Постанова

від 01.10.2013 по справі 5024/1862/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 5024/1862/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач, розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. та рішеннягосподарського суду Херсонської області від 13.02.2013р. у справі№ 5024/1862/2011 господарського суду Херсонської області за позовомДержавного підприємства "Дельта-Лоцман" доТовариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" за участютретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" простягнення коштів,

За участю представників:

- позивача: Андронов П.С., дов. б/н від 11.09.2013р.;

- відповідача: Кутковський А.П., директор;

- третьої особи: Петровський Д.О., дов. №364 від 28.12.2011р.;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Дельта-Лоцман" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом з урахуванням заяв про збільшення та уточнення розміру позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" про стягнення заборгованості за надані послуги служби регулювання руху суден та заборгованості з канального збору на загальну суму 34830,59грн., з яких: основний борг - 32784,12грн., пеня - 1094,45грн., штраф - 952,02грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.02.2013р. у справі №5024/1862/2011 (суддя Чернявський В.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Гладишевої Т.Я., суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" на користь Державного підприємства "Дельта-лоцман" 32020,97грн. боргу, 1074,61грн. пені, 952,02грн. штрафу, 1893,36грн. на відшкодування судових витрат. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 13.02.2013р. у справі №5024/1862/2011 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" 32020,97грн. боргу, 1074,61грн. пені, 952,02грн. штрафу, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. у справі №5024/1862/2011 - повністю, у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Дельта-Лоцман" - відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 13.02.2013р. у справі №5024/1862/2011 залишити без змін.

Від позивача подано заяву, в якій Державне підприємство "Дельта-Лоцман" просить замінити позивача його правонаступником - Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України". Колегія суддів касаційної інстанції на підставі поданих позивачем установчих та реєстраційних документів вважає за необхідне задовольнити заявлене позивачем клопотання, замінивши Державне підприємство "Дельта-Лоцман" його правонаступником - Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в порядку статті 25 ГПК України.

Позивачем подано відзив та доповнення до нього на касаційну скаргу з проханням оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив та доповнення до нього, заслухавши суддю-доповідача, представників учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, 01.01.2011р. між позивачем та відповідачем (агент) було укладено договір №75/П-11, за умовами п.1.1 якого позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р.Дунай - Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

За умовами п.4.1, 4.2.1, 4.2.2, 4.3, 4.4 договору порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. До подання заявки агент здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ, послуг, що мають бути надані підприємством на підставі цієї заявки. Остаточний розрахунок здійснюється агентом на протязі п'яти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках. Зобов'язання по оплаті вважаються виконаними агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок підприємства. Сторонами не рідше одного разу на місяць проводиться звіряння по взаєморозрахунках.

Додатковою угодою від 15.04.2011р. до цього договору п.4.2.1 викладено в наступній редакції: "У випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, до подання заявки на надання підприємством послуг, агент здійснює передплату в розмірі повної вартості послуг, що мають бути надані підприємством на підставі цієї заявки, в тому числі ПДВ. У випадках, коли судно заходить в український порт, розрахунок за надання підприємством послуг та права проходження судна по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море здійснюється агентом до виходу судна із українського порту. У випадках, коли вихід судна з українського порту здійснюється у вихідні та святкові дні, послуги надаються на підставі заявки і повинні бути оплачені агентом не пізніше першого робочого дня, наступного за днем виходу судна з порту. Пункт 4.2.2 договору в цій додатковій угоді викладено в такій редакції: "Остаточний розрахунок здійснюється агентом на протязі десяти банківських днів з дати отримання від підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку."

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що за надані послуги служби регулювання руху суден та внаслідок нарахування канального збору позивач надіслав відповідачу рахунки: ДЕ-01348 від 31.05.2011р., ДЕ-01459 від 30.04.2011р., ДЕ-01688 від 18.05.2011р., ДЕ-01689 від 18.05.2011р., ДЕ-01691 від 18.05.2011р., ДЕ-01854 від 31.05.2011р., ДЕ-01895 від 31.05.2011р., ДЕ-01896 від 30.05.2011р., ДЕ-01897 від 31.05.2011р., ДЕ-01898 від 31.05.2011р., ДЕ-02244 від 23.06.2011р., ДЕ-02245 від 23.06.2011р., ДЕ-02246 від 23.06.2011р., ДЕ-02247 від 23.06.2011р., ДЕ-02248 від 23.06.2011р., ДЕ-02249 від 23.06.2011р., ДЕ-02250 від 23.06.2011р., ДЕ-02251 від 23.06.2011р., ДЕ-02252 від 23.06.2011р., ДЕ-02253 від 23.06.2011р., ДЕ-02254 від 23.06.2011р., ДЕ-02256 від 23.06.2011р., ДЕ-02257 від 23.06.2011р., ДЕ-02258 від 23.06.2011р., ДЕ-02259 від 23.06.2011р., ДЕ-02260 від 23.06.2011р., ДЕ-02270 від 24.06.2011р., ДЕ-02271 від 24.06.2011р., ДЕ-02272 від 24.06.2011р., ДЕ-02273 від 24.06.2011р., ДЕ-02375 від 30.06.2011р., ДЕ-02376 від 30.06.2011 року, ДЕ-02380 від 30.06.2011р., ДЕ-02381 від 30.06.2011р., ДЕ-02382 від 30.06.2011р., ДЕ-02383 від 30.06.2011р., ДЕ-02637 від 22.07.2011р., ДЕ-03109 від 31.08.2011р., ДЕ-03110 від 31.08.2011р., ДЕ-03111 від 31.08.2011р., ДЕ-03112 від 31.08.2011р., ДЕ-03113 від 31.08.2011р., ДЕ-03114 від 31.08.2011р., які не були своєчасно оплачені, що зумовило звернення до суду з даним позовом про стягнення основного боргу на суму 32784,12грн. та нарахованих за умовами п.5.4 договору від 01.01.2011р. пені на суму 1094,45грн. і штрафу на суму 952,02грн.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, суди попередніх інстанцій застосували приписи постанови Кабінету Міністрів України "Про портові збори" №1544 від 12.10.2000р. (чинної у спірний період), прийнятої відповідно до ст.84 Кодексу торговельного мореплавства України, якою затверджено Положення про портові збори, яким, зокрема, встановлено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1м 3 об'єму судна за передбаченими в п.18 вказаного Положення ставками. За приміткою №2 до цього пункту за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманського і Херсонського морського каналу без заходження в морські порти (причали) канальний збір сплачується суднами за визначеними ставками відповідно державному підприємству "Дельта-лоцман" та морським торговельним портам Миколаїв і Херсон у розмірах, установлених для портів Миколаїв (морський) і Херсон (морський). Відповідно до примітки 2 до п.1 названого Положення про портові збори, судна групи В (буксири, баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, вважаються належними до групи А. За приміткою №3 до п.18 Положення для суден, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,5 метра, ставки канального збору застосовуються з коефіцієнтом 0,38, крім Білгород-Дністровського порту, каналу Прорва, підхідного каналу порту заводу "Азовсталь".

Позивач віднесений до Переліку підприємств, установ та організацій, що безпосередньо підпорядковуються Міністерству транспорту та зв'язку України (на час вирішення спору - Міністерству інфраструктури України), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.05.2007р. №440.

Відповідно до п.9 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2006р. №945 "Щодо удосконалення функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства", на підставі акту приймання-передачі від 02.10.2006р. Державне підприємство "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" передало з балансу, а позивач прийняв на баланс гідротехнічні споруди - Бузько-Дніпровсько-лиманський та Херсонський морський канали за технічними паспортами.

За наказом Міністерства транспорту України №312 від 15.04.2004р. "Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України" до повноважень державного підприємства "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" віднесено забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден.

З урахуванням положень п.1.4, 3.1.18, 3.1.19 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007р. №655 (далі - Правила плавання), здійсненого аналізу наявних матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій вірно з'ясували використання суднами третьої особи під агентуванням відповідача Херсонського морського каналу 42 рази, що підтверджується наявними роздруківками з програмного комплексу "Дельта-Навігатор" слайдів щодо знаходження у певний час суден при русі, вектору та сліду їх руху та роздруківки перемовин між службою регулювання руху суден та суднами "Баштанський", "Лідіївський", "Прибужанівський", диск з аудіозаписом цих переговорів: щодо судна "Баштанський" стосовно 21-го випадку проходження каналом та гирлом Дніпра між каналом та портом Херсон з 20.05.2011р. по 29.08.2011р., щодо судна "Лідіївський" стосовно 16-ти випадків проходження тим же маршрутом з 14.05.2011р. по 30.08.2011р. та щодо судна "Прибужанівський" стосовно 5-ти випадків проходження цим маршрутом з 29.04.2011р. по 19.08.2011р. Крім того, у спірних правовідносинах відповідач здійснював агентські послуги за договором №1006/109-СК від 10.06.2010р. щодо належних третій особі суден, що підтверджується копіями актів виконаних робіт щодо агентських послуг стосовно суден "Баштанський", "Лідіївський" та "Прибужанівський", барж та платіжних документів щодо оплати цих послуг.

Судами попередніх інстанцій зі здійсненого у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України аналізу матеріалів справи також з'ясовано, що судна третьої особи, як підприємства, яке спеціалізується на продажі зернової продукції з метою одержання прибутку, здійснювали проходження Херсонським морським каналом під час здійснення комерційних рейсів, належні до суден групи А, внаслідок чого дійшли вірного висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати канального збору на суму 26918,17грн.

Водночас врахував приписи ст.115 Кодексу торговельного мореплавства України, п.3.6, 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 28.05.2001р., п.1 наказу Міністерства транспорту України від 15.04.2004р. №312 "Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України", п.1.3, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.8, 2.3.1, 2.3.2, 2.4.1, 2.4.2, 2.4.7, 3.2.1, 3.2.7 Правил плавання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що регулювання руху суден здійснюється з метою забезпечення безпеки судноплавства, під якою розуміється збереження людського здоров'я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах; відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з загибеллю або травмуванням людей, заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків, а тому проходження судном в зоні дії Правил плавання є неможливим без користування послугами служби регулювання руху суден.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що надання позивачем послуг служби регулювання руху суден підтверджується квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден, з яких вбачається, що судна відповідача користувались послугами СРРС.

Врахував вказані обставини, приписи п.2.3.1, 3.2.7 Правил плавання, за якими вихід капітана судна на зв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС вважається поданням заявки на рух судна та є доказом того, що судно користується послугами СРРС, вказав про надання позивачем на виконання п.2.4.7 Правил плавання відтворень записів радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", з яких вбачається траєкторія руху суден, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що судна відповідача, здійснюючи рух по Херсонському морському каналу, користувались послугами СРРС, які мають бути оплачені за встановленими ставками, суд першої інстанції, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення 5102,8грн. заборгованості за надані послуги служби регулювання руху суден. Крім того, відмовляючи у задоволенні вимоги щодо стягнення 763,15грн. боргу за рахунком №ДЕ-02253 від 23.06.2011р. суди попередніх інстанцій вірно вказали про недоведення позивачем проходженням судном "Баштанський" каналу поряд з виставленим на цю ж суму рахунком №ДЕ-02252 від 22.06.2011р. Поряд з цим, врахував вищевикладені обставини, з'ясовані на підставі аналізу матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, приписи ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України, умови п.5.4 договору №75/П-11 від 01.01.2011р., укладеного між сторонами, недоведення позивачем наявності боргу на суму 763,15грн., перевірив здійснений позивачем розрахунок пені на суму 1094,45грн. та штрафу на суму 952,02грн., суд першої інстанції, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 1074,61грн. пені та 952,02грн. штрафу, відмовивши у задоволенні решти вимог.

Твердження відповідача та третьої особи щодо подвійного стягнення позивачем плати за послуги СРРС, що було предметом розгляду у справі №17/212/10, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені, оскільки предметом спору у справі №17/212/10 було стягнення з ТОВ СП "НІБУЛОН" боргу з канального збору та з наданих послуг служби регулювання руху суден за проходження суднами Бузько-Дністровсько-лиманським каналом, а не Херсонським морським каналом.

Згідно зі ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.25, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Замінити Державне підприємство "Дельта-Лоцман" його правонаступником - Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. у справі №5024/1862/2011 - без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко