану апеляційну скаргу ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року прийнято та об'єднано з апеляційною скаргою ТОВ «Величе» в одне провадження.

В апеляційній скарзі ПП «Оберон-Україна» порушило питання щодо скасування судового рішення частково, відмовивши позивачеві у стягненні штрафних санкцій та 64 479,50 грн. боргу за накладною № 2 від 29.06.2009 року у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності.

21.01.2013 року в судовому засіданні в порядку ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 11.02.2013 року.

В судовому засіданні 11.02.2013 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Одночасно просив апеляційний господарський суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ПП «Оберон-Україна» та заборонити останньому вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження належного йому майна та грошових коштів. Проти доводів поданої відповідачем апеляційної скарги представник заперечив, просив відмовити у її задоволенні у зв'язку з безпідставністю, надав відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин та розгляд справи у відсутність однієї з сторін, просив подану ним скаргу задовольнити, рішення скасувати частково, а в задоволенні апеляційної скарги, поданої позивачем, у тому числі щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.

11.02.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

З доданої відповідачем до апеляційної скарги копії договору вбачається, що 02.06.2009 року між ТОВ «Величе» (у тексті договору - продавець) та ПП «Оберон-Україна» (в тексті договору - покупець) було укладено договір поставки пиломатеріалів № 33, за умовами якого продавець зобов'язується протягом терміну дії договору постачати та передавати у власність покупцю, в кількості та асортименті згідно направлених заявок покупця, за підписом уповноваженої особи, в обумовлений строк пиломатеріали (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати даний товар і оплачувати його згідно цього договору.

Згідно п.п.2.1, 2.2 договору умови доставки встановлюються FCA-м.Турійськ. Доставка товару здійснюється продавцем за умови повної оплати покупцем попередньої поставки товару.

У відповідності до п.п.2.3, 2.4 договору продавець не менше ніж за 5 днів повідомляє покупця про дату готовності товару для відвантаження, його номенклатуру та об'єми поставки і повідомляє покупцю свої відвантажувальні реквізити. Відвантаження здійснюється автомобільним транспортом за рахунок покупця.

Продавець направляє покупцю товаросупроводжувальні документи (відвантажувальна специфікація, рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, автотранспортна накладна) будь-яким видом електронного зв'язку не пізніше 3 (трьох) днів від дати відвантаження, а оригінали - поштою (п.2.7 договору).

Продавець зобов'язаний виконати увесь обсяг роботи у строк, визначений даним договором, а замовник - оплатити вартість наданих послуг у строки та розмірах, визначених цим договором (п.п.3.1.1, 3.2.1 договору).

Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється за даним договором шляхом прямого банківського переказу в гривні, на користь продавця. За умовами оплати покупець бере товар на реалізацію в торговій мережі, часткова оплата по мірі реалізації виконується покупцем кожні 7 (сім) банківських днів. Суму, що залишилась або 100% вартості товару сплачується протягом 60 (шістдесяти) банківських днів від дати відвантаження. Датою відвантаження вважається дата оформлення товаротранспортної накладної.

У відповідності до п.10.3 даний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідачем не заперечується той факт, що на виконання умов зазначеного договору, позивач поставив йому товар на загальну суму 301 308, 98 грн. згідно накладних: № 2 від 29.06.2009 р. на суму 64 479, 50 грн., № 15 від 14.07.2009 р. на суму 31 500, 41 грн., № 16 від 18.07.2009 р. на суму 58 116, 01 грн., № 17 від 06.08.2009 р. на суму 35 138, 75 грн., № 20 від 24.09.2009 р. на суму 63 691, 32 грн. та № 26 від 29.10.2009 р. на суму 48 382, 99 грн., а він, у свою чергу, за поставлений товар розрахувався частково, сплативши позивачеві 198 900, 00 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 102 408, 98 грн.

20.03.2011р. на адресу відповідача: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 92-Б була направлена претензія № 1 з вимогою перерахувати на рахунок ТОВ «Величе» вищевказану суму заборгованості, проте дана вимога відповідачем отримана не була через відсутність адресата за зазначеною адресою, про що свідчить відмітка поштового відділення від 25.03.2011р. про неможливість вручення поштової кореспонденції.

У позовній заяві позивач вказував на втрату ним примірника договору від 02.06.2009 року, але стверджував, що наявність правовідносин за цим договором, яким відповідачеві надано відстрочку виконання платежів за поставлений товар строком на 60 календарних днів, підтверджується вищенаведеними накладними та банківськими звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку ТОВ «Величе» за липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року та з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року, які свідчать про перерахування відповідачем коштів в якості часткової оплати поставленого товару на загальну суму 198 900,00 грн.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після вжитих заходів по витребуванню у відповідача примірника договору поставки №33 від 02.06.2009 року, місцевий суд, посилаючись на положення статей 33,34 ГПК України, у рішенні зазначив, що позивачем не було доведено факту здійснення спірних поставок товару на виконання саме цього договору, оскільки наявні у справі докази не дають можливості встановити, зокрема, строку дії договору, його предмету, ціни, строку оплати та порядку проведення розрахунків, у зв'язку з чим дійшов висновку про укладення сторонами правочину з поставки у спрощений спосіб, відповідно до вимог частини 1 статті 181 ГК України.

Зважаючи на це, суд першої інстанції в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України визнав зобов'язання відповідача з оплати товару простроченим з 02.04.2011 року (25.03.2011 року - дата, коли претензія №1 мала бути вручена відповідачеві + 7 днів), самостійно здійснив перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 02.04.2011 року по 31.08.2012 року, що становить 797,38 грн. та 4 346,05грн. відповідно та визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Проте, до такого висновку суд першої інстанції, на переконання судової колегії, дійшов передчасно.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач вказав адресу відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 92-Б) та адресу фактичного його місцезнаходження (м. Київ, вул. Бальзака, 6, кв.271).

Матеріали справи свідчать, що з метою виклику відповідача в судові засідання та витребування необхідних для розгляду справи доказів відповідні ухвали суду направлялися виключно за адресою ПП «Оберон-Україна», вказаною у ЄДР.

Відтак, неможливість подачі суду примірника договору поставки №33 від 02.06.2009 року відповідачем є очевидною.

З огляду на положення п.4.2 договору від 02.06.2009 року, яким сторони узгодили строк оплати товару протягом 60 банківських днів від дати відвантаження, колегія суддів, находить позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16 216,75 грн. інфляційних втрат та трьох процентів річних в сумі 8 870,60 грн. доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги позивача в цій частині обґрунтованими.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі наполягає на зменшенні розміру заборгованості за поставлений товар на суму 64 479,50 грн., що відповідає вартості товару за накладною № 2 від 29.06.2009 року, вказуючи, що трирічний строк позовної давності по ній сплив 22.09.2012 року. При цьому наголосив на тому, що розгляд справи відбувся за відсутності представника відповідача, що позбавило його можливості надати відповідні докази та заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Згідно статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Матеріали справи, а саме, поштові квитанції та опис вкладення у цінний лист від 21.09.2012 року свідчать про факт звернення позивача з даним позовом саме цього дня. Отже, доводи скаржника про пропуск позивачем строку позовної давності є надуманими та безпідставними.

Колегією суддів відхиляються доводи відповідача щодо неправомірного стягнення з останнього інфляційних втрат та трьох процентів річних та незастосуванні судом до таких вимог спеціальної позовної давності в один рік, як того вимагає ч.6 статті 232 ГК України, оскільки останні в розумінні статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями не є.

Стосовно тверджень скаржника про порушення господарським судом норм процесуального права у зв'язку з чим апелянт був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції ухвала про порушення провадження у справі надсилалась за адресою, яка вказана у ЄДР. Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 531941 від 04.07.2012р., копію якого долучено позивачем до матеріалів справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, відтак твердження скаржника про відсутність у місцевого господарського суду підстав для розгляду справи у відсутність особи, яка вважається належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, є необґрунтованими.

Щодо порушеного в апеляційній скарзі питання про порушення місцевим судом норм процесуального права при вирішенні заяви про забезпечення позову, слід зазначити, що дійшовши правомірного висновку про відмову в задоволенні такої заяви, суд не виніс ухвали, як самостійного процесуального документу, який, у відповідності до положень статті 106 ГПК України, може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Судова колегія зауважує, що обґрунтовану правову позицію щодо заяви позивача місцевий суд виклав у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, проте не зазначив про це у резолютивній його частині.

Вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та належні йому грошові кошти, а також про заборону останньому вчиняти будь-які дії щодо відчуження свого майна скаржником було заявлено і в апеляційній скарзі.

Вислухавши з цього приводу доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Так, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Твердження позивача про зміну відповідачем своєї адреси не може свідчити про ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у відповідності до частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, однак находить апеляційну скаргу позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, у зв'язку з чим рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-5/13136-2012 підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 41, 43, 79 86, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства «Оберон-Україна» на рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-5/13136-2012 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Величе» задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-5/13136-2012 скасувати та постановити нове рішення.

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Оберон-Україна» (03036, м.Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, будинок 92-Б, код ЄДРПОУ 32243515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Величе» (44833, Волинська обл., Турійський район, село Соловичі, вулиця Карпанська, будинок 52, код ЄДРПОУ 35793374) 102 408 (сто дві тисячі чотириста вісім) грн. 98 коп. основного боргу, 8 870 (вісім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 60 коп. - 3 % річних, 16 216 (шістнадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 75 коп. інфляційних втрат та 3355 (три тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції».

4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

5. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Величе» про забезпечення позову відмовити.

6. Матеріали справи №5011-5/13136-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Зеленін В.О.

Синиця О.Ф.