Ухвала

від 23.04.2013 по справі 810/21/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/21/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 у справі за адміністративним позовом ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС до товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Логістік Груп" про накладення арешту на кошти платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило про накладення арешту на кошти відповідача в банках у межах суми податкового боргу в розмірі 15162,83 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Логістік Груп" є юридичною особою, що зареєстрована 21.09.2009 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області; як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Вишгородському районі Київської області; зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що у відповідача утворився податковий борг за платежем "Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів" у загальній сумі 15162,83 грн. Оскільки у товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Логістік Груп" відсутні транспортні засоби, земельні ділянки та інше нерухоме майно, продаж якого податковий орган міг би здійснити в рахунок погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться в банку, в межах податкового боргу, як із самостійною позовною вимогою.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що накладення арешту на майно платника податків безумовно створює перешкоди у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження майном або грошима тому, якщо це не пов'язано із забезпеченням вимог про стягнення податкового боргу або виконанням платником податків його обов'язків (адміністративний арешт), є діями, що жодним чином не відповідають інтересам держави та правопорядку.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач має податковий борг, який не сплачено в установлений законом строк. Податковий орган стверджує, що у відповідача відсутнє майно, тому, посилаючись на положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1статті 20 Податкового кодексу України, він звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться в банку, в межах податкового боргу.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 191 Податкового кодексу України органи державної податкової служби виконують, зокрема, такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (підпункт 191.1.1); здійснюють контроль за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (підпункт 191.1.15); організовують роботу та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (191.1.19).

Пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначені права органів державної податкової служби, зокрема: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.17); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (20.1.18).

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що з метою погашення податкового боргу орган стягнення (державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України) звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

В силу статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Крім того, винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, є адміністративний арешт майна платника податків (арешт майна), підстави і порядок застосування якого визначені статтею 94 Податкового кодексу України, зокрема, якщо: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що способами примусового погашення податкового боргу платника податків є: звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу (пп. 87.11 ст. 87, пп. 91.1, 91.3 ст. 91 ПК України); звернення податкового органу до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пп. 91.3 ст. 91 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не подано жодного належного доказу на підтвердження того факту, що відповідач здійснює будь-які дії, передбачені ст. 94 ПК України.

Відповідно до статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган також може звернутися до суду з клопотанням про забезпечення адміністративного позову, у тому числі шляхом накладення арешту на майно платника податків в межах суми стягнення, в разі якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди інтересам держави до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що положення підпункту 191.1.19 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, якими податковим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, слід розуміти як право звертатися до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника у справах щодо стягнення податкового боргу з такого платника податків.

В даному випадку позов містить єдину самостійну вимогу - застосувати арешт майна платника податків (не адміністративний арешт у розумінні статті 94 Податкового кодексу України), з підстав відсутності в нього майна для погашення податкового боргу, при цьому жодні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу в органу державної податкової служби відсутні. Тобто, пред'явлений позов не відповідає вимогам статті 19 Конституції України щодо наявності законних підстав для дій податкового органу та способу їх вчинення та накладення арешту на майно платника податків безумовно створить перешкоди у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження майном або грошима, оскільки це не пов'язано із забезпеченням вимог про стягнення податкового боргу або виконанням платником податків його обов'язків (адміністративний арешт), є діями, що жодним чином не відповідають інтересам держави та правопорядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а позивач частково довів обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлено 25.04.2013

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.