Постанова

від 18.02.2013 по справі 22/313

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа № 22/313

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Мосійчук А.П., дов. № 91/2012/10/29-44 від 29.10.2012 року; Жекової Г.І., дов. № 91/2012/11/12-8 від 12.11.2012 року;

Відповідача: голови правління - Рудницької Т.Й., витяг з протоколу № 1 від 07.06.2011 року;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго " на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року

у справі № 22/313 господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник -3"

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник -3", просило стягнути з відповідача 114 424,58 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 20 749,33 грн. інфляційної складової боргу, 5 417,75 грн. 3% річних, 3 744,88 грн. пені та судові витрати (т. 1, а.с. 2-4).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням у період з 01.12.2008 року по 01.07.2011 року житлово-будівельним кооперативом "Промбудівельник -3" умов договору № 24-0233 від 08.04.1999 року щодо сплати вартості спожитої теплової енергії.

Заявою від 11.11.2011 року публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" просило припинити провадження у справі в частині стягнення 35 971,22 грн. основного боргу у зв'язку з її сплатою (т. 1, а.с. 146).

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2011 року (суддя Самсін Р.І.) позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення 70 003,76 грн. основного боргу. Стягнуто з відповідача 25 654,19 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 11 776,95 грн. інфляційних збитків, 3 229,57 грн. 3% річних та вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено (т. 1, а.с. 152-156).

Судовий акт мотивовано тим, що факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 25 654,19 грн. встановлено, тому позов у вказаній частині підлягає задоволенню, відмова у позові про стягнення 7 742,52 грн. боргу, пені, інфляційних збитків, 3% річних за період з січня 2011 року обгрунтовується відсутністю вини відповідача у невиконанні грошового зобов'язання, припинення провадження у частині стягнення 70 003,76 грн. є наслідком встановлення факту сплати відповідачем боргу у зазначеній частині після звернення позивача з позовом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року (головуючий Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2012 року (головуючий Плюшко І.А., судді Самусенко С.С., Саранюк В.І.) (т. 1, а.с. 234-238) рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011 р. у частині припинення провадження у справі в сумі 34 032,54 грн. боргу та відмови у задоволенні позову в частині стягнення 3 642,95 грн. пені, 8 325,88 грн. інфляційних і 1 992,82 грн. 3% річних скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 34 032,54 грн. боргу, 3 642,95 грн. пені, 8 325,88 грн. інфляційних та 1 992,82 грн. 3% річних. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011 року у справі № 22/313 залишено без змін. Резолютивна частина рішення викладена у наступній редакції: "1. Позов задовольнити частково. 2. Провадження у справі в частині стягнення 35 971,22 грн. боргу припинити. 3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник-3" (04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда 43-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 22908496) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідентифікаційний код юридичної особи 00131305) 59 686,75 грн. боргу, 3 642,95 грн. пені, 8 325,88 грн. інфляційних, 1 992,82 грн. 3% річних, 1 096,24 грн. державного мита за подання позову, 479,92 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 179,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 4. В іншій частині позову відмовити" (т. 1, а.с. 210-216).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.07.2012 року справу № 22/313 допущено до провадження Верховного Суду України (т. 2, а.с. 2-5).

Постановою Верховного Суду України від 11.12.2012 року заяву публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задоволено. Постанову Вищого господарського суду України від 22.05.2012 року у справі № 22/313 скасовано в частині залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7 742,54 грн. заборгованості за договором за поставлену теплову енергію у січні 2011 року, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 40-43).

Відповідно до статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, предметом розгляду у суді касаційної інстанції є касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Київенерго " на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року, яку заявник просив скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7 742,54 грн. основного боргу за січень 2011 року та направити справу у вказаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1, а.с. 219-221).

Одночасно заявник касаційної скарги просив відшкодувати за рахунок відповідача витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги та повернути 638,62 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.02.2013 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго " прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.02.2013 року (т. 2, а.с. 45-47).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/59 від 18.02.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частинами першою і другою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.04.1999 року між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Київенерго" (енергопостачальна організація) та житлово-будівельним кооперативом "Промбудівельник-3" (абонент) було укладено договір № 24-0233 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - у період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; у кількостях та обсягах згідно з додатком № 1 до договору та узгоджений обов'язок відповідача своєчасно оплачувати її вартість протягом строку дії договору (т. 1, а.с. 15-26).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що за період з 01.12.2008 року по 01.07.2011 року позивачем поставлено відповідачеві теплової енергії на суму 435528,88 грн. Натомість, відповідач сплатив позивачу лише 321104,30 грн. Після звернення позивача до суду відповідач також сплатив частину заборгованості у сумі 35 971,22 грн.

Внаслідок часткової сплати відповідачем вартості поставленої позивачем теплової енергії за період із 1 грудня 2008 року до 1 липня 2011 року судом апеляційної інстанції було частково задоволено позов і стягнуто з відповідача на користь ПАТ "Київенерго" суму боргу з урахуванням пені, встановленого індексу інфляції за час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Постанова апеляційної інстанції у цій частині заявником не оскаржується.

На думку заявника касаційної скарги, саме відмова у стягненні з відповідача 7 742 грн. 54 коп. заборгованості за договором за поставлену теплову енергію у січні 2011 року є неправомірною.

Згідно з пунктом 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені ним, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання.

Зокрема, у підпункті 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої та пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 1 січня 2011 року. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Керуючись наданими цим Законом повноваженнями, НКРЕ 14 грудня 2010 року прийняла постанову № 1729, якою було затверджено тарифи на теплову енергію акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго". Ця постанова набрала чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 1998 року № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що НКРЕ в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Розпорядженням КМДА від 29 грудня 2010 року № 1222 було встановлено нові тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення та введено в дію з 1 лютого 2011 року саме на виконання постанови НКРЕ від 14 грудня 2010 року № 1729.

Проте судом апеляційної інстанції помилково зазначено, що згідно з вказаним розпорядженням із 01.02.2011 року застосовуються нові тарифи з теплопостачання для населення, встановлені постановою НКРЕ від 14.12.2010 року № 1729, а не тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про безпідставність позовних вимог у частині стягнення 7 742,54 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, поставленої у січні 2011 року.

Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилась та обставина, що публічне акціонерне товариство "Київенерго" є суб'єктом природних монополій у сфері теплопостачання та його включено до відповідного галузевого реєстру, а з 22 липня 2010 року з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій, яким є позивач у цій справі.

Відповідно до ч. 1 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Абзацем 5 п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі визначення кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, та з урахуванням її матеріалів.

За таких обставин касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Київенерго" підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7 742,54 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, поставленої у січні 2011 року з передачею справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду

Згідно ч. 1, 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

До заперечень на касаційну скаргу відповідачем додано листи Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 049-21/8979-12 від 18.12.2012 року; Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 7/8-14514, № 3214/02-11-05 від 10.09.2012 року; акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" № 03/1269 від 10.04.2009 року, які також підлягають дослідженню судом при новому розгляді справи.

З підстав, наведених вище, постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові у стягненні 7 742,54 грн. основного боргу підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Згідно п. 6.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 19 жовтня 1998 року N 02-5/401, від 29 червня 1999 року N 02-1/312, роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 6 листопада 2000 року N 02-5/618, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року N 04-5/609, рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 10 лютого 2004 року N 04-5/212, від 10 грудня 2004 року N 04-5/3248, листом президії Вищого господарського суду України від 1 лютого 2005 року N 04-5/26, рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2007 року N 04-5/103) у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З врахуванням вищенаведеного питання розподілу судових витрат не вирішується.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

До касаційної скарги додано платіжне доручення № 406 від 06.02.2012 року, згідно якого публічним акціонерним товариством "Київенерго " сплачено 1 443,37 грн. (т. 1, а.с. 224).

Приписами підпункту "5" пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що із касаційних скарг на рішення суду, що подаються до Вищого господарського суду України, розмір ставки судового збору складає 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При цьому слід врахувати, що згідно підпункту "1" пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, розмір ставки судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті за розгляд касаційної скарги складає 804,75 грн.

Оскільки заявником касаційної скарги надмірно сплачено судовий збір у розмірі 638,62 грн., вказана сума підлягає поверненню.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року у справі № 22/313 скасувати в частині відмови у позові публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник -3" про стягнення 7 742,54 грн. основного боргу.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року у справі № 22/313 залишити без змін.

Повернути публічному акціонерному товариству "Київенерго" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України 638 (шістсот тридцять вісім) грн. 62 коп. надмірно сплаченого платіжним дорученням № 406 від 06.02.2012 року судового збору.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков