Постанова

від 11.04.2013 по справі 5011-5/13136-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 5011-5/13136-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача) за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідачаМалощак С.В., дов. від 28.12.12 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Оберон-Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.02.13 у справі№ 5011-5/13136-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Величе" доПриватного підприємства "Оберон-Україна" простягнення 127 496,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Величе" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Оберон-Україна" про стягнення 102408,98 грн. заборгованості, 16216,75 грн. інфляційних втрат та 8870,60 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог). Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію та обґрунтовано приписами статей 611, 612, 614, 615, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 202, 216-218, 220, 224, 225 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.12 у справі № 5011-5/13136-2012 (суддя Ломака В.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Оберон-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Величе" 102408,98 грн. основного боргу, 4346,05 грн. 3% річних, 797,38 грн. інфляційних втрат та 2151,04 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що відсутність у матеріалах справи письмової угоди свідчить про те, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, оплата за яким відповідачем здійснена лише частково. При цьому судом зазначено, що, з огляду на приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, простроченим зобов'язання з оплати слід вважати після спливу семиденного строку з дня пред'явлення вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.13 (судді: Мальченко А.О. - головуючий, Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 20.11.12 у справі №5011-5/13136-2012 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Оберон-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Величе" 102 408,98 грн. основного боргу, 8 870,60 грн. - 3 % річних, 16 216,75 грн. інфляційних втрат та 3355,25 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій. Постанова суду вмотивована тим, що пунктом 4.2 договору від 02.06.09, текст якого надано відповідачем до суду апеляційної інстанції, сторони узгодили строк оплати товару. При цьому судом зазначено, що факт наявності заборгованості у відповідному розмірі підтверджено матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Приватне підприємство "Оберон-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 258, 551, 614 Цивільного кодексу України, статей 217, 233 Господарського кодексу України. Заявник зазначає, що судами помилково не була застосована позовна давність в один рік до вимоги про стягнення 3% річних. Також заявник вважає, що судами не застосовані положення чинного законодавства, які надають суду право на зменшення розміру штрафних санкцій.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, 02.06.09 між сторонами у справі було укладено договір поставки пиломатеріалів № 33, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язується упродовж терміну дії договору постачати та передавати у власність покупцю (відповідачу), в кількості та асортименті згідно направлених заявок покупця, за підписом уповноваженої особи, в обумовлений строк пиломатеріали, а покупець зобов'язується приймати даний товар і оплачувати його згідно цього договору. Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється за даним договором шляхом прямого банківського переказу в гривні, на користь продавця. Згідно пункту 4.2 договору за умовами оплати покупець бере товар на реалізацію в торговій мережі, часткова оплата по мірі реалізації виконується покупцем кожні 7 (сім) банківських днів. Сума, що залишилась або 100% вартості товару сплачується упродовж 60 (шістдесяти) банківських днів від дати відвантаження. Датою відвантаження вважається дата оформлення товаротранспортної накладної.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Відповідно до статті 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції установив, що позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав належним чином, що підтверджено відповідними доказами, зокрема, накладними. Установлено судом і те, що за поставлений товар відповідач розрахувався лише частково, розмір заборгованості складає 102 408,98 грн.

Доводів чи заперечень щодо основної суми заборгованості касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

З огляду на викладене, а також з урахуванням пункту 4.2 договору, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 16 216,75 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 8 870,60 грн.

Також колегія суддів зазначає, що виходячи із положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 12.12.11 по справі №07/238-10.

За вказаних обставин, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи. Постанова у справі прийнята у відповідності з нормами права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Оберон-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.13 у справі №5011-5/13136-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова