Постанова

від 05.08.2013 по справі 18/2483/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року Справа № 18/2483/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача:Салівон В.І., дов. №02/27 від 27.11.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Автокразбанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. (складена 28.05.2013р.) у справі господарського суду№18/2483/12 Полтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" до Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" про стягнення 176 364 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.02.2013р. (складене 18.02.2013р.) у справі №18/2483/12 у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. (складена 28.05.2013р.) у справі №18/2483/12 зазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволенні позовні вимоги. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" заборгованість за договором №В-__ про обов'язковий викуп акцій від 01.06.2011р. в розмірі 176 364грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техком", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. (складена 28.05.2013р.) у справі №18/2483/12 - скасувати, а рішення господарського суду міста Полтавської області від 14.02.2013р. (складене 18.02.2013р.) у справі №18/2483/12 - залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 02.08.2013р. №02-05/637 у зв'язку з виходом з відпустки судді Євсікова О.О. та завантаженістю судді Акулової Н.В. для розгляду справи №18/2483/12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 05.08.2013р. з'явився представник відповідача. Позивач уповноваженого представника - не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією, Товариство з обмеженою відповідальністю "Берегиня" є акціонером відповідача, що підтверджується сертифікатом іменних акцій серії ABB № 350293, виданим 28.02.2003р.

31.03.2010р. відбулися загальні збори акціонерів відповідача, на яких, зокрема, прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу банку.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що представник позивача був присутнім на зборах та голосував проти збільшення статутного капіталу банку.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.08.2010р., залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2010р. та Вищого господарського суду України від 18.01.2011р. у справі №16/81, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" здійснити обов'язковий викуп акцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" у кількості 1763641 штук в порядку, встановленому Законом України "Про акціонерні товариства".

08.04.2011р. Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" супровідним листом №00200-08/10 направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Берегиня" в двох примірниках проект договору про обов'язковий викуп акцій без зазначення ціни викупу та загальної суми договору, який був скріплений печаткою та підписаний заступником Голови правління відповідача - Бліновою Т.В.

Позивачем самостійно було визначено ціну викупу та вписано загальну суму викупу акцій у отриманий від відповідача проект договору.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення суми, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо однієї з істотних умов договору купівлі-продажу акцій, а саме ціни викупу акцій.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційна інстанція виходила з того, що наявність на вищезазначеному договорі підпису уповноваженої особи банку, який скріплений печаткою, свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Приписами ст. 649 ЦК України визначено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про зміну розміру статутного капіталу.

В частині 1 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому ст. 8 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України "Про акціонерні товариства" ринкова вартість емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, визначається як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Статтею 24 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" фондова біржа створює організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі. У торгах на фондовій біржі мають право брати участь члени фондової біржі та інші особи відповідно до законодавства. Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" котирування - механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу.

Положення про функціонування фондових бірж, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006р. №1542, біржовий курс цінного папера визначає як ринкову ціну цінного папера , яка визначається на конкретну дату за результатами біржових торгів у день їх проведення на підставі біржових контрактів, у яких передбачено, що строк їх виконання не перевищує трьох робочих днів з моменту їх укладання. Порядок котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу визначається розділом VI зазначеного Положення.

Враховуючи викладене, визначеною відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок ринковою вартістю емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є їх біржовий курс (абз. 5 п. 4 роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2010р. №7 "Про порядок застосування розділу XII Закону України "Про акціонерні товариства" щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій"). При цьому, ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

Відповідно до п. 10 роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2010р. №7 "Про порядок застосування розділу Закону України "Про акціонерні товариства" щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій" та ч. 3 ст. 69 вказаного Закону, ціна викупу акцій , яка є обов'язковим реквізитом повідомлення про право вимоги обов'язкового викупу акцій, що належать акціонеру, є також істотною умовою договору , який укладається між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій.

Місцевий господарський суд з огляду на те, що позивачем не надано належних доказів того, що ціна викупу повинна становити 0,10 грн. за 1 акцію, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що зазначена в договорі ціна на акції не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Також господарський суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог вірно зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання розпорядження №1 на списання цінних паперів від 01.06.2011р., а також обґрунтовано виходив з того, що не може свідчити про прийняття вищезазначеного договору акт виконаних зобов'язань від 01.06.2011р., оскільки останній не містить підпису уповноважених осіб відповідача та печатки останнього.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що місцевий господарський суд, на відміну від апеляційної інстанції, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 111 7 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. (складена 28.05.2013р.) у справі №18/2483/12 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2013р. (складене 18.02.2013р.) у справі №18/2483/12 - залишенню без змін.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. (складена 28.05.2013р.) у справі №18/2483/12 - скасувати.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2013р. (складене 18.02.2013р.) у справі №18/2483/12 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, б. 65, код ЄДРПОУ 13723125) на користь Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, б. 8, код ЄДРПОУ 20046323) - 1763,65грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Господарському суду Полтавської області доручити видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков