Постанова

від 18.02.2013 по справі 12/17-3738-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа № 12/17-3738-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Прилепського І.А., дов. № б/н від 12.02.2013 року;

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи -1: не з'явився;

Третьої особи -2: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу фірми "Варіон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року

у справі № 12/17-3738-2011 господарського суду Одеської області

за позовом фірми "Варіон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Фонду соціального захисту "Ветеран"

2) Одеської міської ради

про зобов'язання виконати певні дії

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року фірма "Варіон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, просила зобов'язати відповідача скласти акт приймання-передачі нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 413,1 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 15, який надати для підпису позивачу; зобов'язати відповідача передати вищезазначені нежитлові приміщення позивачу шляхом забезпечення вільного доступу до вказаних приміщень, посилаючись на норми ст.ст. 526, 610, 765, 766, ч.1 ст. 530 ЦК України, ч. 2 ст. 120, ч. 3 ст.13, ст. 28 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна" (т. 1, а.с. 2-4).

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2011 року (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 46-47).

Судовий акт мотивовано тим, що відповідач свого обов'язку щодо передачі об'єкту оренди позивачу не виконав, чим порушив норми Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року та від 17.01.2012 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд соціального захисту "Ветеран", Одеську міську раду (т. 1, а.с. 62-63, 115-116).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 року апеляційне провадження у справі № 12/17-3738-2011 зупинялось до набрання законної сили рішення у справі № 2а/1522/4966/11 Приморського районного суду міста Одеси за позовом Фонду соціального захисту "Ветеран" до Конкурсної комісії на право укладення договорів оренди нежилих приміщень, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, третя особа - Одеська міська рада про визнання дії та бездіяльності протиправними, зобов'язання виконати певні дії (т. 1, а.с. 144-147).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року (головуючий Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.) рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2011 року скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 48-54).

Судовий акт мотивовано тим, що спірні нежитлові приміщення не були звільнені фактичним користувачем на момент звернення фірми "Варіон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з позовом та останнім неправильно обрано спосіб захисту прав орендаря, які він вважає порушеними, оскільки ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає інші способи захисту, що застосовуються при наявності перешкод у користуванні об'єктом оренди.

Не погодившись з постановленим апеляційною інстанцією судовим актом, фірма "Варіон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року, рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2011 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права, яких, на її думку, припустився суд апеляційної інстанції, що призвело до прийняття останнім неправильного рішення. (т. 2, а.с. 66-70).

Ухвалою Вищого господарського суду України віл 05.02.2013 року касаційну скаргу фірми "Варіон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.02.2013 року (т. 2, а.с. 64-65).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/59 від 18.02.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

У судове засідання 18.02.2013 року представники відповідача - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, третіх осіб - Фонду соціального захисту "Ветеран", Одеської міської ради не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, третіх осіб - Фонду соціального захисту "Ветеран", Одеської міської ради.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 1 ст. 13 Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 4 ст. 13 Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно протоколу № 08-11/4 від 26.08.2011 року за результатом конкурсу на право укладання договору оренди об'єкта комунальної власності територіальної громади м. Одеси у вигляді приміщень першого поверху загальною площею 413,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 15 переможцем, який одержав право укладання договору оренди об'єкта визнано фірму "Варіон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

31 серпня 2011 року між Департаментом праці та фірмою "Варіон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір оренди № 104, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти за актом приймання-передачі у строкове платне користування вищезгадані приміщення.

Згідно п. 7.11 договору оренди вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень.

Пунктом 8 договору передбачено, що до договору оренди додаються витяги з протоколу, наказу та акт приймання-передачі.

Як зазначає позивач, об'єкт оренди після підписання договору фірмі "Варіон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю передано не було, а його письмова вимога від 07.09.2011 року також була залишена без виконання.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що, оскільки договір оренди № 104 від 31.08.2011 року не містить умов щодо строку виконання орендодавцем обов'язку передання орендарю об'єкту оренди та враховуючи п. 1.2 договору, відповідно до якого передача в оренду об'єкта, серед іншого, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України , вимоги позивача, викладені у листі № 32 від 07.09.2011 року та у позовні заяві підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційною інстанцією встановлено, що на час вирішення питання про укладення договору оренди спірного нежитлового приміщення по вул. Варненській, 15 у м. Одеса з фірмою "Варіон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю станом на дату укладення договору оренди від 31.08.2011 року № 104 та на момент звернення позивача з позовом приміщення благодійної їдальні за вказаною адресою не було вільним, господарську діяльність у ньому здійснював Фонд соціального захисту "Ветеран" шляхом передачі спірного приміщення в суборенду ПТФ "Ветеран-4".

Крім того, є наявним договір оренди нежитлового приміщення від 11.10.2004 року, укладений між Управлінням соціального захисту населення та праці Одеської міської ради та Фондом соціального захисту "Ветеран".

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду апеляційною інстанцією є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Скасовуючи прийнятий у справі судовий акт, апеляційна інстанція вказала на неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи.

Згідно ст. 28 Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтями 15 та 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до п. 3 ст. 13 Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об'єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об'єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди.

З врахуванням вищенаведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не узгоджується з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 13 Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна", умовами договору оренди № 104 від 31.08.2011 року, тоді як обов'язок орендодавця забезпечити вільний доступ до об'єкту оренди при передачі його орендарю презумується.

Крім того, апеляційна інстанція зазначила, що оформлення акту приймання-передачі та підписання його сторонами договору оренди вчиняється одночасно з фактичним переданням об'єкта оренди в користування орендаря та посвідчує факт такої передачі. Відтак, для зобов'язання орендодавця виконати такий обов'язок в натурі за позовом орендаря окремо від обов'язку передати орендоване майно за актом в користування орендаря правові підстави відсутні.

Підставою для відмови у позові також послужила та обставина, що 11.10.2004 року між Управлінням соціального захисту населення та праці Одеської міської ради та Фондом соціального захисту "Ветеран" було укладено договір оренди спірних приміщень.

Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній станом на 11.10.2004 року) договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Отже, посилання заявника касаційної скарги на те, що вказаний договір є нікчемним, оскільки при його укладенні не дотримано вимог щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації спростовуються тим, що на момент укладення зазначеного договору вимоги Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" не передбачали обов'язкової державної реєстрації.

Стосовно доводів касаційної скарги про залучення до участі у справі суборендаря спірного приміщення - ПТФ "Ветеран-4" судова колегія зазначає, що позов заявлено саме до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, правовідносини позивача з яким як зі стороною договору оренди № 104 від 31.08.2011 року і становлять предмет спору і саме відносно якого суд апеляційної інстанції встановив факт неправильного обрання позивачем способу захисту права, яке фірма "Варіон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю вважає порушеним.

Посилання заявника касаційної скарги на наявність постанови Приморського районного суду м. Одеси від 25.06.2012 року в адміністративній справі № 2а/1522/4966/11 за позовом Фонду соціального захисту "Ветеран" до Конкурсної комісії на право укладення договорів оренди нежилих приміщень, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, третя особа - Одеська міська рада про визнання дії та бездіяльності протиправними, зобов'язання виконати певні дії, якою встановлена законність визначення переможцем конкурсу на право оренди спірних приміщень позивача та правомірності укладення з ним договору оренди № 104 від 31.08.2011 року не можуть свідчити на користь правової позиції фірми "Варіон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки зазначені обставини виходять за межі предмета спору.

Та обставина, що рішення місцевого суду від 12.10.2011 року, скасоване постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року, виконане, також не впливає на встановлений Господарським процесуальним кодексом України порядок касаційного провадження.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фірми "Варіон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року у справі № 12/17-3738-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков