Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2-а-139/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 року м. Київ К-8638/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.10.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2010

у справі № 2-а-139/08

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту -позивач, ОСОБА_2.) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Чернігові (далі по тексту -відповідач, ДПІ в м. Чернігові) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.04.2007 №0009831700/0 про визначення податкового зобов'язання в сумі 2687,60 грн.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.10.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, працюючи в АТ «Чернігівське підприємство «Хімволокно»був його акціонером.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.04.1995 №32701/53, наказом ФДМУ від 10.05.1995 №103-ПРА, був затверджений план розміщення акцій ВАТ «Хімволокно», яке створено шляхом корпорації, визначенням номінальної вартості однієї акції 25000 крб.

Відповідно до плану розміщення акцій позивач, як працівник підприємства, що приватизовується, в процесі його приватизації, отримав 3534 простих іменних акцій, номінальною вартістю 25000 крб. кожна, з них 42 акції нею були придбані у власність в обмін на приватизаційний сертифікат, номінальною вартістю 1050000 грн. (10,50 грн.), а решта в межах їх пільгового придбання за власні кошти.

У 2000 році позивач придбав за місцем роботи акції банку за рахунок своєї заробітної плати, з якої вже був утриманий прибутковий податок.

На час завершення приватизації позивач мав у власності 3534 простих іменних акцій, що складають 0,0339 % до статутного фонду, номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн., а номінальна вартість всього пакету складала 883,50 грн. На виконання постанов КМУ, була проведена індексація основних фондів товариства, внаслідок якої вартість його основних фондів зросла у 39 раз і складала 101523240,00 грн.

З врахуванням індексації основних фондів і збільшенням у зв'язку з цим статутного фонду, підприємством у відповідності до норм законів додатково випущено 395680320 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн., розподілено статутний фонд 101523240,00 грн. на 406092960 простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн. серед акціонерів, пропорційно до їх частки в статутному фонді.

Позивачу видано сертифікат власника на 137826 простих іменних акцій, номінальною вартістю пакета 34456,50 грн., які відповідно до договору купівлі-продажу від 21.03.2006 продані за суму 55133,40 грн. (по 40,00 грн. за кожну акцію).

При здійсненні продажу простих іменних акцій позивач отримав дохід у сумі 20673,61 грн. Податок із зазначеної суми складає 2687,60 грн., який позивач сплатив в повному обсязі, а відповідач в свою чергу сплачені кошти не врахував.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно ч. 4 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 №13-92 (далі по тексту - Декрет КМУ) при здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадку, визначених п. «з»ст. 5 Декрету, оподатковуваним доходом громадян, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному року.

Відповідно до п. «з»ст. 5 Декрету КМУ до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються доходи, одержані від відчуження громадянами акцій та інших корпоративних прав, які були набуті такими громадянами в процесі приватизації в обмін на їх приватизаційні або компенсаційні сертифікати, а також в межах їх пільгового придбання за власні кошти працівниками підприємств, що приватизуються, та особами, визначеними статтею 25 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».

Крім того, відповідач при визначенні суми податкового зобов'язання не врахував положення Постанови КМУ від 17.01.1995 №34 «Про проведення індексації основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996-1997 роках», якими визначено, що оцінка вартості об'єктів приватизації встановлюється з урахуванням результатів балансової вартості основних фондів.

Внаслідок даної приватизації позивач набув корпоративне право на 0,0339 % статутного фонду, дійсна номінальна вартість якої, з урахуванням індексації, проведеної відповідно до Постанови КМУ, складала 34456,50 грн.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров