Постанова

від 28.05.2013 по справі 18/2483/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. Справа № 18/2483/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Коваленко Ю.О. (дов. №б/н від04.01.2013р.),

відповідача - Салівона В.І. (копія дов. №02/27 від 27.11.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Берегиня" (вх.№869П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 14 лютого 2013 року по справі №18/2483/12 (суддя Тимощенко О.М.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня", Київська область, м. Біла Церква,

до Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів в сумі 176364,00 гривень, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.02.2013 року по справі №18/2483 (суддя Тимощенко О.М.) в задоволенні позовних вимог ТОВ "Берегиня" до ПАТ "Автокразбанк" про стягнення 176364,00 грн. боргу за договором про обов'язковий викуп акцій №В- від 01.06.2011 року відмовлено.

ТОВ "Берегиня" з рішенням суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що в оскаржуваному рішенні висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2013 року у справі №18/2483/12 за позовом ТОВ "Берегиня" до ПАТ "Автокразбанк" про стягнення грошових коштів у сумі 176364,00 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні апелянт підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що банк надав право ТОВ «Берегиня» вписати самостійно незаповнені строчки договору, за змістом яких банк в подальшому нестиме зобов'язання, оскільки дану форму проекту договору підписав та скріпив печаткою. Також апелянт вказує, що банк в договорі визначив дві ціни за одну акцію, причому ринкову вартість вказував на вимогу статті 69 Закону України»Про акціонерні товариства», у відповідності до якої ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2013 року по справі №18/2483/12 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У письмових поясненнях (вх.№4188) на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що ТОВ «Берегиня» без узгодження з ПАТ «АКБ Банк» та всупереч зазначеній в договорі ціні викупу однієї акції зазначило загальну ціну акцій 176346,10 грн., виходячи не з ринкової вартості одного цінного паперу, а з його номінальної вартості, що становить 0,10 грн. за одну акцію, і направило до ПАТ «АКБ Банк» підписаний ТОВ «Берегиня» відповідний договір, в якому містяться як підписи ПАТ «АКБ Банк», так і підписи ТОВ «Берегиня».

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та пояснень на неї, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Берегиня" є акціонером акціонерного товариства "АКБ "Автокразбанк", що підтверджується сертифікатом іменних акцій серії ABB № 350293, виданим 28.02.2003 р. ( а.с.41, том 1).

Господарським судом Полтавської області встановлено, що 31.03.2010 року відбулися загальні збори акціонерів ВАТ "АКБ "Автокразбанк", на яких було прийнято рішення, в т.ч. і щодо збільшення статутного капіталу банку.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача був присутнім на зборах та голосував проти зазначеного рішення, в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Полтавської області із позовом про зобов'язання здійснити обов'язковий викуп акцій у позивача у кількості 1763641 штук. Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.08.2010р. у справі №16/81 зобов'язано Публічне акціонерне товариство „Автокразбанк" здійснити обов'язковий викуп акцій товариства з обмеженою відповідальністю „Берегиня" у кількості 1763641 штук у порядку, встановленому Законом України „Про акціонерні товариства". Дане рішення суду залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2011 року.

Відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Матеріалами справи підтверджується, що 01 червня 2011 року між сторонами був укладений договір № В- про обов'язковий викуп акцій, у відповідності до якого ТОВ «Берегиня» - продавець, передає у власність банку, а банк зобов'язується прийняти і оплатити акції ПАТ «Автокразбанк» в кількості 1763641 штук на загальну договірну вартість цінних паперів 176364 гривень.

Відповідно до п.2.1 договору банк зобов'язаний оплатити суму, яка становить 176364 гривень, грошовими коштами на рахунок продавця протягом п'яти робочих днів з моменту передачі продавцем цінних паперів у порядку, визначеному пунктом 1.1 цього договору, та виконання продавцем усіх обов'язків згідно з п.2.2.1, 2.2.2 Договору.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Берегиня» вчинило всі необхідні дії за договором, внаслідок чого банк - покупець, набув право власності на цінні папери, що були предметом договору №В- про обов'язковий викуп акцій від 01 червня 2011 р., що підтверджується розпорядженням №1 на списання (переказ) цінних паперів від 01.06.2011р. (а.с.12, том1), на підставі якого банк списав з рахунку у цінних паперах підприємства акції.

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо однієї з істотних умов договору купівлі-продажу акцій - ціни викупу акцій, з чим не погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абзаці 1 ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України закріплено загальне правило, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У зв'язку з цим питання щодо істотних умов договору набуває принципового значення.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Стаття 641 Цивільного кодексу України передбачає, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Договір між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі (ч.1 ст. ст.69 Закону України "Про акціонерні товариства").

Відповідно до п.10 роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2010р. № 7 "Про порядок застосування розділу Закону України "Про акціонерні товариства" щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій" та ч. 3 ст. 69 вказаного Закону, ціна викупу акцій, яка є обов'язковим реквізитом повідомлення про право вимоги обов'язкового викупу акцій, що належать акціонеру, є також істотною умовою договору, який укладається між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій.

Як було з'ясовано в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, 08.04.2011 року ПАТ «Автокразбанк» супровідним листом (вих.№00200-08/10 від 08.04.2011р.) направило ТОВ «Берегиня» в двох екземплярах договір про обов'язковий викуп акцій, підписаний заступником Голови правління ПАТ «АКБ Банк» Т.В.Бліновою та скріплений печаткою. В договорі №В-_ про обов'язковий викуп акцій від 01.06.2011 року банк залишив незаповненими наступні строчки: - найменування продавця, посаду, прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка уповноважена діяти від імені продавця та документ, який надає такі повноваження; - кількість цінних паперів; - загальна договірна вартість; - найменування зберігача цінних паперів; - рахунок, який на який буде проведена оплата за акції, установу банку, одержувач платежу та його код ЄДРПОУ та дата договору; реквізити продавця.

У пункті 1.1. договору про обов'язків викуп акцій зазначено:

Номінальна вартість одного ЦП - 0,10 грн. (десять копійок);

Ринкова вартість одного ЦП - 0,01 грн. (одна копійка);

Кількість ЦП

З пояснень позивача вбачається, що банк надав право ТОВ «Берегиня» самостійно вписати незаповнені строчки договору, за змістом яких банк в подальшому нестиме зобов'язання, оскільки дана форма проекту договору була підписана уповноваженою особою банку та скріплена печаткою.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач (банк) не надсилав позивачу протокол розбіжностей до договору №В-_ про обов'язковий викуп акцій від 01.06.2011 року.

Твердження відповідача про не погодження з боку банку з ціною договору спростовується наявністю підпису уповноваженої особи банку, який скріплено печаткою, що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до п.2.4 Договору №В-_ про обов'язковий викуп акцій перехід права власності на цінні папери наступає з моменту перереєстрації права власності на цінні папери у відповідного зберігача цінних паперів на користь банку. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Берегиня» надавало банку документи на підставі яких право власності переходить до продавця (банку), зокрема, розпорядження №1 на списання (переказ) цінних паперів від 01.06.2011 року та акт приймання -передачі цінних паперів, що містяться в матеріалах справи.

ПАТ «Автокразбанк» є зберігачем цінних паперів, здійснюючи діяльність на підставі ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, зокрема, депозитарної діяльності зберігача цінних паперів серії АВ №533945, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 14.05.2010р.

Згідно з главою 2 Положення про депозитарну діяльність, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006р., №999, обслуговування операцій з цінними паперами на рахунках у цінних паперах здійснюється депозитарними установами: за розпорядженнями депонентів, клієнтів чи керуючих рахунками депонентів, клієнтів. До розпоряджень, які подаються депозитарній установі, додаються оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому законодавством порядку, які підтверджують наявність підстав для проведення депозитарних операцій, і подані згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 глави 1 цього розділу.

Пунктом 9 глави 2 Положення про депозитарну діяльність визначено порядок здійснення кожної депозитарної операції, а саме: передання, при необхідності, повідомлення про приймання розпорядження або про відмову у виконанні розпорядження ініціатору депозитарної операції.

Отже, факт відсутності в матеріалах справи переданої депоненту відмови зберігача у взятті до виконання розпорядження №1 на списання (переказ) цінних паперів від 01.06.2011 року є підставою вважати, що дане розпорядження прийнято банком до виконання.

Таким чином, судова колегія вважає хибним посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на п.8. ст.181 Господарського кодексу України відповідно до приписів якої, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (такого, що не відбувся), оскільки між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, підписано та скріплено печатками.

Крім того, колегія суддів зазначає, що визнання договору неукладеним може мати місце на стадії його укладення, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а не за наслідками виконання договору сторонами, оскільки матеріалами справи підтверджується, що одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, а друга не відмовлялася від вчинення дій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду, визнання Договору №В-_ про обов'язковий викуп акцій недійсним у судовому порядку сторонами не здійснювалось, а тому, враховуючи викладене, договір №В-_ про обов'язковий викуп акцій є укладеним та обов'язковим до виконання, що є підставою для задоволення позовних вимог, як законних та обґрунтованих.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на положення законодавства, що наведені вище, та з урахуванням викладених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 14 лютого 2013 року по справі №18/2483/12 прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, що у відповідності до п.4 ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 83, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п.4 ст.104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14 лютого 2013 року по справі №18/2483/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» (39631, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Київська, б.8, код в ЄДРПОУ 20046323, МФО 331100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» (09100, Київська область, м.Біла Церква, вул.Ярослава Мудрого,б.65, код в ЄДРПОУ 13723125, р/р26003011378201 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) заборгованість за договором №В-__ про обов'язковий викуп акцій від 01 червня 2011р. в розмірі 176364,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» (39631, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Київська, б.8, код в ЄДРПОУ 20046323, МФО 331100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» (09100, Київська область, м.Біла Церква, вул.Ярослава Мудрого,б.65, код в ЄДРПОУ 13723125, р/р26003011378201 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3527,29 грн., витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1763,65 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 28 травня 2013 року.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.