Постанова

від 14.02.2013 по справі 2а-16726/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2013 року № 2а-16726/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року № 0006522209, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 грудня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» (далі - ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року № 0006522209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-16726/12/2670 призначено до судового розгляду на 19 грудня 2012 року.

Відповідно до довідки від 19 грудня 2012 року наступне судове засідання було призначене на 23 січня 2013 року.

В судовому засіданні 23 січня 2013 року оголошувалась перерва до 05 лютого 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В судовому засіданні 05 лютого 2013 року суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 36856932) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 29 грудня 2009 року (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 260038). Вказане товариство розташоване за адресою: 01001, м. Київ, провулок Музейний, будинок 10, офіс 103.

ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30 грудня 2009 року за № 59812 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200030319 від 01 березня 2012 року ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» є платником податку на додану вартість.

До видів діяльності ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» за КВЕД-2010 відповідно до Довідки серії АБ № 517621 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

В період з 08 травня 2012 року по 06 червня 2012 року (термін проведення перевірки продовжувався з 07.06.2012 року на 10 робочих днів) Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» (код за ЄДРПОУ 36856932) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт № 451/22-9/36856932 від 27 червня 2012 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення вимог, зокрема:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 283 058 грн., в т.ч. за грудень 2010 року в сумі 283 058 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 1 124 897 грн., в т.ч. за березень 2011 року в сумі 1 067 340 грн., за квітень 2011 року в сумі 57 557 грн.

06 липня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 451/22-9/36856932 від 27 червня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 12 липня 2012 року № 4586/10/22-910, висновки, викладені в акті № 451/22-9/36856932 від 27 червня 2012 року залишено без змін.

16 липня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 451/22-9/36856932 від 27 червня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006522209, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 478 721,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 407 955,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 70 766,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 21 вересня 2012 року № 5894/10/12-114 та від 03 грудня 2012 року № 6376/0/61-12/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується з висновками Акту, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, та вважає, що висновки Акту протиправні та суперечать чинному законодавству України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом під час перевірки взято до уваги дані Акту ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська № 790/23-4/37213307 від 18.04.2011 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дніпробудстайл» (код ЄДРПОУ 37213307) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з підприємствами ПП «Селтік-Юг» (код за ЄДРПОУ 36945220) за грудень 2010 року та ТОВ «Соло-74» (код за ЄДРПОУ 36671229) за жовтень, листопад 2010 року», в якому містяться присилання на дані Акту невиїзної документальної перевірки ПП «Селтік-Юг» (код за ЄДРПОУ 36945220) від 22.02.2011 року № 504/23-2/36945220, в якому містяться обставини взаємовідносин між ПП «Селтік-Юг» та ПП «Фобос Транс».

Посилання податкового органу в Акті № 451/22-9/36856932 від 27 червня 2012 року на результати перевірки, проведеної ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська, на думку позивача, жодним чином не підтверджує відсутність правових наслідків здійснення операцій ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» із ТОВ «Дніпробудстайл».

Також, до уваги взято дані Акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 2725/23-3/37212696 від 01.07.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПС БАЛТИМОР» (код за ЄДРПОУ 37212696) з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року».

Позивач вважає, що вищевказані висновки податкового органу не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам, що містять відомості про господарські операції, підтверджують та фіксують факти здійснення операцій між ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» та ТОВ «ПС БАЛТИМОР».

В своєму позові позивач просить визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 16 липня 2012 року № 0006522209.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» повністю відмовити.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закон № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 20 грудня 2010 року між ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» (далі - Замовник) та ТОВ «Дніпробудстайл» (далі - Підрядник) було укладено Договір підряду № 12НГ (далі - Договір № 12НГ) на виконання будівельних робіт в ТЦ «Універмаг «Львів» (м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106) та в ТЦ «Універмаг «Прикарпаття» (м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 3).

На виконання умов Договору № 12НГ, ТОВ «Дніпробудстайл» були виконані будівельні роботи в ТЦ «Універмаг «Львів» на суму 1 140 300,00 грн., в т.ч. ПДВ - 190 050,00 грн., що підтверджується, наявним в матеріалах справи, Актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року.

На виконання умов цього ж Договору № 12НГ, ТОВ «Дніпробудстайл» були виконані будівельні роботи в ТЦ «Універмаг «Прикарпаття» на суму 558 050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 93 008,33 грн., що підтверджується, наявним в матеріалах справи, Актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року.

Позивачем була проведена повна оплата виконаних робіт в грудні 2010 року в безготівковій формі в сумі 1 698 350 грн., в т.ч. ПДВ - 283 058 грн., а саме: 22.12.2010 року сплачено 667 350 грн., 23.12.2010 року - 67 000 грн., 29.12.2010 року - 964 000 грн.

Як наслідок, позивачем за грудень 2010 року було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням будівельних робіт у ТОВ «Дніпробудстайл» з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ», що підтверджується податковими накладними, а саме: податковою накладною від 22.12.2010 року № 2743 на суму 667 350 грн., в т.ч. ПДВ - 111 225 грн., податковою накладною від 23.12.2010 року № 2773 на суму 67 000 грн., в т.ч. ПДВ - 11 166,67 грн., податковою накладною від 29.12.2010 року № 2931 на суму 964 000 грн., в т.ч. ПДВ - 160 666,67 грн.

Окрім цього, між ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» (далі - Суборендар) та ТОВ «ПС БАЛТИМОР» (далі - Орендар) було укладено ряд договорів суборенди нежитлових приміщень, а саме: від 01.10.2010 року № 01/1010-Л, від 01.10.2010 року № 02/1010-Л/Б, від 01.10.2010 року № 03/1010-ЖТ, від 01.10.2010 року № 04/1010-ІФ, від 01.10.2010 року № 05/1010-ЧР, від 01.10.2010 року № 06/1010-ОД, від 01.11.2010 року № 07/1110-ЛЦ.

Нежитлові приміщення, що є предметами даних договорів, в березні, квітні 2011 року перебували в суборендному користуванні ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ», що підтверджується, наявними в матеріалах справи, актами приймання-передачі приміщень в суборенду, актами приймання-передачі приміщень з суборенди та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Як наслідок, позивачем за березень та квітень 2011 року було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з отриманням в суборендне користування нежитлових приміщень від ТОВ «ПС БАЛТИМОР» з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, податковими накладними.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Всі вищезазначені договори підписані уповноваженими на те особами - директорами.

Також, дослідивши первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою виникнення права на податковий кредит.

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від ТОВ «Дніпробудстайл» та ТОВ «ПС БАЛТИМОР» податкових накладних, було здійснено ним на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таких вироків матеріали справи не містять.

Єдиною підставою визнання угод позивача з ТОВ «Дніпробудстайл» нікчемними в Акті планової виїзної документальної перевірки № 451/22-9/36856932 від 27 червня 2012 року є дані про те, що угоди з поставки по ланцюгу ПП «Фобос Транс» - ПП «Селтік-Юг» - ТОВ «Дніпробудстайл» - ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Проте, вказані обставини не можуть свідчити про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Дніпробудстайл», оскільки вони жодним чином не доводять недобросовісність позивача та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій.

Також суд зазначає, що інших доказів нікчемності угод позивача з його контрагентом (ТОВ «Дніпробудстайл»), відповідачем не зазначено.

Окрім цього, посилання податкового органу на результати перевірки, проведеної Лівобережною МДПІ у м. Дніпропетровську 01.07.2011 року, відповідно до якої встановити фактичне здійснення діяльності ТОВ «ПС БАЛТИМОР» немає можливості, жодним чином не підтверджує відсутність факту здійснення операцій позивача з ТОВ «ПС БАЛТИМОР», оскільки документи у ТОВ «ПС БАЛТИМОР» не перевірялися.

Також, дані перевірки, проведеної Лівобережною МДПІ у м. Дніпропетровську 01.07.2011 року, щодо відсутності ТОВ «ПС БАЛТИМОР» за місцезнаходженням, не можуть мати впливу на господарські операції між позивачем та ТОВ «ПС БАЛТИМОР», що були здійснені в березні, квітні 2011 року (тобто до дати перевірки, що відбулась 01.07.2011 року).

Інших доказів нікчемності угод позивача з його контрагентом (ТОВ «ПС БАЛТИМОР»), відповідачем не зазначено.

Окрім цього, з наявних в матеріалах справи актів перевірки ТОВ «ПС БАЛТИМОР» від 01.07.2011 року № 2725/23-3/37212696 та ТОВ «Дніпробудстайл» від 18.04.2011 року № 790/23-4/37213307 вбачається, що на підприємствах-контрагентах на час вчинення зазначених вище господарських операцій з позивачем рахувалось в штатному розкладі відповідно 8 та 16 осіб, що свідчить про реальність даних операцій.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу, що позивач не може нести відповідальності ні за несплату податків ні контрагентами (ТОВ «Дніпробудстайл», ТОВ «ПС БАЛТИМОР»), ні контрагентами по ланцюгу поставок матеріалів, виконання комплексу робіт (ПП «Фобос Транс», ПП «Селтік-Юг»), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» з його контрагентами: ТОВ «Дніпробудстайл», ТОВ «ПС БАЛТИМОР» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності всіх підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року № 0006522209, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 124, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 16 липня 2012 року № 0006522209.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко