Ухвала

від 05.02.2014 по справі 5024/1862/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 лютого 2014 року Справа № 5024/1862/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Козир Т.П., Кота О.В., Плюшка І.А., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 01.10.2013 у справі№ 5024/1862/2011 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" за участютретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" простягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Дельта-Лоцман" (правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України") звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом з урахуванням заяв про збільшення та уточнення розміру позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" про стягнення заборгованості за надані послуги служби регулювання руху суден та заборгованості з канального збору на загальну суму 34 830,59 грн., з яких: основний борг - 32 784,12 грн., пеня - 1 094,45 грн., штраф - 952,02 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.02.2013 у справі №5024/1862/2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2013, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" на користь Державного підприємства "Дельта-лоцман" 32 020,97 грн. боргу, 1 074,61 грн. пені, 952,02 грн. штрафу; в решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2013 у справі №5024/1862/2011 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2013 у справі №5024/1862/2011, в якій заявник просить скасувати вказану постанову, постановити рішення, яким в позові відмовити.

Заяву, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 15.11.2011 у справі №5016/1120/2011(16/81), мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 01.10.2013 у справі №5024/1862/2011, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги служби регулювання руху суден та заборгованості з канального збору, пені та штрафу, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, про те, що судна відповідача здійснювали рух по Херсонському морському каналу; позивачем надавались послуги служби регулювання руху суден на підставі укладеного позивачем та відповідачем договору, що підтверджується відповідними доказами; крім того, відповідач у спірних правовідносинах на підставі договору здійснював агентські послуги щодо суден третьої особи, які належні до суден групи А та здійснювали проходження Херсонським морським каналом під час здійснення комерційних рейсів, з метою одержання прибутку, що також підтверджується належними доказами та є підставою для стягнення канального збору.

Водночас у постанові від 15.11.2011 у справі №5016/1120/2011(16/81) суд касаційної інстанції підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за надані послуги з канального збору та збору за послуги служби регулювання руху суден, виходячи при цьому із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про відсутність доказів вчинення правочину, щодо виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин зобов'язального характеру з приводу використання Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу для проходження суден відповідача; позивачем не надано належних та допустимих доказів замовлення відповідачем послуг служби регулювання руху суден і фактичного використання ним таких послуг, доказів належності суден до групи А чи виконання суднами відповідача вантажних комерційних рейсів.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" у допуску справи №5024/1862/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Малетич Судді: Т. Козир О. Кот І. Плюшко С. Шевчук