Постанова

від 04.02.2013 по справі 2а/0570/15035/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/15035/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретарі Федоровій А.О.

за участю

представника позивача Кащенко Т.В.

представника відповідача Колесникової О.М.

представників відповідача Пустиннік Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна Техно-Лабораторія» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0000872241/4587 та № 0000862241/4588, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна Техно-Лабораторія» звернулось до суду з позовною заявою до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0000872241/4587 та № 0000862241/4588.

В обґрунтування своєї правової позиції, позивач зазначив, що висновки акту перевірки № 552/221-36089324 від 04.09.2012 року, за якими прийняті спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються відповідними первинними документами та нормами чинного законодавства.

На підставі викладеного, просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0000872241/4587 на суму 59850,00 грн. та № 0000862241/4588 на суму 74813,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та надав пояснення аналогічно викладеному у позовній заяві, просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки під час проведення перевірки позивача, за результатами якої складений акт перевірки № 552/221-36089324 від 04.09.2012 року, були виявлені порушення норм чинного законодавства, та за висновками якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0000872241/4587 та № 0000862241/4588. Вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна Техно-Лабораторія» зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області з 16.03.2009 року за № 1 242 102 0000 000399 (код ЄДРПОУ 36089324), що підтверджується статутом відповідача (т. І, а.с. 16-20), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (т. І, а.с. 21), свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т. І, а.с. 25).

Відповідно до довідки про взяття на облік (т. І, а.с. 24), відповідач знаходиться на податковому обліку в Костянтинівській ОДПІ з 18.03.2009 року.

З 26.03.2009 року позивач зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом № 100218516 НБ № 233153 (т. І, а.с. 23).

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (надалі ПК України), посадовим особам відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна Техно-Лабораторія» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року та податку на додану вартість за січень, березень 2011 року при проведенні взаєморахунків з ФО-П ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1).

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом був складений Акт від 04.09.2012 року № 552/22.1-36089324 (т. І, а.с. 39-54), в якому були встановлені позивачем порушення, а саме:

- ФО-П ОСОБА_4 не знаходиться за юридичною адресою;

- у ФО-П ОСОБА_4 відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності, недостатньо трудових ресурсів;

- не підтверджені податкові зобов'язання ФО-П ОСОБА_4;

- не підтверджено право власності на верстата;

- не в повному обсязі надані документи до перевірки.

Таким чином, при проведенні перевірки позивачем встановлено, що підприємством порушено

ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ІТЛ» при придбанні та продажу товарів (послуг);

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 59850, 00 грн., в тому числі: за січень 2011 року на 28450,00 грн., березень 2011 року на 31400,00 грн.;

п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 74813,00 грн.

За висновками акту перевірки Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0000872241/4587 на суму 59850,00 грн. та № 0000862241/4588 на суму 74813,00 грн. (т. І, а.с. 12, 13).

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся із зазначеним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

З матеріалів справи та акту перевірки встановлено, що позивач знаходився в правових відносинах з ФО-П ОСОБА_4

30.11.2010 року між ЗАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» (замовник) та ТОВ «Інноваційна Техно-Лабораторія» (підрядник) був укладений договір № 04-10, відповідно до умов якого, підрядник - ТОВ «Інноваційна Техно-Лабораторія» зобов'язується надати послуги з ремонту горизонтально-розточувального верстата моделі 2652 інв. № 402185 на майданчику РМЗ і окремих вузлів на майданчику підрядника у відповідності з технічним завданням (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору (т. І, а.с. 67-70, 71, 72).

На майдан підрядника окремі вузли верстата були доставлені для ремонту транспортом замовника відповідно до акту приймання-здачі від 26.01.2011 року.

У зв'язку із відсутністю у позивача фахівців, які змогли би виконати роботу з ремонту завезених окремих вузлів верстата, 10 грудня 2010 року між ТОВ «Інноваційна Техно-Лабораторія» (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) був укладений договір № ДГ12/6 відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати наступні послуги з ремонту горизонтального розточувального верстата: розробка технічного процесу на ремонт верстата 2652 і розробка деф. відомості по гідравлічної та механічної частин; розробка конструкторської документації з механічної, гідравлічної та електричних частин верстата 2652; ремонт шпиндельного вузла горизонтально-розточувального верстата 2652; монтаж електричних шаф горизонтально-розточувального верстата (т. І, а.с. 73-75).

Для виконання зобов'язань за вищевказаним договором працівниками ФО-П ОСОБА_4 були виконані послуги з ремонту шпиндельного вузла та монтажу електрошафівна майдані позивача у повному обсязі та своєчасно, що підтверджено наданими до перевірки первинними документами: податковими накладними, актами приймання-здачі робіт, розрахунками фактури, виписками з банку про проведення оплати за послуги, які наявні в матеріалах справи.

Надалі, окремі вузли верстата були доставлені на ЗАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» транспортом позивача за договором № 04-10 від 30.11.2011 року відповідно акту приймання-здачі від 16.03.2011 року та накладної на приміщення № П-000001 від 16.03.2011 року (наявні в матеріалах справи).

Переміщення окремих вузлів верстата для ремонту на майдан ТОВ «ІТЛ» (після ремонту на ЗАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот») відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «ІТЛ», що підтверджується журналом-ордером та відомостями по рахунку 021 Устаткування, прийняте для ремонту та монтажу (наявні в матеріалах справи).

ФО-П ОСОБА_4 були виконані розробки конструкторської та технологічної документації у його приміщенні та передані позивачеві в офісі останнього через директора Єрмолаєва В.В. без довіреності, про що свідчить первинними документами наявні в матеріалах справи: податковою накладною, актом приймання-здачі робіт, рахунком-фактури, виписками з банку про проведення оплати за виконані роботи.

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна Техно-Лабораторія» № 1 від 17.03.2009 року, Єрмолаєва В.В. призначено на посаду директора на підставі протоколу № 1 загальних зборів учасників товариства.

Згідно ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Приписами ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991, № 1576-XII встановлено, що дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Подальше використання зазначеної роботи у власній господарській діяльності позивача при виконанні послуг з ремонту горизонтально-розточувального верстата моделі 2652 інв. № 402185 за договором № 04-10 від 30.11.2010 року для ЗАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот», що підтверджується первинними документами, що підтверджують виконання зобов'язань за вказаним договором, а саме:

- рахунками-фактури № СФ-0000002 від 05.01.2011р., № СФ-0000001 від 05.01.2011р., № СФ-0000004 від 14.02.2011р., № СФ-0000006 від 16.03.2011р., № СФ-0000007 від 16.03.2011р., № СФ-0000030 від 20.05.2011р.;

- актами виконаних робіт № ОУ-0000002 від 05.01.2011р., № ОУ-0000001 від 05.01.2011р., № ОУ-0000004 від 14.02.2011р., № ОУ-0000006 від 16.03.2011р., № ОУ-0000007 від 16.03.2011р., № ОУ-0000005 від 16.03.2011р.;

- податковими накладними № 2 від 05.01.2011р., № 1 від 05.01.2011р., № 4 від 14.02.2011р., № 1 від 16.03.2011р., № 1 від 16.03.2011р., № 2 від 16.03.2011р., № 8 від 20.05.2011р.;

- банківськими виписками (наявні в матеріалах справи).

Що стосується посилань відповідача на незнаходження ФО-П ОСОБА_4 за юридичною адресою, суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу з ЄДР, ФО-П ОСОБА_4 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Луганської міської ради з 27.07.2010 року (ІПН НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_1 та станом на 20.11.2012 року знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (т. І, а.с. 163-164).

Проте, суд вважає, що незнаходження ФО-П ОСОБА_4 за юридичною адресою не є підставою робити висновки щодо відсутності самого факту передачі товару (послуг) від виконавця до замовника та взагалі відсутності інших первинних документів.

Слід зазначити, що ФО-П ОСОБА_4 є реальним підприємцем, тобто таким, що зареєстроване в установленому законом порядку та знаходиться по місту його реєстрації, та на момент здійснення господарських операцій між останнім та позивачем, ФО-П ОСОБА_4 не було припинено, про що свідчить витяг з ЄДР.

Отже, аналіз норм Податкового кодексу України не містить такої підстави для відмови у формуванні податкового кредиту платника податків, як незнаходження контрагентів за юридичною адресою.

На посилання відповідача на нікчемність правочинів у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, виробничих потужностей, недостатністю трудових ресурсів у ФО-П ОСОБА_4 та щодо не підтвердження податкових зобов'язаннь ФО-П ОСОБА_4 (які відображені в зустрічному акті перевірки № 66/17/НОМЕР_1 від 25.04.2012 року), суд зазначає наступне.

Суд вважає, що доведення факту існування нікчемних правочинів, повинно здійснюватись певними засобами доказування, тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, а тому може бути підставою для встановлення факту нікчемності правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, але документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та інші).

Що стосується посилань відповідача з приводу відсутності документів, які підтверджують право власності у позивача на верстат моделі 2652 інв. № 402185, суд зазначає, що дане питання не досліджувалося при перевірці Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна Техно-Лабораторія» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року та податку на додану вартість за січень, березень 2011 року при проведенні взаєморахунків з ФО-П ОСОБА_4 та не відображено в акті перевірки від 04.09.2012 року № 552/221-36089324.

Оскільки, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 04.09.2012 року № 552/221-36089324, отже, питання щодо відсутності документів, які підтверджують право власності у позивача на верстат моделі 2652 інв. № 402185 не може розглядатися судом при розгляді справи.

Таким чином, зазначені посилання відповідача суд не бере до уваги та вважає їх необґрунтованими.

Відповідачем зазначено, що при перевірці ТОВ «ІТЛ» не надані певні документи, а саме, журнали ордери по розрахунку 10 «Основні засоби»; податкові накладні між ЗАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» та позивачем; договір, укладений між ЗАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» та ТОВ «ІТЛ»; договір оренди майданчика; банківські розрахунки позивача із ЗАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот»; журнал ордери про оприбуткування зберігаємих ТМЦ (який використовувався під час ремонту верстата).

Стосовно цього висновку ДПІ, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ІТЛ».

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У судовому засіданні судом було поставлене питання представникові відповідача щодо того чи здійснювалися будь-які заходи для отримання тих документів, які не були надані при перевірці (запити до позивача тощо).

На що, представником відповідача були надані пояснення, що посадовими особами ДПІ додатково не витребувались у позивача документи, а саме, журнали ордери по розрахунку 10 «Основні засоби»; податкові накладні між ЗАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» та позивачем; договір, укладений між ЗАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» та ТОВ «ІТЛ»; договір оренди майданчика; банківські розрахунки позивача із ЗАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот»; журнал ордери про оприбуткування зберігаємих ТМЦ (який використовувався під час ремонту верстата).

Податковим кодексом України врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом «а» п. 185.1 ст. 185 визначено, що об'єктом оподаткування є зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Таким чином суд вважає, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, що є недопустимим. Його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Частинами 1,2 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Тобто, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що визначені в акті перевірки порушення, не знайшли обґрунтованого підтвердження під час розгляду справи судом, що дає підстави для висновку про правомірність формування податкового кредиту по спірним господарським операціям.

З огляду на викладене, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч законодавству України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

На підставі ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна Техно-Лабораторія» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0000872241/4587 та № 0000862241/4588 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна Техно-Лабораторія» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0000872241/4587 та № 0000862241/4588 - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 16.10.2012 року № 0000872241/4587 на суму 59850,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 16.10.2012 року № 0000862241/4588 на суму 74813,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна Техно-Лабораторія» понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1346 (одну тисячу триста сорок шість) грн. 65 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 04 лютого 2013 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 11 лютого 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.