Рішення

від 18.02.2013 по справі 8/5014/3127/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.13 Справа № 8/5014/3127/2012

Провадження №

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Публічного акціонерного товариства "Трест "Луганськвуглеавтоматика", м. Луганськ, -

про стягнення 441 476 грн. 65 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Коцюба В.В. - юрисконсульт претензійно-позовного відділу, - довіреність №85-Д від 01.08.12 року;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію, спожиту у період з квітня 2010 року по вересень 2012 року, у сумі 391372,84 грн., інфляційні нарахування за період з квітня 2010 року по березень 2011 року у сумі 5728,01 грн., 3% річних за період з 02.02.09 року по 05.11.12 року у сумі 31425,00 грн. та пені за період з 04.11.11 року по 05.11.12 року у сумі 12950,80 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки теплової енергії №1278, укладеного між сторонами 04.01.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 20.12.12 року до 10.01.13 року - з метою надання сторонам можливості здійснити взаємозвірку; з 10.01.13 року до 24.01.13 року - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали в частині надання витребуваних документів; з 24.01.13 року до 04.02.13 року та з 04.02.13 року до 18.02.13 року - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази та здійснити взаємозвірку.

Ухвалою суду від 04.02.13 року суд, керуючись ч.3 ст. 69 ГПК України, задовольнив клопотання відповідача про продовження терміну розгляду справи на 15 днів, - до 22.02.13 року.

До початку судового засідання 18.02.13 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання, призначеного на 18.02.13 року, не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (том 2, а.с.38-41); позов не визнав, пославшись на те, що 13.10.11 року між ним та позивачем укладено договір на реструктуризацію заборгованості №8-10 у сумі 467154,35 грн. (відзив на позовну заяву від 23.01.13 року за вих. №б/н) (том 1, а.с.10-11).

У попередньому судовому засіданні він пояснив (та надав документальне підтвердження), що на виконання договору №8-10 на реструктуризацію заборгованості, укладеного між сторонами 13.10.11 року стосовно боргу на суму 467154,35 грн., він у період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року здійснював щомісячні платежі у сумі 15300,00 грн., - тобто на загальну суму 91800,00 грн.; він також пояснив (з наданням документальних доказів), що 14.10.11 року здійснив платіж на суму 100.000,00 грн., а також інші платежі за цим спором, - однак позивач, на його думку, не надав доказів їх врахування при визначенні суми позову по даній справі.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, а також те, що термін розгляду справи добігає кінця 22.02.13 року, що унеможливлює подальше відкладення її розгляду, керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,36, 43,69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

04.01.09 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач), у простій письмовій формі, укладено договір №1278 на поставку теплової енергії, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов'язання надавати споживачеві теплову енергію належної якості та у необхідних розрахункових договірних обсягах до межі балансової належності, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію у повному обсязі за встановленими тарифами та у строки, визначені цим договором (п.2.1).

Максимальне теплове навантаження - 0,224220 гкал/год, у т.ч опалення - 0,224220 гкал/год (п.2.2).

Теплова енергія подається споживачу належної якості, у обсягах згідно Додатку №1 за умови технічно справних систем тепло-споживання (п.3.7)

У Додатку №1 визначено об'єкти теплопостачання та їх загальна площа - 3031,9 м 2 (том 1, а.с.15).

Перелік прав споживача визначено у підпунктах 4.1.1-4.1.4 пункту 4.1 розділу 4 "Права та обов'язки споживача".

Пунктом 4.2 розділу 4 договору визначено перелік обов'язків споживача, згідно яким він, між іншим, зобов'язаний: сплачувати рахунки за отриману теплову енергію у 5-денний термін від дня їх отримання (п/п 4.2.11); щомісячно до 20-го числа здійснювати звіряння взаємних розрахунків з фінансовим відділом постачальника за минулий період (п/п 4.2.15).

Відповідно до п/п 5.1.1 п.5.1 договору постачальник має право: вимагати від споживача авансову оплату за теплову енергію незалежно від форми власності та відшкодування збитків, спричинених порушеннями, вчиненими споживачем у період користування тепловою енергією.

Сторони домовилися, що облік теплової енергії здійснюється згідно показанням приладу обліку (п.6.1); у такому випадку споживач зобов'язаний щомісячно у строк з 25 по 28 число поточного місяця надати постачальнику скріплений печаткою акт (довідку) про фактично спожиту теплову енергію (п.6.2).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються у грошовій формі згідно затвердженим доставочним тарифам, на підставі виставлених постачальником рахунків, які спрямовуються споживачеві поштою або вручаються під розписку (п.7.1), впродовж 5-ти днів від дня отримання рахунку (п.7.2); розрахунковим періодом є календарний місяць, за який здійснено нарахування оплати за спожиту теплову енергію (п.7.4).

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки, у т.ч. не отриманий прибуток, у порядку, визначеному чинним законодавством України. Відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання зобов'язань за договором (п.8.1).

У випадку прострочення платежу за спожиту теплову енергію споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, яка діяла у період, за який нараховується пеня (п.8.2.1).

Зміни до договору вносяться шляхом обміну листами та укладення додаткових угод (п.9.1).

Договір укладено на період з 15.10.09 року - до 31.12.09 року (п.11.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у п. 11.4 договору.

Сторони домовилися, що термін позовної давності за цим договором встановлюється у 5 років (п.11.3) (том 1, а.с.12-15; 16-18).

Факт початку та закінчення подачі теплової енергії у період з квітня 2010 року по вересень 2012 року відповідач не заперечив та не спростував.

Позивач стверджує, що він у період з квітня 2010 року по вересень 2012 року надав споживачеві теплову енергію на загальну суму 391372,84 грн., - на підтвердження чого він надав до справи наступні документальні докази:

рахунки (факт) №688 з теплопостачання за період з січня 2009 року по вересень 2012 року (том 1, а.с.31-75);

вручення уповноваженій особі відповідача цих рахунків (том 1, а.с.76-116).

Відповідач не заперечив факти отримання вищезгаданих рахунків.

Позивач стверджує, що споживач, отримавши упродовж вищезазначеного періоду теплову енергію на суму 391372,84 грн., не сплатив її вартість, у зв'язку з чим у нього станом на 07.11.12 року виникла заборгованість у зазначеній сумі (розрахунок суми заборгованості, - том 1, а.с.6-7).

З огляду на те, що відповідач у терміни, встановлені договором, не сплатив вартість спожитої теплової енергії та продовжує ухилятися від її сплати після закінчення опалювального сезону, - позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, на суму основного боргу 391372,84 грн. нарахував:

інфляційні нарахування за період з квітня 2010 року по березень 2011 року у сумі 5728,01 грн.,

3% річних за період з 02.02.09 року по 05.11.12 року у сумі 31425,00 грн.,

пеню за період з 04.11.11 року по 05.11.12 року у сумі 12950,80 грн., - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

В ході розгляду спору суд, крім вищевикладеного, встановив також наступне.

20.09.04 року сторони уклали договір №1278 на поставку теплової енергії, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов'язання надавати споживачеві теплову енергію належної якості та у необхідних розрахункових договірних обсягах до межі балансової належності, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію у повному обсязі за встановленими тарифами та у строки, визначені цим договором (п.1.1) (примірник договору долучено до справи).

Термін дії останнього закінчився, у зв'язку з чим був укладений вищезгаданий договір №1278 від 04.01.09 року.

Як стверджує позивач (додаткові пояснення на відзив відповідача, - вих. №15/42-7/б/н від 18.02.13 року), у зв'язку з неналежним ставленням відповідача до умов виконання договору №1278 від 20.09.04 року утворився основний борг у сумі 151724,38 грн.

З тих же підстав, але уже стосовно договору №1278 від 04.01.09 року, у відповідача за період з січня 2009 року по жовтень 2011 року утворився основний борг у сумі 315429,97 грн., - а разом за двома договорами - 467154,35 грн.

13.10.11 року сторони уклали договір №8-10 на реструктуризацію зазначеної заборгованості (п.1) та домовилися, що відповідач у період з 15.10.11 року по 30.09.13 року буде щомісячно сплачувати на користь позивача частку боргу у розмірі 15300,00 грн., а у строк до 30.09.13 року - частку боргу у розмірі 15254,35 грн. (п.1.2).

Згідно пункту 5 цього договору кредитор має право у випадку прострочення боржником платежу на термін понад 2 місяці у односторонньому порядку розірвати цей договір та звернутися до суду з метою примусового стягнення заборгованості, з урахуванням передбачених чинним законодавством санкцій (том 2, а.с.11; 21-22).

Позивач в ході розгляду спору пояснив, що відповідач припустився порушення умов договору №8-10 від 13.10.11 року, оскільки передбачені ним платежі здійснив лише у період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року у розмірі 15300,00 грн. щомісячно на загальну суму 91800,00 грн. (15300,00 грн. х 6) (заперечення на відзив відповідача, - вих. №15/42-7/б/н від 04.02.13 року) (том 2, а.с.18-19;23-24), - при цьому позивач зазначив, що у платіжних дорученнях відповідач не вказав період, за який вносилися ці платежі, а тому він (позивач) зарахував їх як погашення боргу за попередні періоди.

Крім того, позивач пояснив, що в рахунок погашення боргу він також зарахував і інші платежі, здійснені відповідачем, у т.ч. 100000,00грн. (том 2, а.с.32), на які посилається відповідач.

З огляду на те, що з травня 2012 року відповідач не став здійснювати платежі на підставі договору №8-10 від 13.10.11 року, позивач листом від 25.01.13 року за вих. №15/42-7/199 повідомив боржника про одностороннє розірвання цього договору (том 2, а.с.25-26).

З урахуванням факту ухилення відповідача від сплати вартості отриманої теплової енергії позивач звернувся з цим позовом до суду.

В ході судового розгляду спору він пояснив суду, що з урахуванням усіх вищезгаданих платежів, вчинених відповідачем , позовні вимоги є наступними:

період, за який він просить стягнути заборгованість, становить з квітня 2010 року по вересень 2012 року;

сума основного боргу за вказаний період - 391372,84 грн.;

інфляційні нарахування за період з квітня 2010 року по березень 2011 року - 5728,01 грн.,

3% річних за період з 02.02.09 року по 05.11.12 року - 31425,00 грн.,

пеня за період з 04.11.11 року по 05.11.12 року - 12950,80 грн.

У судовому засіданні 18.02.13 року позивач подав заяву про зменшення суми позовних вимог, відмовившись від стягнення частини 3% річних за період з 02.02.09 року по березень 2010 року у сумі 17421,98 грн.

Враховуючи, що згідно приписам частини 4 ст. 22 ГПК України позивач до винесення судом рішення має право зменшити розмір позовних вимог, - суд прийняв цю заяву та врахував її при вирішенні спору по суті.

За таких обставин предметом спору у справі на день його вирішення по суті є:

основний борг - 391372,84 грн.;

інфляційні нарахування за період з квітня 2010 року по березень 2011 року - 5728,01 грн.,

3% річних за період з квітня 2010 року по 05.11.12 року - 14003,02 грн. (31425,00 грн. - 17421,98 грн.),

пеня за період з 04.11.11 року по 05.11.12 року - 12950,80 грн., - а разом - 424054,67 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Останній позов не визнав.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.4.2.9 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної та повної сплати вартості спожитого тепла та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного (грошового) зобов'язання за договорами №1278 від 04.01.09 року на суму 391372,84 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Як сказано вище у цьому рішенні, позивач нарахував пеню, виходячи з періодів виникнення права на її нарахування щодо окремих часток боргу, - з чим погоджується суд.

При вирішенні спору в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Щодо решти позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

У зв'язку з частковою відмовою позивача від позову на суму 17421,98 грн. суд керується приписами Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір", відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 якого сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду у разі зменшення позовних вимог.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач на підставі платіжного доручення №5598 від 07.11.12 року сплатив на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 8829,53 грн.

З урахуванням часткової відмови позивача від позову його сума склала 424054,67 грн., звідки судовий збір повинен становити 8481,09 грн., - з огляду на що з Державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у сумі 348,44 грн. (8829,53 грн. - 8481,09 грн.).

З цього приводу судом винесена спеціальна ухвала.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,43,44,49,75,п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст.82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Трест "Луганськвуглеавтоматика"", ідентифікаційний код 00181970, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Радянська,40, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 391372 (триста дев'яносто одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 84 коп., інфляційні нарахування у сумі 5728 (п'ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 01 коп., 3% річних у сумі 14003 (чотирнадцять тисяч три) грн. 02 грн., пеню у сумі 12950 (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 80 коп., а також судовий збір у сумі 8481 (вісім тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 09 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Провадження у справі в частині стягнення 3% річних у сумі 17421,98 грн. - припинити - у зв'язку з частковою відмовою позивача від позову.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 18.02.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 21 лютого 2013 року.

Суддя А.П.Середа