Постанова

від 11.02.2013 по справі 13/16/5022-674/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.13 Справа № 13/16/5022-674/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Мудрак Р.І.

за участю представників

прокуратури: Куцик В.Б.;

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

треті особи: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції", б/н від 02.11.2012р. (вх. №596 від 29.11.2012р.)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2012р. (повне рішення складено 26.10.2012р.)

у справі № 13/16/5022-674/2012, суддя Стопник С.Г.

за позовом Прокурора Бережанського району, м. Бережани, Тернопільська область, в інтересах держави в особі Божиківської сільської ради, с.Божиків, Бережанський район, Тернопільська область

до Приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції", м.Галич, Галицький район, Івано-Франківська область,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Управління Держкомзему у Бережанському районі, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область,

2. Бережанська районна державна адміністрація, м. Бережани, Тернопільська область

про визнання недійсними договорів оренди № 09 та № 10 від 25.06.2011 року; зобов'язання ПП "Галицькі аграрні інвестиції" земельні ділянки площею 277,95 га та 200 га із земель запасу, які знаходяться на території Божиківської сільської ради, повернути у землі запасу Божиківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.10.12 р. у справі № 13/16/5022-674/2012 позов прокурора Бережанського району в інтересах держави в особі Божиківської сільської ради задоволено. Визнано недійсними на майбутнє договори оренди землі № 09 та № 10 від 25.06.2011 року, укладені між Божиківською сільською радою, с. Божиків Бережанського району Тернопільської області, та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції", м. Галич, Івано-Франківська область. Приватне підприємство "Галицькі аграрні інвестиції" (вул. Осмомисла, 15, м. Галич, Івано-Франківська область, код 35306415) зобов'язано в 10-денний термін з дати набрання рішенням законної сили, повернути земельні ділянки площею 277, 95 га та 200 га, які знаходиться на території Божиківської сільської ради, у землі запасу Божиківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області.

Рішення суду обґрунтоване доведеністю обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів. Зокрема, тим, що спірні договори укладені з порушенням вимог ст. 124 Земельного кодексу України - без проведення земельних торгів, а також ст. 15 Закону України «Про оренду землі» без наявності невід'ємних частин договору, що є підставою для визнання його недійсним. Крім того, при укладенні спірних договорів Божиківською сільською радою перевищено свої повноваження, оскільки розпорядження спірними землями відноситься до компетенції Бережанської районної державної адміністрації.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПП «Галицькі аграрні інвестиції» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.12 р. у даній справі та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2012р.

Розпорядженням голови суду від 17.12.2012р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Бойко С.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. розгляд справи відкладено на 21.01.2013р. у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Розпорядженням в.о. голови суду від 21.01.2013р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Малех І.Б. введено суддю Бонк Т.Б. з підстав, викладених у ньому.

В судове засідання 21.01.2013р. з'явився прокурор.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. розгляд справи відкладено на 28.01.2013р. у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р. розгляд справи відкладено на 11.02.2013р. з підстав, викладених у ній.

В даному судовому засіданні прокурор підтримав доводи, викладені в позові та висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи. Просить оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.12 р. у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони та треті особи участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Третя особа - Управління Держкомзему у Бережанському районі, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення у даній справі залишити без змін. Крім того, подала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Божиківська сільська рада у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення у даній справі залишити без змін. Крім того, подала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області у даній справі скасуванню в частині визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі № 10 від 25.06.2011 року та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку площею 277, 95 га, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено місцевим господарським судом, 25.06.2011р. між Божиківською сільською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції" (Орендар) було укладено договір оренди землі №09, у відповідності до умов якого (п.п.1, 2, 14), Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 200 га, яка знаходиться в адміністративних межах Божиківської сільської ради, Бережанського району, Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як зазначено у п.1. Договору, земельна ділянка передається у користування Орендареві на підставі розпорядження голови Бережанської РДА Тернопільської області №297 від 25.06.2011р.

На підставі вказаного договору позивач передав відповідачу в оренду земельну ділянку розміром 200 га в адміністративних межах Божиківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Актом про передачу та прийом земельної ділянки від 25.06.2011р., підписаним представниками обох сторін.

Цього ж дня - 25.06.2011р. між Божиківською сільською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції" (Орендар) було укладено договір оренди землі №10, у відповідності до умов якого (п.п.1, 2, 14), Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (не витребувана земельна ділянка -додаток №1 до цього Договору), яка знаходиться в адміністративних межах Божиківської сільської ради, Бережанського району, Тернопільської області, площею 277,95 га (в тому числі проектні дороги 29,43 га), яка знаходиться в адміністративних межах Божиківської сільської ради, Бережанського району, Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як зазначено у п.1. Договору, земельна ділянка передається у користування Орендареві на підставі розпорядження голови Бережанської РДА Тернопільської області №298 від 25.06.2011р.

На підставі вказаного договору позивач передав відповідачу в оренду земельну ділянку розміром 277,95 га в адміністративних межах Божиківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Актом про передачу та прийом земельної ділянки від 25.06.2011р., підписаним представниками обох сторін.

Вищезазначені договори оренди землі зареєстровані у Божиківській сільській раді у відповідності до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, яка була чинною на момент їх укладення, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено записи від 25.06.2011р. відповідно за № 09 та № 10.

Відтак, місцевим господарським судом встановлено, що вищевказані договори оренди були укладені між сторонами на виконання розпоряджень Бережанської РДА Тернопільської області № 297 та №298 від 25.06.2011р.

В серпні 2012 року прокурор Бережанського району звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом у даній справі.

Задовольняючи позов прокурора, місцевий господарський суд виходив з того, зокрема, що спірні земельні ділянки площею 277,95 га та 200 га (згідно листа Управління Держкомзему у Бережанському районі №02-18/1323 від 28.09.2012р.) знаходяться за межами населеного пункту на території Божиківської сільської ради Бережанського району, розпорядження якими відноситься до компетенції Бережанської районної державної адміністрації. Відтак, оскільки оспорювані договори оренди земельної ділянки укладені зі сторони Бережанської сільської ради з перевищення повноважень, з порушенням вимог ч.2 ст. 124 ЗК України , тобто без проведення аукціону та без дотримання вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» - без наявності невід'ємних частин договору, то відповідно до вимог ст. ст. 203 , 215 ЦК України такі підлягають визнанню недійсними.

Судова колегія частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

По договору № 09 від 25.06.2011р. судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 6 ЗУ "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч.4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За змістом ч.1 ст.116 та ч.1ст. 124 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності, права користування та оренди земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК України ).

Тобто згідно з вказаними нормами підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності та передумовою укладення відповідного договору є рішення особи, яка здійснює розпорядження нею від імені власника.

З огляду на таке відповідний договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки, зокрема через недодержання конкурентних засад чи порядку надання в користування, і за умови визнання недійсним рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення похідного документа у вигляді договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі та порядок передачі земельної ділянки у користування.

Як було зазначено вище, спірний договір укладено між сторонами у справі на підставі розпорядження Бережанської РДА Тернопільської області № 297 від 25.06.2011р.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, прокурором Бережанського району Тернопільської області 05.10.2011 року внесено протест № 46-2452 вих.11 на розпорядження голови Бережанської районної державної адміністрації № 297 від 25.06.2011р. "Про передачу в оренду земель запасу та резервного фонду", на виконання якого розпорядженням голови Бережанської районної державної адміністрації № 529 від 24.10.2011р. визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Бережанської районної державної адміністрації №297 від 25.06.2011р. "Про передачу в оренду земель запасу та резервного фонду".

На виконання протесту Прокурора Бережанського району від 07.02.2012р. №46-200 вих. 12 Бережанською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 10.02.2012р. №68, яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови районної державної адміністрації від 8 липня 2011 року № 319 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 25 червня 2011 року № 297".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, зокрема, що при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, зокрема, що в силу Основного Закону держави (ч. 8 ст. 118) рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Відтак, на переконання скаржника, розпорядження голови Бережанської районної державної адміністрації № 297 від 25.06.2011р. та № 319 від 8 липня 2011 року "Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 25 червня 2011 року № 297", є чинними.

Вказані доводи скаржника судова колегія вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Частинами першою та другою статті 6 цього Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частиною першою статті 41 зазначеного Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини восьмої статті 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Зазначеній нормі відповідають приписи статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Так, частиною першою цієї статті передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Тобто законодавством чітко обумовлено коло суб'єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими суб'єктами є Президент України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд.

Згідно ж зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на момент внесення протесту) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Пунктом 1 частини другої статті 20 цього Закону (в редакції на момент внесення протесту) було встановлено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.

Статтею 21 цього Закону (в редакції на момент внесення протесту) було передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Отже, прокурор, виконуючи прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів головою місцевої державної адміністрації, на підставі вимог Конституції України та Закону України "Про прокуратуру " має право звернутися до цієї посадової особи з протестом.

У Протестах від 05.10.2011 р. та від 07.02.2012р. на розпорядження голови Бережанської районної державної адміністрації № 297 та № 319 прокурор правомірно та обґрунтовано поставив питання про скасування вказаних актів через їх невідповідність, зокрема, вимогам ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України.

Крім того, судова колегія зазначає, що скаржником не подано суду належних та допустимих доказів скасування у встановленому законом порядку розпоряджень голови Бережанської районної державної адміністрації № 529 від 24.10.2011р. (про втрату чинності розпорядженням №297) та № 68 від 10.02.2012р. (про втрату чинності розпорядженням №319).

При зверненні до суду з позов у даній справі прокурор покликався на те, зокрема, що земельні ділянки були передані відповідачу з порушенням норм ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, відповідно до норм якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно ж до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (п.2.24), для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі їх в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З врахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі №09, укладеного 25.06.2011р. між Божиківською сільською радою та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції" та зобов'язання останнього повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 200 га, яка знаходиться в адміністративних межах Божиківської сільської ради, Бережанського району, оскільки вищевказаний договір укладено сторонами з порушенням процедури, передбаченої ст. 124 Земельного кодексу України.

Водночас, судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі №10 від 25.06.2011р., укладеного між сторонами у справі, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, 25.06.2011р. між Божиківською сільською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції" (Орендар) було укладено договір оренди землі №10, у відповідності до умов якого (п.п.1, 2, 14), Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (не витребувана земельна ділянка -додаток №1 до цього Договору), яка знаходиться в адміністративних межах Божиківської сільської ради, Бережанського району, Тернопільської області, площею 277,95 га (в тому числі проектні дороги 29,43 га), яка знаходиться в адміністративних межах Божиківської сільської ради, Бережанського району, Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як зазначено у п.1. Договору, земельна ділянка передається у користування Орендареві на підставі розпорядження голови Бережанської РДА Тернопільської області №298 від 25.06.2011р.

На підставі вказаного договору позивач передав відповідачу в оренду земельну ділянку розміром 277,95 га в адміністративних межах Божиківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Актом про передачу та прийом земельної ділянки від 25.06.2011р., підписаним представниками обох сторін.

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Божиківській сільській раді у відповідності до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, яка була чинною на момент їх укладення, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено записи від 25.06.2011р. за № 10.

Так, розпорядженням голови Бережанської районної державної адміністрації №298 від 25.06.2011 року "Про переведення невитребуваних земельних часток (паїв) та проектних доріг до земель запасу та передача їх в оренду" земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв) переведено, на термін до моменту отримання їх власниками або спадкоємцями державних актів на право власності на земельну ділянку та проектні дороги до моменту виникнення потреби у їх використанні при винесенні земельних часток (паїв) в натурі на місцевості, до земель запасу (згідно з додатком 1).

Відповідно до п.п.2, 3 вказаного розпорядження, голова РДА розпорядився передати в оренду земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв) терміном на 10 років до моменту отримання їх власниками або спадкоємцями державних актів на право власності на земельну ділянку та проектні дороги до моменту виникнення потреби у їх використанні при винесенні земельних часток (паїв) в натурі на місцевості приватному підприємству "Галицькі аграрні інвестиції" із земель запасу, згідно з додатком 2; сільським головам відповідних рад рекомендовано укласти договори оренди на земельні ділянки (невитребувані земельні частки (паї) та проектні дороги) та провести їх реєстрацію.

Розпорядженням голови Бережанської РДА № 318 від 08.07.2011р. внесено зміни та доповнення до розпорядження голови районної державної адміністрації від 25 червня 2011 року № 298, виклавши пункти 2 і 3 у новій редакції, за якою з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва вирішено передати приватному підприємству "Галицькі аграрні інвестиції" в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення (не витребувані паї згідно з додатком 2), які розташовані за межами населених пунктів Жовнівської, Божиківської, Посухівської, Вільховецької сільських рад Бережанського району Тернопільської області, а також проектні дороги, терміном на 10 років, але не більше як до моменту отримання їх власниками, спадкоємцями державних актів на право власності на земельну ділянку, виникнення потреби у використанні доріг до окремих земельних ділянок; встановити орендну плату за використання не витребуваних паїв і проектних доріг в розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки землі), та доповнено розпорядження № 298 від 25.06.2011р. пунктом 4, відповідно до якого головам сільських рад Жовнівської, Божиківської, Посухівської, Вільховецької Бережанського району Тернопільської області делеговано право укласти договори оренди земель згідно із п.2 даного розпорядження та провести державну реєстрацію права оренди земель в органі місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельних ділянок.

Вищезазначені розпорядження голови Бережанської РДА № 298 від 25.06.2011 р. та №318 від 08.07.2011 р. станом на дату розгляду справи є чинними (доказів протилежного суду не надано).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено, що у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.95 № 720, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Таким чином, враховуючи те, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної власності чи комунальної власності, їх надання у користування здійснюється без проведення земельних торгів на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування після розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право на земельну ділянку.

Згідно ж зі статтею 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

- надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання ж у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою (ч. 3 ст. 123 ЗК України).

В матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою на спірну земельну ділянку щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки , розроблена ФПП «Західгеопроект» на виконання укладеного між ним та відповідачем відповідного договору (том ІІ).

Відтак, місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про недостатність наявної технічної землевпорядної документації, яка, на думку суду, оформлена у спрощений спосіб.

Не погоджується судова колегія й з висновками суду першої інстанції про те, що договір № 10 від 25.06.2011р. суперечить вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі», виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15).

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо (ч.3 ст. 15).

Відповідно до ч. 4 ст. 15 вказаного Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Відтак, відповідно до даної правової норми, лише відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов , передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В даному випадку, спірний договір не суперечить вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки укладений з дотриманням усіх істотних умов договору.

Висновки суду про те, що спірний договір укладений Божиківською сільською радою з перевищенням наданих їй повноважень, судова колегія вважає безпідставними з огляду на те, що розпорядженням голови Бережанської районної державної адміністрації №298 від 25.06.2011 року "Про переведення невитребуваних земельних часток (паїв) та проектних доріг до земель запасу та передача їх в оренду" сільським головам відповідних рад рекомендовано укласти договори оренди на земельні ділянки (невитребувані земельні частки (паї) та проектні дороги) та провести їх реєстрацію.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правих підстав для задоволення вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі № 10 від 25.06.2011р., укладеного між Божиківською сільською радою та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції" та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку площею 277, 95 га, а тому рішення в цій частині слід скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.12 р. у справі № 13/16/5022-674/2012 скасувати в частині визнання недійсним договору оренди № 10 від 25.06.2011 року, укладеного між Божиківською сільською радою, с. Божиків Бережанського району Тернопільської області та Приватним підприємством «Галицькі аграрні інвестиції», м. Галич, Івано-Франківська області та зобов'язання Приватного підприємства «Галицькі аграрні інвестиції» (вул. Осмомисла, 15, м. Галич, Івано-Франківська область, код 35306415) повернути у землі запасу Божиківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області земельну ділянку площею 277, 95 га та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

3. В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.12 р. у справі № 13/16/5022-674/2012 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Стягнути в доход державного бюджету з Приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції" (вул. Осмомисла, 15, м. Галич, Івано-Франківська область, код 35306415) та з Божиківської сьської ради (с. Божиків, Бережанського району, тернопільської області, код 04395099) по 536, 50 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

6. Стягнути з Божиківської сьської ради (с. Божиків, Бережанського району, тернопільської області, код 04395099) на користь Приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції" (вул. Осмомисла, 15, м. Галич, Івано-Франківська область, код 35306415) 268, 25 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 14 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.