Рішення

від 28.01.2013 по справі 2-3188/11

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 2-3188/11

Провадження № 2/265/15/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Гноєвого С. С.,

при секретарі Ковальовій М.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Стягайло О.М.

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ОМС» про стягнення заборгованості по заробітній платні та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «ОМС» про стягнення належної до сплати заборгованості по заробітної платні та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він згідно трудового договору укладеним між ним та відповідачем перебував у трудових відносинах з Приватним підприємством «ОМС». Згідно наказу №9 від 20.08.2004 року його було прийнято на роботу на посаду заступника директора з посадовим окладом 1000 гривень. За період з вересня 2004 року по 19 серпня 2009 року у відповідача виникла заборгованість по виплаті заробітної платні у сумі 68000 гривень. В день його звільнення повний розрахунок з ним здійснено не було, а тому позивач посилаючись на норми діючого трудового законодавства просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 68000 гривень, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2000 гривень та судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, а також зазначили, що відповідно до трудового договору позивач з 19 серпня 2004 року перебував у трудових відносинах з Приватним підприємством «ОМС». Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору його посадовий оклад становив 1000 гривень в місяць, однак починаючи з моменту його працевлаштування та до закінчення дії контракту 19 серпня 2009 року, заробітна плата жодного разу йому не виплачувалась. На підставі викладеного просили суд задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 68000 гривень, моральну шкоду та судові витрати.

Представник відповідача Стягайло О.М. заперечуючи проти задоволення позовних вимог в судовому засіданні пояснив, що позивач ОСОБА_1 19 серпня 2004 року був прийнятий на роботу до ПП «ОМС» з випробувальним строком який починався з моменту підписання трудового контракту. Після підписання зазначеного контракту ОСОБА_1 на роботу не з'являвся та свої трудові обов'язки не виконував, а тому відповідно до наказу №12к від 27 грудня 2004 року його було звільнено з підприємства за неявку на роботу без поважних причин, на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Позивач був ознайомлений з наказом про звільнення однак від підпису відмовився. Крім того, після звільнення позивача з підприємства, останній також відмовився отримати свою трудову книжку із записом про звільнення та отримати залишок заборгованості по заробітної платні у сумі 0,36 гривень, про що було складено відповідний акт. Представник вважав що контракт з працівником від 19 серпня 2004 року, наданий позивачем в обґрунтування своїх вимог, не може бути прийнятий до уваги при вирішенні позову, оскільки він не є оригінальним та містить доповнення які були внесені позивачем особисто. Документи надані позивачем на підтвердження виконання ним своїх трудових обов'язків після 27 грудня 2004 року вважав підробленими та такими що не відповідають дійсності, оскільки позивач після звільнення не яких дій в інтересах підприємства не здійснював. З огляду на викладене просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв'язку із необґрунтованістю.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що в 2004 році, при виконанні своїх трудових обов'язків в НІІЦ вона познайомилась із директором субпідрядного підприємства «ОМС» Стягайло О.М.. В подальшому, а саме до 2009 року, вона не одноразово зустрічалась та спілкувалась з ним, а також ОСОБА_1 з приводу виробничих питань які виникали під час роботи підприємства. Як вона розуміла ОСОБА_1 працював на ПП «ОМС» та діяв в інтересах цього підприємства.

Заслухавши позивача, його представника, представника відповідача, свідка, дослідивши письмові матеріали справи суд вважає що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується робітнику регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не ріже двох разів на місяць через термін часу, що не перевищує шістнадцяті календарних днів.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до контракту з працівником від 19 серпня 2004 року укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Приватним підприємством «ОМС» та наказу №9к від 20 серпня 2004 року позивача прийнято на роботу до Приватного підприємства на посаду заступника директора з оплатою відповідно посадового окладу в розмірі 1000 гривень на місяць. Термін дії контракту встановлено до 19 серпня 2009 року. (а.с.6)

Також матеріалами справи встановлено, що 19 серпня 2004 року позивач ОСОБА_1 звернувся до директора Приватного підприємства «ОМС» Стягайло О.М. із заявою в якої просив перераховувати усю його заробітну платню з 19 серпня 2004 року до дня звільнення на рахунок НОМЕР_1 у філії №2171/075 Жовтневого відділення №2171 Державного ощадного банку України (а.с.8)

Відповідно довідки філії Маріупольського відділення №8013 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рахунок НОМЕР_1 відкритого на ім'я ОСОБА_1 грошові кошти з 13 червня 2002 року не надходили. (а.с.9)

Як встановлено матеріалами справи ОСОБА_1 було звільнено з Приватного підприємства «ОМС» 19 серпня 2009 року, і станом на 19 серпня 2009 року заборгованість по заробітній платі існувала у розмірі 68000 гривень. Зазначена заборгованість не була невиплачена на час вирішення спору, а відтак ця сума підлягає стягненню з відповідача.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що починаючи з вересня 2004 року по 19 серпня 2009 року заборгованість ПП «ОМС» по виплаті заробітної плати становить 68000 гривень.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Представник відповідача заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні посилався на те, що контракт з працівником від 19 серпня 2004 року, наданий позивачем, не є оригінальним та містить доповнення внесені позивачем особисто, крім того відповідно до наказу №12к позивача було звільнено з ПП «ОМС» 27 грудня 2004 року. Документи долучені до матеріалів справи, на підтвердження виконання позивачем своїх трудових обов'язків після звільнення вважав підробленими та такими що не відповідають дійсності.

Так, з наказу №12к від 27 грудня 2004 року вбачається що ОСОБА_1 звільнено з підприємства ПП «ОМС» за неявку на роботу без поважних причин, на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України з 27 грудня 2004 року. (а.с.142)

Відповідно акту від 07 серпня 2009 року складеного директором ПП «ОМС» та підписаного працівниками підприємства, ОСОБА_1 відмовився отримати свою трудову книжку із записом про звільнення з ПП «ОМС» з 27 грудня 2004 року та отримати залишок заборгованості по заробітної платні в сумі 0,36 грн. (а.с.62)

Проте з наданих позивачем в ході розгляду справи документів, а саме договорів, довідок про здачу кошторисів, звітів за 2005-2007 роки, листів ПП «ОМС» на отримання тимчасових перепусток на територію ВАТ «МК «Азовсталь» на 2006, 2007 роки, довідки про доходи ОСОБА_1 на ПП «ОМС» за 2004-2005 роки вбачається, що позивач продовжував працювати на ПП «ОМС» після дати звільнення 27 грудня 2004 року.(а.с.63-71)

Таким чином, суд вважає, що представник відповідача в судовому засіданні не довів будь-якими належними та допустимими доказами недійсність наданого позивачем контракту з працівником від 19 серпня 2004 року, факт звільнення позивача ОСОБА_1 з Приватного підприємства «ОМС» з 27 грудня 2004 року, а так само факт відсутності заборгованості по заробітній платі, доводи позивача, з цього приводу представником відповідача не спростовані.

Таким чином, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітної платні підлягають частковому задоволенню в сумі 60000 гривень (60 місяців х 1000 гривень) і саме ця сума підлягає стягненню з Приватного підприємства «ОМС» на користь позивача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні не довів що порушення його законних прав з боку відповідача, призвели до моральних страждань, яки вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки як було встановлено в судовому засіданні відповідно до довідки від 26.11.2009 року, позивач мав постійну роботу та отримував заробітну платню на іншому підприємстві, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Вимоги ж щодо стягнення витрат на правову допомогу у сумі 300 грн. не підлягають задоволенню, оскільки такі не підтверджені документально.

На підставі ст. ст. 115, 116 Кодексу Законів про Працю України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ОМС» про стягнення заборгованості по заробітній платні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ОМС», юридична адреса: місто Маріуполь, вулиця Підсніжна, будинок 30 ідентифікаційний код: 19376475, МФО 334389 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 суму заборгованості по заробітній платі в розмирі 60000 (шістдесят тисяч) гривен.

В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя