Рішення

від 18.02.2013 по справі 5017/3289/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2013 р.Справа № 5017/3289/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунай-Сервіс-Експрес";

До відповідачів:

1) Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради;

2) Приватного підприємства „Агровіта";

3) Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції ДРСУ;

3-тя особа відповідача: Приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_1;

3-тя особа відповідача: Ізмаїльська міська рада;

про переведення прав та обов'язків покупця за договором та визнання права власності

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

від позивача: Алексєєв І.І. (за довіреністю);

від відповідача (Фонд комунального майна ІМР): не з'явився;

від відповідача (ПП „Агровіта"): Буряченко А.М. (за довіреністю);

від відповідача (Реєстраційна служба Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції ДРСУ): не з'явився.

від третьої особи (ПН Ізм. міськ. нотар. округу ОСОБА_1): не з'явився;

від третьої особи (ІМР): не з'явився.

СУТЬ СПОРУ : 16.11.2012 року за вх. №5235/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунай-Сервіс-Експрес" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської Ради (далі - Відповідач 1), Приватного підприємства "Агровіта" (далі - Відповідач 2) за участю третіх осіб - Ізмаїльської міської ради, Приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та Комунального підприємства "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" про переведення прав та обов'язків покупця за договором та визнання права власності.

14.01.2013 року ухвалою суду господарського суду Одеської області було залучено до участі у справі №5017/3289/2012 іншого відповідача - Реєстраційну службу Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції ДРСУ та виключено зі складу третіх осіб - Комунальне підприємство "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації".

Позивач 18.02.2013 року за вх. №5439/2013 подав до суду уточнення позовних вимог про переведення на нього прав та обов'язків покупця за посвідченим 06 травня 2011 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_1 договором купівлі-продажу 7/50 частин нежитлової будівлі, загальною площею - 71,6 м2, вартістю 140 454,00 грн., яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, визнання права власності.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі про переведення на нього прав та обов'язків покупця частки за вказаним договором, Позивач на виконання вимог ст. 362 ЦК України вніс на депозитний рахунок суду грошову суму в розмірі 140 454,00 грн.

18.02.2013 року за вх. №5440/2013 позивач надав суду клопотання про припинення провадження у справі №5017/3289/2012 відносно Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції ДРСУ, так як відповідно до ст. 22 та 24 ГПК України дана організація не є юридичною особою та не може бути стороною по справі.

У судовому засіданні від 18.02.2013 року суд заявлене клопотання задовільнив, та виключив зв складу осіб, які беруть участь у справі (відповідачів) Реєстраційну службу Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції ДРСУ.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач 1 - Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме за його юридичною адресою, вказаною у позовній заяві, надсилались ухвали суду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які є у матеріалах справи. Поряд з цим, його представник в судове засідання не з'являвся, про поважність неявки суд не повідомив, своєї позиції щодо позову суду не навів, правом на захист не скористався.

Представник відповідача 2 - ПП "Агровіта" проти позову заперечує, просить у його задоволені відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Треті особи 1 та 2 - приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та Ізмаїльська міська рада також були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, а саме за їх юридичними адресами, які вказані у позовній заяві, надсилались ухвали суду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які знаходяться у матеріалах справи. Поряд з цим, представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про поважність неявки суд не повідомили, своєї позиції щодо позову суду не навели, правом на захист не скористалися.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

30.11.2000 року між ТОВ "Дунай-Сервіс-Експрес" (покупець) та Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради (продавець) було укладено договір купівлі-продажу комунального майна, посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 14631.

За умовами п.1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю комунальне індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: 68600, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, що складається в цілому: літ. А - будинок, цегляний, площею 280,3 м2, літ. Б - будинок, цегляний, площею 215,5 м2, літ. Г - котельна, цегляна, площею 33,9 м2, літ. Д - господарчий корпус, цегляний, площею 86,6 м2.

У власність покупця перейшло 13/25 частини, що складаються з нежитлових приміщень, позначених в плані: із літ. Г - приміщення № 1 - кочегарка, літ. Б, літ. Д, загальною площею 320,1 м2.

Пунктом 1.2. договору визначено, що право власності на нежитлове приміщення переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.

04.12.2000 року цей договір було зареєстровано КП "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації".

20.12.2004 року на підставі рішення Виконкому Ізмаїльської міської ради № 1633 від 09.12.2004 року міській громаді в особі Ізмаїльської міської ради було видано Свідоцтво про право власності за № 1189 на 12/25 частин об'єкта нерухомого майна, який складаються із: літ. А - нежитлова будівля, загальною площею - 270,8 м2; літ. Л - котельна, загальною площею - 15,9 м2, що розташованого за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.02.2011 року рішенням 6 сесії VІ скликання Ізмаїльської міської ради за № 405-VІ було затверджено "Перелік об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, які підлягають приватизації в 2011 року" та виконання даного рішення було покладено на Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради.

Згідно Додатку до рішення Ізмаїльської міської ради за № 405 - VІ від 25.02.2011 року до "Переліку об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, які підлягають приватизації в 2011 року" за № 2 було включено нежитлове вбудоване приміщення розташоване за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, загальною площею 71,6 м2 спосіб приватизації - викуп.

Як зазначає Позивач, впродовж тривалого часу він неодноразово зверталося з листами до Ізмаїльського міського голови з проханням розглянути питання про продаж 12/25 частин об'єкту нерухомості що розташований за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60.

Зокрема, 07.02.2011 року Позивач звернувся з листом вих. № 202 до Ізмаїльського міського голови, в якому просив ще раз розглянути питання про продаж 12/25 частин об'єкту нерухомості за адресою м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, із зазначенням того, що він як співвласник має переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності перед іншими особами.

04.03.2011 року позивач отримав від Ізмаїльського міського голови лист вих. № 17/01-12-345 в якому за результатами розгляду звернення позивача від 07.02.2011 року було вказано, що задовольнити прохання Позивача про продаж 12/25 частин об'єкту нерухомості, що розташований за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, є не можливим, оскільки на 6 сесій Ізмаїльської міської ради було прийнято рішення № 405-VI "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності міської громади Ізмаїла, що підлягають приватизації в 2011 році".

06.05.2011 року між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та приватним підприємством "Агровіта" було укладено договір купівлі-продажу комунального майна, який було посвідчено приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за № 2204.

Згідно умов цього договору Фонд продав, а ПП "Агровіта" придбало 7/50 частин нежитлової будівлі, а саме із літери «А»: приміщення № 2 - коридор, № 3, 4, 7, 8 - кабінет, № 5 - комора, № 6 - кухня, № 17, 18 - санвузол, Ѕ частини приміщення № 1 - коридор, Ѕ частини приміщення № 14 - коридор, загальною площею - 71,6 кв. м., яка розташована за адресою м. Ізмаїл, вул. Жовтнева 60.

Відповідно до п.1.5. договору купівлі-продажу ринкова вартість об'єкту приватизації становить 140454 грн. з ПДВ.

Вказаний в договорі купівлі-продажу об'єкт приватизації продано за 140454 грн. При цьому ПДВ становить 23409 грн.(п.1.6. договору).

Згідно витягу про державну реєстрацію прав власності, виданого КП "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" за № 30152029 від 01.06.2011 року під реєстр. № 33489820 за номером запису 81 в книзі 1в, за ПП "Агровіта" зареєстровано право приватної часткової власності на 7/50 нежитлової будівлі розташованої за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60.

Позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся з адміністративним позовом до Ізмаїльського міжрайонного суду Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення 6-ї сесії Ізмаїльської міської ради № 405-VI від 25.02.2011 року "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації в 2011 році" в частині визначення способу приватизації нежитлового приміщення розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60.

Постановою Ізмаїльського міжрайонного суду Одеської області від 13.10.2011 року по адміністративній справі за № 2-а-7494/11 у задоволені адміністративного позову ТОВ "Дунай-Сервіс-Експрес" було відмовлено.

За результатами розгляду апеляційної скарги Позивача на постанову Ізмаїльського міжрайонного суду Одеської області від 13.10.2011 року по адміністративній справі за № 2-а-7494/11 Одеським апеляційним адміністративним судом 15.03.2012 року постанову Ізмаїльського міжрайонного суду Одеської області від 13.10.2011 року по адміністративній справі за № 2-а-7494/11 було скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ "Дунай-Сервіс-Експрес" було задоволено - визнано протиправним та скасовано рішення 6-ї сесії Ізмаїльської міської ради № 405-VІ від 25.02.2011 року в частині п. 2 додатку до рішення "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації в 2011 році", про приватизацію ПП "Агровіта" нежитлового приміщення розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, загальною площею 71,6 м2 шляхом викупу.

Окрім того, Позивач вважаючи, що договір купівлі-продажу комунального майна від 06.05.2011 року, укладений між відповідачами порушує його право, як співвласника, на першочергове придбання частки нежитлового приміщення, а також з урахуванням того, що рішення Ізмаїльської міської ради на підставі якого було укладено оспорюваний договір скасовано Одеським апеляційним адміністративним судом, звернувся з позовом до господарського суду Одеської області за захистом свого порушеного права.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч.1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Стаття 144 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Стаття 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, зокрема, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення) рада може наділяти частиною своїх повноважень органи самоорганізації населення, передавати їм відповідні кошти, а також матеріально-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.

Відповідно до п. 31. Ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Пунктом 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Як встановлено судом, між відповідачами - Фондом комунального майна, який відноситься до виконавчих органів Ізмаїльської міської ради, та приватним підприємством "Агровіта" 06.05.2011 року було укладено договір купівлі-продажу комунального майна, який було укладено на підставі рішення Ізмаїльської міської ради за № 405-VІ від 25.02.2011 року та посвідчено приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_1 і зареєстровано в реєстрі за № 2204.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Стаття 13 ЦК України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 16. ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, з метою захисту свого порушеного права, як співвласника нерухомого майна, звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення 6-ї сесії Ізмаїльської міської ради № 405-VI від 25.02.2011 року "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації в 2011 році" в частині визначення способу приватизації нежитлового приміщення розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60 шляхом викупу.

За результатами розгляду адміністративного позову Одеським апеляційним адміністративним судом 15.03.2012 року постанову Ізмаїльського міжрайонного суду Одеської області від 13.10.2011р. по адміністративній справі за № 2-а-7494/11 було скасовано та було прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ "Дунай-Сервіс-Експрес" було задоволено - визнано протиправним та скасовано рішення 6-ї сесії Ізмаїльської міської ради № 405-VІ від 25.02.2011 року в частині п. 2 додатку до рішення "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації в 2011 році", про приватизацію ПП "Агровіта" нежитлового приміщення розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, загальною площею 71,6 м2 шляхом викупу.

Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" № 2171 від 06.03.1992 року зі змінами та доповненнями, станом на момент укладання спірного договору купівлі-продажу (надалі - Закон 2171), об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Згідно ст. 3 Закону № 2171 - Приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 2171 - Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону № 2171 - викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію.

Порядок викупу об'єкта приватизації визначається Фондом державного майна України.

Відповідно п. 2.4 Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.98 року N 1511 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.09.1998 року за N 558/2998, викуп об'єктів малої приватизації застосовується згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" та із ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Аналіз вказаних норм законодавства та наявні в матеріалах справи докази свідчать про відсутність правових підстав для укладання між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та ПП „Агровіта" договору купівлі-продажу 7/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою м. Ізмаїл, вул. Жовтнева 60, з огляду на таке.

Вказана частина нежитлової будівлі (7/50 частин із літери „А") була включена Ізмаїльською міською радою до Переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації. Таким чином, відповідним органом приватизації був визначений спосіб приватизації вказаного об'єкту нерухомості.

Однак договором оренди нерухомого майна від 15.09.2009 року між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та ПП „Агровіта" не була передбачена можливість викупу орендарем цього об'єкту нерухомості.

Окрім того, Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради при проведенні процедури передпродажної підготовки з приватизації частини нежитлової будівлі були порушені вимоги Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 року № 2171 зі змінами та доповненнями та Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.98 року N 1511 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.09.1998 року за N 558/2998.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Стаття 358 ЦК України визначає, зокрема, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Стаття 362 ЦК України встановлює, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Оскільки за умовами договору від 06.05.2011 року Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради, як співвласник нерухомого майна, яке розташовано за адресою м. Ізмаїл, вул. Жовтнева 60, здійснював відчуження (тобто продаж) належної йому частки у праві спільної часткової власності, то за приписами ч. 2 ст. 362 ЦК України він зобов'язаний був письмово повідомити Позивача про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

У матеріалах справи відсутні та Відповідачами суду не надані докази на підтвердження того, що Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради належним чином повідомив Позивача про свій намір продати 7/50 частин нежитлової будівлі, загальною площею - 71,6 кв. м., яка розташована за адресою м. Ізмаїл, вул. Жовтнева 60.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що Позивач відмовився від здійснення свого переважного права на придбання нерухомого майна, а саме 7/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою м. Ізмаїл, вул. Жовтнева 60.

При продажу частини нежитлової будівлі було порушено право Позивача, як співвласника, на першочергове придбання цієї будівлі, що зумовлює захистити порушене право. Спосіб захисту порушеного цивільного права передбачений діючим законодавством в даному випадку є заміна покупця у договорі купівлі-продажу комунального майна від 06.05.2011 року.

Даний спосіб відновлення прав Позивача шляхом зміни правовідносин не зачіпає прав Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, якого влаштовує ціна проданої частини нежитлової будівлі. А ПП „Агровіта" не є добросовісним покупцем, оскільки на момент придбання вказаної частини нежитлової будівлі знало про те, що Позивача має переважне право на його придбання, і його права захищені шляхом повернення сплаченої ним за договором купівлі-продажу комунального майна від 06.05.2011 року суми коштів у розмірі 140454 грн., внесений Позивачем на депозитний рахунок суду.

Судом не приймаються до уваги заперечення Відповідача 2 про сплив позовної давності, оскільки згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України - позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як встановлено судом Позивач 02.04.2012 року звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсним посвідченого 06.05.2011 року приватним нотаріусом договору купівлі-продажу 7/50 частин нежитлової будівлі за адресою м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60 між Відповідачами. Саме з цього часу перебіг строку позовної давності перервався. А, згідно ч. 3 ст. 264 ЦК України, вже з 24.10.2012 року, тобто після винесення Вищим Господарським судом України постанови про відмову Позивачу у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.05.2011 року, перебіг позовної давності почався заново.

Не приймаються до уваги й заперечення Відповідача 2 про неможливість застосування в даному випадку приписів ч. 4 ст. 362 ЦК України, про що вказав Вищий Господарський суд України у постанові від 24 жовтня 2012 року у справі № 5017/1022/2012.

Однак матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами по справі наступне.

В постанові Вищого господарського суду України від 24.10.2012 року зазначено, що „у випадку порушення переважного права співвласника на купівлю частки у праві спільної часткової власності застосовується спеціальне правило ч.4 ст. 362 ЦК України, а не загальні правила ст. 215 ЦК України про недійсність правочинів, зміст яких суперечить актам цивільного законодавства". Тобто щодо спірних відносин між позивачем і відповідачем по даній справі не може бути застосовано ст. 215 ЦК України щодо визнання правочину недійсним, а навпаки повинна застосовуватись ст. 362 ЦК України.

Однак в той же час заперечуючи власний висновок ВГСУ зазначає, що п. 4 ст. 362 застосовано бути також не може.

Тобто ВГСУ визначив статус спірної власності як спільну часткову щодо якої застосовуються приписи ст. 362 ЦК України, однак в той же час зазначив про те, що приміщення поділені між учасниками спільної власності в натурі, адже згідно свідоцтв про право власності кожному власнику у нежитловій будівлі по вул. Жовтневій, 60 в м. Ізмаїл на праві власності виділені конкретні приміщення, однак в такому випадку мова не може йти про спільну часткову власність і повинні застосовуватись приписи діючого законодавства щодо недійсності правочину.

Більш того в постанові ВГСУ зазначено, що „якщо приміщення поділені між учасниками спільної власності в натурі, що має місце в даному випадку, адже згідно свідоцтв про право власності кожному власнику у нежитловій будівлі по вул. Жовтневій, 60 в м. Ізмаїл на праві власності виділені конкретні приміщення, то правила ч.4 ст. 362 ЦК України не застосовуються", однак в даному випадку мова про одну і ту саму житлову будівлю, а тим паче і виділення в ній окремих приміщень взагалі не йдеться.

За умовами п. 1.1 договору від 30.11.2000 року продавець (Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради) зобов'язується передати у власність покупцю (товариство з обмеженою відповідальністю "Дунай-Сервіс-Експрес") комунальне індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: 68600, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, що складається в цілому: літ. А - будинок, цегляний, площею 280,3 м2, літ. Б - будинок, цегляний, площею 215,5 м2, літ. Г - котельна, цегляна, площею 33,9 м2, літ. Д - господарчий корпус, цегляний, площею 86,6 м2.

У власність покупця перейшло 13/25 частин об'єкта нерухомого майна, що складаються з нежитлових приміщень, позначених в плані із: літ. Г - приміщення № 1 - кочегарка, літ. Б, літ. Д, загальною площею 320,1 м2.

Також з матеріалів справи вбачається, що 20.12.2004 року на підставі рішення виконкому Ізмаїльської міської ради №1633 від 09.12.2004 року міській громаді в особі Ізмаїльської міської ради було видано свідоцтво про право власності за № 1189 на 12/25 частин об'єкта нерухомого майна, яки складаються із: літ. А - нежитлова будівля, загальною площею -270,8 м2; літ. Л - котельна, загальною площею -15,9 м2, що розташований за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60.

Таким чином, у приватній власності Позивача знаходилися нежитлові приміщення літери «Б» та «Д», загальною площею 320,1 м2., а у комунальній власності Ізмаїльської міської ради знаходилися нежитлові приміщення літери «А» та «Л», загальною площею 286,7 м2, тобто у власності сторін по справі перебували окремі нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева,60.

Доказів про поділ між товариством з обмеженою відповідальністю "Дунай-Сервіс-Експрес" та Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради приміщень у нежитловій будівлі (літер «А») або виділення Позивачу у нежитловій будівлі (літер «А») будь-яких приміщень суду надано не було.

Аналіз вказаних фактів свідчить про те, що немає підстав для не застосовування в даному випадку приписів ч. 4 ст. 362 ЦК України.

Окрім того, згідно ст. 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на це майно припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Тобто при поділі нерухоме майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між співвласниками, і правовідносини спільної власності припиняються, оскільки кожному з співвласників буде належати його частина вже на праві приватної власності. А при виділі частки правовідносини спільної часткової власності зберігаються.

Але відповідачем не було надано господарському суду будь-які докази про поділ між позивачем та Ізмаїльською міською радою об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: 68600, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60.

Закон не визначає, чи визнається договір, за умови доведення порушень переважного права співвласників, недійсним. Судова практика в цьому питанні не є одноманітною. Рішення, за якими договори, укладені з порушенням переважного права на купівлю частки, визнаються недійсними, ґрунтуються на формальному порушенні закону продавцем-співвласником і обґрунтовуються, як правило, посиланням на ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215, ст. 362 ЦК.

Законність рішень про недійсність може бути піддана сумніву з огляду на невідповідність правових наслідків цього договору загальним наслідкам недійсності, які покликані, передусім, поновити якомога в більшому обсязі майновий стан особи, чиї права порушені. Саме з цією метою абзац другий ч. 1 ст. 216 ЦК закріплює положення про двосторонню реституцію. Якщо ж має місце продаж частки з порушенням переважного права співвласника, ціль визнання правочину недійсним не досягатиметься, адже недійсність повертатиме в попереднє становище не дану особу, а співвласника-продавця і покупця.

Не випадково у ст. 362 ЦК зазначається не про недійсність договору про продаж частки з порушенням переважного права на її купівлю, а про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

Зазначена позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 р. N 9 відзначив, що "недотримання статті 362 ЦК у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов'язків покупця" (абзац п'ятий пункту 26).

Крім того таку позицію висловив і Вищий арбітражний суд України, який в інформаційному листі "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" від 31 січня 2001 р. N 01-8/98 зазначив, що у разі заявлення про бажання здійснити переважне право на купівлю неправомірно відчуженої частки кількома співвласниками-позивачами перевагу має бути віддано тому з них, хто раніше за інших звернувся з позовом, а в разі пред'явлення позову в один і той же день різними особами - тому, хто потребує набуття частки "більше за інших" з огляду на обставини справи.

Посилання позивача на постанову Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 5017/1022/2012, не спричиняють висновок, зворотній наведеному вище, т.я. за чинним господарським процесуальним законом позиція касаційної інстанції по аналогічній справі не являється джерелом права. До того ж в іншій постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2006 р. по справі № 3/68 зазначено про те, що „в разі порушення права співвласника майна на купівлю частки майна у праві спільної часткової власності він відповідно до п.4 ст. 362 ГПК України має право на переведення на нього прав та обов'язків покупця".

Крім того аналогічна позиція викладена і Постанові Верховного суду України від 17.11.2009 року по справі № 2-2067/2008 та Постанові Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази та доводи учасників судового процесу у сукупності дослідивши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та законності заявлених позивачем вимог, а тому суд вважає що позов ТОВ "Дунай-Сервіс-Експрес" підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 44 , 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Припинити провадження у справі №5017/3289/2012 відносно Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції ДРСУ та виключити її зі складу осіб, які беруть участь у справі №5017/3289/2012.

3. Перевести на Товариство з обмеженою відповідальністю „Дунай-Сервіс-Експрес" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, код ЄДРПОУ 21008230) за посвідченим приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_1 договором купівлі-продажу від 06.05.2011 року між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Суворова, 62, код ЄДРПОУ 22514515) та Приватним підприємством „Агровіта" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, код ЄДРПОУ 31847368) права та обов'язки покупця 7/50 частин нежитлової будівлі, а саме із літери „А": приміщення № 2 - коридор, № 3, 4, 7, 8 - кабінет, № 5 - комора, № 6 - кухня, № 17, 18 - санвузол, Ѕ частини приміщення № 1 - коридор, Ѕ частини приміщення № 14 - коридор, загальною площею - 71,6 кв.м., яка розташована за адресою 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, вартістю 140 454,00 грн.

4. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Дунай-Сервіс-Експрес" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, код ЄДРПОУ 21008230) право власності на 7/50 частин нежитлової будівлі, а саме із літери „А": приміщення № 2 - коридор, № 3, 4, 7, 8 - кабінет, № 5 - комора, № 6 - кухня, № 17, 18 - санвузол, Ѕ частини приміщення № 1 - коридор, Ѕ частини приміщення № 14 - коридор, загальною площею - 71,6 кв.м., яка розташована за адресою 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60.

5. Стягнути з депозитного рахунку господарського суду Одеської області (р/р 37311009000096 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області, код ЄДРПОУ 03499997, МФО 828011) на користь Приватного підприємства „Агровіта" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, код ЄДРПОУ 31847368) 140 454,00 грн. (сто сорок тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн., що перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю „Дунай-Сервіс-Експрес" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, код ЄДРПОУ 21008230) за платіжним дорученням № 96 від 29.11.2012р.

6. Стягнути з Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Суворова, 62, код ЄДРПОУ 22514515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунай-Сервіс-Експрес" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, код ЄДРПОУ 21008230) 1 404,54 грн. судового збору.

7. Стягнути з Приватного підприємства „Агровіта" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, код ЄДРПОУ 31847368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунай-Сервіс-Експрес" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, код ЄДРПОУ 21008230) 1 404,54 грн. судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2012 року.

Суддя Меденцев П.А.