Ухвала

від 23.06.2014 по справі 2а-13227/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2014 р. м. Київ К/800/12656/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 у справі № 2а-13227/12/2670 за позовомПриватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлень-рішень від 22.05.2012 № 0002462250 та № 0002472250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002462250 від 22.05.2012 та № 0002472250 від 22.05.2012 з урахуванням рішення про результати розгляду скарги Державної податкової служби в м. Києві від 03.08.2012 року № 4779/10/12-314.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, у відповідності до яких він, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги відповідача, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт № 341/22-50/25201716 від 27.04.2012;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем:

· пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток від страхової діяльності на суму 884 636 грн.;

· пп.135.5.14 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого страховою компанією занижено податок на прибуток, прибуток від діяльності іншої, ніж страхова, на суму 14 478 грн.;

· ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, непроведення розрахункових операцій при продажі полісів зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами («Зелена Картка») через реєстратори розрахункових операцій на суму 7 912 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0002472250 від 22.05.2012, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 97 185 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0002462250 від 22.05.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 899 114 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 146 217 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення № 0002472250 від 22.05.2012 скасовано в частині помилково нарахованих штрафних санкцій на суму 2 375 грн., в іншій частині - податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновками контролюючого органу, що позивачем в порушення вимог податкового законодавства не проведено розрахункові операції при продажі полісів зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами («Зелена Картка») через РРО, що позивачем протиправно віднесено до витрат суми, що сплачені за договорами перестрахування, оскільки такі правочини укладені без мети настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, що частки перестрахувальних премій за договорами цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії яких припадає на період закінчення дії ліцензії ПАТ «Київський страховий дім» серії АВ №546801 від 05.08.2010р., є доходами від діяльності іншої ніж страхова, а тому позивачем помилково не включено до валових доходів інші доходи в сумі 62 947 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, договори страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за договорами «Зелена картка» укладалися позивачем на підставі договору доручення з ПАТ «УІСК «Інвестсервіс» від 01.07.2010.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про страхування» страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Згідно ч.7 ст.15 Закону України «Про страхування» страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком .

За змістом п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 «Про забезпечення реалізації ст. 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, до п.20 якого включено страхування майнових та особистих ризиків фізичних осіб, яке проводиться страховими агентами за межами приміщення страховика, крім обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами («Зелена Картка»).

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунки при продажу на підставі укладеного договору доручення полісів зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за договорами «Зелена Картка» проводилися у касі позивача з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій.

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який не знайшов у діях позивача порушення вимог ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач у період з 01.07.2010 по 31.12.2011, на виконання договорів про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), передав страховим компаніям ТДВ «Страховик», ПАТ «СК Прогрес-Фонд», ТДВ «СК Відродження України», ТДВ «СПК «Впевненість-Беспека» страхові ризики на суму 29 487 879 грн., в тому числі: за 1 квартал 2010 4 506 978 грн., за 4 квартал 2010 14 988 533 грн., за 1 квартал 2011 9 992 368 грн.

Стаття 12 Закону України «Про страхування» визначає перестрахування як страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Отже, здійснення розрахунків за договорами перестрахування є підставою для зменшення оподатковуваного доходу страховика відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наявні в матеріалах докази підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, позивача за договорами перестрахування та спростовують доводи податкового органу щодо відсутності їх реального здійснення.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів, оскільки останнім не надано суду доказів на підтвердження того, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав і обов'язків, чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів, приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування.

Крім того, відповідачем не надано доказів які б свідчили про визнання недійсними в установленому порядку укладених позивачем договорів.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який вважає правомірним декларування позивачем валових внесків, сплачених за договорами перестрахування контрагентам, а висновок суду першої інстанції про заниження податку на прибуток від страхової діяльності таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Київський страховий дім» та ПАТ «Аско-Медсервіс» укладено договір облігаторного перестрахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.05.2010 №206, за змістом пунктів 3.3.1, 3.1.2 якого ПАТ «Аско-Медсервіс» (як перастрахувальник) до 25 числа місяця, наступного за звітним, зобов'язується направляти ПАТ «Київський страховий дім» (як перестраховику) бордеро ризики, які характеризують ризики, прийняті на страхування за звітний період (місяць), а протягом 5-ти банківських днів після підписання перестраховиком бордеро ризиків перестраховувати належну йому перестрахувальну премію.

На підставі зазначеного договору ПАТ «Аско-Медсервіс» здійснив передачу позивачу договорів цивільно-правової відповідальності згідно бардеро-премій.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, кошти за договором № 206 надійшли на рахунок позивача як перестрахувальні премії, що підтверджується бордеро-преміями та виписками по банківському рахунку позивача.

За змістом пп.135.5.14 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи, зокрема, включають інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Згідно п. 8 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, за результатами діяльності протягом одного року з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу страховики, які отримують доходи від провадження страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», а також від діяльності, що не пов'язана із страхуванням, обчислюють та сплачують податок на прибуток таким чином: протягом звітного податкового року страховики щокварталу сплачують податок за ставкою 3 відсотки суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками - резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами.

Суд касаційної інстанції не вбачає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем доходу, не пов'язаного зі страховою діяльністю останнього, а тому погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача про порушення позивачем пп. 135.5.14 п. 135.5 Податкового кодексу України.

Враховуючи все вищезазначене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний