Рішення

від 27.01.2009 по справі 22/271

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/271

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.09                                                                                           Справа№ 22/271

за позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляція”, м.Львів

до відповідача  Підприємства „Дрогобицька виправна колонія –40”, м.Дрогобич

про стягнення   6000,00 грн.

             Суддя  М.Желік

Представники:                                                                                                                                                                                                                                                                                   

від позивача:       Зінкевич О.М.. ( довіреність №  40-01/09 від 26.01.2009р.)

від відповідача:   не з'явився

        Суть спору:

        Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляція”, м.Львів до Підприємства „Дрогобицька виправна колонія –40”, м.Дрогобич  про стягнення   6000,00 грн.

        Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 10.12.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 27.01.2009р. В судовому засіданні 27.01.09р. оголошено перерву до 05.02.2009р.

          Представник позивача  в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, наполягав на задоволенні позовних вимог.

          Відповідач в судове засідання  не з'явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.22 ГПК України не скористався, про причини неявки суду не вказав, незважаючи на  те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

           Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності  представника відповідача та відзиву на позовну заяву, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

          Представнику позивача роз'яснено  його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи,  господарський суд встановив наступне.

  19 листопада 2007 р .позивачем платіжним дорученням № 596 на поточний рахунок відповідача були перераховані грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. Як зазначає позивач вони були перераховані, як передоплата.  У призначенні платежу зазначено, що перерахування здійснено за арматуру згідно рахунку № 184 від 15.11.2007р. виставленого відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи відносини позивача з відповідачем ґрунтувались на усній домовленості.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Ст.ст.202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися в усній або в письмовій формі. Сторони мають обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних наслідків.

Відповідно до положення ст.ст.638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній  формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що між сторонами по справі шляхом перерахування позивачем грошових коштів в сумі 6000,00 грн. платіжним дорученням № 596  від 19.11.2007р., наявності зазначеного товару у відповідача, було укладено усну угоду, згідно  якої відповідач зобов'язався  передати у власність позивачеві товар, а позивач прийняти його та оплатити.

Таким чином суд доходить висновку, що між сторонами укладено усну угоду купівлі-продажу  від 15.11.2007р.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В порушення умов усної домовленості відповідач свої зобов'язання не виконав.

        Відповідно до ч.3 ст.612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення  боржника виконання  зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання  і  вимагати відшкодування збитків.

        В матеріалах справи містяться докази відмови позивача від прийняття товару та негайного повернення грошових коштів, про що свідчать лист № 300-06/08 від 11.06.2008р. направлений на адресу відповідача та претензія  № 356-07/08 від 10.07.2008р., яка залишена без відповіді та задоволення.

        Враховуючи наведене, відсутність заперечень зі сторони відповідача, суд, прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення. В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача.

        Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

2.          Стягнути з Підприємства „Дрогобицька виправна колонія-40” (82100 м.Дрогобич, вул.Трускавецька,77, п/р 2600914122 у Львівській філії АБ „Укргазбанк”, МФО 325967, код ЄДРПОУ 08680454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляція” (79035 м.Львів, вул.Липова Алея, 1/83, п/р 26008301365081 в Філії „Залізничне відділення Промінвестбанку в м.Львів”, МФО 325105, код ЄДРПОУ 22360905)  6000,00 грн. основного боргу, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Желік М.Б.