Постанова

від 20.02.2013 по справі 5019/1031/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5019/1031/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П. суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Євростар" на рішення від та на постанову відгосподарського суду Рівненської області 16.10.2012 Рівненського апеляційного господарського суду 28.11.2012 у справі господарського суду№ 5019/1031/12 Рівненської області за позовомЛюбомльської районної спілки споживчих товариств доТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Євростар" простягнення 20 638,18 грн. у судовому засіданні взяли участь представники: - позивачаШиліпук В.А.; - відповідачаповідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

18.06.2012 Любомльська районна спілка споживчих товариств звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Євростар" про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 12 000, 00 грн. та пені у розмірі 8 638, 18 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - т. 1 а. с. 97-98).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.10.2012 у справі № 5019/1031/12 (колегія суддів у складі: Кочергіна В.О. - головуючий суддя, судді Павленко Є.В., Трускавецький В.П.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 (колегія суддів у складі: Василишин А.Р. - головуючий суддя, судді Юрчук М.І., Крейбух О.Г.), позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Євростар" на користь Любомльської районної спілки споживчих товариств заборгованість по орендній платі у розмірі 12 000, 00 грн. та пеню у розмірі 553, 39 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Євростар" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 16.10.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 у справі № 5019/1031/12, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди об'єкта нерухомості № 39 від 01.12.2011 в частині сплати орендної плати.

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, передав в оренду приміщення складу загальною площею 90, 0кв. м. (факт передачі підтверджується підписаним сторонами актом приймання - передачі в оренду об'єкта нерухомості від 01.12.2011); відповідно до п. 5.1 договору розмір місячної орендної плати складає 1 500, 00 грн. (з ПДВ); орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця до 20-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди (п. 5.2 договору); натомість, відповідач своєчасно та в повному обсязі орендну плату позивачу не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 12 000, 00 грн. за період з січня 2012 року по вересень 2012 року; відтак, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції, враховуючи приписи ст. ст. 11, 525, 526, 629, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 283 ГК України, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 12 000, 00 грн.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій встановивши, що пунктом 8.2 договору передбачено відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань у вигляді пені та 182% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України; позивач звертаючись з позовом до суду просив стягнути з відповідача пеню нараховану як у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України так і у вигляді 182% річних; з огляду на те, що за своєю правовою природою вказані нарахування не є тотожними; беручи до уваги те, що згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення пені у розмірі 553, 39 грн.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що при укладенні договору оренди не було дотримано всіх істотних умов договору, а саме: не погоджено розмір орендної плати, не визначено вартість земельної ділянки, яка передається в оренду, договір зі сторони позивача підписаний особою повноваження якої не підтверджено, договір не зареєстровано відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про оренду землі", не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням господарського суду Волинської області від 07.08.2012 у справі № 5004/898/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2012, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Євростар" до Любомльської районної спілки споживчих товариств про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості № 39 від 01.12.2011, з цих підстав (вказане рішення є приюдиційним в силу приписів ст. 35 ГПК України).

Всі інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Євростар" залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 16.10.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 у справі № 5019/1031/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА