Постанова

від 18.02.2013 по справі 810/21/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року 810/21/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Логістік Груп" про накладення арешту на кошти платника податків,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Логістік Груп" про накладення арешту на кошти відповідача в банках у межах суми податкового боргу в розмірі 15162,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий борг, який не сплачено в установлений законом строк. Податковий орган стверджує, що у відповідача відсутнє майно, тому, посилаючись на положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, він звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться в банку, в межах податкового боргу.

Ухвалою від 03.01.2013 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 11.02.2013.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час сторони до суду не з'явились: позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника; відповідач до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

На підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 11.02.2013 суд постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. Таким чином, справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Логістік Груп" є юридичною особою, що зареєстрована 21.09.2009 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Вишгородському районі Київської області, зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що у відповідача утворився податковий борг за платежем "Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів" у загальній сумі 15162,83 грн. Оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Логістік Груп" відсутні транспортні засоби, земельні ділянки та інше нерухоме майно, продаж якого податковий орган міг би здійснити в рахунок погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться в банку, в межах податкового боргу, як із самостійною позовною вимогою.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України визначені функції та компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі статтею 19 1 Податкового кодексу України органи державної податкової служби виконують, зокрема, такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (підпункт 19 1 .1.1); здійснюють контроль за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (підпункт 19 1 .1.15); організовують роботу та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (19 1 .1.19).

Пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначені права органів державної податкової служби, зокрема: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.17); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (20.1.18).

В силу положень статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до статей 61, 62 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Погашення податкового боргу платника податків здійснюється податковим органом за рахунок будь-якого майна такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що з метою погашення податкового боргу орган стягнення (державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України) звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

В силу статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Крім того, винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, є адміністративний арешт майна платника податків (арешт майна), підстави і порядок застосування якого визначені статтею 94 Податкового кодексу України, зокрема, якщо: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби також звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Системний аналіз наведених вище норм у їх взаємозв'язку дає підстави для висновку про те, що основними завданнями державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, виконанням платниками податків податкових обов'язків, а також погашення (стягнення) податкового боргу.

При цьому, способами примусового погашення податкового боргу платника податків є: звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу (пп. 87.11 ст. 87, пп. 91.1, 91.3 ст. 91 ПК України); звернення податкового органу до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пп. 91.3 ст. 91 ПК України).

Щодо адміністративного арешту майна платника податків (арешт майна), то як вже зазначалось, даний інститут є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, який застосовується з виключних підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Застосування арешту майна платника податків, якій в дійсності полягає в обмеженні права особи щодо володіння, користування та розпорядження її майном, в якості самостійного способу захисту порушеного права, способу погашення податкового боргу, форми захисту державних інтересів або виду відповідальності платників податків ні Податковим кодексом України, ні іншими законами України не передбачено.

Відповідно до статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган також може звернутися до суду з клопотанням про забезпечення адміністративного позову, у тому числі шляхом накладення арешту на майно платника податків в межах суми стягнення, в разі якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди інтересам держави до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Але жодних інших норм матеріального права, які б утворювали підстави для застосування арешту майна платника податків за позовом органу державної податкової служби, визначає права, обов'язки платників податків та їх відповідальність, які б випливали з цих правовідносин, чинне законодавство України не містить.

Таким чином, положення підпункту 19 1 .1.19 пункту 19 1 .1 статті 19 1 , підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, якими податковим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, слід розуміти як право звертатися до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника у справах щодо стягнення податкового боргу з такого платника податків.

Судом встановлено, що даний позов містить єдину самостійну вимогу - застосувати арешт майна платника податків (не адміністративний арешт у розумінні статті 94 Податкового кодексу України), з підстав відсутності в нього майна для погашення податкового боргу, при цьому жодні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу в органу державної податкової служби відсутні.

Це означає, що пред'явлений позов не відповідає вимогам статті 19 Конституції України щодо наявності законних підстав для дій податкового органу та способу їх вчинення.

Суд зазначає, що накладення арешту на майно платника податків безумовно створює перешкоди у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження майном або грошима тому, якщо це не пов'язано із забезпеченням вимог про стягнення податкового боргу або виконанням платником податків його обов'язків (адміністративний арешт), є діями, що жодним чином не відповідають інтересам держави та правопорядку.

В даній справі суд також вважає за необхідне відзначити факт протиправної бездіяльності з боку посадових осіб Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, що виявився у невжитті передбачених законом заходів для стягнення (погашення) податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Логістік Груп".

За наведених обставин позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надав суду жодних доказів понесення ним судових витрат, тому судові витрати присудженню з Державного бюджету України на його користь не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.