Постанова

від 14.02.2013 по справі 5016/2330/2012(7/104)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р.Справа № 5016/2330/2012(7/104) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

при секретарі судового засідання Мікула К.В.,

Представники сторін не з'явились в судове засідання, хоча належним чином повідомлені про місце, час та дату судового засідання.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Приватне сільськогосподарське орендне підприємство „АГРОСВІТ"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 10 грудня 2012 року

у справі №5016/2330/2012(7/104)

за первісним позовом Приватного підприємства „Агрофірми "Серпень"

до Приватного підприємства „Приватне сільськогосподарське орендне підприємство „АГРОСВІТ"

про стягнення 112 861,27 грн.,

та за зустрічним позовом Приватного підприємства „Приватне сільськогосподарське орендне підприємство „АГРОСВІТ"

до Приватного підприємства „Агрофірми "Серпень"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу №09/04 від 09.04.2012р.,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство „Агрофірма "Серпень" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства „Приватне сільськогосподарське орендне підприємство „АГРОСВІТ" 112 861,27 грн., з яких 110 250 грн. основного боргу за договором від 09.04.12р. №09/04, 110,25 грн. інфляційних збитків, 416,84 грн. - 3% річних та 2084,18 грн. пені, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару.

В свою чергу, Приватне підприємство „Приватне сільськогосподарське орендне підприємство „АГРОСВІТ" звернулось господарського суду Миколаївської області із зустрічним позовом до Приватного підприємства „Агрофірми "Серпень" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №09/04 від 09.04.2012р., посилаючись на відсутність у ПП „Агрофірма „Серпень" ліцензії на оптову торгівлю насінням.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10 грудня 2012 року у справі №5016/2330/2012(7/104) (суддя Семенчук Н.О.) в задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "АГРОСВІТ" відмовлено. Первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "АГРОСВІТ" на користь Приватного підприємства "Агрофірма СЕРПЕНЬ" заборгованість в розмірі 110250,00 грн., 2033,30 грн. пені, 406,66 грн. 3% річних, інфляційних в сумі 110,25 грн. та 2234,66 грн. судового збору. В решті первісних позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції відхилив зустрічні позовні вимоги, зазначивши про те, що станом на момент укладання сторонами оспорюваного правочину обов'язок щодо ліцензування для осіб що здійснюють оптову торгівлю насінням було виключено із ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"; щодо посилань позивача на відсутність документів підтверджуючих якість товару та поставку неякісного товару суд зауважив, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів в підтвердження звернення до відповідача в межах строку встановленого Інструкцією № П-7 з претензією щодо якості отриманого 09.04.2012 року товару, уповноважені представники ПП Агрофірма "Серпень" не приймали участі у дослідженні, акт приймання товару за якістю не складався; докази повернення товару позивачу з підстав його низької якості - відсутні. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що оспорюваний правочин укладений з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), та відповідно відсутні підстави для задоволення позову.

Окрім того, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок суми заборгованості та штрафних санкцій, дійшов висновків про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом Приватне підприємство „Приватне сільськогосподарське орендне підприємство „АГРОСВІТ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову повністю, зустрічний позов задовольнити, визнати недійсним договір купівлі-продажу №09/04 від 09.04.2012р., та покласти судові витрати на ПП „Агрофірма „Серпень".

При цьому відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин справи, оскільки судом не враховано, що згідно відповіді Державного агентства лісових ресурсів України від 07.12.2012р. №02-3686078-12, ліцензійні умови провадження господарської діяльності з оптової торгівлі не застосовуються під час оптової торгівлі насінням лісових рослин, в той час як позивач за умовами спірного договору поставив відповідач насіння сільськогосподарських культур, а саме соняшнику та кукурудзи, які не відносяться до насіння лісових культур.

Окрім того, апелянт зазначає, що сертифікати якості на насіння кукурудзи сорту Солонянський 298 СВ та на насіння соняшника сорту „Мастер" видані на ім'я НВ ТОВ „Агро-Інтер" та ТОВ „Лан Маньківка Бернадського району", отже не можуть вважатись належними та допустимими доказами якості проданого насіння, оскільки позивач не надав докази передачі насіння соняшника та кукурудзи від НВ ТОВ „Агро Інтер" та ТОВ „Лан Маньківка Бернадського району" позивачу.

Разом з тим, з пояснень апелянта вбачається, що позивач не надав сертифікати та свідоцтва на насіння кукурудзу, а на насіння соняшнику видав свідоцтво на сорт „Лакомка", в той час як продав насіння сорту „Мастер", свідоцтво на гібридне насіння також не видав.

За таких обставин, насіннєва інспекція відмовила відповідачу у проведенні перевірки насіння на посівні та сортові якості за відсутності сертифікатів та свідоцтв на поставлене насіння, у зв'язку з чим відповідач не зміг посіяти придбане у позивача насіння.

Позивач ПП „Агрофірма "Серпень" заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав , викладених у відзиві.

Представники сторін про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення ухвал суду, а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін у судовому засіданні.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2012р. між ПП „Агрофірма „Серпень" (продавець) та ПП ПСОП „Агросвіт" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №09/04, відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця насіння соняшника Мастер у кількості 1800 кг, насіння кукурудзи Солонянський 298 СВ в кількості 3750 кг, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Згідно п.п.3.1,3.2 договору, оплата за цим договором проводиться шляхом перерахування 100% вартості продукції на р/р продавця згідно виставленого рахунку строком до 01.09.2012р. Сума договору 91 875 грн., ПДВ 20% 18375 грн., загальна сума 110 250 грн.

Відповідно до п.4.1 договору, якість продукції повинна відповідати ДОСТу.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами, або на вимогу однієї із сторін.(п.6.1).

У випадку порушення вимог п.3.1 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки встановленої НБУ від вартості поставленої продукції за кожний день прострочки платежу (пункт 7.3).

На виконання своїх зобов'язань за договором, ПП „Агрофірма „Серпень" поставила ПП ПСОП „Агросвіт" продукцію, обумовлену договором - насіння кукурудзи Солонянський 298 СВ кількістю 3750 кг вартістю 56250 грн., та насіння соняшника Мастер 1 репродукції кількістю 1800 кг вартістю 54000 грн. на загальну суму 110 250 грн., що підтверджується видатковою накладною №С-00000045 від 09.04.2012р. (а.с. 14)

Товар отримано представником відповідача Прокопенко Валерієм Олександровичем за довіреністю №6 від 09.04.2012р.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором та не оплачено поставлену продукцію, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією №1/9 від 01.09.2012р., та з листом-вимогою №16/10 від 16.10.2012р., а в подальшому - до суду з відповідним позовом.

Також позивачем нараховано на суму заборгованості штрафні санкції, а саме три відсотки річних у розмірі 416,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 110,25 грн., та пеню у розмірі 2084,18 грн.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог Приватного підприємства „Агрофірми "Серпень" про стягнення з відповідача 110250,00 грн. відповідно до вимог Договору та чинного законодавства, та їх задоволення в повному обсязі.

Також судова колегія, перевіривши розрахунок штрафних санкцій, а саме трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені, погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, та стягнення з відповідача 2033,30 грн. пені, 406,66 грн. 3% річних, та інфляційних в сумі 110,25 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства „Приватне сільськогосподарське орендне підприємство „АГРОСВІТ", виходячи з наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до вимог ч. 1. ст. 207 ГК України, - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, а також в апеляційній скарзі ПП „ПСОП „АГРОСВІТ" посилався на пункт 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової торгівлі насінням, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства аграрної політики України від 26.11.2003р. №124/422/194/201, відповідно до яких визначено, що оптова торгівля насінням підлягає ліцензуванню, однак у відповідача відсутня зазначена ліцензія, у зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Однак, судова колегія відхиляє такі доводи, оскільки Законом України № 1759-VI були внесені зміни в Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" згідно яких станом на момент укладання сторонами оспорюваного правочину обов'язок щодо ліцензування для осіб що здійснюють оптову торгівлю насінням, а саме пункт 65, було виключено

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Закони України мають вищу юридичну силу, тому у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону. Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України, вказаної позиції також дотримується Міністерство Юстиції України у листі від 30.01.2009 року № Н-35267-18.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Аналогічну позицію викладено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

Таким чином, оскільки здійснення діяльності з оптової торгівлі насінням не підлягає ліцензуванню відповідно до ЗУ „Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а до застосування підлягає саме Закон, а не Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства аграрної політики України від 26.11.2003р. №124/422/194/201, то ПП Агрофірма „СЕРПЕНЬ" діяло в межах своїх повноважень та на законних підставах.

Що стосується доводів апелянта про ненадання позивачем сертифікатів та свідоцтв на насіння кукурудзи та соняшнику, судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на підставі ст.688 ЦК України, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості № П-6 від 15.06.1965 року та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості П-7 від 25.04.1966 року, покупець був зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару не пізніше 20 днів після постачання її на склад покупця та скласти акт про фактичну кількість і комплектність отриманої продукції.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, поставка товару відбулась 09 квітня 2012 року, претензія щодо якості соняшника від Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "АГРОСВІТ" до Приватного підприємства "Агрофірма СЕРПЕНЬ" надійшла лише в вересні 2012 року, після звернення ПП "Агрофірма СЕРПЕНЬ" до суду з позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар, при цьому апелянтом не надано доказів в підтвердження звернення до відповідача в межах строку встановленого Інструкцією № П-7 з претензією щодо якості отриманого 09.04.2012 року товару, уповноважені представники ПП Агрофірма "Серпень" не приймали участі у дослідженні, акт приймання товару за якістю не складався; докази повернення товару позивачу з підстав його низької якості - відсутні.

За таких обставин, судова колегія відхиляє доводи апелянта про відсутність сертифікатів на насіння кукурудзи та невідповідність наданих сертифікатів поставленому товару.

Окрім того, апеляційний суд наголошує, що ПП АФ „Серпень" надало на вимогу суду докази отримання товару, а саме договір купівлі-продажу №213/1 від 28.12.10р., відповідно до якого НВ ТОВ „Агро-Інтер" продав, а ПП АФ "Серпень" купив насіння соняшнику Мастєр, Роднік, Лакомка 1 репродуції та насіння ячменю Мастєр зернограда супер еліта врожаю 2010 року у кількості, термін та за цінами, зазначеними у даному Договорі.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Приватне сільськогосподарське орендне підприємство „АГРОСВІТ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 10 грудня 2012 року

у справі №5016/2330/2012(7/104) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді О.О. Журавльов

М.В. Михайлов

Повний текст постанови складено 15.02.2013р.