Постанова

від 13.02.2013 по справі 5002-19/1616-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа № 5002-19/1616-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. Студенця В.І. Жукової Л.В. розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 у справі№5002-19/1616-2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" доСільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" провизнання недійсним рішення загальних зборів

За участю представників сторін:

від позивача:не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" про визнання недійсним рішення загальних зборів, про визнання недійсною заяви про вихід ТОВ "Лендком Крим" із складу асоційованих членів СВК "Докучаєвський".

У ході вирішення спору позивач звернувся до господарського суду першої інстанції із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно на загальну суму 5144325,05 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2012 у справі № 5002-19/1616-2012 у задоволенні заяви ТОВ "Лендком Крим" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вищезазначеної заяви господарський суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позивачем своїх доводів, мотивуючи відмову тим, що заява позивача ґрунтується на припущеннях, оскільки позивач не надав суду документального обґрунтованого підтвердження своїх доводів, у заяві не визначено нерухоме майно, на яке повинно накладатись арешт; вжиття такого заходу як арешт може блокувати господарську діяльність відповідача.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2012 у справі № 5002-19/1616-2012 скасовано; заяву ТОВ "Лендком Крим" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нерухоме майно СВК "Докучаєвський" на загальну суму 5114325,50 грн.

Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної інстанції СВК "Докучаєвський" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2012.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду .

Згідно ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9 зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи, що предметом є визнання недійсним рішення загальних зборів, суд при вирішенні спору по суті лише констатує факт невідповідності оспорюваного рішення загальних зборів вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, у відповідності до ст. 67 ГПК України суд може заборонити іншим особам вчиняти лише ті дії, що стосуються предмета спору, проте в даному випадку відсутній зв'язок між предметом позовної вимоги та застосованим судом заходом до забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову є помилковим, оскільки в даному випадку невжиття заходів до забезпечення не призведе до утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову апеляційний господарський суд дав невірну юридичну оцінку обставинам справи, не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника, що призвело до неправильного застосування ст. 66 ГПК України.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, господарський суд апеляційної інстанції, зокрема виходив з того, що законодавством не передбачено в якості необхідної умови для вжиття заходів до забезпечення позову подача списку майна відповідача, якщо така інформація у позивача відсутня та не може бути ним отримана, оскільки зазначена інформація надається тільки власникам або уповноваженим органам, а тому позивач не має доступу до документації відповідача.

Колегія суддів також не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14 суд повинен чітко визначити перелік майна, відчуження якого забороняється, в ухвалі про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про скасування ухвали господарського суду першої інстанції, прийнятої з дотриманням норм процесуального права та з урахуванням обставин справи, оскільки в даному випадку відсутня імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Таким чином, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2012 у справі №5002-19/1616-2012 залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 у справі №5002-19/1616-2012 скасувати.

Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2012 у справі № 5002-19/1616-2012 залишити в силі.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді В.І. Студенець

Л.В. Жукова