Рішення

від 12.02.2013 по справі 5006/16/82/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.02.13 р. Справа № 5006/16/82/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт» м.Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області

про стягнення 30737,30грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПРАВИ:

07.06.2012року Товариство з обмеженою відповідальністю «Концепт» м.Донецьк (далі - ТОВ «Концепт») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області (далі - ПАТ «Енергомашспецсталь») з вимогами про стягнення 30737,30грн., у тому числі: заборгованості в сумі 27 609,00грн., пені в сумі 17,90грн., інфляційних витрат в сумі 1767,00грн., 3%річних в сумі 1343,40грн.

Ухвалою від 11.06.2012року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «Концепт» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/82/2012.

21.06.2012року ПАТ «Енергомашспецсталь» звернулось до суду з зустрічним позовом до відповідача ТОВ «Концепт» про визнання договору №09/76 від 25.01.2010року недійсним.

Ухвалою від 02.07.2012року суд повернув зустрічну позовну заяву ПАТ «Енергомашспецсталь» на підставі ст.60, п.п.4, 6 ст.63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

06.07.2012року до господарського суду Донецької області від ПАТ «Енергомашспецсталь» надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.07.2012р. у справі №5006/16/82/2012.

Ухвалою від 07.07.2012року господарський суд Донецької області на підставі ч.1 ст.79 ГПК України зупинив провадження у справі №5006/16/82/2012 до розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду від 02.07.2012року та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 11.07.2012року апеляційну скаргу ПАТ «Енергомашспецсталь» на ухвалу господарського суду Донецької області 02.07.2012року у справі №5006/16/82/2012 повернув заявнику на підставі п.3 ст. 97 ГПК України, справу №5006/16/82/2012 повернув господарському суду Донецької області.

17.07.2012р. справа №5006/16/82/2012 надійшла на адресу господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 20.07.2012року господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №5006/16/82/2012, розгляд справи призначив на 14.08.2012року.

20.07.2012року до господарському суду Донецької області надійшов запит Донецького апеляційного господарського суду про направлення справи №5006/16/82/2012 на його адресу у зв'язку з надходженням касаційної скарги ПАТ «Енергомашспецсталь» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2012року у справі №5006/16/82/2012.

Ухвалою господарського суду від 23.07.2012р. провадження у справі №5006/16/82/2012 зупинено на підставі ч.1 ст.79 ГПК України до перегляду ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2012року в касаційному порядку та повернення справи №5006/16/82/2012 до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 15.08.2012р. Вищий господарський суд України на підставі п.п.4, 6 ст.111-3 ГПК України повернув касаційну скаргу ПАТ «Енергомашспецсталь» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. у справі №5006/16/82/2012, справу №5006/16/82/2012 повернув господарському суду Донецької області.

28.08.2012р. справа №5006/16/82/2012 надійшла на адресу господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 31.08.2012р. провадження у справі поновлено на підставі ч.ч.3, 4 ст.79 ГПК України. Розгляд справи призначено на 11.09.2012року.

Ухвалою від 11.09.2012р. господарський суд відмовив ТОВ «Концепт» у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать ПАТ «Енергомашспецсталь».

11.09.2012р. від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №5006/16/82/2012 у зв'язку з порушенням господарським судом Донецької області провадження у справі №5006/18/67пн/2012 за позовом ПАТ «Енергомашспецсталь» до ТОВ «Концепт» про розірвання договору № 09/76 від 25.01.2010р. До клопотання відповідачем були додані копія ухвали суду у справі №5006/18/67пн/2012 та копія позовної заяви у вказаній справі.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2012р. суд зупинив провадження у справі №5006/16/82/2012 до закінчення розгляду справи №5006/18/67пн/2012.

25.01.2013р. до господарського суду надійшла заява ТОВ «Концепт» про поновлення провадження у справі, відповідно до якої позивач повідомив суд, що рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2012р. у справі №5006/18/67пн/2012, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012р., відмовлено у задоволені позову ПАТ «Енергомашспецсталь» до ТОВ «Концепт» про розірвання договору №09/76 від 25.01.2010р. У підтвердження вказаних обставин до заяви додані засвідчені копії вказаних судових рішень.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №5006/16/82/2012, ухвалою від 31.01.2013р. господарський суд поновив провадження у справі, судове засідання призначено на 12.02.2013р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що на підставі укладеного договору підряду №09/76 від 25.01.2010року позивачем належним чином виконаний ремонт електродвигунів, між сторонами договору підписано відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000106 від 15.07.2010р. та №ОУ-0000172 від 12.10.2010р. на загальну суму 95023,00грн., відповідач здійснив часткову оплату вартості виконаних робіт на суму 67414,00грн., однак, у порушення умов договору інша частина вартості виконаних робіт на суму 27609,00грн. відповідачем не оплачена, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряду №09/76 від 25.01.2010року, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000106 від 15.07.2010р. та №ОУ-0000172 від 12.10.2010р., видаткових накладних №РН-0000082 від 15.07.2010р. та №РН-0000129 від 12.10.2010р., товарно-транспортних накладних, довіреностей №1571 та №2385, статутних документів підприємства.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві №17/202 від 05.02.2013р. на позовну заяву не визнав заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що до моменту розгляду справи в суді ним (відповідачем) не отримано повідомлення про готовність предмету підряду до здачі, що передбачено пунктом 8.1 договору. Крім того, звернув увагу суду на невірне здійснення позивачем розрахунку пені та індексу інфляції.

У судове засідання 12.02.2013року представники сторін не з'явилися, про час місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

25.01.2010року між Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглеелектромаш» (Підрядник) укладено договір підряду №09/76, за умовами якого Підрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати визначену договором роботу за замовленням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти її та оплатити (арк. справи 6-8).

Відповідно до нової редакції Статуту Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», зареєстрованого в установленому порядку, останнє змінило свою назву з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» згідно з рішенням загальних зборів акціонерів товариства (протокол річних Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» №1 від 21.04.2011р.).

Зі Статуту ТОВ «Концепт» вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглеелектромаш» реорганізувалось шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт». При цьому, до ТОВ «Концепт» переходять усі права та обов'язки ТОВ «Вуглеелектромаш» (ЄДРПОУ 31366376), а також зобов'язань щодо договорів, дебіторської та кредиторської заборгованості на підставі ст.104 та ст.107 Цивільного кодексу України та ст.59 Господарського кодексу України та передавального акту, затвердженого загальними зборами від 22 липня 2011р.

В матеріалах справи міститься копія передавального акту (балансу), згідно з яким ТОВ «Вуглеелектромаш» передає, а ТОВ «Концепт» приймає всі обов'язки та майно ТОВ «Вуглеелектромаш», у тому числі, дебіторську заборгованість за договором №09/76 від 25.01.2010р.

Таким чином, суд вважає, сторонами договору позивача та відповідача у справі відповідно.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін. Підписи представників сторін скріплені печатками підприємств.

Договір підписано сторонами без складання протоколу розбіжностей.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення сторонами змін та доповнень у даний договір, визнання договору недійсним у судовому порядку.

Строк дії договору встановлено сторонами у розділі 13 договору, а саме: договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011року.

Ціна договору складає 156 616,00грн., у тому числі ПДВ 20% (п.1.4 договору).

У пункті 1.2 договору сторони визначили предмет підряду:

ремонт електродвигунів:

МТН - 711-10 100кВт., 580об/мин., зав.№386164 - 1шт.,

МТН - 713-10 У2 160кВт., 580об/мин., рем. №15 - 1шт.,

АОЗ 400 S-6 У2 250кВт., 990об/мин., зав. №306506 - 1шт.,

ДАЗО 4-450У-4У1 800кВт., 1500об/мин., зав. №83195 - 1шт.

Обсяг, характер та вартість робіт, передбачених в п.1.2 даного договору, визначаються «Калькуляціями кошторисної вартості робіт», які є невід'ємною частиною договору та підставою для проведення взаємних розрахунків (пункт 1.3 договору).

В матеріалах справи містяться копії калькуляцій кошторисної вартості робіт до договору №09/76 від 25.01.2010р., відповідно до якої вартість ремонту двигуна ДАЗО 4-450У-4У1 800кВт., 1500об/мин. складає 57 414,00грн., двигуна МТН - 713-10 У2 160кВт., 580об/мин. - 37 609,00грн.

Сторони домовились, що Підрядник приступає до виконання робіт за договором не пізніше 3-х календарних днів з моменту отримання від замовника вихідних даних. Підрядник зобов'язується виконати роботу протягом 30 календарних днів з правом дострокового виконання. Після закінчення виконання робіт Підрядник зобов'язаний письмово повідомити Замовника про готовність предмету до здачі протягом 3-х днів (п.п.7.1, 7.2, 7.3 договору).

У восьмому розділі договору сторони узгодили порядок приймання-здачі робіт. Зокрема, приймання-здача виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом трьох днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмету підряду до здачі (пункт 8.1 договору).

Відповідно до зазначеного пункту договору сторонами підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 95 023,00грн., у тому числі: акт №ОУ-0000106 від 15.07.2010р. на суму 57414,00грн. та №ОУ-0000172 від 12.10.2010р. на суму 37609,00грн.

Вищезазначені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) містять посилання на договір №09/76 від 25.01.2010р., що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Безпосередньо у актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором.

Відремонтовані електродвигуни були передані Замовнику через його уповноваженого представника Гонтар М.В., за довіреностями №1571 від 14.07.2010р. та №2385 від 11.10.2010р., що підтверджується матеріалами справи.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до позовної заяви 06.10.2010р. відповідач здійснив часткову оплату вартості виконаних робіт на суму 57 414,00грн., а 19.05.2011р. - у розмірі 10 000,00грн. Суд, ухвалою від 31.01.2013р. витребував у сторін докази часткової оплати вартості виконаних робіт, однак, відповідні докази суду не надані.

Інша частина вартості виконаних робіт в сумі 27 609,00грн. відповідачем не сплачена.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати заборгованості в сумі 27 609,00грн.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що Замовник провадить оплату за виконані роботи протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Отже, за умовами договору відповідач мав здійснити оплату виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг). А саме: акт №ОУ-0000106 від 15.07.2010р. мав бути оплачений відповідачем у строк до 20.07.2010р. включно, відповідно акт №ОУ-0000172 від 12.10.2010р. - до 17.10.2010р. включно.

Проте, відповідач оплату виконаних робіт здійснив лише частково на суму 67414,00грн., заборгованість ПАТ «Енергомашспецсталь» перед ТОВ «Концепт» на час звернення позивача з позовом до суду складає 27 609,00грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначив, що до моменту розгляду справи в суді ним (відповідачем) не отримано повідомлення про готовність предмету підряду до здачі, що передбачено пунктом 8.1 договору.

Відповідно до п.8.1 договору приймання-здача виконаних робіт здійснюється сторонами протягом 3-х днів з моменту повідомлення Замовника про готовність предмету підряду до здачі.

Суд не приймає до уваги вищезазначені доводи відповідача, оскільки як встановлено судом, акти здачі-приймання виконаних робіт підписані сторонами договору в установленому порядку та відповідно до п.4.4 договору мають бути оплачені Замовником протягом 5 календарних днів. Водночас, відповідно до умов договору обов'язок Замовника повідомити про готовність предмету до здачі передує підписанню актів здачі-приймання та не пов'язаний з обов'язком Підрядника здійснити оплату виконаних робіт.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору підряду №09/76 від 25.01.2010р., строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 27 609,00грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 27 609,00грн. Відповідно ПАТ «Енергомашспецсталь» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 27 609,00грн. повністю доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимоги щодо стягнення пені в сумі 17,90грн. суд зазначає наступне.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як встановлено ст.549 ЦК України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами п.10.3 договору передбачено, що за прострочення остаточної оплати виконаних робіт замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно з п.10.3 договору.

Крім того, в світлі приписів діючого законодавства, розрахунок пені в даному випадку слід здійснювати з огляду на розмір пені, що встановлений сторонами у п.10.3 договору підряду №09/76 від 25.01.2010р. та становить 0,04 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, оскільки він не перевищує розмір пені, розрахований із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Як вбачається з розрахунку пені, позивачем на заборгованість у розмірі 27 609,00грн. нарахована пеня за період з 18.10.2010року по 01.06.2012року за 592 дні в сумі 17,90грн., при цьому, розрахунок здійснений наступним чином:

Сума пені = 27 609,00грн. Ч 0,04% Ч 592 ч365=17,90грн. (арк. справи 3).

Перевіривши зазначений розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам діючого законодавства та є арифметично невірним з огляду на таке.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

В даному випадку умовами договору не передбачено інших умов нарахування пені, отже відповідно до вимог діючого законодавства нарахування пені можливе виключно за шість місяців.

За висновком суду остаточний розрахунок за актом №ОУ-0000172 від 12.10.2010р. на суму 37 609,00грн. відповідач мав здійснити до 17.10.2010р. включно, отже з 18.10.2010р. починається прострочення відповідачем грошового зобов'язання. Тому нарахування пені на заборгованість у розмірі 27 609,00грн. можливе за період з 18.10.2010р. по 18.04.2011р. за 183 дні.

Здійснивши розрахунок сум пені на заборгованість в сумі 27 609,00грн. за період з 18.10.2010р. по 18.04.2011р. із застосуванням розміру пені, встановленого договором, суд дійшов висновку, що, арифметично вірний розмір пені, який міг нарахувати позивач складає 2020,98грн.

Однак, позивачем до стягнення заявлена пеня у розмірі 17,90грн., із клопотанням про збільшення позовних вимог або вихід суду за межі позовних вимог відповідно до ст.83 ГПК України позивач до суду не звертався.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.1. ч.2 ст.258 ЦК України строк позовної давності до вимог про стягнення пені становить 1 рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ч.1 ЦК України).

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або мав дізнатись про порушення свого права.

Дана правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 17.02.2010року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Концепт» звернулось до суду з позовною заявою 07.06.2012року, про що свідчить штамп канцелярії господарського суду Донецької області.

Відповідно, в даному випадку строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, нарахованої на заборгованість в сумі 27609,00грн. за період з 18.10.2010р. по 18.04.2011р. сплив повністю.

Згідно з ч.3 та 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач не звертався до суду із заявою щодо застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені в сумі 17,90грн. У відзиві на позовну заяву відповідач навів приписи п.1. ч.2 ст.258 ЦК України щодо строку позовної давності до вимог про стягнення пені, однак, відповідної заяви про його застосування не зробив.

Таким чином, суд не застосовує строк позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 17,90грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 17,90грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України інфляційні нарахування в сумі 1767,00грн. та 3% річних в сумі 1343,40грн. за період з 18.10.2010р. по 01.06.2012року.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування вказаних сум.

Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи зазначене, з огляду на кінцевий строк оплати за актом - 18.10.2010року та період стягнення заявлений позивачем, позивач має право на нарахування інфляційних витрат починаючи з листопада 2010року по травень 2012р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок індексу інфляції, суд прийшов до висновку, що зазначений розрахунок є невірним.

За розрахунком суду сума інфляційних нарахувань за період з листопада 2010року по травень 2012року включно складає 1693,87грн.

Таки чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню в сумі 1693,87грн., в решті позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за період з 18.10.2010р. по 01.06.2012р., суд дійшов висновку, що за вказаний позивачем період сума 3% річних, нарахована на заборгованість у розмірі 27609,00грн. складає 1344,71грн., тобто, є більшою ніж заявлено позивачем до стягнення. Суд, згідно приписів ст.83 Господарського процесуального кодексу України не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає сума 3%річних у розмірі 1343,40грн.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1605,67грн., судовий збір у розмірі 3,83грн. покладається на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193, 216, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт» м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області про стягнення 30737,30грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області (84306, Донецька обл., м.Краматорськ, ПАТ «Енергомашспецсталь», ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт» м.Донецьк (83030, м.Донецьк, вул.Баумана, 1 «А», ідентифікаційний код 31377126) 30 664,17грн., у тому числі: заборгованість в сумі 27 609,00грн., пеню в сумі 17,90грн., інфляційні витрати в сумі 1693,87грн., 3%річних в сумі 1343,40грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1605,67грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 12.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 15.02.2013року.

Суддя Осадча А.М.