Ухвала

від 12.06.2013 по справі 2а-16726/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16726/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Денісова А.О.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Град Інвест Ріал Істейт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006522209 від 16.07.2012 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 16 липня 2012 року № 0006522209.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби звернулась до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 08 травня 2012 року по 06 червня 2012 року (термін проведення перевірки продовжувався з 07.06.2012 року на 10 робочих днів) Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт № 451/22-9/36856932 від 27 червня 2012 року.

16 липня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 451/22-9/36856932 від 27 червня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006522209, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 478 721,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 407 955,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 70 766,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 21 вересня 2012 року № 5894/10/12-114 та від 03 грудня 2012 року № 6376/0/61-12/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погодився з висновками Акту, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, та вважає, що висновки Акту протиправні та суперечать чинному законодавству України.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2010 року між ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» (далі - Замовник) та ТОВ «Дніпробудстайл» (далі - Підрядник) було укладено Договір підряду № 12НГ (далі - Договір № 12НГ) на виконання будівельних робіт в ТЦ «Універмаг «Львів» (м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106) та в ТЦ «Універмаг «Прикарпаття» (м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 3).

На виконання умов Договору № 12НГ, ТОВ «Дніпробудстайл» були виконані будівельні роботи в ТЦ «Універмаг «Львів» на суму 1 140 300,00 грн., в т.ч. ПДВ - 190 050,00 грн., що підтверджується, наявним в матеріалах справи, Актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року.

На виконання умов цього ж Договору № 12НГ, ТОВ «Дніпробудстайл» були виконані будівельні роботи в ТЦ «Універмаг «Прикарпаття» на суму 558 050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 93 008,33 грн., що підтверджується, наявним в матеріалах справи, Актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року.

Позивачем була проведена повна оплата виконаних робіт в грудні 2010 року в безготівковій формі в сумі 1 698 350 грн., в т.ч. ПДВ - 283 058 грн., а саме: 22.12.2010 року сплачено 667 350 грн., 23.12.2010 року - 67 000 грн., 29.12.2010 року - 964 000 грн.

Як наслідок, позивачем за грудень 2010 року було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням будівельних робіт у ТОВ «Дніпробудстайл» з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ», що підтверджується податковими накладними, а саме: податковою накладною від 22.12.2010 року № 2743 на суму 667 350 грн., в т.ч. ПДВ - 111 225 грн., податковою накладною від 23.12.2010 року № 2773 на суму 67 000 грн., в т.ч. ПДВ - 11 166,67 грн., податковою накладною від 29.12.2010 року № 2931 на суму 964 000 грн., в т.ч. ПДВ - 160 666,67 грн.

Окрім цього, між ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» (далі - Суборендар) та ТОВ «ПС БАЛТИМОР» (далі - Орендар) було укладено ряд договорів суборенди нежитлових приміщень, а саме: від 01.10.2010 року № 01/1010-Л, від 01.10.2010 року № 02/1010-Л/Б, від 01.10.2010 року № 03/1010-ЖТ, від 01.10.2010 року № 04/1010-ІФ, від 01.10.2010 року № 05/1010-ЧР, від 01.10.2010 року № 06/1010-ОД, від 01.11.2010 року № 07/1110-ЛЦ.

Нежитлові приміщення, що є предметами даних договорів, в березні, квітні 2011 року перебували в суборендному користуванні ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ», що підтверджується, наявними в матеріалах справи, актами приймання-передачі приміщень в суборенду, актами приймання-передачі приміщень з суборенди та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Як наслідок, позивачем за березень та квітень 2011 року було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з отриманням в суборендне користування нежитлових приміщень від ТОВ «ПС БАЛТИМОР» з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, податковими накладними.

Враховуючи вище викладене судом першої інстанції правильно зроблено висновок про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою виникнення права на податковий кредит.

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від ТОВ «Дніпробудстайл» та ТОВ «ПС БАЛТИМОР» податкових накладних, було здійснено ним на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

Єдиною підставою визнання угод позивача з ТОВ «Дніпробудстайл» нікчемними в Акті планової виїзної документальної перевірки № 451/22-9/36856932 від 27 червня 2012 року є дані про те, що угоди з поставки по ланцюгу ПП «Фобос Транс» - ПП «Селтік-Юг» - ТОВ «Дніпробудстайл» - ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що вказані обставини не можуть свідчити про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Дніпробудстайл», оскільки вони жодним чином не доводять недобросовісність позивача та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій.

Також, дані перевірки, проведеної Лівобережною МДПІ у м. Дніпропетровську 01.07.2011 року, щодо відсутності ТОВ «ПС БАЛТИМОР» за місцезнаходженням, не можуть мати впливу на господарські операції між позивачем та ТОВ «ПС БАЛТИМОР», що були здійснені в березні, квітні 2011 року (тобто до дати перевірки, що відбулась 01.07.2011 року).

Інших доказів нікчемності угод позивача з його контрагентом (ТОВ «ПС БАЛТИМОР»), відповідачем не зазначено.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що господарські операції ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» з його контрагентами: ТОВ «Дніпробудстайл», ТОВ «ПС БАЛТИМОР» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності всіх підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а тому збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року № 0006522209, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Денісов А.О.

Міщук М.С.