Рішення

від 13.02.2013 по справі 5024/1862/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р. Справа № 5024/1862/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: Голуб'ятникової Ю.А.- уповн. предст., дов. № 24 від 01.01.2013р., Криченкова С.Д.- уповн. предст.

від відповідача: Кутковського А.П.- директора

від третьої особи: Петровського Д.О.- уповн. предст., дов. № 364 від 28.12.2011р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Дельта-лоцман", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю " СКЛ ", м. Херсон

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон",

м. Миколаїв

про стягнення коштів.

Про обставини справи зазначено в ухвалі суду від 22.01.2013р., якою продовжувався строк розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.12.2012р. розгляд справи відкладався на 10.01.2013р., у судовому засіданні 10.01.2013р. оголошувалась перерва до 10год. 30хв. 22.01.2013р., а в засіданні 22.01.2013р. - до 10год. 30хв. 07.02.2013р.

В судовому засіданні 07.02.2013р. оголошувалась перерва до 10год. 30хв. 13.02.2013р.

У справі вчинено новий її розгляд після скасування постановою Вищого господарського суду 13.11.2012р. судових рішень судів апеляційної інстанції від 28.02.2012р. та першої інстанції від 28.11.2011р.

В редакції заяви позивача № 7112 від 02.11.2011р. про збільшення розміру вимог у справі розглянуто позовні вимоги про стягнення 32784,12грн. боргу, 1094,45грн. пені, 952,02грн. штрафу. Вимоги позивачем обґрунтовано твердженням про невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 75/П-11 від 01.01.2011р. та нормативних актів щодо обов'язку оплатити канальний збір та послуги служби регулювання руху суден за 43-ма рахунками позивача за фактами проходження суден "Баштанський", "Прибужанівський", "Лідіївський" під агентуванням відповідача Херсонським морським каналом та надання при цьому відповідачу послуг служби регулювання руху суден.

Перелік рахунків, про безпідставну неоплату яких відповідачем позивач стверджує за позовною заявою, ним наведено в розрахунках складових ціни позову при заявленні позову та збільшенні розміру вимог (а.с.19-20 т.1, а.с.40 т.4).

Відповідач та третя особа навели заперечення проти позовних вимог, що полягають у наступному.

Справляння портових зборів, у т.ч. канального, поза межами морського порту законом не передбачено. Позивач не є морським портом у розумінні ст.73 КТМ України, не має території та акваторії морського порту, Херсонський морський канал не відноситься до акваторії якогось порту, не входить до складу морського порту. КТМ України не передбачено справляння у морському порту канального збору за проходження каналом поза межами акваторії морського порту.

Факти надання позивачем відповідачу послуг щодо користування каналом не доведено належними та допустимими доказами. Підставою для справляння канального збору є факт надання морському судну послуг на умовах операції з продажу.

За п.2.1.1 договору № 75/П-11 позивач надає право проходження Херсонським морським каналом за заявками відповідача, яких у спірних відносинах не було.

Вказані в якості доказів записи радіолокаційного контролю Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-навігатор" не можуть визнаватися доказами у справі, оскільки стосовно тієї Автоматизованої системи не проведено державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації відповідно до ст.8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", Правилами плавання не передбачено порядку і форми складання записів радіолокаційного контролю за рухом суден.

Відповідач у кожному зі спірних випадків не вчиняв проходження суднами каналом в один кінець, лише двічі пересікаючи канал поперек, судна рухались вздовж каналу поза його межами.

Відповідно до Правил плавання усі морські та річкові буксири, що не виконують буксирування або виконують буксирування караванів барж, самохідні річкові судна всіх відомств, які мають осадку до 4м, зобов'язані рухатись за бровками каналу вздовж виставленого навігаційного огородження. Судна ТОВ "Нібулон" мають таку осадку, зобов'язані рухатись за бровками каналу, тобто не використовуючи канал. Навіть при можливому проходженні суден в каналі в місцях, де зони забровкового плавання відсутні, таке плавання в частині каналу не є проходженням каналу судном в один кінець, оскільки в такому випадку судна здійснюють плавання в невеликій частині каналу та не здійснюють проходження каналу до його кінця.

Фактично судна ТОВ СП "Нібулон" не мають можливості рухатися в 1-му коліні Херсонського морського каналу, оскільки рухаються по Рекомендованому шляху - 20 (РШ-20), здійснюючи перехід з Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу в напрямку р.Рвач і так же у зворотньому напрямку відповідно до п.3.1.23 Правил плавання.

Вантажовідправником і вантажоодержувачем товарів була третя особа - ТОВ СП "Нібулон" - судновласник; вантаж переміщувався не у комерційних відносинах, а між підрозділами цього товариства як технологічне переміщення товарно-матеріальних цінностей, або здійснювався перехід судна від одного пункту навантаження до іншого без вантажу. В цьому процесі споживаються проміжні результати діяльності ТОВ СП "Нібулон".

У зв'язку з цим судна ТОВ СП "Нібулон" належать до групи В і звільнені від сплати канального збору незалежно від місця проходження (в каналі чи поза його межами).

Користування послугами служби регулювання руху суден не віднесено до обов'язкових послуг, які надаються суднам на внутрішніх водних шляхах України. Плавання суден без користування такими послугами не заборонено, користування цими послугами носить добровільний характер і залежить від волевиявлення сторін. За відсутності факту користування послугами служби регулювання руху суден підстави для оплати такої послуги відсутні. Надані позивачем докази щодо змісту радіообміну між суднами і постами регулювання руху суден не можуть вважатися доказами користування такими доказами, оскільки не містять фактичних даних про існування обставин, з якими законодавство пов'язує наявність підстав для сплати збору за послуги служби регулювання руху суден.

Із заявками щодо таких послуг позивач до відповідача не звертався. Факт надання послуг служби регулювання руху суден має підтверджуватися лоцманськими квитанціями, підписаними державними лоцманами ДП "Дельта-лоцман" і капітанами суден. Таких доказів позивач не вказав і не надав.

Законодавством України не передбачено розміру збору за послуги служби регулювання руху суден та порядку його справляння з суден каботажного плавання, відсутні підстави для застосування до таких суден тарифів, передбачених для суден закордонного плавання.

Крім того, судна групи В (якими є баржі, транспортовані у спірних відносинах) звільнені від сплати збору за послуги служби регулювання руху суден відповідно до ч.1 примітки до п.28 "Зборів і плати за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України" (наказ Мінтрансу № 214 від 27.06.1996р.).

Типовим положенням про службу регулювання руху суден передбачено, що виявлення суден на підходах до зони дії СРРС, установлення зв'язку з ними, отримання та реєстрація необхідних даних про кожне судно, інформаційне забезпечення мореплавства шляхом передачі на судна гідрометеорологічної інформації, відомостей про зміни у роботі ЗНО, про зміщення плавучих ЗНО із штатних місць та іншої навігаційно-гідрографічної і гідрологічної інформації в зоні дії СРРС, інформації про стан руху в зоні дії СРРС та фактори, що ускладнюють плавання, організація і контроль за рухом суден шляхом установлення режиму руху суден, надання суднам рекомендацій, що стосуються черговості руху, часу початку руху, маршруту, швидкості та інтервалів руху, місця якірної стоянки, а також попередження щодо порушення суднами правил плавання у цій зоні, попередження суден у разі розвитку ситуації небезпечного зближення з іншими суднами та надання рекомендацій щодо уникнення небезпеки зіткнення, попередження судна у разі відхилення його від безпечного маршруту плавання та повернення до зазначеного маршруту, надання навігаційної допомоги (радіолокаційне проведення), сприяння аварійно-рятувальним, буксирним, днопоглиблювальним та іншим спеціальним роботам, що провадяться в зоні дії СРРС, установлення зв'язку між суднами, береговими організаціями та службами з питань, що пов'язані із забезпеченням безпеки руху суден, збір, обробка, реєстрація та зберігання інформації про судна, а також взаємодія із суміжними СРРС, лоцманськими, буксирними, аварійно-рятувальними та іншими службами, що сприяють мореплавству в зоні дії СРРС, віднесені законодавством до функцій СРРС, що здійснюються на виконання зобов'язань держави України за міжнародними договорами.

Поряд з цим надані позивачем документи не є первинними в розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не відповідають вимогам до первинних документів, а саме, в них відсутні зміст та обсяг господарських операцій, одиниці виміру господарської операції, особистий або електронний підпис чи інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Такі документи мають лише інформаційний характер.

Пунктом 62 "Зборів і плати за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України" вільні ціни застосовуються лише при наданні судновласникам інших послуг, не передбачених цим нормативним актом. Послуги служби регулювання руху суден цим документом передбачені, щодо них не можуть застосовуватися такі вільні ціни в т.ч. і щодо каботажного плавання. В питанні про встановлення розміру плати за послуги служби регулювання руху суден з точки зору змісту ст.115 КТМ України навіть акти Мінтрансу є неналежними джерелами, оскільки не погоджені з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

ТОВ СП "Нібулон" також стверджує про подвійність вимоги цього ж позивача: вартість одних і тих же послуг служби регулювання руху суден позивач заявив до стягнення з ТОВ СП "Нібулон" за позовом у справі № 17/212/10, що розглянута 18.01.2013р. господарським судом Миколаївської області, а також до стягнення з ТОВ "СКЛ" у справі № 5024/1862/2011. На обґрунтування цього твердження третя особа зазначила, що послуги, які надаються ПРРС "Очаків", ЦРРС "Руська Коса", ПРРС "Широка балка" на Бузько-Дніпровсько-лиманському каналі і Херсонському морському каналі є послугами, які надаються єдиною регіональною службою регулювання руху суден. Правилами плавання такі послуги не поділяються на окремі послуги окремих пунктів та центрів регулювання руху.

При русі суден від м. Херсона до м. Миколаєва в тому числі по БДЛК і ХМК (або у зворотньому напрямку) судно перебуває в зоні дії Регіональної служби регулювання руху суден, яка надає послуги СРРС. Вказана служба єдина та нарахування збору за послуги ПРРС "Очаків", ЦРРС "Руська Коса" відокремлено одне від іншого або окремо за рух у БДЛК та за рух у ХМК є необґрунтованим.

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі та направляючи на новий розгляд до суду першої інстанції Вищий господарський суд України у постанові від 13.11.2012р. зазначив таке.

"Судами попередніх інстанцій не враховано приписи ст.3 Кодексу торговельного мореплавства України, за якою держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень.

Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 "Про портові збори", прийнятою відповідно до ст.84 Кодексу торговельного мореплавства України, передбачено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб. метр об'єму судна за відповідними ставками (пункт 18). Згідно Примітки 2 до цього пункту за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманського і Херсонського морського каналу без заходження в морські порти (причали) канальний збір сплачується суднами за визначеними ставками відповідно державному підприємству "Дельта-лоцман" та морським торговельним портам Миколаїв і Херсон у розмірах, установлених для портів Миколаїв (морський) і Херсон (морський), а згідно примітки 2 до пункту 1 вказаної постанови судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Крім того, згідно Примітки 3 пункту 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 "Про портові збори" для суден, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,5 метра, ставки канального збору застосовуються з коефіцієнтом 0,38, крім Білгород-Дністровського порту, каналу Прорва, підхідного каналу порту заводу "Азовсталь".

Водночас при розгляді заявлених позовних вимог, судами попередніх інстанцій не враховано положення п.1 Наказу Мінтрансу України від 15.04.2004р. №312 "Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України", яким на державне підприємство "Дельта-лоцман" покладено з 00 годин 00 хвилин 01.05.2004р. функції з забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден.

Не врахувавши вищевказаних положень постанови Кабінету Міністрів України, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про звільнення відповідача, як агента судновласника - третьої особи, від сплати канального збору позивачу, вказавши про віднесення вказаних суден до групи В. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення, визначені приміткою 2 до пункту 1 вказаної постанови, за якою судна групи В (буксири та баржі), що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А, та відповідно повинні сплачувати канальний збір за визначеними ставками позивачу, який уповноважений Кабінетом Міністрів України за вказаною постановою отримувати цей збір за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб.м. об'єму судна.

Разом з цим, у відповідності до ч.1, 2 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

З огляду на зазначене, твердження суду апеляційної інстанції про нездійснення вказаними суднами "комерційних рейсів" є неправильними, не відповідають наведеним приписам ч.1, 2 ст.3 ГК України та не доведені матеріалами справи.

Твердження судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати здійснення проходження суднами, що належать на праві власності ТОВ СГП "Нібулон", Херсонським морським каналом з посиланням на п.3.1.22 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007р. №655, із зазначенням про зобов'язання суден з осадкою (заглибленням) до 4м рухатись за бровками1 коліна каналу, невикористовуючи канал, не доведено матеріалами справи.

Одночасно, застосовуючи до спірних правовідносин пункт 3.1.22 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007р. №655, суди попередніх інстанцій всупереч ст.43 Господарського процесуального кодексу України не встановили, де фактично рухались плавзасоби у спірний період із зазначенням належних та допустимих доказів, підтверджуючих вказану обставину, та не врахували, що за цим пунктом Правил зони забровкового плавання на Херсонському морському каналі є лише на його першому коліні, тоді як на другому та третьому колінах Херсонського морського каналу рух суден здійснюється по каналу в обох напрямах.

Не з'ясування судами попередніх інстанцій вказаних обставин зумовило передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні з відповідача канального збору за спірний період.

Поряд з цим, вирішуючи позов щодо стягнення збору за послуги служби регулювання руху суден, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що обов'язок з оплати збору за вказані послуги законом поставлено в залежність від того, чи звертався капітан судна до служби регулювання руху суден за послугами, виходячи з того, що відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами СРРС, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Капітан судна, який звернувся до служби регулювання руху суден за послугами, а потім відмовився від них, зобов'язаний повністю сплатити належний за затребувані послуги збір.

Водночас, пославшись на Наказ Міністерства транспорту України від 27.06.1996р. № 214, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.07.1996р. за № 374/1399, яким затверджені Збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, у тому числі і збір за користування послугами СРРС, суди попередніх інстанцій дійшли невірного висновку, що цим наказом Збори і плата встановлені тільки для суден закордонного плавання, тоді як положення цього нормативного акту стосуються і плаваючих споруд, що плавають під державним прапором України та іноземним прапором (п.1 Загальних умов вказаних Зборів і плат).

Крім того, при розгляді вказаних спірних правовідносин щодо збору за послуги служби регулювання руху суден суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст.110 Кодексу торгівельного мореплавства України у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування. Зона дії і порядок руху суден у зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Міністерством транспорту та зв'язку України видано наказ № 340 від 28.05.2001р. "Про затвердження Положення про службу регулювання руху суден" зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.06.2001р. за №545/5736. Відповідно до пункту 4.1 цього Положення про службу регулювання руху суден, СРРС створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Зона дії і порядок руху суден у зоні встановлюється Правилами плавання у цій зоні, що затверджено центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Водночас судами попередніх інстанцій не враховано приписів п.3.2.7 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007р. №655, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2007р. за № 1150/14417, що судна, які постійно здійснюють плавання в межах зони дії РС РРС (буксири місцевого базування, судна портового флоту портів регіону, судна днопоглиблювальних караванів, що ведуть роботи в зоні дії РС РРС та ін.), подають заявку на рух не менш, ніж за 30 хвилин до передбачуваного часу початку руху на робочому каналі радіозв'язку ЦРРС/ПРРС, у зоні дії якого вони перебувають. Судами попередніх інстанцій не з'ясовано наявності поданої заявки (усної чи письмової) агентованими відповідачем суднами у відповідності до вищезазначених положень Правил.

Крім того судами попередніх інстанцій не надана оцінка випискам переговорів між ЦРРС та капітанами суден, а також записам радіолокаційного контролю за рухом суден, квитанціям служби регулювання руху суден, випискам та копіям з вахтового журналу, які необхідні для з'ясування обставин щодо користування суднами відповідача послугами СРРС (зокрема, інформаційними послугами, навігаційною допомогою).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не встановили в порушення ст.43 ГПК України, чи є можливим проходження суден, щодо яких виник спір, поза зоною дії Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007р. № 655, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2007р. за № 1150/14417, та чи підпадають вони під ознаки суден, яким послуги надаються безкоштовно.

Застосування судом апеляційної інстанції при розгляді спірних правовідносин обставин, встановлених при розгляді справи №5016/1120/2011(16/81) за позовом ДП "Дельта-Лоцман" до ТОВ СГП "Нібулон", з посиланням на ст.35 ГПК України не відповідає приписам, визначеним цією нормою процесуального права, за якою не доводяться знову при вирішенні інших спорів факти, встановлені рішенням господарського суду між тими ж сторонами, тоді як сторони, визначені ст.21 ГПК України, у вказаній судом апеляційної інстанції справі та у даній справі не є тими самими.

Слід зазначити і про невірність тверджень суду апеляційної інстанції щодо ненадання позивачем доказів проходження суден відповідача каналом з посиланням на свідоцтва про власність на судна, відповідача, тоді як за вказаними судом апеляційної інстанції свідоцтвами вищезазначені судна належать на праві власності третій особі.

Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про те, що судна ТОВ СГП "Нібулон", здійснюючи проходження Херсонського морського каналу, а не каналу Прорва, відповідно до п.20 Положення про портові збори, від сплати канального збору не звільняються, вказав, що в п.20 вказаного Положення проходження каналом Прорва відноситься тільки до суден групи "Г". Однак вказані твердження суду апеляційної інстанції не відповідають положенням, визначеним цим пунктом вказаного Положення, за яким судна груп В, Д та Е, а також судна групи Г (крім барж), що проходять каналом Прорва, звільняються від сплати канального збору. Судна групи А від сплати канального збору не звільняються.

Водночас, суди попередніх інстанцій вказав про агентування відповідачем у третьої особи вищезазначених суден, не зазначили всупереч ст.43 ГПК України доказів, які про це свідчать".

При вивченні справи судом в судовому засіданні у відповідь на питання щодо співставлення даних стосовно проходження суднами третьої особи під агентуванням відповідача Херсонським морським каналом та надання послуг служби регулювання руху суден з інформацією в 43-х рахунках позивача відповідачу представники позивача пояснили, що один із вказаних у розрахунку складових ціни позову рахунок - № ДЕ-02253 від 23.06.2011р. зайвий, сума за ним до ціни позову віднесена помилково. На пропозицію суду представник позивача надала письмові пояснення з цього питання, вказавши про зайвість рахунку і про те, що суму 763,15грн. слід виключити з суми позову. Оскільки власне заяви про зменшення розміру вимог позивач не надав, суд виясняв у представника позивача, чи слід розцінювати названу фразу у письмових поясненнях як заяву про зменшення розміру вимог. Представник пояснила, що такої заяви позивач не подає і названу фразу не розцінює як заяву про зменшення розміру вимог, підтримує заявлені вимоги у повному обсязі.

Відтак і суд за уточненням волевиявлення позивача не оцінює зміст вказаних письмових пояснень позивача як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Серед інших матеріалів у справі вивчався зміст радіопереговорів служби регулювання руху суден з представниками буксирів "Баштанський", "Прибужанівський", "Лідіївський". В обґрунтування певного змісту цих радіопереговорів позивач надав як їх роздруківку, так і власне їх аудіозапис на диску. Оскільки запис на наданому позивачем диску має тихий звук, то з метою зручності прослуховування диску суд за допомогою відповідної комп'ютерної програми на інший диск скопіював названий запис з підсиленням звуку. Диск, наданий позивачем, знаходиться на а.с.2 т.9, вчинена судом з підсиленням звуку копія запису з диска позивача - на а.с.2-а т.9.

Ця копія вчинена та залучена до справи судом лише з метою зручності прослуховування наданого позивачем аудіозапису.

С у д в с т а н о в и в:

01.01.2011р. між ДП "Дельта-лоцман" (позивач, підприємство) та ТОВ "СКЛ" (відповідач, агент) було укладено договір № 75/П-11, за умовами п.1.1 якого позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р.Дунай - Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

За умовами п.4.1, 4.2.1, 4.2.2, 4.3, 4.4 договору порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. До подання заявки агент здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ, послуг, що мають бути надані підприємством на підставі цієї заявки. Остаточний розрахунок здійснюється агентом на протязі п'яти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках. Зобов'язання по оплаті вважаються виконаними агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок підприємства. Сторонами не рідше одного разу на місяць проводиться звіряння по взаєморозрахунках.

Додатковою угодою від 15.04.2011р. до цього договору його пункт 4.2.1 викладено в наступній редакції: "У випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, до подання заявки на надання підприємством послуг, агент здійснює передплату в розмірі повної вартості послуг, що мають бути надані підприємством на підставі цієї заявки, в тому числі ПДВ. У випадках, коли судно заходить в український порт, розрахунок за надання підприємством послуг та права проходження судна по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море здійснюється агентом до виходу судна із українського порту. У випадках, коли вихід судна з українського порту здійснюється у вихідні та святкові дні послуги надаються на підставі заявки і повинні бути оплачені агентом не пізніше першого робочого дня, наступного за днем виходу судна з порту. Пункт 4.2.2 договору в цій додатковій угоді викладено в такій редакції: "Остаточний розрахунок здійснюється агентом на протязі десяти банківських дні з дати отримання від підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку."

Спірні відносини врегульовані як нормами вказаного договору так і певними нормативними актами.

Позовні вимоги сформовано з огляду на твердження про неоплату відповідачем 43-х рахунків позивача, а саме - (далі їх перелік за послідовністю складових ціни позову): ДЕ-01348 від 31.05.2011р., ДЕ-01459 від 30.04.2011р., ДЕ-01688 від 18.05.2011р., ДЕ-01689 від 18.05.2011р., ДЕ-01691 від 18.05.2011р., ДЕ-01854 від 31.05.2011р., ДЕ-01895 від 31.05.2011р., ДЕ-01896 від 30.05.2011р., ДЕ-01897 від 31.05.2011р., ДЕ-1898 від 31.05.2011р., ДЕ-02244 від 23.06.2011р., ДЕ-02245 від 23.06.2011р., ДЕ-02246 від 23.06.2011р., ДЕ-02247 від 23.06.2011р., ДЕ-02248 від 23.06.2011р., ДЕ-02249 від 23.06.2011р., ДЕ-02250 від 23.06.2011р., ДЕ-02251 від 23.06.2011р., ДЕ-02252 від 23.06.2011р., ДЕ-02253 від 23.06.2011р., ДЕ-02254 від 23.06.2011р., ДЕ-02256 від 23.06.2011р., ДЕ-02257 від 23.06.2011р., ДЕ-02258 від 23.06.2011р., ДЕ-02259 від 23.06.2011р., ДЕ-02260 від 23.06.2011р., ДЕ-02270 від 24.06.2011р., ДЕ-02271 від 24.06.2011р., ДЕ-02272 від 24.06.2011р., ДЕ-02273 від 24.06.2011р., ДЕ-02375 від 30.06.2011р., ДЕ-02376 від 30.06.2011р., ДЕ-02380 від 30.06.2011р., ДЕ-02381 від 30.06.2011р., ДЕ-02382 від 30.06.2011р., ДЕ-02383 від 30.06.2011р., ДЕ-02637 від 22.07.2011р., ДЕ-03109 від 31.08.2011р., ДЕ-03110 від 31.08.2011р., ДЕ-№03111 від 31.08.2011р., ДЕ-03112 від 31.08.2011р., ДЕ-03113 від 31.08.2011р., ДЕ-03114 від 31.08.2011р.

В обґрунтування твердження про проходження суднами третьої особи під агентуванням відповідача Херсонського морського каналу позивач надав роздруківки з програмного комплексу "Дельта-Навігатор" слайдів щодо знаходження у певний час суден при русі, вектору та сліду їх руху, а саме, щодо судна "Баштанський" стосовного 21-го випадку проходження каналом та гирлом Дніпра між каналом та портом Херсон з 20.05.2011р. по 29.08.2011р., щодо судна "Лідіївський" стосовно 16-ти випадків проходження тим же маршрутом з 14.05.2011р. по 30.08.2011р. та щодо судна "Прибужанівський" стосовно 5-ти випадків проходження цим маршрутом з 29.04.2011р. по 19.08.2011р. Названі роздруківки слайдів наведені в предметно-хронологічному порядку - стосовно кожного судна окремо, знаходяться у 8-му томі справи на 186-ти аркушах.

Загалом, як зазначено, з цих документів слідує про використання суднами Херсонського морського каналу 42 рази (21+16+5). При вивченні справи у судовому засіданні представники позивача не змогли навести обґрунтування виставлення відповідачу одного з 43-х рахунків за фактами 42-х використань каналу, в результаті навели пояснення, про що зазначено в описовій частині цього рішення, про те, що один з рахунків, а саме - № ДЕ-02253 від 23.06.2011р. на суму 763,15грн. є зайвим. Дійсно у справі нема доказів підстав виставлення цього рахунку, доказів проходження судном "Баштанський" каналу поряд з підставним складанням на цю ж суму рахунку № ДЕ-02252 від 22.06.2011р. Усвідомлення цих даних спонукало позивача навести вказані пояснення.

З кожної з названих, вивчених судом і учасниками процесу роздруківок слайда видно користування суднами другим і третім колінами Херсонського морського каналу, які не мають визначених зон позабровкового плавання, а в деяких випадках вчинявся рух в невеликому проміжку - частині першого коліна, зі сторони другого коліна. Роздруківку як фіксацію у певний момент часу місця знаходження судна, вектора руху судна, залишку сліду судна вчинено кілька разів на протязі руху судна в одну сторону (слайдів 186 щодо 42 використань - проходжень каналу в одну сторону), відповідно прослідковується місцезнаходження судна на протязі такого руху, траєкторія його руху. Цими документами доводиться рух суден у всіх 42 випадках другим і тертім коліном Херсонського морського каналу, а в деяких випадках і частиною першого каналу саме в межах ширини каналу, а не поза каналом, не вздовж каналу як стверджують відповідач та третя особа. Доказів цих тверджень відповідач та третя особа не надали. Напроти ж надані позивачем зазначені докази відповідають ст.32 ГПК України, за якою доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наказом Міністра транспорту України № 312 від 15.04.2004р. "Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України" до повноважень державного підприємства "Дельта-лоцман" віднесено забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден. А за прийнятою відповідно до ст.84 КТМ України Постановою КМ України № 1544 від 12.10.2000р. "Про портові збори" нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1м 3 об'єму судна за передбаченими в п.18 Постанови ставками. За приміткою № 2 до цього пункту за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу і Херсонського морського каналів без заходження в морські порти (причали) канальний збір сплачується суднами за встановленими державному підприємству "Дельта-лоцман" та Херсонському і Миколаївському морським торговельним портам ставками. Відповідно до примітки 2 до пункту 1 названої Постанови КМ України № 1544 від 12.10.2012р. судна групи В (буксири, баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, вважаються належними до групи А. Згідно з приміткою № 3 до зазначеного пункту № 18 Постанови № 1544 для суден, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,5м, ставки канального збору застосовуються з коефіцієнтом 0,38, крім Білгород-Дністровського порту, каналу Прорва, підхідного каналу порту "Азовсталь". Фраза "проходження судном каналу в один кінець" у Постанові КМ України № 1544 застосована значенням відокремити її зміст від можливого тлумачення підставою для сплати канального збору проходження каналом в обидва кінці - туди й назад, та не звільняє суб'єкта від сплати канального збору від його сплати у випадку, коли використаний маршрут руху передбачає проходження не всією довжиною каналу, а двома з трьох його каналів та частиною першою каналу.

З тих же роздруківок видно проходження суднами абсолютною частиною довжини каналу.

Відповідач і третя особа не доводили підстав звільнення від сплати канального збору за суб'єктом використання каналу, таких не встановлено судом.

Відповідно до наданих третьою особою копій свідоцтв про її право власності на судна (а.с.143-150 т.3, а.с.1-24 т.4) осадка використовуваних третьою особою суден становить: буксир, теплохід "Баштанський" - 3,08м, буксир, теплохід "Лідіївський" - 3,39м, буксир-штовхач, теплохід "Прибужанівський" - 1,45м, несамохідні баржі - 3,56 м або 3,08 м.

Підставність чи безпідставність вимог про борг з канального збору залежить також від того, чи здійснюють буксири, баржі комерційні вантажні рейси у певних відносинах та, відповідно, чи мають вони вважатися такими, що відносяться до суден групи А у розумінні Постанови КМ України № 1544.

Відповідно до ст.3 ГК України господарською є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Некомерційною господарською діяльністю є господарська діяльність здійснювана без мети одержання прибутку.

ТОВ "СКЛ" у спірних відносинах здійснювало агентські послуги щодо суден належних ТОВ СП "Нібулон" за договором № 1006/109-СК від 10.06.2010р. (копія на а.с.140-142 т.3), з врахуванням цієї інформації ТОВ СП "Нібулон" заявою № 10664/27 від 14.10.2011р. (вх. № 16286 від 18.10.2011р., а.с.137, 138 т.3) вступило у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. В якості підтвердження існування цих відносин агентування ТОВ СП "Нібулон" за вх. № 2/539 від 13.02.2013р. надало суду копії актів виконаних робіт щодо агентських послуг стосовно суден "Баштанський", "Лідіївський" та "Прибужанівський", барж та платіжних документів щодо оплати цих послуг. Копії надано суду зшитими і посвідченими одним посвідчувальним написом на останньому аркуші, знаходяться на а.с.119-149 т.9. З цих документів слідує, що у спірних у справі відносинах відповідач вчиняв агентування суден третьої особи.

Дійсно в коносаментах, копії яких надано третьою особою (а.с.104-121 т.4), є напис про вчинення некомерційних рейсів, внутрішніх перевезень у відносинах, що є спірними в частині канального збору та послуг служби регулювання руху суден, проте з точки зору змісту процитованого закону здійснення такого внутрішнього перевезення вантажів чи прямування за такими вантажами з одного підрозділу суб'єкта підприємницької діяльності до іншого є елементом підприємницької діяльності, спрямованим на отримання прибутку, тому у значенні для спірних у справі відносин, питань вважається, що буксири та баржі вчинювали комерційні вантажі рейси, вважалися при цьому належними до суден групи А, які не звільняються від сплати канального збору.

В обґрунтування надання послуг з регулювання руху суден при кожному з 42-х проходжень суднами третьої особи під агентуванням відповідача позивач зокрема надав суду "роздруківки перемовин між службою регулювання руху суден та суднами "Баштанський", "Лідіївський", "Прибужанівський"...", що знаходяться на а.с.3-90 т.9, диск з аудіозаписом цих переговорів (в конверті на а.с.2 т.9). За поясненнями позивача цей аудіозапис як і роздруківку на паперовому носії розмов, які відбулися при проходженні у спірних відносинах суднами Херсонським морським каналом та річковою частиною шляху в гирлі Дніпра в напрямку до Херсона з каналу чи у зворотньому напрямку, вчинено позивачем з жорсткого диску, на якому ця інформація записується безперервно.

У відповідності до Загальних положень "Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах", затверджених Наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 01.08.2007р. № 655 послугами служби регулювання руху суден є інформаційні послуги, навігаційна допомога (радіолокаційне проведення), радіолокаційний контроль за рухом та стоянкою суден на якорі, організація руху та регулювання руху суден. Інформаційними послугами визначено інформаційне забезпечення мореплавства шляхом передачі на судна гідрометеорологічної інформації, відомостей про зміни в роботі засобів навігаційного оснащення, про зміщення плавучих засобів навігаційного обладнання із штатних місць та іншої навігаційно-гідрографічної і гідрологічної інформації, а також інформації про стан руху суден у зоні дії СРСР та про фактори, що ускладнюють плавання. Радіолокаційне проведення (навігаційна допомога) - це послуга, що надається службою (постом) регулювання руху суден у складних гідрометеорологічних умовах або при виході з ладу чи відсутності на судні необхідних навігаційних приладів, шляхом передачі інформації, яка сприятиме прийняттю відповідних рішень капітаном судна щодо безпечного плавання цього судна. Радіолокаційним контролем є спостереження за положенням судна (визначення координат та параметрів руху) за допомогою радіолокаційної станції центру або пункту регулювання руху суден та передача попередження про відхилення судна від безпечного маршруту плавання або від точки віддачі якоря. Організація руху суден - планування безпечного руху суден у зоні дії центру або пункту регулювання руху суден на базі отриманих від агентів або капітанів суден заявок на рух та надання послуг служби регулювання руху суден, розробка графіків та планів руху суден та їх коригування у відповідності до реальної судноплавної обстановки. Регулювання руху суден - організація руху та відповідний контроль за рухом суден, передбачає встановлення режиму руху суден, надання суднам рекомендацій та вказівок, які стосуються черговості руху, часу початку руху, маршруту, швидкості та інтервалів руху суден, місць якірних стоянок, а також попереджень про порушення цих Правил у зоні дії служби (посту) регулювання руху суден, попередження суден у разі виникнення (розвитку) ситуації небезпечного зближення з іншими суднами, об'єктами, небезпечними глибинами та надання рекомендацій щодо уникнення небезпеки, попередження судна в разі відхилення його від безпечного маршруту плавання та повернення до зазначеного маршруту. Зі змісту переговорів на зазначених роздруківках, які відповідають їх аудіозапису, що перевірено судом, слідує про надання в кожному з 42-х випадків службою регулювання руху суден послуг служби регулювання руху суден у розумінні вказаних визначень у "Правилах плавання і лоцманського проведення суден...". На підставі цих даних, походження яких за оцінкою суду ніяк не є сумнівним, факти надання позивачем відповідачу послуг служби регулювання руху суден вважаються доведеними.

Судом також зі змісту вказаних переговорів встановлено, що в 38-ми випадках із 42-х від суден "Баштанський", "Лідіївський", "Прибужанівський" надходили усні заявки на рух суден каналом та на послуги служби регулювання руху суден. Ще у 2-х випадках із 42-х - 31.05.2011р. судно "Баштанський" при русі каналом в напрямку Херсона (а.с.12-13 т.9) та 19.06.2011р. те ж судно при русі каналом в напрямку з Херсона (а.с.26-27 т.9) - протягом періоду переговорів протягом руху про заявку ніхто не згадав: представник сторони позивача про неї не спитав, представник сторони відповідача про неї не заявив і не зазначив про відмову від неї, проте, як вже вказано, зі змісту переговорів і в цих двох випадках слідує про фактичне надання послуги служби регулювання руху суден протягом переговорів на протязі руху суден та про фактичне її отримання. Ще у двох випадках судно "Лідіївський" при русі Херсонським морським каналом 01.06.2011р. в напрямку Херсона (а.с.49-50 т.9) та 05.06.2011р. в протилежному напрямку (а.с.51-53 т.9), у відповідь на питання представника служби регулювання руху суден про те, чи підтверджує судно подання заявки на рух каналом та на отримання послуги служби регулювання руху суден представник судна відповів про заборону керівництва подавати таку заявку. Але і в цих двох випадках, як вже вказано, зі змісту переговорів слідує про фактичне надання послуги служби регулювання руху суден протягом переговорів на протязі руху судна та про фактичне її отримання.

З огляду на процитований зміст послуги служби регулювання руху суден за "Правилами плавання і лоцманського проведення суден...", з огляду на зміст цих "Правил..." щодо їх направленості на безпеку судноплавства, статус, повноваження служби регулювання руху суден за "Типовим положенням про службу регулювання руху суден", затвердженим наказом Мінтрансу України № 340 від 28.05.2001р., послуга служби регулювання руху суден при русі судном Херсонським морським каналом не може бути не надана та, відповідно, не може бути неотримана.

Можливе неподання заявки на рух каналом, заявки на послугу служби регулювання суху суден не звільняє ні від сплати канального збору, ні від оплати послуги: їх має бути оплачено за рахунком ДП "Дельта-лоцман" на підставі факту проходження каналом та факту надання - отримання послуг служби регулювання руху суден.

Дійсно відповідно до п.3.2.7 "Правил плавання і лоцманського проведення суден..." судна, які постійно здійснюють плавання в межах зони дії регіональної служби регулювання руху суден (буксири місцевого базування, судна портового флоту портів регіону, судна днопоглиблювальних караванів, що ведуть роботи в зоні регіональної служби регулювання руху суден на ін.) подають заявку на рух не менш, ніж за 30хв. до передбачуваного часу початку руху на робочому каналі радіозв'язку УРРС/ПРРС, у зоні дії якого вони перебувають. Проте жоден нормативний акт не містить норми про те, що обов'язок оплачувати канальний збір, вартість наданої-отриманої послуги служби регулювання руху суден спростовується або відсутністю такої заявки, коли про неї не згадано, коли від її подання вчинена відмова, або подачею заявки із запізненням у порівнянні з проміжком часу, використаним у п. 3.2.7 "Правил..." Відповідач як і третя особа не являються суб'єктами, на які не поширюються "Правила плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах" (наказ Мінтрансу № 655 від 01.08.2007р.) чи суб'єктами, звільненими від оплати послуги служби регулювання руху суден та/або канального збору.

В постанові Вищого господарського суду від 13.11.2012р. у цій справі зазначено, що раніше суди першої та апеляційної інстанцій, пославшись на наказ Міністерства транспорту від 27.06.1996р. № 214, яким затверджені "Збори і плати за послуги, що надаються судном у морських торговельних портах України", дійшли невірного висновку про те, що цим наказом збори і плата встановлені тільки для суден закордонного плавання, тоді як положення цього нормативного акту стосуються і плаваючих споруд, що плавають під державним прапором України та іноземним прапором (п.1 Загальних умов цих "Зборів і плат").

Як вже зазначалось у цьому судовому рішенні наказом Мінтрансу України № 312 від 15.04.2004р. "Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України" на ДП "Дельта-лоцман" з 00год. 00хв. 01.05.2004р. покладено функції із забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналах усіх форм власності саме за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден.

За абз.1 п.4.1 договору між сторонами № 75/П-11 від 01.01.2011р. порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. За абз.2 цього ж пункту договору по зборам та платам, що не підлягають державному регулюванню, розміри зборів та плат визначаються згідно розцінок ДП "Дельта-лоцман".

До сум за рахунками відповідачу у спірних відносинах позивач відніс складові щодо вартості послуг служби регулювання руху суден цінами, навіть меншими ніж визначено вказаним у названому наказі Мінтрансу України № 214 від 27.06.1996р., а саме: за цінами, сформованими в Положенні про лоцманський збір і збір за користування послугами Служби регулювання руху суден, що справляються ДП "Дельта-лоцман" з суден у каботажному плаванні в редакції станом на час спірних відносин наказу ДП "Дельта-лоцман" № 822 від 20.12.2010р. (копія Положення у редакціях за хронологією змін розміру цін з 2007р. по 2011р. на а.с.106-116 т.9).

Отримання відповідачем рахунків позивача підтверджено реєстрами одержання рахунків з квитанціями (а.с.139-145 т.1, а.с.84-85 т.4), про що на реєстрах значиться підпис керівника підприємства - відповідача, бухгалтера, головного бухгалтера.

Обґрунтованість вимог про стягнення боргу за 42-ма рахунками (окрім рахунку № ДЕ-02253) окрім викладеного підтверджується доданими позивачем до позовної заяви та до заяви про збільшення розміру вимог виписками з вахтових журналів Центру регулювання руху суден "Руська коса" та Пункту регулювання руху суден "Широка балка" (а.с.84-92 т.3, а.с.66, 79, 81 т.4), дані яких кореспондуються з даними зазначених Роздруківок з програмного комплексу "Дельта-навігатор" та роздруківок переговорів між службою регулювання руху суден та представниками суден "Баштанський", "Лідіївський", "Прибужанівський".

Викладені встановлені судом обставини та наведені норми є підставами для задоволення позову про стягнення 32020,97грн. за 42-ма неоплаченими рахунками, у стягненні ж 763,15грн. боргу за рахунком № ДЕ-02253 від 23.06.2011р. слід відмовити за недоведеністю вимог - матеріалами справи ця частина вимог на 763,15грн. не доведена, наприкінці судового провадження позивач власними поясненнями в т.ч. письмовими цю частину вимог вже не підтримував, вважав також недоведеною.

Відповідно до п.5.4 договору № 75/П-11 від 01.01.2011р. в разі порушення строку здійснення остаточного розрахунку агент ТОВ "СКЛ" за вимогою ДП "Дельта-лоцман" несе перед ним відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% такої неоплаченої вартості.

Ця норма змістом відповідає ст.231 ГК України.

До ціни позову загалом віднесено 1094,45грн. пені та 952,02грн. штрафу у зв'язку з прострочкою оплати вказаних 43-х рахунків. Два розрахунки санкцій містяться на а.с.19-20 т.1 та а.с.40 т.4. В числі ціни позову і 19,84грн. пені, нарахованої у зв'язку з прострочкою оплати 763,15грн. за рахунком № ДЕ-02253 від 23.06.2011р. Ця частина пені - 19,84грн. - стягненню не підлягає за безпідставністю нарахування на суму, зобов'язання з якої не доведено.

Розрахунки пені та штрафу судом перевірені в т.ч. і за складовими, і за строками, періодами нарахування, розмірами зобов'язань, розмірами пені і штрафу.

Вимоги про стягнення 1893,97грн. пені та 952,02грн. штрафу на підставі викладеного є обґрунтованими.

Позовні вимоги задовольняються на 97,752%.

Відповідно до ст.49 "Розподіл господарських витрат" ГПК України судові витрати у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв'язку із заявленням позову ціною 28939,91грн. позивач за платіжним дорученням № 7042 від 15.08.2011р. сплатив 289,40грн. держмита та 236грн. в якості оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що відповідало тодішньому законодавству про склад та розмір судових витрат.

Суму збільшення розміру позовних вимог у листопаді 2011р. оплачено мінімальним розміром судового збору для майнового спору за Законом України "Про судовий збір", який розпочав діяти з 01.11.2011р. (1411,50грн. за платіжним дорученням № 10465 від 25.11.2011р. на а.с.51 т.5).

Відтак судовими витратами, пов'язаними зі справою є 289,40грн. держмита, 236грн. вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 1411,50грн. судового збору, а всього 1936,90грн. (289,40 + 236 + 1411,50 = 1936,90). 97,752% від 1936,90грн. складає 1893,36грн., відповідно, відповідач має відшкодувати позивачу цю суму як 97,752% судових витрат за позовом.

Заперечення відповідача та третьої особи не спростовують наведених підстав для задоволення частини позовних вимог, напроти спростовуються встановленими обставинами, застосуванням до них судом нормативних актів.

Окрім того, суд прийняв до уваги відсутність судових рішень, які б мали прецедентний, преюдиційний характер для справи - таких учасники процесу суду не вказали, серед вказаних таких нема.

Твердження про можливу подвійність стягнення позивачем одних і тих же складових за позовом у цій справі та за іншим позовом - у справі господарського суду Миколаївської області № 17/212/10, де рішення постановлено 18.01.2013р. (копія на а.с.155-168 т.7) не справдилось - у названій справі № 17/221-10 розглядались інші вимоги цього ж позивача до ТОВ СП "Нібулон", а саме: вимоги про стягнення боргу з канального збору за проходження суднами Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом, а не Херсонським морським каналом, та вимоги про стягнення боргу з вартості послуг служби регулювання руху суден при проходженні тим же каналом, а не Херсонським морським.

Сумніви та побоювання представників відповідача та третьої особи щодо достовірності досліджених судом доказів - і роздруківок переговорів, і роздруківок слайдів програмного комплексу "Дельта-навігатор" носять загальний характер: жодної невідповідності в таких роздруківках фактичним обставинам відповідач і третя особа не навели. Їх побоювання і сумніви носять загальний характер, з мотивацією "такі роздруківки могли бути змінені на користь позиції позивача при їх виготовлені".

Таких загальних сумнівів і побоювань відповідач та третя особа не конкретизували, не довели їх відповідно до ст.33 ГПК України (учасник доводить обставини, на які посилається як на підставу заперечень). Суд не знайшов підстав з точки зору належності та допустимості доказів дійти іншого висновку ніж про доведення частини вимог, що задовольняються.

Керуючись ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" на користь Державного підприємства "Дельта-лоцман" 32020грн. 97коп. боргу, 1074грн. 61коп. пені, 952грн. 02коп. штрафу, 1893грн. 36коп. на відшкодування судових витрат.

3. Відмовити в решті вимог.

Повне рішення складено

19.02.2013р.

Суддя В.В. Чернявський