Постанова

від 11.02.2013 по справі 5/289

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р. Справа № 5/289

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: генерального директора - Лущака М.М., наказ № 1 від 15.10.1999 року; Клименка О.І., дов. № б/н від 08.02.2013 року;

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи -1: не з'явився;

Третьої особи -2: не з'явився;

Третьої особи -3: не з'явився;

Третьої особи -4: Грінцова М.М., дов. № 05/2011 від 09.11.2011 року;

Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року

у справі № 5/289 господарського суду міста Києва

за позовом приватного підприємства "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс"

до Івано-Франківської обласної державної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) Івано-Франківського філіалу інституту землеустрою УААН

2) Головного управління Держкомзему в Івано-Франківській області

3) Івано-Франківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру"

4) Міністерства внутрішніх справ України

за участю Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року приватне підприємство "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, просило визнати за позивачем право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, загальною площею 8 531 га, наданих рішенням сесії Івано-Франківської обласної ради від 14.03.2000 року № 278-12/2000 (т. 1, а.с. 3-7).

Позовні вимоги мотивовано наявністю рішення Івано-Франківської обласної ради № 278-12/2000 від 14.03.2000 року, яким позивачу затверджено проект землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок та надання їх у постійне користування та невиконанням рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2003 року у справі № 12/263 щодо видачі державних актів на право постійного користування землею.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2011 року матеріали справи № 5010/2472/2011-з-3/117 направлено за встановленою підсудністю до господарського суду міста Києва на підставі ч. 4 ст. 16, ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України (т. 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2011 року порушено провадження у справі № 5/289 (т. 2, а.с. 2-3).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Івано-Франківський філіал інституту землеустрою УААН, Головне управління Держкомзему в Івано-франківській області, Івано-Франківську регіональну філію ДП "Центр державного земельного кадастру" (т. 2, а.с. 47-49).

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року (суддя Ломака В.С.) позов задоволено. Визнано за приватним підприємством "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, загальною площею 8 531 га, наданих рішенням сесії Івано-Франківської обласної ради № 278-12/2000 від 14.03.2000 року. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 104-112).

Судовий акт мотивовано відсутністю відмови позивача від постійного користування спірними земельними ділянками або припинення такого права з інших підстав, визначених законом та чинності рішення, яким було надано приватному підприємству "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" вищезазначені земельні ділянки у постійне користування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство внутрішніх справ України (т. 3, а.с. 137-138).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року (головуючий Шипко В.В., судді Скрипка І.М., Ільєнок Т.В.) рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі № 5/280 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 4, а.с. 136-145).

Судовий акт мотивовано тим, що позивачем не надано доказів наявності у нього права постійного користування спірними земельними ділянками та доказів порушення або невизнання такого права відповідачем чи іншою особою.

Не погодившись з постановленим апеляційною інстанцією судовим актом, приватне підприємство "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року, рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року залишити в силі (т. 4, а.с. 136-145).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.01.2013 року касаційну скаргу приватного підприємства "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.02.2013 року (т. 2, а.с. 163-164).

У судове засідання 11.02.2013 року представники відповідача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третіх осіб - Івано-Франківського філіалу інституту землеустрою УААН, Головного управління Держкомзему в Івано-Франківській області, Івано-Франківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третіх осіб - Івано-Франківського філіалу інституту землеустрою УААН, Головного управління Держкомзему в Івано-Франківській області, Івано-Франківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, третьої особи - Міністерства внутрішніх справ України, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктами 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Документи, які посвідчують право на земельну ділянку, зазначені у ст. 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у жовтні 1999 року Івано-Франківська обласна державна адміністрація листом № 7777/16-203/273 від 19.10.1999 року погодила надання земель лісового фонду площею 8 972 га Івано-Франківського військового лісгоспу МО України у постійне користування Спеціалізованому лісомисливському науково-дослідному природно-заповідному господарству "Чорний ліс" (т. 1, а.с. 11, 12).

26.11.1999 року між Івано-Франківським філіалом інституту землеустрою УААН та приватним підприємством "Спеціалізоване лісомисливське Науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" було укладено договір № 147-99 на виготовлення науково-технічної продукції, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання науково-дослідних проектно-вишукувальних (проектних) робіт: складення проекту відведення (передачі) земельних площ лісів з виготовленням державного акту на право користування землею (т. 1, а. с. 13).

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору термін здачі робіт - березень 2000 року згідно календарного плану (графіку), який буде дотриманий при представленні замовником вихідних даних в необхідному обсязі, своєчасному підписанні договору та виконанні умов оплати.

Рішенням Івано-Франківської обласної ради № 278-12/2000 від 14.03.2000 року було затверджено проект відведення земельних ділянок лісового фонду для ведення лісового господарства приватному підприємству "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс", вилучено із землекористування Івано-Франківського військового лісгоспу МО України землі лісового фонду загальною площею 8 531 га та надано приватному підприємству "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" в постійне користування землі лісового фонду площею 8 531 га, в тому числі: Богородчанського району - 2 008 га, Калуського району - 3 674 га, Тисменицького району - 2 849 га. Зобов'язано приватне підприємство "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" у місячний термін замовити виготовлення документів, що посвідчують право користування землею відповідно до чинного законодавства (т. 1, а.с. 20).

На виконання рішення Івано-Франківської обласної ради № 278-12/2000 від 14.03.2000 року розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 230 від 11.04.2000 року утворено робочу комісію щодо передачі земель лісового фонду та зобов'язано в строк до 25.05.2000 року вивчити і подати обласній раді та обласній державній адміністрації матеріали щодо стану земель лісового фонду та їх передачі (т. 1, а. с. 25).

Відповідно до зведеного акту прийому-передачі земель лісового фонду від 25.05.2000 року землі лісового фонду загальною площею 8 527 га колишнього Івано-Франківського військового лісгоспу Івано-Франківського ЛПК МО України передано приватному підприємству "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" (т. 1, а. с. 21-24).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2003 року у справі № 12/263 за позовом приватного підприємства "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" до Івано-Франківського філіалу інституту землеустрою та обласного управління земельних ресурсів зобов'язано Івано-Франківський філіал інституту землеустрою виконати договір № 147-99 від 26.11.1999 року і видати приватному підприємству "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" проект відведення земель лісового фонду та державні акти на право постійного користування (т. 1, а. с. 26).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2009 року у справі № 12/263 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2003 року залишено без змін.

На виконання вказаного рішення суду позивачу видано наказ № 17746 від 24.11.2003 року (т. 1, а.с. 31).

29.07.2009 року між державним підприємством "Івано-Франківський інститут землеустрою" та приватним підприємством "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" було підписано акт приймання-передачі матеріалів щодо виконавчого провадження з виконання вищезазначеного наказу, відповідно до якого по накладній № 57а від 06.07.2000 року позивачу передано Проект відведення земельних ділянок та передачі лісів у постійне користування приватному підприємству "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" за рахунок земель лісового фонду Івано-Франківської ЛПК МО України на території Богородчанського, Калуського, Тисменицького районів Івано-Франківської області (т. 1, а.с. 29-30).

Листом № 734/1-11А від 04.08.2009 року державне підприємство "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" повідомило державного виконавця про те, що воно з об'єктивних причин не може видати держані акти позивачу, у зв'язку з чим звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із заявою про зміну способу виконання рішення суду (т. 1, а.с. 33).

22.01.2010 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ Івано-Франківської області Галугою В.Я. складено акт, відповідно до якого встановлено, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2003 року у справі № 12/263 виконано в частині видачі стягувачу проекту відведення земель лісового фонду згідно з договором № 141-99 від 26.11.1999 року. При цьому, ним зазначено, що акти серії ІІ-ІФ № 000121, серії ІІ-ІФ № 000122, серії ІІ-ІФ " 000123, серії ІІ-ІФ № 000124 на виконання договору, укладеного боржником зі стягувачем державним підприємством "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" отримано, заповнено графічну частину, однак, не виготовлено у повному обсязі (т. 1, а.с. 32).

Зазначені обставини суд першої інстанції визнав достатніми для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційною інстанцією встановлено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.06.2003 року № 346-р, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.06.2003 року № 852 передано цілісний майновий комплекс 30-го загальновійськового полігону в/ч А-1453, що розташований в с. Старий Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області до сфери управління МВС з дальшою передачею на баланс Прикарпатської філії Національної академії внутрішніх справ України, правонаступником якої є Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ.

Згідно акту прийому-передачі від 23.07.2003 року до сфери управління МВС передавалося наступне військове майно: військове містечко № 1 в районі села Лисець, земельна ділянка площею 933,41 га, на якій розташований 30-ий загальновійськовий полігон.

На об'єкти нерухомості вказаного цілісного майнового комплексу Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ було оформлено право державної власності.

Апеляційна інстанція встановила, що у межі земельних ділянок, які відводились на підставі рішення Івано-Франківської обласної ради від 14.03.2000 року № 278-12/2000 приватному підприємству "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" входять землі колишньої військової частини загальної площею 932 га, майно якої передано Прикарпатському юридичному інституту Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Пунктом 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що, відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" правом судового захисту у справах з приводу визнання права власності або постійного землекористування мають не лише землекористувачі, а й особи, зацікавлені в отриманні земельної ділянки, що є об'єктом спірного правовідносин.

При цьому інтерес такої особи стосовно отримання у користування земельної ділянки повинен бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям, охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються.

Посилаючись на п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" апеляційна інстанція зазначила, що суд першої інстанції не дослідив обставини порушення права позивача на постійне землекористування.

Частиною 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду апеляційною інстанцією є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Скасовуючи прийнятий у справі судовий акт, апеляційна інстанція зазначила, що з врахуванням встановлених обставин справи Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України має переважне право отримання у постійне землекористування ділянки загальною площею 933, 41 га, розташованої у районі с. Старий Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області, на яких знаходиться полігон Лисецького учбового центру Прикарпатського юридичного інституту МВС України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняте рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі № 5/289 про визнання права постійного землекористування за приватним підприємством "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" порушує права та інтереси Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України та МВС України на отримання в постійне землекористування земельної ділянки, на яких знаходяться належні їм об'єкти нерухомості.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Земельний кодекс України від 18.12.1990 року, що був чинний на час вирішення Івано-Франківською обласною радою питання про надання позивачу у постійне користування спірної земельної ділянки, а саме, ч. 1 ст. 22 передбачав, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що засвідчує це право.

Згідно ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З врахуванням вищенаведеного апеляційна інстанція дійшла висновку, що у приватного підприємства "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" не виникло право постійного користування спірними земельними ділянками загальною площею 8 531 га.

Частиною 2 ст. 92 Земельного кодексу України, що чинний на час вирішення судом справи передбачено, що земельні ділянки державної та комунальної власності можуть передаватись у постійне користування тільки підприємствам, установам та організаціям, що належать до державної та комунальної власності.

Статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 16.02.2012 року) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п. 3 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 16.02.2012 року) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2.1.1 листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" вирішуючи спори, пов'язані з набуттям права власності на права постійного користування, суди мають враховувати, що момент виникнення відповідного права чітко регламентовано статтею 125 ЗК України, а документи, що посвідчують право на земельну ділянку, - статтею 126 цього Кодексу.

Не може набуватись право власності на земельні ділянки за рішенням суду шляхом встановлення факту, що має юридичне значення.

Статтями 15 та 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З наведеного випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою.

З врахуванням вищенаведеного апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано суду доказів наявності в нього права постійного користування земельною ділянкою, а також доказів того, що наявне в нього право порушено або не визнається відповідачем у справі або будь-якою іншою особою, тобто існування спору, що потребує судового розгляду.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року у справі № 5/289 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков