Ухвала

від 14.02.2013 по справі 2-2776/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2776/12 Головуючий у І інстанції Волчко А.Я. Провадження № 22-ц/780/979/13 Доповідач у 2 інстанції Оношко Г.М. Категорія 44 14.02.2013 ??????????????????????????????

УХВАЛА

Іменем України

13 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Оношко Г.М., Даценко Л.М.,

при секретарі: Власенко О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Києво - Святошинського районного суду від 03 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: державне підприємство «Київський інститут землеустрою», Софіївсько - Борщагівська сільська рада Києво - Святошинського району Київської області, управління Держкомзему у Києво - Святошинському районі Київської області - про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року позивачі звернулися з названим позовом до відповідачів. Свої позовні вимоги позивачі мотивували тим, що вони є власниками житлового будинку по АДРЕСА_2, право власності на який набули в порядку спадкування.

Відповідно до акта депутатської земельної комісії від 04 травня 2012 року встановлено, що згідно з кадастровим планом ОСОБА_3 були здійснені заміри ширини та довжини земельної ділянки по АДРЕСА_2 та те, що межові знаки ОСОБА_6, який проживає АДРЕСА_1 знаходяться на території ОСОБА_3, а також те, що було здійснено нові межові знаки та натягнутий шнур.

Державні акти відповідачів є, на думку позивачів, недійсними у зв'язку з тим, що площа земельних ділянок, передана у приватну власність не відповідає фактичній площі земельної ділянки, що підтверджується планом (описом) меж земельної ділянки, крім того, вказує, що конфігурація земельної ділянки не відповідає дійсності.

Оскільки протиправні дії відповідачів по знищенню межових знаків та їх невідновлення встановленому законом порядку призвели до того, що, починаючи з 2008 року позивачі не можуть розпоряджатись належною їм земельною ділянкою, зокрема, приватизувати її, через те, що не можна внести дані в координаційну базу, тому є підстави для стягнення на їх користь по 5 000 грн. потрачених доходів. Крім того, спори з відповідачами призвели до погіршення їх стану здоров'я, нервових переживань та стресів, а тому є достатні дані для стягнення на їх користь по 5 000 грн. моральної шкоди.

Посилаючись на вище викладене та норми закону, позивачі просили суд: зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди позивачам в користуванні земельно ділянкою по АДРЕСА_2; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, на ім'я ОСОБА_4; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5; встановити порядок користування і розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_2 згідно з кадастровим планом, розробленим ДП «Київський інститут землеустрою»; анулювати запис в координаційній базі на земельні ділянки по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 стягнути з кожного з відповідачів на користь позивачів матеріальну шкоду у сумі 5 000 грн. кожному; стягнути з кожного з відповідачів на користь позивачів моральну шкоду у сумі 5 000 грн. кожному; стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Києво - Святошинського районного суду від 03 грудня 2012 року позовну заяву ОСОБА_3 було залишено без розгляду.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду від 03 грудня 2012 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу. З підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи просять рішення Києво - Святошинського районного суду від 03 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що 26 вересня 1990 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8, а саме на житловий будинок АДРЕСА_2

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 41 від 03 липня 2008 року було передано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 безкоштовно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,1040 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель в АДРЕСА_2 державний акт позивачі не одержали.

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 50 від 07 жовтня 2008 року було затверджено схему розподілу присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1. згідно з якою в користування ОСОБА_9 переходить земельна ділянка площею 0,1407 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, в користування ОСОБА_5 переходить земельна ділянка площею 0,0843 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, зобов'язано ОСОБА_9 та ОСОБА_5 оформити права на вказані частини земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 70 від 29 січня 2009 року було затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2, внесено зміни до рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 41 від 03 липня 2008 року та передано їм безкоштовно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,1190 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель в АДРЕСА_2 землевпорядника зобов'язано внести зміни в земельно-кадастрову книгу.

25 лютого 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було видано довідку про те, що згідно із записом земельно-кадастрової книги за ними рахується в спільній сумісній власності земельна ділянка в АДРЕСА_2 площею 0,1190 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 32 від 27 березня 2009 року було надано у власність ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 земельну ділянку площею 0,105 га в с Софіївська Борщагівка по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, який належать їм згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом № 3-1000.

19 лютого 2010 року за підписом голови Софіївсько-Борщагівської сільської ради та начальника Управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 було видано державний акт Серії ЯГ № 421970 на право власності на земельну ділянку в с Софіївській Борщагівці по АДРЕСА_3 площею 0,1050 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222486201:01:031:0019.

У відповідності до протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань використання земельних ресурсів Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 82 від 17 червня 2011 року комісією було ухвалено ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_13 звернутись до організації яка виготовляла державний акт для зміни координаційної бази даних, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернутися до суду з позовною заявою щодо скасування державного акта ОСОБА_13.

Згідно з актом депутатської земельної комісії Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04 травня 2012 року було встановлено, що межові знаки ОСОБА_5, який проживає по АДРЕСА_2, знаходяться на території ОСОБА_3.

05 червня 2012 року за підписом голови Софіївсько-Борщагівської сільської ради та начальника Управління земельних ресурсів Києво - Святошинського району Київської області ОСОБА_5 було видано державний акт Серії ЯМ № 721851 на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,0415 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222486201:01:031:5001, та державний акт Серії ЯМ № 721852 на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,0428 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222486201:01:031:5002.

Відповідно до довідки № 1676 від 27 серпня 2012 року за записами земельно-шнурової книги за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до інвентаризації числилась земельна ділянка площею 0,1040 га в с Софіївська Борщагівка по АДРЕСА_2 яка знаходилась у користуванні ОСОБА_8 з 1984 року та перейшла до них в спільне користування у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок.

Згідно з актом депутатської земельної комісії Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 31 серпня 2012 року встановлено, що інвентаризація земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була проведена з грубими порушеннями, згідно із записами земельно-шнурової книги за ними була закріплена земельна ділянка 0,1040 га, а після інвентаризації - 0,1190 га, запропоновано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернутись до організації, яка проводила інвентаризацію для уточнення та проведення повторних замірів в присутності земельної комісії.

Зважаючи на встановлені обставини, судом першої інстанції було проаналізовано наступні правові норми.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У ч. 5 ст. 20 ЗК УРСР 1970 року зазначено, що право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Частинами 1, 5-7 ст. 17 ЗК України 1990 року визначено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Враховуючи п. «б» ст. 12 ЗК України 2001 року, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Зважаючи на ст. 78 ЗК України 2001 року, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Пунктом «в» ч. 1 ст. 81 ЗК України 2001 року визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Частинами 1, 2 ст. 118 ЗК України 2001 року передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Виходячи з вимог ст. 125 ЗК України 2001 року, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частинами 1, 2 ст. 126 ЗК України 2001 року передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди земельної ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, державний акт на право власності на земельну ділянку виготовлюється, в тому числі, і на підставі рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність цієї ділянки.

Зважаючи на позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням проаналізованих правових норм та рекомендацій Верховного суду України в розрізі встановлених обставин у справі суд першої інстанції прийшов до наступних висновків.

У позивачки з огляду на ст. 20 ЗК УРСР 1970 року, ст. 23 ЗК України 1990 року та ст.ст. 125, 126 ЗК України 2001 року не виникло ніяких прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1190 га, тому відповідачі не могли їх порушити.

Проте, у позивачки разом з ОСОБА_3 виникло право користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1040 га., що знаходилась у користування попереднього власника будинку - їх батька.

Підстав вважати, що у користуванні попереднього власника будинку ОСОБА_8 знаходилась земельна ділянка площею 0,1190 га., і такого розміру земельна ділянка перейшла у користування позивачів, немає.

Прийнявши до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачі не чинять ніяких перешкод позивачці у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 розміром 0,1190 га, їх державні акти на право власності на їх земельні ділянки є законними, так як були видані у відповідності до рішень Софіївсько-Борщагівської сільської ради в порядку ст. 118 ЗК України 2001 року, підстави для їх скасування та анулювання записів в «координаційній базі» на ці земельні ділянки відсутні.

Відмовляючи в позові про встановлення порядку користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,1190 га., суд правильно вважав недоведеним, що у користувачів виникло право користування земельною ділянкою такого розміру, а право розпорядження земельною ділянкою мають лише власники. Позивачі власниками земельної ділянки не є.

Так як відповідачами не було порушено прав, свобод та інтересів позивачки, відповідно, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з них на користь ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди.

Прийнявши до уваги викладені обставини суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов задоволеню не підлягає та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в позові.

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не ґрунтуються на вимогах закону і висновків суду не спростовують.

Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Києво - Святошинського районного суду від 03 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: