Постанова

від 19.02.2013 по справі 26/175-10-4484

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р.Справа № 26/175-10-4484 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Щербатюк О.В.

за участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від органу ДВС: Парфьонов Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Офісно - промисловий термінал"

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 25.01.2013 року

за скаргами: Товариства з обмеженою відповідальністю „Офісно - промисловий термінал" на дії Державної виконавчої служби України

по справі № 26/175-10-4484

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Офісно - промисловий термінал"

про стягнення 34519051,81 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2011 року у справі № 26/175-10-4484 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно - промисловий термінал" (далі - Товариство) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" (далі - Банк) стягнуто заборгованість за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 002/09 від 03.11.2009р.: 32 440 000 грн. - простроченої заборгованості по кредиту; 2 035 554 грн. 75 коп. - простроченої заборгованості по сплаті процентів; 1991 грн. 64 коп. - пені за прострочення сплати кредиту; 41 505 грн. 42 коп. - пені за прострочення сплати процентів, а також 25000 грн. витрат зі сплати державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на виконання якого 16.01.2012 року видані відповідні накази.

20.12.2012 року Товариство подало до господарського суду Одеської області скаргу в порядку ст. 121 2 ГПК України на дії Державної виконавчої служби України, в якій просило визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо примусової реалізації майна Товариства - нежитлових будівель загальною площею 20 569,8 кв.м., розташованих в м. Одесі по вул. Новомосковський шлях, буд. 3 та зобов'язати Державну виконавчу службу України винести постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Скарга мотивована тим, що дії Державної виконавчої служби України щодо усіх заходів з реалізації арештованого нерухомого майна, належного заявнику, є незаконними, оскільки ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2012 року порушено провадження у справі № 5017/3580/2012 про банкрутство Товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного наказу підлягає обов'язковому зупиненню.

24.12.2012 року Товариство подало до господарського суду Одеської області другу скаргу в порядку ст. 121 2 ГПК України на дії Державної виконавчої служби України, в якій просило визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо відмови у наданні звіту про оцінку майна - нежитлових будівель Товариства загальною площею 20 569,8 кв.м., розташованих в м. Одесі по вул. Новомосковський шлях, буд. 3 та зобов'язати Державну виконавчу службу України надати Товариству копію звіту про оцінку майна, а саме: нежитлових будівель загальною площею 20 569,8 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковський шлях, буд. 3 на суму 15 966 695 грн.

Скарга мотивована тим, що в порушення вимог ч. 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» до теперішнього часу жодних офіційних повідомлень про оцінку майна, звіту про оцінку майна на суму 15 966 695 грн. на адресу Товариства не надходило, а тому дії Державної виконавчої служби України щодо відмови у наданні звіту з оцінки майна є неправомірними і такими, що порушують права Товариства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2013 року (суддя - Никифорчук М.І.) визнано доводи скаржника безпідставними, скарги відхилено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Офісно - промисловий термінал" просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити подані скарги та визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України. Скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та орган ДВС були повідомлені заздалегідь належним чином, проте сторони не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез'явлення представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами.

19.02.2013 року до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку із знаходженням юриста підприємства у відрядженні. Вказане клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що перебування одного представника юридичної особи у відрядженні не є достатньою підставою для відкладення судового розгляду справи, оскільки представництво інтересів відповідача у господарському суді в даному випадку може здійснюватися також керівником підприємства або ж іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши прояснення представника органу ДВС, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані відповідними особами протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли цим особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За змістом ч. 3 вказаної статті, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду відповідно до змісту поданих відповідачем скарг є правомірність дій Державної виконавчої служби України щодо виконання рішення у даній справі на підставі виданого наказу. Зокрема, відповідач вважає неправомірними дії цього органу Державної виконавчої служби щодо примусової реалізації майна Товариства - нежитлових будівель загальною площею 20 569,8 кв.м., розташованих в м. Одесі по вул. Новомосковський шлях, буд. 3 та щодо відмови у наданні звіту про оцінку вищезазначеного майна. Оскаржуючи відповідні дії заявник посилається на те, що 14.12.2012 року Товариство дізналося, що в процесі здійснення виконавчого провадження будуть проведені прилюдні торги, призначені на 26.12.2012 року, по реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить відповідачу, а саме: нежитлових будівель загальною площею 20 569,8 кв.м., розташованих в м. Одесі по вул. Новомосковський шлях, буд. 3. Оскільки ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2012 року порушено провадження у справі № 5017/3580/2012 про банкрутство Товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, то відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню. Листом № 12-0-34-5491/5-10 від 14.12.2012р. відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відмовлено Товариству у наданні звіту про оцінку майна - вищевказаних нежитлових будівель, з посиланням на ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, в порушення вимог ч. 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» до теперішнього часу жодних офіційних повідомлень про оцінку майна, звіту про оцінку майна на суму 15 966 695 грн. на адресу Товариства не надходило. Тому заявник вважає, що дії Державної виконавчої служби України щодо здійснення заходів з реалізації арештованого нерухомого майна, належного заявнику та щодо відмови у наданні звіту з оцінки майна є неправомірними і такими, що порушують права Товариства.

Місцевий господарський суд не погодився з такими доводами відповідача і на підставі встановлених обставин даної справи та положень Закону України «Про виконавче провадження» дійшов висновку, що вони є безпідставними, у зв'язку з чим скарги підлягають відхиленню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень , визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу", зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" - використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14.03.2012 року за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 16.01.2012 року у справі № 26/175-10-4484 про стягнення з ТОВ "Офісно - промисловий термінал" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 002/09 від 03.11.2009р.: 32 440 000 грн. - простроченої заборгованості по кредиту; 2 035 554 грн. 75 коп. - простроченої заборгованості по сплаті процентів; 1991 грн. 64 коп. - пені за прострочення сплати кредиту; 41 505 грн. 42 коп. - пені за прострочення сплати процентів, боржнику встановлено строк для добровільного його виконання та попереджено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Копію зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою з супровідним листом від 23.03.2012 року № 12-0-35-639/5-10 було надіслано стягувачу до відома і боржнику до виконання. Проте, у строк наданий для добровільного виконання рішення суду боржником не виконано, борг не погашено.

У зв'язку з цим Банк звернувся до державної виконавчої служби з заявами № 15-01/2/692 від 04.04.2012р. та № 15-01/2/711 від 19.04.2012р., в яких повідомив про те, що при укладенні сторонами договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 002/09 від 03.11.2009р., боржником в забезпечення взятих на себе зобов'язань передано в іпотеку Банку нежитлові будівлі загальною площею 20 569,8 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковський шлях, буд. 3, про що 03.11.2009 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1394. А тому, на підставі ст. ст. 11, 32, 52, 54 Закону України «Про виконавче провадження» Банк просив вжити заходів щодо проведення опису та арешту зазначеного нерухомого майна боржника та звернути на нього стягнення.

21.05.2012 року державною виконавчою службою було складено акт опису й арешту майна боржника, а саме: нежитлових будівель загальною площею 20 569,8 кв.м., розташованих в м. Одесі по вул. Новомосковський шлях, буд. 3.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 09.07.2012 року призначено ТОВ «Українська експертна група» в особі Антонова Володимира Олександровича експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу № 26/175-10-4484 виданого 16.01.2012 року господарським судом Одеської області про стягнення з Товариства на користь Банку заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 002/09 від 03.11.2009р.

Згідно з висновком з незалежної оцінки майна: нежилих будівель загальною площею 20 569,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, Новомосковський шлях, 3, зробленим суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Українська експертна група» в особі Антонова В.О., ринкова вартість (початкова ціна майна на прилюдних торгах (аукціоні) нерухомого майна - об'єкту оцінки станом на 30.07.2012 року становить 15 966 695 грн. без урахування ПДВ.

02.08.2012 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України рекомендованим листом було надіслано боржнику та стягувачу повідомлення № 12-0-34-3505/5-492/10 про результати незалежної оцінки арештованого майна, додатком до якого є копія висновку із звіту про незалежну оцінку ринкової вартості вищевказаного майна. Доказом надходження до боржника зазначеного повідомлення є лист Товариства від 10.08.2012р. на адресу державної виконавчої служби.

Листом від 07.11.2012р. № 973/12 спеціалізована організація ПП «Нива - В.Ш.», якій відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України були передані документи щодо проведення реалізації арештованого майна, повідомила орган державної виконавчої служби, боржника та стягувача, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить Товариству, стартовою ціною 15 966 695 грн. без урахування ПДВ, призначені на 26.11.2012 року за місцезнаходженням цього майна.

Листом від 26.11.2012р. № 1041/12 ПП «Нива - В.Ш.» повідомило Державну виконавчу службу України та стягувача, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна, яке належить Товариству, відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про іпотеку» вважаються такими, що не відбулися. У зв'язку з цим, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було складено акт уцінки майна від 05.12.2012р., згідно з яким вартість арештованого майна після уцінки становить 14 370 025,50 грн. без ПДВ. Копію зазначеного акту про уцінку майна з супровідним листом від 06.12.2012р. № 492/5-10 виконавчою службою було надіслано боржнику та стягувачу до відома.

Листом від 07.12.2012р. № 1125/12 ПП «Нива - В.Ш.» повідомило Державну виконавчу службу України, боржника та стягувача, що повторні прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить Товариству, стартовою ціною 14 370 025,50 грн. без урахування ПДВ, призначені на 26.12.2012 року за місцезнаходженням цього майна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2012 року порушено провадження у справі № 5017/3580/2012 про банкрутство відповідача - ТОВ "Офісно - промисловий термінал" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

17.12.2012 року Товариство звернулося до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з клопотанням № 380-259/26юр про зупинення виконавчих дій, в якому посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2012 року порушено провадження у справі № 5017/3580/2012 про визнання Товариства банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, просило зупинити виконавче провадження відкрите постановою від 14.03.2012 року щодо виконання наказу № 26/175-10-4484 виданого господарським судом Одеської області 16.01.2012р. Зазначене клопотання, додатком до якого є копія вищевказаної ухвали, надійшло до виконавчої служби 20.12.2012 року, що підтверджується відміткою канцелярії та не заперечується сторонами.

21.12.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 26/175-10-4484 виданого 16.01.2012р. господарським судом Одеської області, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", яку в цей же день з супровідним листом № 492/5-10 було надіслано на адресу боржника, стягувача та ПП «Нива - В.Ш.».

Так, в силу п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", підставою, що тягне за собою обов'язкове зупинення виконавчого провадження, є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що виконавчі провадження щодо боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство, підлягають зупиненню у випадку, якщо на відповідні вимоги поширюється дія мораторію.

Отже, п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями спеціального закону, який регулює судові процедури банкрутства - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Поняттю "мораторій" надано визначення у ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів. При цьому, в силу ч. 6 цієї норми, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди; дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому ст. 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому ст. 31 Закону.

Отже, дія мораторію, виходячи з виключного переліку, наведеного у ч. 6 ст. 12 вказаного Закону, розповсюджує свою дію на вимоги усіх кредиторів, окрім тих, що визначені вказаною нормою, а також на вимоги, які не пов'язані з виконанням грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

За таких обставин, встановивши, що відносно боржника порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій, а також враховуючи, що на відповідні вимоги позивача, за змістом ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розповсюджується дія мораторію, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на законних підставах та в межах встановлених ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» строків зупинив виконавче провадження з примусового виконання судового рішення у даній справі та надіслав копію відповідної постанови боржнику та стягувачу.

Таким чином, оскільки після винесення постанови про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 26/175-10-4484 виданого 16.01.2012 року господарським судом Одеської області будь - яких дій щодо примусової реалізації майна Товариства Державною виконавчою службою України не провадилося, то вимоги скарги про визнання протиправними дій державної виконавчої служби щодо примусової реалізації майна Товариства та зобов'язання її винести постанову про зупинення виконавчого провадження є необґрунтованими і правильно були відхилені місцевим судом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 02.08.2012 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України рекомендованим листом було надіслано боржнику повідомлення № 12-0-34-3505/5-492/10 про результати незалежної оцінки арештованого майна, додатком до якого є копія висновку із звіту про незалежну оцінку ринкової вартості вищевказаного майна. Доказом надходження до боржника зазначеного повідомлення є лист Товариства від 10.08.2012р. на адресу державної виконавчої служби, наявний у справі, чим спростовується безпідставне твердження скаржника про те, що до теперішнього часу жодних офіційних повідомлень про оцінку майна, звіту про оцінку майна на суму 15 966 695 грн. на адресу Товариства не надходило.

Чинним законодавством, і зокрема Законом України «Про виконавче провадження», не передбачено обов'язку державної виконавчої служби надавати боржникові копії звіту про оцінку майна.

Водночас, користуючись своїми правами, передбаченими ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», боржник не позбавлений можливості ознайомитися з усіма матеріалами виконавчого провадження, у тому числі зі звітом про оцінку арештованого майна, робити з них виписки та знімати копії. Проте, наданим законом правом на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та зняття з них копій боржник так і не скористався.

Таким чином, вимоги скарги про визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України щодо відмови у наданні звіту про оцінку майна та зобов'язання її надати копію звіту про оцінку майна є необґрунтованими і правильно були відхилені місцевим судом.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106, 121 2 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 25.01.2013 року у справі № 26/175-10-4484 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Офісно - промисловий термінал" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.