Рішення

від 14.02.2013 по справі 18/2483/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2013 р. Справа №18/2483/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня", вул.Ярослава Мудрого, 65, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область,09107

до Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", вул.Київська,б 8, м. Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення грошових коштів в сумі 176364,00 гривень

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Коваленко Ю.О., довіреність б/н від 04.01.13р.

від відповідача: Салівон В.І., довіреність № 02/27 від 27.11.12р.

В судовому засіданні 14.02.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 176364,00 гривень боргу за договором про обов'язковий викуп акцій № В від 01.06.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- відповідач зобов'язаний викупити акції на підставі рішення суду у справі № 16/81;

- 01 червня 2011 року між сторонами був укладений договір № В- про обов'язковий викуп акцій, у відповідності до якого ТОВ «Берегиня» - продавець, передає у власність банку, а банк зобов'язується прийняти і оплатити акції ПАТ «Автокразбанк» в кількості 1763641 штук на загальну договірну вартість цінних паперів 176364 гривень. Згідно п. 2.1. договору банк зобов'язаний: оплатити суму, яка становить 176364 гривень, грошовими коштами на рахунок продавця протягом п'яти робочих днів з моменту передачі продавцем цінних паперів у порядку, визначеному п. 1.1 цього договору, та виконання продавцем усіх обов'язків згідно з п.2.2.1, 2.2.2 Договору;

- зі своєї сторони ТОВ «Берегиня» вчинило всі необхідні дії за договором, внаслідок

чого банк - покупець, набув право власності на цінні папери, що були предметом договору №В- про обов'язковий викуп акцій від 01 червня 2011 р., що підтверджується розпорядженням № 1 на списання (переказ) цінних паперів від 01.06.2011 р. (арк. справи 12), на підставі якого банк списав з рахунку у цінних паперах нашого підприємства акції, а також актом виконаних зобов'язань ( арк. справи 13), у відповідності до якого ТОВ «Берегиня» передало, а Банк прийняв цінні папери.

Відповідач у відзиві та заяві від 13.02.2013 року проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись, зокрема, на те, що договір про обов'язковий викуп акцій № В від 01.06.2011 року є недійсним та неукладеним, оскільки сторони не узгодили ціну викупу. Також відповідач зазначає, що ринкова вартість цінних паперів простих іменних акцій ПАТ "АКБ Банк" в розмірі 0,01 грн. - за одну акцію була зазначена в проекті договору № В- про обов'язковий викуп акцій, направленому ТОВ "Берегиня" на підставі експертної оцінки ТОВ "Експертна компанія "ПРОФЕСІОНАЛ" від 28.02.2011 року. Листом від 14.06.2011 року за вих. № 07/14 ПАТ «АКБ Банк» повідомило ТОВ «Берегиня» про те, що оскільки між ПАТ «АКБ Банк» та ТОВ «Берегиня» не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме ціни по якій було запропоновано викупити акції, Договір № В- про обов'язковий викуп акцій від 01.06.2011 року вважається неукладеним . Також відповідач зазначає, що під час перевірки відомостей зазначених у розпорядженні № 1 на списання (переказ) цінних паперів від 01.06.2011 р. було встановлена їх невідповідність поданим документам, а саме в розділі «Відомості про операцію» в графі «Дата, № договору» зазначено наступне: «Договір про обов'язковий викуп акцій № В- від 01 червня 2011 p., Рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2010 р. по справі за № 16/81», а в доданих документах містилося рішення Господарського суду Полтавської області від 25.08.2010 року по справі за № 16/81.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Берегиня" (позивач) є акціонером акціонерного товариства "АКБ "Автокразбанк", що підтверджується сертифікатом іменних акцій серії ABB № 350293, виданим 28.02.2003 р. ( арк. справи 41).

31.03. 2010 року відбулися загальні збори акціонерів ВАТ "АКБ "Автокразбанк", на яких було прийнято рішення, в т.ч. і щодо збільшення статутного капіталу банку.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується сторонами, що представник позивача був присутнім на зборах та голосував проти зазначеного рішення, в зв'язку з чим позивач звертався до суду із позовом про зобов'язання відповідача здійснити обов'язковий викуп акцій у позивача у кількості 1 763 641 штук. (справа № 16/81). Рішенням суду від 25.08.2010 року у справі № 16/81 позовні вимоги задоволено та зобов'язано ПАТ "АКБ

"Автокразбанк" здійснити обов'язковий викуп акцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" у кількості 1 763 641 штук в порядку, встановленому Законом України «Про акціонерні товариства». Дане рішення суду залишено без змін постановою ХАГС від 18.10.2010 року та постановою ВГСУ від 18.01.2011 року.

Відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, відповідач зобов'язаний здійснити викуп акцій у позивача в кількості 1 763 641 штук в порядку, встановленому Законом України «Про акціонерні товариства» в силу рішення суду у справі № 16/81.

Відповідно положень ч.ч. 1 та 3 ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства» кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: 1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства; 2) вчинення товариством значного правочину; 3) зміну розміру статутного капіталу. Акціонерне товариство у випадку, передбаченому частиною першою цієї статті, зобов'язане викупити належні акціонерові акції.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства» ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому

статтею 8 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України «Про акціонерні товариства» ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається: 1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; 2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Статтею 24 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» фондова біржа створює організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі. У торгах на фондовій біржі мають право брати участь члени фондової біржі та інші особи відповідно до законодавства. Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» котирування - механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу.

Положення про функціонування фондових бірж, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 №1542, біржовий курс цінного папера визначає як ринкову ціну цінного папера, яка визначається на конкретну дату за результатами біржових торгів у день їх проведення на підставі біржових контрактів, у яких передбачено, що строк їх виконання не перевищує трьох робочих днів з моменту їх укладання. Порядок котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу визначається розділом VI зазначеного Положення.

Враховуючи зазначене, визначеною відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок ринковою вартістю емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є їх біржовий курс (абз. 5 п. 4 роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2010р. №7 «Про порядок застосування розділу XII Закону України «Про акціонерні товариства» щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій"). При цьому, ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

Отже, належним та допустимим доказом визначеної ринкової вартості емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є їх офіційно оприлюднений біржовий курс на власному веб-сайті фондової біржі, в періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або офіційному друкованому виданні Комісії із зазначенням дати його визначення.

Згідно п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Позивач, посилаючись на договір від 01.06.2011 року ( арк. справи 10) просить суд стягнути з відповідача 176364 грн. заборгованості за вказаним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п. 1-3 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до п.8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Договір між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі (ч.1 ст. ст.69 Закону України "Про акціонерні товариства").

Відповідно до п. 10 роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2010р. № 7 "Про порядок застосування розділу Закону України "Про акціонерні товариства" щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій" та ч. 3 ст. 69 вказаного Закону, ціна викупу акцій, яка є обов'язковим реквізитом повідомлення про право вимоги обов'язкового викупу акцій, що належать акціонеру, є також істотною умовою договору , який укладається між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій.

В даному випадку при розгляді справи суд встановив, що сторонами не було досягнуто згоди щодо однієї з істотних умов договору купівлі - продажу акцій - ціни викупу акцій.

В судових засіданнях було встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідач направив позивачу підписаний та скріплений його печаткою проект договору без зазначення ціни викупу та загальної суми договору. Представник позивача в засіданнях повідомив суду, що позивачем самостійно було визначено ціну викупу та вписано загальну суму викупу акцій у отриманий від відповідача проект договору.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Матеріали справи не містять доказів підписання відповідачем договору обов'язкового викупу акцій на запропонованих позивачем умовах, тобто в частині визначення ціни за 1

акцію в розмірі 0,10 грн. та загальної суми договору у розмірі 176364 грн., на чому наполягає позивач.

Позивачем не подано доказів виконання його розпорядження про списання акцій з його рахунку у цінних паперах. Також не може свідчити і про прийняття умов договору від 01.06.2011 року акт виконаних зобов'язань від 01.06.2011 року ( арк. справи 13), оскільки останній не містить підпису уповноважених осіб відповідача та печатки останнього.

Крім того, позивачем не подано належних доказів в обґрунтування того, що ціна викупу повинна становити 0,10 грн. за 1 акцію.

Отже, зазначена в договорі ціна на акції визначена не у відповідності до вимог чинного законодавства України, докази укладання між сторонами договору в передбачений законом спосіб відсутні.

Вищенаведене спростовує твердження позивача про те, що договір про обов'язковий викуп акцій є укладеним, а тому вказані обставини є підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,35,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ТОВ "Берегиня" до ПАТ "Автокразбанк" про стягнення 176364,00 гривень боргу за договором про обов'язковий викуп акцій № В- від 01.06.2011 року відмовити.

Повне рішення складено 18.02.2013 року.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією