Постанова

від 26.05.2014 по справі 2а-16726/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 травня 2014 року 12:10 № 2а-16726/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Град Інвест Ріал Істейт» до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Град Інвест Ріал Істейт» (далі - позивач, ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт») до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006522209 від 16.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1 478 721,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2013 року позовні вимоги ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 року № 0006522209.

Ухвалою Київського апеляційного окружного суду від 12.06.2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 р. скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження всіх первинних документів, обставин, які підтверджували б рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що висновки щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на встановлених в ході перевірки недостовірних фактах, а тому прийняте відповідачем за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення про нарахування та сплату грошового зобов'язання є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні, призначеному на 12.05.2014 року, судом допущено заміну неналежного відповідача на належного, а саме Державну податкову інспекцію в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби замінено на Державну податкову інспекцію в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві).

Представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, вважає, що для задоволення позову немає підстав, оскільки позивачем в порушення вимог податкового законодавства завищено податковий кредит.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» зареєстроване в Печерській районній в місті Києві державній адміністрації 29.12.2009 року, код за ЄДРПОУ - 36856932.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство розташоване за адресою: 01001, м. Київ, провулок Музейний, будинок 10, офіс 103.

ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.12.2009 року за № 59812 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200030319 від 01.03.2012 року ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» є платником податку на додану вартість.

До видів діяльності ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» за КВЕД-2010 відповідно до Довідки серії АБ № 517621 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Гранд Інвест Ріал Істейт», код за ЄДРПОУ 36856932, з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт №451/22-9/36856932 від 27.06.2012 р. (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 283 058 грн., в т.ч. за грудень 2010 року в сумі 283 058 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 1 124 897 грн., в т.ч. за березень 2011 року в сумі 1 067 340 грн., за квітень 2011 року в сумі 57 557 грн.

У акті перевірки податковий орган, серед іншого, зазначив про безпідставність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту за господарськими операціями, які здійснені на підставі договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Дніпробуд Стайл» (код ЄДПРОУ 37213307), ТОВ «ПС Балтимор» (код ЄДРПОУ 37212696), які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, подав до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва заперечення з доданими до них копіями первинних документів, проте їх було залишено без задоволення.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 року № 0006522209, форма «Р», про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1 478 721,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 407 955 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 70 766 грн.

Позивач вважає викладені в акті перевірки висновки безпідставними та необґрунтованими, що призвели до прийняття необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблений висновок про те, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року у розмірі 1 407 955 грн., в тому числі, за грудень 2010 року в сумі 283 058 грн., за березень 2011 року в сумі 1 067 340 грн., за квітень 2011 року в сумі 57 557 грн.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ «Дніпробуд Стайл» (код ЄДПРОУ 37213307), ТОВ «ПС БАЛТИМОР» (код ЄДРПОУ 37212696).

Так, між ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» та ТОВ «Дніпробуд Стайл» укладено договір №12НГ від 20.12.2010 року на виконання ремонтних робіт в ТЦ Універмаг «Львів» та в ТЦ Універмаг «Прикарпаття».

На виконання вимог, визначених у Договорі, ТОВ «Дніпробуд Стайл» виконано будівельні роботи в ТЦ Універмаг «Львів» на суму 1 140 300,00 грн., в тому числі, ПДВ - 190 050,00 грн. та виконано будівельні роботи в ТЦ Універмаг «Прикарпаття» на суму 558 050,00 грн., в тому числі, ПДВ - 93 008,33 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного Договору, сторонами підписано акти прийому-передачі виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 22.12.2010 року - 667 350 грн., від 23.12.2010 року - 67 000 грн., від 29.12.2010 року - 964 000 грн.

Вказані суми віднесено позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням будівельних робіт у ТОВ «Дніпробуд Стайл» з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства, що підтверджені податковими накладними, оформленими ТОВ «Дніпробуд Стайл» з дотриманням вимог законодавства : податковою накладною від 22.12.2010 року № 2743 - сума ПДВ - 111 225 грн., загальна сума з ПДВ -667 350,00 грн.; податковою накладною від 23.12.2010 року № 2773 - сума ПДВ - 11 166,67 грн., загальна сума з ПДВ -67 000,00 грн., податковою накладною від 29.12.2010 року № 2931 - сума ПДВ - 160 666,67 грн., загальна сума з ПДВ - 964 000,00 грн.

Також, у перевіряємому періоді позивач мав договірні відносини з ТОВ «ПС Балтимор» (код ЄДРПОУ 37212696), за рахунок яких позивачем сформовано податковий кредит за березень 2011 року в сумі 1 067 340грн., за квітень 2011 року в сумі 57 557 грн.

Так, в перевіряє мий період між ТОВ «ПС Балтимор» (Орендар) та ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» (Суборендар) укладено наступні договори суборенди нежитлового приміщення:

- договір суборенди нежитлового приміщення №01/1010-Л від 01.10.2010 року, за яким позивачу було передано в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 26 335,4 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106. Договір діяв з 01.10.2010 року по 30.04.2011 року, розірваний за взаємною згодою з 01.05.2011 року;

- договір суборенди нежитлового приміщення №02/1010-Л/Б від 01.10.2010 року, за яким позивачу було передано в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 1 711,2 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106. Договір діяв з 01.10.2010 року по 30.04.2011 року, розірваний за взаємною згодою з 01.05.2011 року;

- договір суборенди нежитлового приміщення №03/1010-Ж/Т від 01.10.2010 року, за яким позивачу було передано в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 5 908,6 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 37. Договір діяв з 01.10.2010 року по 30.04.2011 року, розірваний за взаємною згодою з 01.05.2011 року;

- договір суборенди нежитлового приміщення №04/1010-ІФ від 01.10.2010 року, за яким позивачу було передано в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 6 306,4 кв.м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 3. Договір діяв з 01.10.2010 року по 30.04.2011 року, розірваний за взаємною згодою з 01.05.2011 року;

- договір суборенди нежитлового приміщення №05/1010-ЧР від 01.10.2010 року, за яким позивачу було передано в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 15 547,5 кв.м. за адресою: м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 71. Договір діяв з 01.10.2010 року по 30.04.2011 року, розірваний за взаємною згодою з 01.05.2011 року;

- договір суборенди нежитлового приміщення №06/1010-ОД від 01.10.2010 року, за яким позивачу було передано в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 7 577,8 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Дерібасівська, 21. Договір діяв з 01.10.2010 року по 30.04.2011 року, розірваний за взаємною згодою з 01.05.2011 року;

- договір суборенди нежитлового приміщення №07/1110-ЛЦ від 01.11.2010 року, за яким позивачу було передано в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 7 716,4 кв.м. за адресою: м. Луцьк, проспект Волі, 1. Договір набрав чинності 01.11.2010 року.

На виконання вищевказаних договорів суборенди ТОВ «ПС Балтимор» було здійснено передачу предметів оренди в орендне користування на підставі актів приймання-передачі, актів виконаних робіт, тобто забезпечено виконання договорів необхідними ресурсами та можливостями, а ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» було проведено оплату орендної плати, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Як встановлено судом, ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» за березень та квітень 2011 року віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із отриманням в суборендне користування нежитлових приміщень від ТОВ «ПС Балтимор» з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності товариства, що підтверджені податковими накладними, оформленими ТОВ «ПС Балтимор» з дотриманням вимог законодавства, які були представлені під час проведення перевірки, а саме: податковою накладною №105 від 31.03.2011 року - загальна сума - 1 336 770,64 грн., в тому числі, ПДВ - 222 795,11 грн., податковою накладною №106 від 31.03.2011 року - загальна сума - 102 920,42 грн., в тому числі, ПДВ - 17 153,40 грн., податковою накладною №107 від 31.03.2011 року - загальна сума - 269 656,90 грн., в тому числі, ПДВ - 44 942,82 грн., податковою накладною №108 від 31.03.2011 року - загальна сума -716 912,71 грн., в тому числі, ПДВ - 119 485,45 грн., податковою накладною №109 від 31.03.2011 року - загальна сума -1665 192,74 грн., в тому числі, ПДВ - 277 532,12 грн., податковою накладною №110 від 31.03.2011 року - загальна сума -1 629 347,06 грн., в тому числі, ПДВ - 271 557,84 грн., податковою накладною №111 від 31.03.2011 року - загальна сума - 683 239,53 грн. , в тому числі, ПДВ - 113 873,25 грн., податковою накладною №131 від 30.04.2011 року - загальна сума - 1 042 649,53 грн., в тому числі, ПДВ - 173 774,92 грн., податковою накладною №132 від 30.04.2011 року - загальна сума - 80 275,51 грн., в тому числі, ПДВ - 13 379,25 грн., податковою накладною №133 від 30.04.2011 року - загальна сума - 217 103,90 грн., в тому числі, ПДВ - 36 183,98 грн., податковою накладною №134 від 30.04.2011 року - загальна сума - 559 174,99 грн., в тому числі, ПДВ - 93 195,83 грн., податковою накладною №135 від 30.04.2011 року - загальна сума - 1 292 033,10 грн., в тому числі, ПДВ - 215 338,85 грн., податковою накладною №136 від 30.04.2011 року - загальна сума - 1 270 852,24 грн., в тому числі, ПДВ - 211 808,71 грн., податковою накладною №137 від 30.04.2011 року - загальна сума - 532 910,71 грн., в тому числі, ПДВ - 88 818,45 грн., податковою накладною №131 від 20.05.2011 року - загальна сума - 970 563,73 грн., в тому числі, ПДВ - 161 760,62 грн., податковою накладною №132 від 20.05.2011 року - загальна сума - 74 725,49 грн., в тому числі, ПДВ - 12 454,25 грн., податковою накладною №133 від 20.05.2011 року - загальна сума - 202 093,98 грн., в тому числі, ПДВ - 33 682,33 грн., податковою накладною №134 від 20.05.2011 року - загальна сума - 520 515,24 грн., в тому числі, ПДВ - 86 752,54 грн., податковою накладною №135 від 20.05.2011 року - загальна сума - 1 202 705,62 грн., в тому числі, ПДВ - 200 450,94 грн., податковою накладною №136 від 20.05.2011 року - загальна сума - 1 182 989,16 грн., в тому числі, ПДВ - 197 164,86 грн., податковою накладною №137 від 20.05.2011 року - загальна сума - 496 066,78 грн., в тому числі, ПДВ - 82 677,80 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період проведення перевірки), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період проведення перевірки), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період проведення перевірки) передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічні норми містяться й у Податковому кодексі України. Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, Законом та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як уже встановлено судом та досліджено в судовому засіданні, на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, актів прийняття-передачі робіт, копії актів надання послуг, податкових накладних, видаткових накладних, журнали-ордери, відомості по рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунку, замовлення, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з ТОВ «Дніпробуд Стайл», ТОВ «ПС Балтимор».

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд зазначає, що позивачем були надані належні докази щодо укладення договору на виконання ремонтних робіт Замовником (проведення оплати) та Виконавцем (виконання робіт), який у відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, ніким не оспорюється, не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не встановлено та не доведено обставин того, що відомості які містяться у первинних документах щодо виконання будівельних робіт в ТЦ Універмаг «Львів» на суму 1 140 300,00 грн., в т.ч. ПДВ - 190 050,00 грн., будівельних робіт в ТЦ Універмаг «Прикарпаття» на суму 558 050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 93 008,33 грн., неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Вищевказані ТЦ Універмаг «Львів» (за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106) та ТЦ Універмаг «Прикарпаття» (за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 3) орендуються позивачем на підставі договорів суборенди, які були укладені між ТОВ «ПС Балтимор» та ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт».

Згідно з умовами вищевказаних договорів суборенди (п.5.2 договорів суборенди ) Суборендар має право поліпшувати приміщення, що орендуються. Відповідно до ч. 1 ст. 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, проводиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позивачем в ході здійснення господарської діяльності та у відповідності з положеннями договорів суборенди, на підставі статей 776, 778 Цивільного кодексу України, укладено договір №12НГ, за яким були проведені ремонтні робити щодо нерухомого майна, що орендується.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.1.3. вказаного договору, право Підрядника на виконання робіт за Договором підтверджується ліцензією №555740, виданою 22.10.2010 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Дані об'єкти нерухомого майна передавалися позивачем в наступну суборенду з метою отримання доходу у вигляді орендної плати, витрати на вищевказані будівельні ремонтні роботи безпосередньо пов'язані з господарської діяльністю позивача, та понесені у зв'язку із використанням даних будівельних ремонтних робіт в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

З метою підтвердження отримання ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» доходу від наступної передачі об'єктів нерухомого майна в оренду, позивачем надано облікові дані товариства щодо отриманого доходу у вигляді орендної плати від наступної передачі в суборенду нерухомого майно та сум нарахованих ним зобов'язань з податку на додану вартість. Зазначені операції щодо наступної передачі в суборенду нерухомого майна перевірялися в ході податкової перевірки та під сумнів не ставились.

З огляду на вищезазначене, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже, на переконання суду, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Разом з тим, відповідачем при проведенні перевірки отримано акт від ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 18.04.2011 року №790/23-4/37213307 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дніпробуд Стайл» (код ЄДПРОУ 37213307) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з підприємствами ПП «Селтік-Юг» (ЄДРПОУ 36945220) за грудень 2010 року.

Згідно вищезазначеного акту встановлено, що відповідно до листа ДПІ у Херсонській області від 17.02.2011 року №1372/7/23-211 про надання інформації повідомлено, що за результатами відпрацювання УПМ ДПА у Херсонській області ПП «Селтік Юг» та його контрагентів за період 2009-2010 p.p. встановлено, що у відповідності до отриманих 10.02.2011 року пояснень від директора ПП «Фобос Транс» Тарана A.M., печатка та право підпису фінансових та податкових документів належить тільки йому особисто. Починаючи з квітня 2010 року по теперішній час ПП «Фобос Транс» не мало ніяких фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Селтік Юг», товарно-матеріальні цінності підприємству ПП «Селтік Юг» не постачались, розрахунків в готівковій, безготівковій, вексельній формах не проводилось. Довіреностей на ведення господарської діяльності ПП «Фобос Транс» не надавало.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від контрагента-постачальника ПП «Фобос Транс» за вересень, жовтень, грудень 2010 pоку, що свідчить про те, що задекларовані ПП «Селтік Юг» правочини з ПП «Фобос транс» не мали мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст. 215, ч .5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.»

Окрім того, відповідачем також отримано акт від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська ДПС від 01.07.2011 року №2725/23-3/37212696 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПС Балтимор» (код за ЄДРПОУ 37212696) з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011, в якому зазначено «Перевіркою встановлено, що фактичне здійснення діяльності суб'єкта господарювання встановити немає можливості. Документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «ПС Балтимор» за податковою адресою не знаходяться».

Податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «ПС Балтимор» п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, ст. 93 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»; відсутність матеріальних ресурсів, виробничої бази, що унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «ПС Балтимор»; жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «ПС Балтимор» за березень 2011 року підприємством до перевірки не надано; у ТОВ «ПС Балтимор» в березні 2011 року відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями в розумінні ст. 188 Податкового кодексу України.

Суд критично сприймає твердження відповідача, сформовані на підставі вищезгаданих актів, висновки яких складені лише на підставі даних інформаційних баз податкових органів без дослідження первинної документації. Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність основних засобів, майна та інших матеріальних ресурсів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, що є тільки припущеннями.

Натомість, суду позивачем надано документи, що підтверджують формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами.

Окрім цього, сукупність наведених вище первинних бухгалтерських документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Окрім того, мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання господарських операцій такими, що не мають реального товарного характеру, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Суд зазначає також, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі.

При цьому, слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, що вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що ТОВ «Дніпробуд Стайл» та ТОВ «ПС Балтимор» станом на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному реєстрі, також в матеріалах справи наявні свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про взяття на облік платника податків.

Згідно свідоцтв ТОВ «Дніпробуд Стайл» та ТОВ «ПС Балтимор» були зареєстровані платниками ПДВ.

Основним видом діяльності вказаних підприємств згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам вказаним контрагентом, висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими.

За результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Судом також враховуються позиція, викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Інженер-Сервіс» правомірно сформовано та визначено склад валових витрат та податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «МБК Сіленд», ТОВ «ТД «Компанія «Вибір», ТОВ «Перший Альтернативний Телеканал А1», ТОВ «Бліском», ТОВ «Компанія «Універсал Продакшн», а висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковими, відтак збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року № 0006522209.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Град Інвест Ріал Істейт» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 липня 2012 року № 0006522209.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко