cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13227/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлень-рішень від 22.05.2012р. № 0002462250 та № 0002472250.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:
- пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97р. 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток від страхової діяльності на загальну суму у розмірі 884 636,00 грн. в тому числі по періодах: 3 кв. 2010 р. - 135 209,00 грн.; 4 кв. 2010 р. -449 656,00 грн.; 1 кв. 2011 р. -299 771,00 грн.;
- пп. 135.5.14 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. .№ 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого страховою компанією занижено податок на прибуток, прибуток від діяльності іншої, ніж страхова в сумі 14 478,00 грн.: 2 квартал 2011р. в сумі 10 163,00 грн.; 3 квартал 2011р. в сумі 4 315,00 грн.;
- ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР, а саме не проведення розрахункових операцій при продажі полюсів зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами ("Зелена Картка") через реєстратори розрахункових операцій в сумі 7 912,00 грн.
На підставі акта перевірки від 27.04.2012 року податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 22.05.2012р. № 0002472250 та №0002462250.
Податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2012р. № 0002472250 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 97 185,00 грн. за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 22.05.2012р. № 0002462250 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 899 114,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 146 217,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 року № 0002462250 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.
За наслідками розгляду скарги позивача Державною податковою службою у м. Києві рішенням від 03.08.2012 року № 779/10/12-314 податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 року № 0002472250 було скасоване в частині помилково нарахованих штрафних санкцій на суму 2 375,00 грн.
Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених законодавством.
Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Застосовуючи спірним податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2012р. № 0002462250 до позивача фінансові санкції за порушення вимог ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР, відповідач виходив з того, що позивачем не проведено розрахункові операції при продажі полюсів зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами ("Зелена Картка") через реєстратори розрахункових операцій на суму 7 912,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Київський страховий дім» є членом Моторного (транспортного) страхового бюро України з 02.03.2007 року, що підтверджується договором про співпрацю № 137 від 02.03.2007 року.
Судом встановлено, що договори страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за договорами «Зелена картка» були укладені позивачем в період, що перевірявся, на підставі договору доручення з ПАТ «УІСК «Інвестсервіс» від 01.07.2010 року, а розрахунки по них було оформлено відповідними касовими ордерами.
Право на укладання зазначених договорів товариству надано ст.ст. 17, 49, 50 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспотрних засобів» та ст.ст. Статуту Моторного транспортного страхового бюро України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про страхування» страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком (ч. 7 ст. 15 Закону України «Про страхування»).
Згідно з п. 1. ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації ст. 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, до п. 20 якого віднесено страхування майнових та особистих ризиків фізичних осіб, яке проводиться страховими агентами за межами приміщення страховика, крім обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами («Зелена Картка»).
Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку (п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
При цьому відповідно до ст. 10 цього Закону розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених ст. 9 цього Закону.
За таких підстав, страхові платежі під час реалізації повноважень, наданих зазначеними договорами-дорученнями, приймалися саме через касу позивача з оформленням прибуткових касових ордерів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями прибуткових касових ордерів про прийняття готівки за послуги страхування, видаткових касових ордерів.
Вказана позиція підтверджується також Листом ДПА у місті Києві № 1072/8/25-205 від 17.05.2010 року, згідно висновків якого проведення у касі страховою компанією розрахунків за оформлення договорів страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами «Зелена картка» в приміщенні страхової компанії здійснюється без використання реєстраторів розрахункових операцій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунки при продажу полісів зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за договорами «Зелена Картка» проводилися у касі позивача з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій з повним дотриманням вищезазначеного порядку.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та наявності підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.05.2012р. № 0002472250.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.
Перевіряючи правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.05.2012р. № 0002462250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 899 114,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 146 217,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.
Щодо висновку податкового органу про порушення підприємством пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97р. 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело, виходячи з позиції контролюючого органу, до заниження податку на прибуток від страхової діяльності на загальну суму у розмірі 884 636,00 грн. в тому числі по періодах: 3 кв. 2010 р. - 135 209,00 грн.; 4 кв. 2010 р. -449 656,00 грн.; 1 кв. 2011 р. -299 771,00 грн., колегія суддів зазначає таке.
Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.
Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.
За змістом наведеної норми умовою зменшення оподатковуваного доходу страховика є сплата ним страхових платежів за договорами перестрахування.
В свою чергу, здійснення розрахунків за договорами перестрахування є підставою для зменшення оподатковуваного доходу страховика відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено, що в період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року ПрАТ «Київський страховий дім» передав у перестрахування іншим страховим компанім 86 175 001,00 грн., з яких 29 487 879,00 грн. - ТДВ «Страховик», ПАТ «СК Прогрес-Фонд», ТДВ «СК Відродження України», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека».
З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № СТ -0401/02 від 01.04.209 року ПрАТ «Київський страховий дім» передав ТДВ «Страховик» в 4 кварталі 2010 року страхові платежі в загальній сумі 318 560,00 грн.
Згідно з договором про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № ПФ-0903/04 від 03.09.2007 року позивач передав у перестрахування ПАТ «СК Прогрес-Фонд» в 1 кварталі 2011 року страхові платежі в загальній сумі 9 615 563,00 грн.
За договором про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № ВУ-0903/43 від 03.09.2007 року ПАТ «Київський страховий дім» передав у перестрахування ТДВ «СК Відродження України» в 4 кварталі 2010 року страхові платежі на загальну суму 14 351 412, 832 грн.
Відповідно до договору про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № 0806/02-СФП від 06.02.02 позивач передав у перестрахування ТДВ «СПК «Впевненість-Беспека» в 3 кварталі 2010 року страхові платежі на загальну суму 4 506 977, 76 грн.
Відповідно до ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.
Стаття 12 Закону України "Про страхування" визначає перестрахування як - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
На виконання договорів про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ПрАТ «Київський страховий дім» в період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року передав страховим компаніям ТДВ «Страховик», ПАТ «СК Прогрес-Фонд», ТДВ «СК Відродження України», ТДВ «СПК «Впевненість-Беспека» страхові ризики на загальну суму 29 487 879,00 грн., в тому числі по кварталах: 1 квартал 2010 р. - 4 506 978, 00 грн., 4 квартал 2010 р. - 14 988 533, 00 грн., 1 квартал 2011 р. - 9 992 368,00 грн.
Вказані господарські операції підтверджуються належним чином складеними договорами, а факт перерахування перестраховикам страхових платежів підтверджується виписками банку на суму 29 487 879,00 грн., що містяться в матеріалах справи.
Зазначені докази підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, позивача за договорами перестрахування та спростовують доводи податкового органу щодо відсутності їх реального здійснення.
Крім цього, колегія суддів критично оцінює посиланння відповідача щодо передання сплачених позивачем перестрахувальникам коштів іншим страховим компаніям, які перебувають в групі «ризику» та задіяні у схемі мінімізації податкових зобов'язань, як підставу для притягнення позивача до відповідальності за порушення податкового законодавства у зв'язку з тим, що позивач не може нести відповідальності за дії контрагентів тих страхових компаній, з якими ним було укладено договори перестрахування.
Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Посилання податкового органу на не встановлення фактів настання страхових випадків за договорами страхування, частину ризиків, за якими передано перестрахувальникам, не доводить фіктивність господарських операцій, оскільки настання чи не настання страхового випадку є особливістю діяльності в сфері страхування.
Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій та правосубєктність їх учасників.
Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТДВ «Страховик», ПАТ «СК Прогрес-Фонд», ТДВ «СК Відродження України», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека», колегія суддів приходить до висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано.
Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України.
Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що ПрАТ «Київський страховий дім» правомірно задекларувало валові внески, сплачені за договорами перестрахування з резидентами за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року в сумі 29 487 879,00 грн., а тому висновок суду першої інстанції про заниження податку на прибуток від страхової діяльності на загальну суму 884 636,00 грн. не відповідає дійсним обставинам справи.
Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 135.5.14 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. .№ 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого страховою компанією занижено податок на прибуток, прибуток від діяльності іншої, ніж страхова в сумі 14 478,00 грн.: 2 квартал 2011р. в сумі 10 163,00 грн.; 3 квартал 2011р. в сумі 4 315,00 грн., колегія суддів виходить з такого.
Підпунктом 135.5.14. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України встановлено, що до інших доходів включають суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації).
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою фактично отриманих (нарахованих) та задекларованих «ПАТ Київський страховий дім» доходів від діяльності іншої, ніж страхова за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. встановлено заниження скоригованого валового доходу в сумі 62 947,00 грн., в тому числі по кварталах: 2 квартал 2011р. в сумі 44 189,00 грн.;3 квартал 2011р. в сумі 18 758,00 грн.
Судом встановлено, що ПАТ «Київський страховий дім» укладено з ПАТ «Аско-Медсервіс» договір облігаторного перестрахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.05.2010р. №206.
У періоді, що перевірявся ПАТ «Київський страховий дім» здійснював діяльність обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на підставі ліцензії серії АВ №546801 від 05.08.2010р. виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України з термін дії з 17.04.2008р. по 16.04.2011.
Наступна ліцензія на діяльність з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії АВ №584782 від 11.08.2011р. видана Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України з термін дії з 04.08.2011р. безстроково.
У період з 01.07.2010року по 16.04.2011р. на підставі договору №206 від 01.05.2010р. ПАТ «Аско-Медсервіс» здійснено передачу ПАТ «Київський страховий дім» договорів цивільно-правової відповідальності згідно бардеро-премій №07/10ЦПВ за липень 2010р, №08/10ЦПВ за серпень 2010р, №09/10 ЦПВ за вересень 2010р., №10/10 ЦПВ за жовтень 2010р, №11/10 ЦПВ за листопад 2010р., № 12/10 ЦПВ за грудень 2010р., №01/11 ЦПВ за січень 2011р., №02/11 ЦПВ за лютий 2011р., №03/11 ДПВ за березень 2011 р., №04/12 ЦПВ за квітень 2011р.
Згідно вказаних бордеро-премій строк дії договорів цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів припадає на період закінчення дії ліцензії ПАТ (Київський страховий дім» (перелік договорів наведено в додатку № 11 до акту перевірки).
Виходячи з цього, суд першої інстанції прийшов до висновку, що частки перестрахувальних премій за договорами цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії яких припадає на період закінчення дії ліцензії ПАТ «Київський страховий дім» серії АВ №546801 від 05.08.2010р. є доходами від діяльності іншої ніж страхова.
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Згідно з п. 3.3.1, 3.1.2 Договору ПАТ №206 від 01.05.2010р, укладеного позивачем з ПАТ «Аско-Медсервіс» перастрахувальник (ПАТ «Аско-Медсервіс») до 25 числа місяця наступного за звітним, направляти Перестраховику (ПрАТ «Київський страховий дім») бордеро ризики, які характеризують ризики, прийняті на страхування за звітний період (місяць), а протягом 5-ти банківських днів після підписання Перестраховиком бордеро ризиків перестраховувати належну йому перестрахувальну премію.
З матеріалів справи вбачається, що всі перестрахувальні премії були перераховані ПАТ «Аско-Медсервіс» та отримані ПрАТ «Київський страховий дім» на виконання договору № 206 облігаторного перестрахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.05.2010 р., укладеного в період дії ліцензії позивача.
Крім цього, бордеро-преміями та виписками по банківському рахунку позивача підтверджується, що кошти за договором № 206 надійшли на рахунок позивача як перестрахувальні премії.
Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що вказані кошти є доходами позивача, отриманими від діяльності зі страхування та мають оподатковуватися за в порядку, передбаченому пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому висновок податкового органу про порушення ПАТ «Київський страховий дім» вимог пп. 135.5.14 п. 135.5 Податкового кодексу України є необґрунтованим.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012р. № 0002462250 прийняте відповідачем з порушенням законодавства.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002462250 від 22.05.2012 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002472250 від 22.05.2012 року з урахуванням рішення про результати скарги державної податкової служби в м. Києві від 03.08.2012 року № 4779/10/12-314.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.02.2013 |
Оприлюднено | 15.02.2013 |
Номер документу | 29342811 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Парінов А.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні