Рішення

від 18.02.2013 по справі 5016/2887/2012(20/77)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа № 5016/2887/2012(20/77)

Господарський суд Миколаївської області у складі: судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод", вул. Заводська, 1, смт. Глухівці, Козятинський район, Вінницька область, 22130

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Поділлявторметал", вул. К. Маркса, 11, м. Вінниця, 21100

юридична адреса: вул. Фрунзе, 111 А, м. Миколаїв, 54020

про стягнення заборгованості за договором № 14 від 01.04.2011 року

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області поступила справа № 8/68/2012/5003 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" до Приватного акціонерного товариства "Поділлявторметал" про стягнення заборгованості за договором № 14 від 01.04.2011 року, передана господарським судом Вінницької області за підсудністю в порядку ст. 17 ГПК України відповідно до ухвали господарського суду Вінницької області від 27.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.12.2012 року справу прийнято до провадження, присвоєно справі № 5016/2887/2012(20/77) та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.01.2013 року розгляд справи відкладено на 29.01.2013 року у зв'язку з неявкою представників сторін.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.01.2013 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 18.02.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування доказів.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.02.2013 року було здійснено процесуальне правонаступництво позивача Закритого акціонерного товариства "Глуховецький каоліновий завод" шляхом заміни його на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю " Глуховецький каоліновий завод ".

Позивач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судове засідання 18.02.2013 року не направив , хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 47), яке наявне в матеріалах справи, та підпис уповноваженого представника позивача на повідомленні про дату наступного судового засідання (арк. справи 45).

15.02.2013 року на адресу господарського суду Миколаївської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення (арк. справи 48) із долученими документами. Подані докази долучено судом до матеріалів справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив наступне.

Між ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" та ПрАТ "Поділлявторметал" було укладено договір № 14 від 01.04.2011 року, предметом якого є продаж відходів чорних металів (металобрухту) відповідно до ДСТУ4121-2002, ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93) і технічним вимогам, які узгоджуються додатково.

Відповідач свої зобов'язання не виконував належним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 14 928, 00 грн.

Відповідно до акту прийняття металів чорних (вторинних) б/н від 29.08.2011 року, приймання-передачі металобрухту між сторонами Договору відбулось 29.08.2011 року. Факт одержання металобрухту відповідачем також підтверджується товарно-транспортною накладною типової форми № 1-ТН без № від 29.08.2011 року на відходи та брухт чорних металів у кількості 6410 кг. Зазначені документи були підписані представником відповідача за довіреністю.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст. ст. 224, 230 ГК України позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 15 447, 21 грн., у тому числі 14 928, 00 грн. - основної заборгованості, 14, 93 грн. - інфляційних нарахувань, 504, 28 грн. - 3% річних.

Відповідач в жодне судове засідання, яке було проведено 16.01.2013 року, 29.01.2013 року та 18.02.2013 року, не з'являвся, повноважного представника не направляв.

18.02.2013 року на адресу господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з службовим відрядженням директора та юриста підприємства до іншого міста та неможливістю виконати вимоги ухвали суду та бути присутніми в засіданні господарського суду Миколаївської області (арк. справи 55). Доказів на підтвердження поданого клопотання суду не подано.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (арк. справи 33, 39, 46).

Відповідно до ст. 77 ГПК господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу , розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в цьому судовому засіданні. Такими обставинами відповідно до п. 1 ч.1 зазначеної статті є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Таким чином, пункт 1 частини 1 ст. 77 ГПК України не встановлює обов'язок господарського суду відкладати слухання у будь-якому випадку нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відкладення розгляду справи обумовлено неможливістю вирішення спору в зв'язку з нез'явленням в засідання учасників процесу. Тобто, господарський суд у кожному випадку визначає можливість чи неможливість вирішення спору.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 16.01.2013 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

В спірному випадку судом не визнавалась обов'язковою явка повноважного представника відповідача , докази, що витребовувались у відповідача згідно ухвали суду від 29.01.2013 року повторювали вимоги суду, зазначені в ухвалах господарського суду Миколаївської області від 13.12.2012 року, 16.01.2013 року. Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ст. 59 ГПК України подання віздиву є правом, а не обов'язком відповідача . При цьому, відповідачем не обгрунтовано в клопотанні необхідність особистої участі у судовому засіданні повноважного представника та неможливості розгляду справи по суті за його відсутності . Відповідачем в клопотанні не наведено жодних доводів та не подано доказів на їх підтвердження в чому полягає неможливість виконання вимог ухвали суду щодо надання письмового відзиву . Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Відповідачем не обгрунтовано в клопотанні неможливість направлення іншого представника , а також необхідність участі в судовому засіданні Лобкова І. О., визначеного в довіреності від 15.02.2013 року.

Враховуючи те, що справа було прийнята до провадження господарським судом Миколаївської області 13.12.12 року й ухвала від 13.12.12 року була надіслана на адресу відповідача та отримана ним 20.12.12 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 33), суд дійшов висновку, що відповідач не був позбавлений можливості направити необхідні документи поштою та мав достатньо часу для підготовки заперечень на позов (два місяці з дня отримання ухвали). Враховуючи третю неявку повноважного представника відповідача в судове засідання, а також приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, відповідно до якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість та безпідставність поданого клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача. Отже, в задоволенні клопотання відмовлено.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

01.04.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Поділлявторметал" (покупець) та Закритим акціонерним товариством "Глуховецький каоліновий завод" (продавець) було укладено Договір № 14 (арк. справи 7), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і сплатити лом і відходи чорних металів (далі - металобрухт) відповідно до ДСТУ 4121-2002, ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93) і технічними вимогами, які узгоджуються додатково (п. 1.1 Договору).

Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 банківських днів з дати складання покупцем приймально-здавальних актів.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов договору відповідно до товарно-транспортної накладної б/н від 29.08.2011 року позивачем було передано відповідачу відходи та брухт чорних металів у кількості 6410 кг (арк. справи 8). Товарно-транспортна накладна б/н від 29.08.2011 року підписана представником відповідача Назаренко В. М., що підтверджується наявною в справі довіреністю № 118 від 28.08.11 року (арк. справи 10) на отримання цінностей за актом приймання чорних металів (вторинних), та скріплена печаткою відповідача.

Факт отримання брухту підтверджується наявним в справі Атом прийняття металів чорних (вторинних) б/н від 29.08.2011 року (арк. справи 9). Відповідно до вказаного акту позивачем було передано відповідачу відходи та брухт чорних металів у кількості 6410 кг (маса металів чорних (вторинних) брутто, кг), що становить 6 220 кг (розрахункова вага металів чорних вторинних нетто, кг) без урахування 3 % засміченості на загальну суму 14 928, 00 грн.

Вказаний акт скріплений печатками та підписаний представниками сторін, зокрема, зі сторони відповідача вони підписані Назаренко В.М. відповідно до вищевказаної довіреності № 118 від 28.08.2011 року.

Оригінали вищевказаних документів оглядались в судовому засіданні 29.01.13 року, про що зазначено в протоколі судового засідання від 29.01.13 року.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем було також подано суду податкову накладну № 176 від 21.10.2011 року (арк. справи 51), відповідно до якої позивачем відповідно до договору № 14 від 01.04.2011 року було поставлено відповідачу металобрухт у кількості 6 220 кг на загальну суму 14 928, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 232-12КЗ від 12.09.12 року про виконання умов договору № 14 від 01.04.2011 року (арк. справи 11), до якої долучались видаткова накладна № КЗ-02253, довіреність № 118 від 28.08.11 року, Акт прийняття металів чорних (вторинних) від 29.08.11 року та товарно-транспортна накладна від 29.08.11 року. Факт направлення претензії підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 49).

Позивач в додаткових поясненнях (арк. справи 48) також зазначив, що відповідно до п. 3.3 та п. 3.4 Договору позивачем факсимільним зв'язком виставлявся рахунок-фактура № К3-00551 від 21.10.2011 року на загальну суму 14 928, 00 грн. (арк. справи 50).

Пунктом 5.5 Договору сторони погодили, що факсимільний обмін інформацією (листами, актами звірок і так далі) мають юридичну силу.

Частиною 5 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, умовами Договору сторони передбачили, що оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 банківських днів з дати складання покупцем приймально-здавальних актів (п. 3.3).

Поставка металобрухту відбулась 29.08.2011 року, про що складено Акт прийняття металів чорних (вторинних) б/н від 29.08.2011 року, тобто оплата за товар мала бути здійснена по 08.09.2011 року включно.

В порушення взятого на себе зобов'язання відповідачем не сплачено кошти за отриманий товар.

Безпідставним є зауваження відповідача, вказані в клопотанні про відкладення розгляду справи від 15.02.2012 року (арк. справи 55), що підтверджуючі борг документи жодним чином не підтверджують причетність поставки металобрухту саме за договором № 14 від 01.04.2011 року, оскільки поставка проводилась по позадоговірним відносинам. Вказане твердження відповідача не підтверджено жодними доказами та спростовується поданими суду доказами в їх сукупності.

На день розгляду справи відповідачем не спростовано факту наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, вимога про стягнення суми основної заборгованості з відповідача в сумі 14 928, 00 грн. є обгрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 504, 28 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 14, 93 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Позивачем ТзОВ "Глуховецький каоліновий завод" нараховано відповідачу 504, 28 грн. - 3% річних за період з 29.08.2011 року по 16.10.2012 року (арк. справи 4). Крім того, 15.02.2013 року позивачем було подано суду інший розрахунок штрафних санкцій (арк. справи 52), відповідно до якого було нараховано 3% річних за період з 12.09.2011 року по 16.10.2012 року у сумі 492, 01 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, судом встановлено, що відповідно до розрахунку, поданого суду 15.02.2013 року, розрахунок здійснено позивачем арифметично правильно, з урахуванням норм чинного законодавства, а також з урахуванням строку, з якого у позивача виникло право на нарахування трьох відсотків річних (враховуючи десятиденну відстрочку в оплаті за товар, передбачену п. 3.3 Договору).

Однак, оскільки позивач не звертався до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 492, 01 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню. В решті 3% річних слід відмовити.

Щодо нарахованих позивачем ТзОВ "Глуховецький каоліновий завод" 14, 93 грн. - інфляційних нарахувань, то слід зазначити, що поданий позивачем розрахунок суми інфляційних нарахувань є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 14, 93 грн. за період з вересня 2011 року по жовтень 2012 року є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2012 року становить 1 073 грн.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 15 447, 21 грн., тобто сума судового збору в даному випадку має становити 1 609, 50 грн. З наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення № 3923 від 16.10.12 року вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 670 грн., тобто позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, сума судового збору в розмірі 60, 50 грн. підлягає поверненню позивачу у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір в розмірі 1 608, 21 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, Законом України "Про судовий збір", Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік ", ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Поділлявторметал" про стягнення заборгованості за договором № 14 від 01.04.2011 року.

Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства "Поділлявторметал", вул. К. Маркса, 11, м. Вінниця, 21100, юридична адреса: вул. Фрунзе, 111 А, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 33587480) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод", вул. Заводська, 1, смт. Глухівці, Козятинський район, Вінницька область, 22130 (код ЄДРПОУ 30574526):

- 14 928, 00 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім грн.) - основної заборгованості за договором № 14 від 01.04.2011 року;

- 14, 93 грн. (чотирнадцять грн. 93 коп.) - інфляційних нарахувань за період з вересня 2011 року по жовтень 2012 року;

- 492, 01 грн. (чотириста дев'яносто дві грн. 01 коп.) - 3% річних за період з 12.09.2011 року по 16.10.2012 року;

- 1 608, 21 грн. (одна тисяча шістсот вісім грн. 21 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод", вул. Заводська, 1, смт. Глухівці, Козятинський район, Вінницька область, 22130 (код ЄДРПОУ 30574526) з Державного бюджету України судовий збір, сплачений за платіжним дорученням № 3923 від 16.10.2012 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 5016/2887/2012(20/77), у розмірі 60, 50 грн. (шістдесят грн. 50 коп.) - у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ухвалу про повернення судового збору видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Е.М.Олейняш