Постанова

від 18.02.2013 по справі 5011-55/7766-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа № 5011-55/7766-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Кривда Д.С., Палій В.В., за участю представників: позивачаУкраїнець М.С., представник, відповідачаЗаворотько С.П., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКиївського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі№ 5011-55/7766-2012 господарського суду міста Києва за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності доДочірнього підприємства "Медично-санітарна частина" Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно" простягнення суми,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 15.02.2013 року №05-05/65 у зв'язку з відпусткою судді Бернацької Ж.О. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Кривда Д.С., Палій В.В. для розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі № 5011-55/7766-2012 господарського суду міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі за текстом - Фонд) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Медично-санітарна частина" Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно" матеріальної шкоди в розмірі (з урахуванням заяви від 31.07.2012р.) 16991,46грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року (суддя Ягічева Н.І.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Дочірнього підприємства "Медично-санітарна частина" Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно" на користь Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності матеріальну шкоду у розмірі 16991,46грн.; стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1609,50грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року (судді: Ільєнок Т.В. - головуючий, Коротун О.М., Корсакова Г.В.) рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року у справі №5011-55/7766-2012 скасовано; прийнято нове судове рішення; в позові відмовлено повністю; стягнуто з позивача на користь відповідача 804,75грн. судового збору за апеляційним оскарженням.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року, Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, і рішення у даній справі - залишити в силі. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Головним спеціалістом відділу з питань експертизи тимчасової непрацездатності Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Раковим М.В. 27.09.2011р. була проведена планова перевірка стану експертизи тимчасової непрацездатності в ДП "Медично-санітарна частина", за результатами якої складено довідку. Довідка підписана та отримана заступником головного лікаря відповідача з медичної частини Пламадяловою О.М.

В ході перевірки встановлено, що в порушення пункту 1.2. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008р. №189 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2008р. за №589/15280, відповідач без наявності сертифіката державної акредитації закладу охорони здоров'я проводив експертизу тимчасової непрацездатності та незаконно видавав Листки непрацездатності, які оплачувались за рахунок коштів Фонду.

Враховуючи те, що у відповідача був відсутній акредитаційний сертифікат, за результатами перевірки визнано неправомірно виданими наступні Листки непрацездатності: ЛН № 277528 виданий на ім'я Радчука О.О., ЛН № 277532 виданий на ім'я Шеремета М.О., ЛН № 277536, ЛН № 277537, ЛН № 277542 та ЛН № 277543 видані на ім'я Радчука О.О.

Згідно Порядку акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. №765, здійснення експертизи тимчасової непрацездатності є правомірним за наявності одночасно як ліцензії Міністерства охорони здоров'я України на право провадження господарської діяльності з медичної практики, так і сертифіката державної акредитації закладу охорони здоров'я. Відсутність будь-якого з вказаних документів тягне за собою неправомірність видачі листків непрацездатності.

Виконавча дирекція Київського міського відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності 19.10.2011р. Листом № 3100-04 звернулася до ВАТ "Київхімволокно", як роботодавця Радчука О.О. та Шеремет М.О. (осіб, яким було видано відповідачем Листки непрацездатності), з проханням надати належним чином завірені копії Листків непрацездатності № 277528, 277532, 277536, 277537, 277542, 277543 та довідки з розрахунками суми допомоги з тимчасової втрати працездатності.

Листом від 24.11.2011 р. № 3/1209 ВАТ "Київхімволокно" надіслало копії Листків непрацездатності № 277528, 277536, 277537, 277542, 277543 та розрахунки їх оплати. Також повідомлено, що Листок непрацездатності № 277532 виданий Шеремет М.О. до оплати не пред'являвся, тому надати його копію та розрахунки оплати неможливо.

Враховуючи те, що відповідач через неправомірну видачу Листків непрацездатності завдав Фонду матеріальної шкоди, яка на день подачі позову не була відшкодована, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь 16991,46грн.

Проаналізувавши норми ст.ст.27, 28, 50, 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", апеляційний суд дійшов висновку про те, що лікувальна установа, яка видає листки непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду в порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, у зв'язку з чим, вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що оплата матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, зроблена позивачем за листками непрацездатності, не свідчить про завдання останньому шкоди, оскільки грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є його власними грошовими коштами, а є коштами, що сплачуються до Фонду застрахованими особами в якості страхових внесків.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в даному випадку деліктні правовідносини між сторонами відсутні.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно з п.3 ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

З системного аналізу норм пп.пп.а, б п.3 ч.1 ст.2 та ч.ч.2, 3 ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" випливає, що страхувальник - це роботодавець; громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що лікувальна установа, яка видає листки непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно з ч.1 ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції, чинній на момент оформлення листків непрацездатності) матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених п.п.1,2 ст.34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Таким чином, виходячи зі змісту викладених норм, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що оплата матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, зроблена позивачем за листками непрацездатності, не свідчить про завдання останньому шкоди, оскільки грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є його власними грошовими коштами, а є коштами, що сплачувалися до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованими особами в якості страхових внесків.

Також суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано прийняв до уваги наступне.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди та її розміру;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Однак, зважаючи на те, що грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є власними коштами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його право не було порушене та позадоговірної шкоди не було завдано. Таким чином, дії відповідача щодо оформлення листків непрацездатності з певними порушеннями в даному випадку не можуть розцінюватися як підстава виникнення між сторонами деліктних зобов'язань, що, в свою чергу, унеможливлює стягнення з відповідача спірної суми коштів в якості відшкодування шкоди.

Крім того, відповідно до ст.ст.6, 20 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців та застрахованих осіб.

Таким чином, здійснювані й відшкодовані Фондом соціальні виплати є його обов'язком у разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є заподіяною Фонду шкодою в розумінні ст.1166 та ч.1 ст.1172 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки елементів складу правопорушення, проте з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

За таких обставин, колегія не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі № 5011-55/7766-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Д.Кривда

В.Палій