Ухвала

від 07.04.2014 по справі 2а-16726/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/800/34491/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2013

у справі № 2а-16726/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0006522209 від 16.07.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, складено акт № 451/22-9/36856932 від 27.06.2012, в якому зафіксовані порушення: пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на 283 058 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.3. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 124 897 грн., в т.ч.: за березень 2011 року на 1 067 340 грн., за квітень 2011 року на 57 557 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 16.07.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0006522209 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 478 721 грн., в т.ч.: 1 407 955 грн. основного платежу та 70 766 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з документального оформлення операцій між ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» та ТОВ «Дніпробуд Стайл», які фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача; відсутності обсягів операцій у ТОВ «ПС БАЛТИМОР» та не доведенням використанням позивачем придбаних у ТОВ «ПС БАЛТИМОР» товарів, послуг у господарській діяльності, внаслідок чого позивач не мав права на податковий кредит за результатами операцій з такими контрагентами у відповідних періодах.

Матеріалами справи встановлено, що 20.12.2010 між ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» (замовник) та ТОВ «Дніпробуд Стайл» (підрядник) укладено договір підряду № 12НГ на виконання будівельних робіт в ТЦ «Універмаг «Львів» (м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106) та в ТЦ «Універмаг «Прикарпаття» (м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 3).

Позивачем за грудень 2010 року було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням будівельних робіт у ТОВ «Дніпробуд Стайл».

Також, між ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» (суборендар) та ТОВ «ПС БАЛТИМОР» (орендар) було укладено ряд договорів суборенди нежитлових приміщень, а саме: від 01.10.2010 № 01/1010-Л, № 02/1010-Л/Б, № 03/1010-ЖТ, № 04/1010-ІФ, № 05/1010-ЧР, № 06/1010-ОД, від 01.11.2010 № 07/1110-ЛЦ.

Нежитлові приміщення, що є предметами даних договорів, в березні, квітні 2011 року перебували в суборендному користуванні ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ РІАЛ ІСТЕЙТ» та, як наслідок, позивачем за березень та квітень 2011 року було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з отриманням в суборендне користування нежитлових приміщень від ТОВ «ПС БАЛТИМОР».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ «Дніпробуд Стайл» та ТОВ «ПС БАЛТИМОР» було здійснено на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Однак, слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача, та відповідно правомірності застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами (ТОВ «Дніпробуд Стайл» та ТОВ «ПС БАЛТИМОР»), а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні виконаних робіт (наданих послуг), з документальним підтвердженням.

Також судами обох інстанцій не встановлено зв'язку між фактом отриманих робіт (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; не встановлено дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість; не встановлено спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій.

Для вирішення даного спору також важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Лише за встановлення наведених обставин можливе прийняття законного та обґрунтованого рішення по даній справі.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний