Рішення

від 10.12.2012 по справі 5016/2330/2012(7/104)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа № 5016/2330/2012(7/104)

м. Миколаїв

За первісним позовом: Приватного підприємства "Агрофірми СЕРПЕНЬ", юридична адреса: 24300, Вінницька область, смт. Тростянець, вул. 1-го Травня, 32; поштова адреса: 21027, м.Вінниця, вул. Келецька, 53 офіс 428

До відповідача: Приватного підприємства "Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "АГРОСВІТ", 55320 Миколаївська область, Арбузинський район, с.Воєводське вул. Садова, 30

про: стягнення з відповідача 112861,27 грн.

За зустрічним позовом: Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "АГРОСВІТ", 55320 Миколаївська область, Арбузинський район, с.Воєводське вул. Садова, 30

До відповідача: Приватного підприємства "Агрофірма СЕРПЕНЬ", юридична адреса: 24300, Вінницька область, смт. Тростянець, вул. 1-го Травня, 32; поштова адреса: 21027, м.Вінниця, вул. Келецька, 53 офіс 428

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу № 09/04 від 09.04.2012 року, укладеного між ПП "Агрофірма СЕРПЕНЬ" та ПП "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "АГРОСВІТ".

Суддя Семенчук Н.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від Приватного підприємства "Агрофірма СЕРПЕНЬ": Кудельський А.А. дов. № 15/10 від 15.10.2012 р.

від Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "АГРОСВІТ": Клюєва І.С. дов. № 3 від 28.12.2011 р.

Суть спору за первісним позовом: Приватне підприємство "Агрофірма СЕРПЕНЬ" звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Приватного підприємства "Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "АГРОСВІТ" заборгованості в сумі 112861,27 грн. з якої: заборгованість за поставлений товар в розмірі 110250,00 грн., 2084,18 грн. пені, інфляційні в сумі 110,25 грн. та 416,84 грн. 3% річних.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем вимог договору купівлі-продажу № 09/04 від 09.04.2012 року в частині оплати отриманого від позивача товару по видатковій накладній № С-00000045 від 09 квітня 2012 року.

У запереченнях на первісну позовну заяву відповідач не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що всупереч вимог ч. 4 ст. 612, ч. 1 ст. 613, ч. 2 ст. 662, 2 ст. 666 ЦК України та ч. 3 ст. 220, ч. 1 ст. 221 ГК України та умов договору купівлі-продажу № 09/04 від 09.04.2012 року позивач не виконав свій обов'язок за договором - не надав сертифікат на насіння соняшнику та кукурудзи, відповідно є прострочення кредитора, в зв'язку з чим, в силу приписів ч. 4 ст. 612 ЦК України та ч. 3 ст. 220 ГК України відповідач не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті грошових коштів.

Суть спору за зустрічним позовом: Приватне підприємство "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "АГРОСВІТ" звернулось до господарського суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 09/04 укладеного 09.04.2012 року між ПП "Агрофірма СЕРПЕНЬ" та ПП "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "АГРОСВІТ".

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач зазначає, що зміст договору купівлі - продажу за № 09/04 від 09.04.2012 р. суперечить вимогам Закону України «Про насіння і садивний матеріал»та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової торгівлі насінням. Позивач вказує, що всупереч вимог вищевказаних нормативних актів та положень договору, у відповідача відсутня ліцензія на оптову торгівлю насінням, відповідач не пройшов атестацію, не отримав паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій та не занесений до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, то відповідно договір купівлі-продажу № 09/04 від 09.04.2012 року укладено з порушенням відповідачем господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), що відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, ч. 1, 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Відповідач у відзиві на зустрічну позовну заяву проти зустрічних позовних вимог заперечує та зазначає, що згідно Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»було передбачено в ст. 9 пункті 65 - що оптова торгівля насінням підлягає ліцензуванню. На підставі вказаного Закону України Наказом від 26.11.2003 № 124/422/194/201 Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства аграрної політики України «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової торгівлі насінням»передбачалось, а саме п. 1.3. - оптова торгівля насінням підлягає ліцензуванню. Законом України від 15.12.2009р. № 1759-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»внесено зміни в Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», пункт 65 (про оптову торгівлю насінням) статті 9 -виключено. Таким чином Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»з 15 грудня 2009 року не передбачає ліцензування оптової торгівлі насінням, тому на думку відповідача суб'єкти господарювання не можуть застосовувати у своїй діяльності - Наказ від 26.11.2003р. № 124/422/194/201 «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової торгівлі насінням», так як він прямо суперечить Закону України який має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів. Відповідач вказує, що поставка відбулась 09.04.2012 року претензій щодо якості товару взагалі не надходили; уповноважені представники відповідача не приймали участі у дослідженні; Акт приймання товару за якістю не складався; докази повернення товару позивачу з підстав його низької якості - відсутні. Всупереч вимог ч. 1 ст. 688 ЦК України претензія щодо якості соняшника надійшла лише в вересні 2012 року, і тільки після звернення ПП "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "АГРОСВІТ" до суду про стягнення заборгованості.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 29.11.2012 року оголошувалась перерва.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

09.04.2012 року між Приватним підприємством "Агрофірма СЕРПЕНЬ" та Приватним підприємством "Приватним сільськогосподарським орендним підприємством "АГРОСВІТ" було укладено договір купівлі-продажу № 09/04 (Далі - Договір) згідно умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача насіння соняшника Мастер в кількості 1800 кг., насіння кукурудзи Солонянський 298 СВ в кількості 3750 кг., а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар (п. 1.1 Договору).

26.11.2012 року Приватне підприємство "Агрофірма СЕРПЕНЬ" звернулось до господарського суду Миколаївської області з зустрічними позовними вимогами в яких просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 09/04 укладеного 09.04.2012 року між ПП "Агрофірма СЕРПЕНЬ" та ПП "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "АГРОСВІТ".

Вказані зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Пунктом 65 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»було передбачено, що оптова торгівля насінням підлягає ліцензуванню.

Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства аграрної політики України від 26.11.2003 року № 124/422/194/201 відповідно до статті 8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", до статті 34 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" та постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 року № 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" були затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з оптової торгівлі насінням.

Згідно п. 1.1. вищевказаних Ліцензійних умов, - ці Ліцензійні умови розроблені відповідно до Законів України "Про насіння і садивний матеріал" та "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Пунктом 1.3 «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової торгівлі насінням»передбачено, що відповідно до законодавства України оптова торгівля насінням підлягає ліцензуванню.

У відповідності до п. 3 ст. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»від 15 грудня 2009 року № 1759-VI (Далі Закон України № 1759-VI), - пункти 65, 68, 69, 76, 77 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»були виключені.

Отже твердження позивача за зустрічним позовом, що всупереч вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової торгівлі насінням та положенням договору у відповідача відсутня ліцензія на оптову торгівлю насінням, не заслуговують на увагу, оскільки вказані Ліцензійні умови були розроблені саме на виконання вимог Законів України "Про насіння і садивний матеріал" та "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" разом з тим Законом України № 1759-VI були внесені зміни в Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»згідно яких станом на момент укладання сторонами оспорюваного правочину обов'язок щодо ліцензування для осіб що здійснюють оптову торгівлю насінням було виключено. Закони України мають вищу юридичну силу, тому у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу яка полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України вказаної позиції також дотримується Міністерство Юстиції України у листі від 30.01.2009 року № Н-35267-18.

Крім того з відповіді № 02-36/6078-12 від 07.12.2012 року Державного агентства лісових ресурсів України (м. Київ), яке в свою чергу було розробником наказу від 26.11.2003 № 124/422/194/201 «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової торгівлі насінням», на запит представника ПП Агрофірма «Серпень»від 03.12.2012 року вбачається, що згідно із Законом України від 15.12.2009 № 1759-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»ст. 9 пункт 65 Закону України від 01.06.2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», та частина перша ст. 34 Закону України від 26.12.2002 року «про насіння і садивний матеріал»виключені. Після набрання чинності Закону України від 15.12.2009 року № 1759 «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»наказ державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства аграрної політики України «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової торгівлі насінням»(зареєстрований в Мін'юсті 28.11.2003р. за № 1099/8420) суб'єкти господарювання в сфері оптової торгівлі насінням лісових рослин не застосовують.».

Посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність документів підтверджуючих якість товару та поставку неякісного товару не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частинами 1 та 4 ст. 268 ГК України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

За вимогами ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

В силу статті 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки. Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Оскільки умовами договору не визначений порядок приймання товару за кількістю та якістю, то до спірних правовідносин слід застосували положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості № П-6 від 15.06.1965 року та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості П-7 від 25.04.1966 року, якими передбачено порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по кількості, якості, комплектності, а також тари під продукцією чи товаром, у разі якщо в договорі даний порядок не є визначеним. Вказані Інструкції підлягають застосуванню згідно постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

Відповідно до п. п. 6, 14, 16, 20, 29, 30, 32, 40 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П -7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється на складі покупця при іногородньому постачанні -не пізніше 20 днів після постачання її на склад покупця.

Приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється відповідно до стандартів, технічних умов, головними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок, специфікація та ін.).

У разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції № П-7) покупець припиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

При нез'явленні представника виробника (продавця) по виклику покупця у встановлений термін перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів -експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю.

За результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участю представників, зазначених в п. п. 19 та 20 даної Інструкції, складається акт про фактичну кількість і комплектність отриманої продукції. Акт має бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю, а саме не пізніше 20 днів після постачання продукції на склад покупця.

Як вбачається з матеріалів справи поставка товару відбулась 09 квітня 2012 року, претензія щодо якості соняшника від Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "АГРОСВІТ" до Приватного підприємства "Агрофірма СЕРПЕНЬ" надійшла лише в вересні 2012 року, після звернення ПП "Агрофірма СЕРПЕНЬ" до суду з позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Акт має бути підписаний всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. Акти, складені бюро товарних експертиз або інспекцією за якістю продукції, підтверджуються в порядку, встановленому відповідними положеннями про інспекції і бюро товарних експертиз.

Претензія з постачання продукції невідповідної за якістю, комплектністю, тарою, упаковкою та маркуванням стандартам, технічним умовам, пред'являються покупцем виробнику (постачальнику) у встановлений термін.

Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів в підтвердження звернення до відповідача в межах строку встановленого Інструкцією № П-7 з претензією щодо якості отриманого 09.04.2012 року товару, уповноважені представники ПП Агрофірма «Серпень»не приймали участі у дослідженні, акт приймання товару за якістю не складався; докази повернення товару позивачу з підстав його низької якості - відсутні.

Крім того Приватним підприємством "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "АГРОСВІТ" у відповіді № 06/09 від 06.09.2012 року на претензію № 1/9 від 01.09.2012 року ПП "Агрофірма СЕРПЕНЬ" доданого до відзиву на зустрічну позовну заяву, підтверджується факт поставки товару по договору № 09/04 від 09.04.2012 року, а саме насіння соняшнику «Мастер»в кількості 1800 кг., та насіння кукурудзи Солонянський»в кількості 3750 кг.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні зазначив, що підприємство відповідача не є товаровиробником насіння соняшника Мастер та насіння кукурудзи Солонянський, вказане насіння було придбано у НВ ТОВ «Агро Інтер». Представник відповідача вказав, що отримав від ТОВ «Агро Інтер»сертифікат на насіння серії БН за № 135383 виданий 21.03.2012 року, що підтверджує якість насіння кукурудзи сорту Солонянський 298 СВ, сертифікат на насіння серії БН за № 079684 виданий 12.02.2011 року, що підтверджує якість соняшника сорту «Мастер», сертифікат на насіння серії БН за № 079689 виданий 07.03.2011 року, що підтверджує якість насіння соняшника сорту «Мастер», свідоцтво про насіння № 324 від 19.03.2011 року на насіння соняшника сорту «Мастер», свідоцтво № 16 від 09.04.2012 року на насіння кукурудзи сорту «Солонянський 298», копії яких додані відповідачем до відзиву на зустрічну позовну заяву.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до вимог ч. 1. ст. 207 ГК України, - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, ка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що оспорюваний правочин укладений з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), та відповідно відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Приватне підприємство "Агрофірма СЕРПЕНЬ" звернулось до господарського суду з позовними вимогами в яких просить суд стягнути з Приватного підприємства "Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "АГРОСВІТ" заборгованості в сумі 112861,27 грн. з якої: заборгованість за поставлений товар в розмірі 110250,00 грн., 2084,18 грн. пені, інфляційні в сумі 110,25 грн. та 416,84 грн. 3% річних.

Вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

09.04.2012 року між Приватним підприємством "Агрофірма СЕРПЕНЬ" та Приватним підприємством "Приватним сільськогосподарським орендним підприємством "АГРОСВІТ" було укладено договір купівлі-продажу № 09/04 (Далі - Договір) згідно умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача насіння соняшника Мастер в кількості 1800 кг., насіння кукурудзи Солонянський 298 СВ в кількості 3750 кг., а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар (п. 1.1 Договору).

У відповідності до вимог п. 2.1 Договору, - отримання продукції здійснюється самовивозом зі складу позивача.

Згідно п. 3.1 Договору -оплата за цим договором проводиться шляхом перерахування 100% вартості продукції на р/р продавця, згідно виставленого рахунку строком до 01.09.2012 року. Сума Договору 91875,00 грн. ПДВ 20% 18375,00 грн. Загальна сума 110250,00 грн. (п. 3.2 Договору).

Так, позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставив відповідачеві товар на підставі видаткової накладної № С-00000045 від 09 квітня 2012 року (а.с. 14) насіння соняшника Мастер 1 в кількості 1800 кг на загальну суму 54000,00 гривень з ПДВ; насіння кукурудзи Солонянський 298 СВ в кількості 3750кг. на загальну суму 56250.00 гривень з ПДВ. на загальну суму 110250,00 грн., який був отриманий повноважною особою відповідача на підставі довіреності № 6 від 09.04.2012 року (а.с. 15).

Позивач в позовній заяві зазначає, що у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо сплати за отриманий товар 01 вересня 2012 року за вих. № 1/9 відповідачу була надіслана претензія (а.с. 15) з вимогою на протязі одного місяця перерахувати заборгованість у сумі 110250,00 гривень. Вказана претензія отримана відповідачем, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

Як зазначає позивач в позовній заяві відповідач розрахунку за отриманий товар в обумовлені Договором (п.п. 3.1 Договору) та накладних строки не здійснив, що і зумовило позивача звернутись до суду за захистом своїх прав.штів напо

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за отриманий відповідачем товар в сумі 110250,00 грн. обґрунтовані відповідно до вимог Договору та Закону і підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог п. 7.3 Договору, - у випадку порушення відповідачем п. 3.1 Договору відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленої продукції за кожний день прострочки платежу.

Так, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2084,18 грн. за період з 01.09.2012 року по 16.10.2012 року за невиконання умов Договору в частині оплати товару в сумі 110250,00 грн. Розмір пені підлягає частковому задоволенню та за підрахунком суду виходячи з визначення терміну прострочення оплати з 02.09.2012 року по 16.10.2012 року з урахуванням вірного визначення кількості днів у році (розрахунок здійснено згідно програми «Законодавство») розмір пені яка підлягає задоволенню становить 2033,30 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 50,78 грн. (2084,18 грн. -2033,30 грн.) задоволенню не підлягають.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір інфляційних складає 110,25 грн., які обґрунтовані відповідно до вимог закону та підлягають задоволенню.

Позивачем з урахуванням ст. 625 ЦК України зроблений розрахунок 3% річних в розмірі 416,84 грн. за період з 01.09.2012 року по 16.10.2012 року розмір яких підлягає частковому задоволенню та за підрахунком суду виходячи з визначення терміну прострочення оплати з 02.09.2012 року по 16.10.2012 року з урахуванням вірного визначення кількості днів у році (розрахунок здійснено згідно програми «Законодавство») розмір 3% річних який підлягає задоволенню становить 406,66 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 10,18 грн. (416,84 грн. - 406,66 грн.) задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Заперечення відповідача судом відхиляються оскільки є необґрунтованими.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено то судові витрати за подачу зустрічної позовної заяви слід покласти на Приватне підприємство «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «АГРОСВІТ».

Враховуючи, що первісні позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати здійснені ПП "Агрофірма СЕРПЕНЬ" при подачі первісного позову підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «АГРОСВІТ» ( 55320 Миколаївська область, Арбузинський район, с.Воєводське вул. Садова, 30, р/р 26000331255001 МФО 326610 Приватбанк, код ЄДРПОУ 31336635) відмовити.

2. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «АГРОСВІТ» ( 55320 Миколаївська область, Арбузинський район, с.Воєводське вул. Садова, 30, р/р 26000331255001 МФО 326610 Приватбанк, код ЄДРПОУ 31336635) на користь Приватного підприємства "Агрофірма СЕРПЕНЬ" (юридична адреса: 24300, Вінницька область, смт. Тростянець, вул. 1-го Травня, 32; поштова адреса: 21027, м.Вінниця, вул. Келецька, 53 офіс 428, р/р 26009010095308 в ПАТ ВТБ Банк м.Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 30450346) заборгованість в розмірі 110250,00 грн., 2033,30 грн. пені, 406,66 грн. 3% річних, інфляційних в сумі 110,25 грн. та 2234,66 грн. судового збору.

4. В решті первісних позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 17.12.2012 року.

Суддя Н.О.Семенчук