Постанова

від 12.02.2013 по справі 2а/1770/4430/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4430/2012

12 лютого 2013 року 18год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Наконечний М.І.;

відповідача: представник Красько Г.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне виробничо-комерційне підприємство " Електросвіт" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «Електросвіт» (далі - ПВКП «Електросвіт») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003092342 від 23.07.2012 року та №0003102342 від 23.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що скаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки, у якому податковий орган зазначив про те, що правочин між ПВКП «Електросвіт» та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт ЛВ» (далі - ТОВ «Крафт ЛВ») вчинено без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемним. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач вважає, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які свідчать про наступне використання отриманого від ТОВ «Крафт ЛВ» обладнання та устаткування у господарській діяльності. Долучені до матеріалів справи документи, на думку представника позивача, повністю спростовують висновки податкового органу про нереальність такого правочину, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав зазначених в письмових запереченнях на позовну заяву. Вважає обґрунтування позивача безпідставними та такими, які не ґрунтуються на чинному законодавстві. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта № 258/22-200/30559864 від 11.07.2012 року, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки ПВКП «Електросвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Крафт ЛВ" за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р. Податковий орган вважає, що угоди - укладені з ПВКП «Електросвіт» з ТОВ «Крафт ЛВ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. В основу акта перевірки покладено інформацію акта перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова, яким встановлено, що за наслідками виходу на юридичну адресу ТОВ «Крафт ЛВ» не встановлено місцезнаходження посадових осіб ТОВ «Крафт ЛВ» про, що складено акти від 13.07.2011р. №49/23-2/37399009 та від №38/23-2/37399009. Відповідач зазначає, що у вищевказаного підприємства відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Як наслідок, ПВКП «Електросвіт» безпідставно віднесло до податкового кредиту суму по безтоварних операціях у розмірі 718,00 грн. Отже, на думку представника відповідача, позивач безпідставно сформував валові витрати по вказаних операціях з ТОВ «Крафт ЛВ» в сумі 3590,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 826,00 грн. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ТОВ «Електросвіт» зареєстроване як юридична особа 16.09.1999 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, є неспеціалізована оптова торгівля.

В період з 04.07.2012 року по 10.07.2012 року ДПІ у м. Рівному проводила позапланову виїзну перевірку ПВКП «Електросвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Крафт ЛВ» за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р., про що складено відповідний акт перевірки № 258/22-200/30559864 від 11.07.2012 року (далі - акт перевірки від 11.07.2012 року).

Під час перевірки податковий орган встановив, що формування показників податкового кредиту та валових витрат за квітень 2011 року здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Крафт ЛВ». Даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості обладнання, відповідач врахував висновки акта перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 30.06.2011р. №943/23-2/37399009 «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Крафт ЛВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за березень-квітень 2011р.», а також акта перевірки від 13.07.2011р. №1163/23-2/37399009 «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Крафт ЛВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за травень 2011р.».

Податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Крафт ЛВ» здійснювало діяльність, спрямовану на надання безпідставної вигоди третім особам. Тому діяльність такого підприємства є фіктивним підприємництвом і усі правочини, які були укладені з ним, не створюють жодних правових наслідків. Крім того, податковий орган зазначив про те, що у названого контрагента позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Відповідно, з боку ТОВ «Крафт ЛВ» вбачається незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинам з підприємствами постачальниками та відповідно незаконне формування податкового забов'язання по взаємовідносинах з підприємствами покупцями. Як наслідок, операції проведені по бухгалтерському обліку, як придбання товарів від ТОВ «Крафт ЛВ» мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався.

Тому на думку відповідача господарська діяльність ПВКП «Електросвіт» здійснювалася поза межами правового поля, а отже його взаємини з ТОВ «Крафт ЛВ» є фіктивним правочином, тобто таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювались.

Перевіркою ПВКП «Електросвіт» встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання ПВКП «Електросвіт» з податку на прибуток підприємств у розмірі 826,00 грн. за II квартал 2011 року та п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання ПВКП «Електросвіт» з податку на додану вартість за квітень 2011р. у розмірі 719,00 грн.

На основі таких висновків, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення №0003092342 від 23.07.2012 року та №0003102342 від 23.07.2012 року, які позивач оскаржив в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС в Рівненській області від 25.09.2012р. № 19000/10-210/277 податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному №0003092342 і №0003102342 від 23.07.2012 року залишено без змін, а скарги підприємства - без задоволення. ПВКП «Електросвіт» подано повторну скаргу від 03.10.2012р. до Державної податкової служби України. За результатами розгляду ДПС України залишило без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному та рішення про результати розгляду скарги, а скаргу позивача - без задоволення. В результаті чого ПВКП «Електросвіт» звернулося з адміністративним позовом до суду.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагентів.

Між ТОВ «Крафт ЛВ» (Постачальник) та ПВКП «Електросвіт» (Покупець) було укладено усну домовленість про поставку товарів, а саме набір інструменту електрика. На виконання умов усного договору, ТОВ «Крафт ЛВ» було виписано рахунок-фактуру №СФ-4-29015 від 29.04.2011р. на набір інструменту електрика в кількості 10 шт. на загальну суму 4308,72 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 718,12 грн. Транспортування товару здійснювалося Постачальником.

ТОВ «Крафт ЛВ», в свою чергу, виписав податкову накладну від 29.04.2011 р. №159 загальною сумою 4308,72 грн., в т.ч. ПДВ 718,12 грн., що відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, який міститься в матеріалах справи. Розрахунки між даними суб'єктами господарювання проводилися у безготівковій формі, відповідно до платіжного доручення № 249 від 29.04.2011р. на суму 4308,72 грн. ТОВ «Крафт ЛВ» також було виписано прибуткову накладну № ПН-0000031 від 29.04.2011 р.

Судом встановлено, що згідно із усної домовленості ПВКП «Електоросвіт» реалізовувало отримані товари від ТОВ «Крафт ЛВ» для подальшого продажу Комунальному підприємству «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради (далі - КП «Теплотранссервіс»). За наслідками домовленості ПВКП «Електоросвіт» (Постачальник) здійснювало поставку товару КП «Теплотранссервіс» (Одержувачу) у квітні 2011р. на загальну суму - 4632,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000107 від 29.04.2011 р. на загальну суму 4 632,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 772,00 грн. за набір інструменту електрика (10 шт.). ПВКП «Електросвіт» виписав КП «Теплотранссервіс» податкову накладну №12 від 29.04.2011р. на загальну суму 4 632,00грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 772,00грн. Розрахунки між КП «Теплотранссервіс» та ПВКП «Електоросвіт» проводилися у безготівковій формі, відповідно до платіжного доручення № 13741 від 29.04.2011р. на суму 4632,00грн.

Як встановлено судом, КП «Теплотранссервіс» для отримання матеріалів від ПВКП «Електросвіт» на суму 6624,24 грн. на ім'я ОСОБА_4 було виписано довіреність від 26.04.2011р. № 413. З долучених до матеріалів справи пояснень головного енергетика КП «Теплотранссервіс» ОСОБА_5 від 29.11.2012р., який отримав товар від ПВКП «Електросвіт», зазначено, що 10 (десять) одиниць «Набір інструменту електрика» в кількості 8 штук, були розподілені по дільницях під розписку працівникам, а два набори знаходяться на складі енергослужби.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з вище зазначеними контрагентами відображені у податковій звітності ПВКП «Електоросвіт», про що свідчить копія додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

ПВКП «Електросвіт» є суб'єктом господарювання у сфері неспеціалізованої оптової торгівлі. Для здійснення організації обраного ним виду господарської діяльності, підприємством було придбано і в подальшій господарській діяльності реалізовано набір інструменту електрика в кількості 10 штук.

Підставою для формування податкового кредиту ПВКП «Електросвіт» за квітень 2011 року в розмірі 4308,72 грн. та валових витрат в розмірі 3590,00 грн. була податкова накладна встановленої форми та змісту, виписаної ТОВ «Крафт ЛВ» за наслідками операцій з продажу вищезазначеного товару.

Зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Отже, реальність господарських ПВКП «Електросвіт» по придбанню товару та подальшої реалізації підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочину позивача по суті ґрунтуються на висновках акта перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 30.06.2011р. №943/23-2/37399009 "Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Крафт ЛВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за березень-квітень 2011р.", а також акта перевірки від 13.07.2011р. №1163/23-2/37399009 "Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Крафт ЛВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за травень 2011р."

В даному акті перевірки податковий орган встановив, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Крафт ЛВ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

З приводу самого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, слід зазначити наступне. Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Суд також погоджується з думкою позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Щодо тверджень відповідача про нікчемність правочинів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законом порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «…вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода, укладена позивачем з ТОВ «Крафт ЛВ» порушує публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарської операції, та й сам висновок про нікчемність правочину, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 719,00 грн. та податку на прибуток у розмірі 826,00 грн.

Тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення №0003092342 та №0003102342 від 23.07.2012 року не відповідають критеріям, визначеним ч.3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись статтями 17-19, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0003092342 від 23 липня 2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0003102342 від 23 липня 2012 року.

Присудити на користь позивача Приватне виробничо-комерційне підприємство "Електросвіт" (33016, м.Рівне, вул.Є.Коновальця, 32, кв. 57, код ЄДРПОУ 30559864) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Клименко О.М.

Постанова законної сили не набрала

З оригіналом згідно

Суддя Клименко О.М.