Постанова

від 05.12.2012 по справі 5011-55/7766-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа№ 5011-55/7766-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Коротун О.М.

Корсакової Г.В.

при секретарі

судового засідання: Ростовська І.Ю.

за участі представників

сторін:

позивача: Українець М.С. - дов. № 3 від 03.01.2012 р.;

відповідача: Заворотько С.П. - дов. № 7 від 06.11.2012 р.;

Гусак А.М. - дов. № 8 від 06.11.2012 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Медично-санітарна частина» ВАТ „Київхімволокно"

на рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2012 р.

у справі № 5011-55/7766-2012 (суддя - Ягічева Н.І.)

за позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Дочірнього підприємства „Медично-санітарна частина» ВАТ „Київхімволокно"

про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 16 991,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Київське міське відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності звернувся до Господарського суду м. Києва (далі також - Фонд) з позовною заявою до відповідача - ДП „Медично-санітарна частина» ВАТ „Київхімволокно" про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 14 501,97 грн..

01.08.2012 р. від позивача надійшла Заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 16 991,46 грн..

Подальший розгляд даної справи відбувався з урахуванням вказаної Заяви про зміну позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

27.09.2011 р. Головним спеціалістом відділу з питань експертизи тимчасової непрацездатності Виконавчої дирекції Київського міського відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності Раковим М.В. була проведена планова перевірка стану експертизи тимчасової непрацездатності на підприємстві відповідача - ДП "Медично-санітарна частина» ВАТ Київхімволокно". В ході вказаної перевірки встановлено, що в порушення пункту 1.2. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 р. № 189 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2008р. № 589/15280, відповідач без наявності сертифіката державної акредитації закладу охорони здоров'я проводив експертизу тимчасової непрацездатності та незаконно видавав листки непрацездатності, які оплачувались за рахунок коштів Фонду. В результаті таких дій відповідача позивачу була заподіяна матеріальна шкода у розмірі вказаному в Заяві про зміну позовних вимог від 01.08.2012 р., а саме 16 991,46 грн..

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.09.2012 р. № 5011-55/7766-2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням, відповідач - ДП „Медично-санітарна частина» ВАТ „Київхімволокно" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2012 р. №5011-55/7766-2012 повністю та припинити провадження у даній справі, у зв'язку з непідвідомчістю спору господарським судам.

Апеляційна скарга мотивована на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного Рішення було допущено порушення норм як матеріального, так і процесуального права, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційного оскарження про непідвідомчість спору у даній справі господарським судам, скаржник мотивує тим, що позивач обґрунтував свої позовні вимоги нормами ЦК України (ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1172), в зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача грошових коштів за листками непрацездатності відноситься до цивільно-правових спорів, хоча відшкодування збитків у сфері господарювання передбачено Главою 25 Господарського кодексу України.

Ухвалою КАГС від 22.10.2012 р. № 5011-55/7766-2012 вищевказану апеляційну скаргу ДП „Медично-санітарна частина» ВАТ „Київхімволокно" прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 14.11.2012 р..

У судовому засіданні від 14.11.2012 р. представником позивача надано письмовий Відзив на апеляційну скаргу, за яким він заперечив проти доводів відповідача викладених у скарзі про непідвідомчість спору у даній справі господарським судам, посилаючись на те, що позивач уповноважений відповідно до закону здійснювати перевірку діяльності відповідача, результати якої були використані як підстава для звернення з даним позовом.

В обґрунтування своєї позиції, позивач посилається на ст. 3 КАС України, за якою, в його розумінні, до суб'єкта владних повноважень законом віднесено не тільки органи державної влади, але й інші суб'єкти, які наділені управлінськими функціями на основі законодавства. Враховуючи наведене, позивач вважає, що він має право здійснювати свої владні повноваження по відношенню до відповідача, «кваліфікувавши» їх як контроль за діяльністю останнього.

У судовому засіданні від 14.11.2012 р. оголошувалася перерва до 05.12.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

03.12.2012 р. через канцелярію суду представником позивача надано додаткові письмові пояснення по справі, за якими він повністю підтримав свої доводи викладені у Відзиві на апеляційну скаргу, а також додатково зауважив на тому, що: «позивач дійсно наділений повноваженнями здійснювати перевірку обґрунтованості видачі листків непрацездатності, але позовні вимоги полягають не у зобов'язанні відповідача допустити спеціалістів позивача до перевірки (такий спір дійсно підлягав би розгляду в порядку адміністративного судочинства), а в стягненні матеріальної шкоди з відповідача».

Крім того, позивач, виходячи з терміну - «суб'єкт владних повноважень», поняття якого визначено у КАС України, наголошує на тому, що: « «інші суб'єкти» мають статус суб'єкта владних повноважень не весь час, а тільки при здійсненні ними владних управлінських функцій. Позивач не наділений владними управлінськими функціями щодо стягнення матеріальної шкоди і в цьому випадку не виступає суб'єктом владних повноважень, а тому вимушений звернутись до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів в загальному порядку».

У судове засідання від 05.12.2012 р. з'явилися представники обох сторін та надали усні пояснення по справі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ДП „Медично-санітарна частина» ВАТ „Київхімволокно", Рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2012 р. №5011-55/7766-2012 скасувати, прийняти нове судове рішення у даній справі, яким у позові відмовити повністю, з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним спеціалістом відділу з питань експертизи тимчасової непрацездатності Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Раковим М.В. 27.09.2011р. була проведена планова перевірка стану експертизи тимчасової непрацездатності в ДП «Медично-санітарна частина» (відповідач).

В ході перевірки встановлено, що в порушення пункту 1.2. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 р. № 189 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2008 р. за №589/15280 (далі - Положення № 189), відповідач без наявності сертифіката державної акредитації закладу охорони здоров'я проводив експертизу тимчасової непрацездатності та незаконно видавав Листки непрацездатності, які оплачувались за рахунок коштів Фонду.

Враховуючи те, що у відповідача був відсутній акредитаційний сертифікат, головним спеціалістом відділу з питань експертизи тимчасової непрацездатності Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду визнано неправомірно виданими наступні Листки непрацездатності: ЛН № 277528 виданий на ім'я Радчука О.О., ЛН № 277532 виданий на ім'я Шеремета М.О., ЛН № 277536, ЛН № 277537, ЛН № 277542 та ЛН № 277543 видані на ім'я Радчука О.О..

Результати перевірки були відображені у Довідці (Том-1, арк. с. 24-26), яка була підписана та отримана заступником головного лікаря відповідача з медичної частини Пламадяловою О.М..

Згідно Порядку акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. № 765, здійснення експертизи тимчасової непрацездатності є правомірним за наявності одночасно як ліцензії Міністерства охорони здоров'я України на право провадження господарської діяльності з медичної практики так і сертифіката державної акредитації закладу охорони здоров'я.

Відсутність будь-якого з вказаних документів тягне за собою неправомірність видачі листків непрацездатності.

Відповідач Листом від 05.10.2011 р. № 30 повідомив, що у нього дійсно відсутній акредитаційний сертифікат і у зв'язку з цим відповідачем прийнято рішення обмежитись наявною ліцензією на медичну практику.

Згідно з статтею 50 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам призначається та надається за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Виконавча дирекція Київського міського відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності 19.10.2011 р. Листом № 3100-04 звернулася до відповідача як роботодавця Радчука О.О. та Шеремет М.О. (осіб, яким було видано відповідачем Листки непрацездатності) з проханням надати належним чином завірені копії Листків непрацездатності № 277528, 277532, 277536, 277537, 277542, 277543 та довідки з розрахунками суми допомоги з тимчасової втрати працездатності.

Листом від 24.11.2011 р. № 3/1209 відповідачем надіслало копії Листків непрацездатності № 277528, 277536, 277537, 277542, 277543 та розрахунки їх оплати. Крім того повідомлено, що Листок непрацездатності № 277532 виданий Шеремет М.О. до оплати не пред'являвся тому надати його копію та розрахунки оплати неможливо.

Враховуючи те, що відповідач через неправомірну видачу Листків непрацездатності завдав Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності матеріальної шкоди, яка на день подачі позову не була відшкодована, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь 16 991,46 грн..

Розглянувши даний позов, місцевий господарський суд погодився з наданими позивачем доказами та поясненнями, в зв'язку з чим повністю задовольнив заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 16 991,46 грн., при цьому до спірних правовідносин були застосовані наступні норми матеріального права, - ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1172 ЦК України.

Перевіривши відповідність доводів апеляційного оскарження фактичним обставинам справи та наявним у справі документам, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача ДП «Медично-санітарна частина» ВАТ „Київхімволокно» матеріальної шкоди з наступних підстав.

Проаналізувавши норми ст.ст. 27, 28, 50, 51 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", колегія суддів дійшла висновку про те, що лікувальна установа, яка видає листки непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду в порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, у зв'язку з чим, вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Факт виплати матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, зроблена позивачем за листками непрацездатності, не свідчить про завдання останньому шкоди, оскільки грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є його власними грошовими коштами, а є коштами, що сплачуються до Фонду застрахованими особами в якості страхових внесків.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому підставою для відповідальності за заподіяну шкоду є правопорушення, що складається з чотирьох елементів: наявності шкоди; протиправної поведінки особи, що заподіяла шкоду; причинного зв'язку між неправомірними діями і наявністю шкоди і вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елементу унеможливлює стягнення шкоди.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку деліктні правовідносини між сторонами відсутні.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 27 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

З системного аналізу норм пп.пп. а, б п. 3 ч. 1 ст. 2 та ч.ч. 2, 3 ст. 6 вказаного Закону випливає, що страхувальник - це роботодавець; громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що лікувальна установа, яка видає листки непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідач - ДП „Медично-санітарна частина» є самостійною юридичною особою, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ від 26.03.2012 р. (Том-1, арк. с. 38).

Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, зокрема, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом.

Таким чином, незважаючи на те, що на момент оформлення листків непрацездатності за 2011 рік норму ч.1 ст. 50 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" було викладено у іншій редакції, з системного аналізу ст.ст.1,19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції від 01.01.2011 р., чинній в період оформлення листків непрацездатності за 2011 рік) вбачається, що грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є його власними грошовими коштами, а є коштами, що сплачувалися до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальниками.

Виходячи зі змісту викладених норм, колегія суддів дійшла висновку про те, що оплата матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, зроблена позивачем за листками непрацездатності, не свідчить про завдання останньому шкоди, оскільки грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є його власними грошовими коштами, а є коштами, що сплачувалися до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованими особами в якості страхових внесків, в зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 16 991,46 грн. за видачу листків непрацездатності є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 20.11.2012 р. № 5020-574/2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Овечкін В.Е.; судді: Чернов Є.В., Цвігун В.Л.).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди та її розміру;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Однак, зважаючи на те, що грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є власними коштами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його право не було порушене та позадоговірної шкоди не було завдано. Таким чином, дії відповідача щодо оформлення листків непрацездатності з певними порушеннями в даному випадку не можуть розцінюватися як підстава виникнення між сторонами деліктних зобов'язань, що, в свою чергу, унеможливлює стягнення з відповідача спірної суми коштів в якості відшкодування шкоди.

Крім того, відповідно до ст.ст. 6, 20 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців та застрахованих осіб.

Таким чином, здійснювані й відшкодовані Фондом соціальні виплати є його обов'язком у разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є заподіяною Фонду шкодою в розумінні ст. 1166 та ч. 1 ст. 1172 ЦК України.

Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про відшкодування шкоди (Постанова ВСУ від 06.11.2012 р. №5028/18/110/2011).

З огляду на наведене, колегією суддів встановлено, що висновки місцевого господарського суду, викладені у оскаржуваному Рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, наслідком чого стало неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 104 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ДП „Медично-санітарна частина» ВАТ „Київхімволокно", Рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2012 р. №5011-55/7766-2012 скасувати частково, прийняти нове судове рішення у даній справі, яким у позові відмовити повністю.

Доводи скаржника-відповідача Київського міського відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності, викладені у апеляційній скарзі, зокрема, щодо припинення провадження у даній справі, в зв'язку з непідвідомчості спору у даній справі господарським судам не приймається колегією суддів до уваги з огляду на їх необґрунтованість

Витрати по сплаті судового збору за апеляційне оскарження Рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2012 р. № 5011-55/7766-2012 покладаються на позивача по справі згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 24, 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Медично-санітарна частина» ВАТ „Київхімволокно" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2012 р. № 5011-55/7766-2012 скасувати.

Прийняти нове судове рішення у наступній редакції:

«У позові відмовити повністю».

Стягнути з позивача - Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 30, код ЄДРПОУ 22867691) на користь відповідача - Дочірнього підприємства „Медично-санітарна частина» ВАТ „Київхімволокно" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 23728135) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. судового збору за апеляційним оскарженням.

Зобов'язати Господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р.

№ 5011-55/7766-2012 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р.

№ 5011-55/7766-2012 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи № 5011-55/7766-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Ільєнок Т.В.

Судді Коротун О.М.

Корсакова Г.В.