Рішення

від 12.02.2013 по справі 5011-18/5638-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-18/5638-2012 12.02.13 За позовом Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар»;

за участю Прокуратури міста Києва;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив заводу «Індар»;

2. Фарм Стат Інвест (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії);

про визнання недійсним статуту.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від прокуратури: Лиховид О. С., прокурор відділу, службове посвідчення №002628 від 05.09.2012 р.;

Від позивача: Єгорова О. В., представник, довіреність №874/114-10-110 від 08.06.2012 р.;

Від відповідача: Мостовенко С. В., представник, довіреність №б/н від 20.06.2012 р.;

Від третьої особи1:не з'явилися;

Від третьої особи2:не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/5638-2012; розгляд справи призначено на 22.05.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 р. відкладено розгляд справи до 21.06.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 року залучено до участі у справі третіх осіб, відкладено розгляд справи до 20.12.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року відкладено розгляд справи до 24.01.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 24.01.2013 року справу №5011-18/5638-2012 передано для розгляду судді Борисенко І. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2013 року призначено розгляд справи на 12.02.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року справу №5011-18/5638-2012 передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року призначено розгляд справи на 12.02.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну акціонерну компанію «Укрмедпром»; витребувати від Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації всі матеріали щодо реєстрації статуту ТОВ «Трудовий колектив «Індар» 09 грудня 2008 року; визнати недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», зареєстрований 09 грудня 2008 року державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації в частині участі Закритого акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» у створенні ТОВ «Трудовий колектив «Індар» ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар» з мотивів, вказаних у позовній заяві.

В уточненнях до позовної заяви позивач просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну акціонерну компанію «Укрмедпром»; витребувати від Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації всі матеріали щодо реєстрації статуту ТОВ «Трудовий колектив «Індар» 09 грудня 2008 року; визнати недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», зареєстрований 09 грудня 2008 року державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації в частині участі Закритого акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар у створенні ТОВ «Трудовий колектив «Індар» ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар»; визнати недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», зареєстрований 10 лютого 2009 року державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації в частині участі Закритого акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» у створенні ТОВ «Трудовий колектив «Індар» ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар».

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з урахуванням вищевикладених уточнень.

Господарський суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Державної акціонерної компанії «Укрмедпром». Позивач зазначив, що прийняття рішення по справі вплине на права ДАК «Укрмедпром» стосовно позивача, а саме - в частині права на участь в розпорядженні належним позивачеві майном. Господарський суд не може погодитися з таким твердженням позивача, адже в даному випадку оскаржується дійсність статуту відповідача, а не право ДАК «Укрмедпром» на участь в розпорядженні майном позивача.

Стосовно вимоги позивача про витребування від Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації всі матеріали щодо реєстрації статуту ТОВ «Трудовий колектив «Індар» 09 грудня 2008 року, то ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року витребувано від Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації матеріали щодо реєстрації статуту ТОВ «Трудовий колектив «Індар» 09.12.2008 року та будь-які інші зареєстровані редакції статуту ТОВ «Трудовий колектив «Індар».

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- не можна погодитися із тим, що протокол №1 загальних зборів засновників відповідача від 19.11.2008 року є правочином;

- рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами;

- помилковим є ототожнення позивачем понять «протокол загальних зборів» та «договір (угода) про заснування (створення) товариства»;

- у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу;

- відповідно до п. 12.2. статуту ЗАТ «Індар», правління підприємства вирішує всі питання товариства, крім тих, які віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів та спостережної ради;

- як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач цитує положення п. 11.2. статуту ЗАТ «Індар», за змістом якого спостережна рада в ході здійснення контролю за діяльністю правління товариства погоджує порядок здійснення операцій розпорядження майном, вартість якого перевищує 10% статутного фонду товариства;

- позивач безпідставно ототожнює два різних за юридичним та лексичним змістом поняття, а саме: «погоджує порядок здійснення операцій» і, власне, поняття «погоджує здійснення операцій»;

- за час існування підприємства, спостережною радою ЗАТ «Індар» так і не було погоджено порядок або інший організаційний документ, який би визначав послідовність дій правління під час здійснення розпорядження майном, вартість якого перевищує 10% статутного фонду товариства;

- виконавчий орган позивача колегіально прийняв рішення про відчуження активів шляхом передачі майна до статутного капіталу відповідача;

- обов'язок щодо укладення між засновниками товариства з обмеженою відповідальністю письмових угод, чинним законодавством України не передбачено;

- оскільки ТОВ «Трудовий колектив «Індар» засноване двома юридичними особами, воно не є дочірнім підприємством, а тому прийняття ЗАТ «Індар» рішення про створення ТОВ «Трудовий колектив «Індар», попереднього рішення загальних зборів не потребувало;

- рішення про створення ТОВ «Трудовий колектив «Індар» та затвердження розміру його статутного фонду, викладене у протоколі №1 зборів засновників ТОВ «Трудовий колектив «Індар» від 19.11.2008 року не є по своїй правовій природі ані рішенням про порядок розпорядження майном ЗАТ «Індар», ані угодою, вартість якої перевищує 10% від статутного фонду ЗАТ «Індар», а тому, прийняття такого рішення ЗАТ «Індар» в особі голови правління, попереднього погодження спостережної ради не потребувало;

- рішення про передачу майна ЗАТ «Індар» до статутного фонду ТОВ «Трудовий колектив «Індар», то таке рішення було прийняте не одноособово головою правління, а правлінням акціонерного товариства, що засвідчено протоколом засідання правління ЗАТ «Індар» від 23.09.2008 року;

- позивач використовує редакцію статті 258 Цивільного кодексу України, що діяла до 20.12.2011 року. Частиною 4 цієї статті встановлювався спеціальний термін позовної давності у 10 років до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину;

- позовна заява не містить викладу, які ж саме корпоративні права позивача були порушені фактом створення за його участю нової юридичної особи - ТОВ «Трудовий колектив «Індар»;

- позивач зазначив, що лише у зв'язку зі зміною керівництва реформованої юридичної особи - ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар» йому стало відомо про порушення його прав в частині незаконного розпорядження об'єктами нерухомості;

- право на представництво юридичної особи пов'язано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акту органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії;

- враховуючи те, що позивач як юридична особа, весь час був обізнаний про факт участі ЗАТ «Індар» у створенні ТОВ «Трудовий колектив «Індар» та про факт передачі майна до статутного фонду цього товариства, початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з дати складання протоколу №1 від 18.11.2008 року загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар».

Від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар» до ТОВ «Трудовий колектив «Індар» про визнання недійсним статуту відповідача.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Господарський суд погоджується із відповідачем в тому, що позивач безпідставно використовує положення статті 258 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла до 20.12.2011 року, адже позивач звернувся до господарського суду з позовом у 2012 році.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи той факт, що позивач не міг знати про порушення головою правління законодавства і вимог статуту, адже в матеріалах справи не міститься доказів того, що голова правління притягувався до відповідальності за вказані правопорушення, господарський суд приходить до висновку, що початок перебігу позовної давності починається від моменту, коли фактично позивач дізнався про порушення своїх прав, а це пов'язується із зміною керівництва. Тому клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

09.01.2013 року на адресу господарського суду надійшло повідомлення від Прокуратури міста Києва про вступ у справу №5011-18/5638-2012.

Господарський суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача від 12.02.2013 року про витребування додаткових доказів у справі у зв'язку з тим, що відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона вправі звернутися з клопотанням про витребування господарським судом доказів лише у тому разі, якщо не має можливості самостійно їх надати. Відповідач не довів той факт, що у нього не було можливості самостійно надати докази.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 року залучено до участі у справі третіх осіб, однієї з яких є Фарм Стат Інвест, що є резидентом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Ухвалу від 21.06.2012 року про залучення до участі у справі третіх осіб та про відкладення розгляду справи було надіслано третій особі 2 з врахуванням вимог Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах». Мінімальний строк для направлення судового документа нерезиденту та ухвалення рішення становить шість місяців, про що зазначено у роз'ясненні Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року №04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій».

Від Прокуратури міста Києва 24.01.2013 року надійшло клопотання про розгляд справи по суті без відкладення на значний термін у зв'язку з тим, що у справах про визнання недійсним статуту відповідачем є господарське товариство, залучати до участі у справі всіх учасників (акціонерів) товариства немає необхідності; юридична особа - нерезидент Фарм Стат Інвест не має статусу відповідача та стала учасником ТОВ «Трудовий колектив «Індар» після утворення цього товариства та затвердження його статуту; з моменту направлення прохання про вручення за кордоном третій особі 2 ухвали суду від 21.06.2012 року пройшов строк понад шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що розгляд справи може затягнутися (враховуючи й так тривалий її розгляд), господарський суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі ще однієї третьої особи - нерезидента Компанії ЕЛВЕН БІЗНЕС ІНК.

Також відповідач надав суду в судовому засіданні 12.02.2012 року заяву про відвід судді Мандриченка О. В. у зв'язку з тим, що останній не задовольнив клопотання про залучення до участі у справі особи, на права та обов'язки якої матиме вплив рішення у справі №5011-18/5638-2012 і це свідчить про упередженість судді.

Мотиви відмови у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи викладені вище. Тобто, відповідач не довів факт упередженості судді, а тому його заява про відвід судді Мандриченка О. В. не підлягає задоволенню.

Треті особи у справі були належним чином повідомлені про час, день та місце розгляду справи, однак не направили в судові засідання повноважних представників і не надали письмові пояснення по суті спору.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до п. 1.1. статуту Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів «Індар», затвердженого протоколом №12 від 31.03.2006 року загальних зборів акціонерів та зареєстрованого 16.05.2006 року, Закрите акціонерне товариство по виробництву інсулінів «Індар» створене згідно з Законами України «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.1997 року №82 «Про організацію виробництва вітчизняних інсулінів», та згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 14 серпня 1997 року.

Приватне акціонерне товариство «Індар є правонаступником Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів «Індар».

Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий комплекс серія МК №010001897, виданого 02.11.1998 року ЗАТ «Індар» є власником майнового комплексу, розташованого по вул. Зрошувальній, 5, в місті Києві.

19.11.2008 року між Закритим акціонерним товариством по виробництву інсулінів «Індар» в особі голови правління Лазарєва О. П. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив заводу «Індар» в особі директора Романюка В. М. досягнуто домовленості щодо заснування ТОВ «Трудовий колектив «Індар», що оформлено протоколом загальних зборів засновників ТОВ «Трудовий колектив «Індар» №1.

Згідно з вказаним протоколом №1 від 19.11.2008 року, сторони (засновники відповідача) узгодили заснування ТОВ «Трудовий колектив «Індар» та вирішили окремі питання щодо порядку створення товариства, в тому числі щодо визначення розміру статутного капіталу товариства та розподілу часток засновників ТОВ «Трудовий колектив «Індар», розподіливши частки наступним чином:

- частка Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів «Індар» - 50% статутного капіталу, що дорівнює 39 315 697,00 грн. та формується за рахунок внесення до статутного капіталу основних засобів та інших активів, що є власністю ЗАТ «Індар»;

- частка Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив заводу «Індар» - 50% статутного капіталу, що дорівнює 39 315 697,00 грн. та формується за рахунок статутного капіталу об'єктів права інтелектуальної власності.

Загальний розмір статутного капіталу створеного Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар» визначено в розмірі 78 631 394,00 грн.

За актом прийому-передачі майна від 19.11.2008 року Закрите акціонерне товариство по виробництву інсулінів «Індар» в особі генерального директора Лазарєва О. П. передало, а створене ТОВ «Трудовий колектив «Індар» в особі Романюка В. М. прийняло майно для формування статутного капіталу, що складається з основних фондів, а саме - об'єктів нерухомого майна та обладнання ЗАТ «Індар» на загальну суму 39 315 697,00 грн., в тому числі:

- нежилі приміщення 4-поверхової будівлі виробничого корпусу (літ. Й) площею 5 788,6 кв. м. та вартістю 13 153 339,00 грн.;

- нежилі приміщення 8-поверхової будівлі адміністративно-побутового корпусу (літ. К) площею 12 658,7 кв. м. та вартістю 14 854 260,00 грн.;

- нежилі приміщення 1-поверхової будівлі складу (літ. Х) площею 1 745,2 кв. м. та вартістю 4 072 430,00 грн.

За актом прийому-передачі об'єктів права інтелектуальної власності від 19.11.2008 року ТОВ «Трудовий колектив заводу «Індар» в особі Боровського О. В. передало, а створене ТОВ «Трудовий колектив «Індар» в особі Романюка В. М. прийняло об'єкти права інтелектуальної власності, а саме - патенти на винахід в кількості 7 одиниць на загальну суму 39 315 697,00 грн.

09.12.2008 року державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить суд визнати недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», зареєстрований 09 грудня 2008 року державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації в частині участі Закритого акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», в частині участі у створенні ТОВ «Трудовий колектив «Індар» ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар»; визнати недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», зареєстрований 10 лютого 2009 року державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації в частині участі Закритого акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», в частині участі у створенні ТОВ «Трудовий колектив «Індар» ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно з п. 1.4. рекомендації Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року №04-5/14 «Про практику застосування законодавства України у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», до корпоративних спорів належать спори між учасниками (акціонерами) господарського товариства з приводу створення, припинення товариства та управління його діяльністю. Оскільки установчі документи господарського товариства затверджуються під час створення товариства, подаються для державної реєстрації товариства та в подальшому регулюють відносини з приводу управління господарським товариством, спори за позовами учасників товариства про визнання недійсними установчих документів товариства або їх частини, змін до них належать до корпоративних і вирішуються господарськими судами за місцезнаходженням відповідних господарських товариств.

Пунктом 2.2. рекомендації Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року №04-5/14 «Про практику застосування законодавства України у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» передбачено, що господарським судам у вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права позивача внаслідок недотримання товариством норм законодавства або вимог установчих документів.

У пункті 4.1. рекомендації Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року №04-5/14 «Про практику застосування законодавства України у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» зазначено, що, вирішуючи спори про визнання недійсними установчих документів господарських товариств, господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення господарського товариства. Тому для визначення підстав визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватись пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України. З урахуванням положень цієї норми, підставами прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів господарського товариства є порушення закону, які не можуть бути усунуті.

Визнання недійсними установчих документів господарського товариства відповідно до пункту 2 частини першої статті 110 ЦК України є підставою для ліквідації товариства. Таке рішення створює правові наслідки не лише для учасників спору, а й для усіх осіб, що перебувають з товариством у господарських, цивільних, трудових та інших правовідносинах. Виходячи з цього, господарським судам рекомендується у вирішенні спорів про визнання недійсними установчих документів господарського товариства у зв'язку з неправомірністю участі одного із засновників (учасників) товариства в його створенні, визнавати недійсними тільки положення установчих документів про участь відповідного засновника (учасника), якщо з обставин справи можна зробити висновок, що товариство могло бути створене і без участі цього засновника (учасника) (п. 4.4. рекомендації Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року №04-5/14).

Відповідно до п. 4.5. рекомендації Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року №04-5/14, вирішуючи спори про визнання недійсними установчих документів господарських товариств, господарським судам слід виходити з того, що статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.

Отже, для того, щоб визнати статут товариства недійсним, суду необхідно встановити порушення в результаті утворення товариства прав та законних інтересів учасника створюваного товариства, а також порушення при створенні товариства вимог чинного законодавства.

Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що під час створення ТОВ «Трудовий колектив «Індар» було порушено права та законні інтереси позивача, оскільки було незаконно відчужено активи заводу на значну суму без належних повноважень виконавчого органу, без належного оформлення правочину з відчуження нерухомого майна, а тому створення ТОВ «Трудовий колектив «Індар», як вважає позивач, відбулося з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на дату створення товариства відповідача), господарськими товариствами цим законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Частиною 1 статті 87 Цивільного кодексу України, для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

У частині 4 цієї ж статті зазначено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут (частина 1 статті 143 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 88 Цивільного кодексу України, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим кодексом або іншим законом.

Матеріалами справи підтверджується, що єдиним документом, що підтверджує досягнення угоди між власниками майна - ЗАТ «Індар» та ТОВ «Трудовий колектив «Індар» - щодо створення нового товариства є протокол №1загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар».

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практики розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 року №13, рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідач у своєму відзиві наголошує на тому, що підставами для визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, слід звернути увагу на те, що позивач просить суд визнати недійсним статут відповідача, а не рішення загальних зборів, а для визнання недійсним статуту, як вже зазначалося, необхідно встановити порушення при створенні товариства вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Верховний Суд України у пункті 39 постанови Пленуму «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 року №13 рекомендував при вирішенні спорів, пов'язаних з визначенням правомочностей органів управління господарського товариства, чітко застосовувати положення установчих документів товариства.

Відповідно до п. 8.1. статуту ЗАТ «Індар», затвердженого загальними зборами акціонерів 31.03.2006 року (протокол №12) та зареєстрованого 16.05.2006 року державним реєстратором Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, для забезпечення діяльності товариства утворюється статутний фонд. Статутний фонд акціонерного товариства становить 80 886 330,00 грн.

Згідно з п. 8.2. статуту, товариство здійснює володіння, користування і розпорядження майном у відповідності з чинним законодавством України.

Враховуючи те, що майно належало позивачеві на праві власності, товариство мало право реалізовувати належне йому майно в порядку, визначеному статутними документами.

Частиною 1 статті 161 Цивільного кодексу України, частиною 3 статті 47 Закону України «Про господарські товариства», виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчим органом товариства є правління, що обирається у кількості не менше трьох та не більше семи чоловік, строком на п'ять років, яке здійснює керівництво поточною діяльністю товариства (п. 12.1. статуту позивача).

У п. 12.8 статуту зазначено, що голова правління в межах своєї компетенції розпоряджається майном товариства.

Згідно з п. 12.2. статуту, правління вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів та спостережної ради.

Відповідно до п. 12.11. статуту, голова правління здійснює від імені товариства юридичні дії та угоди на суму, що не перевищує 10% статутного фонду.

Підпунктом і) пункту 10.2 статуту ЗАТ «Індар», до компетенції загальних зборів акціонерів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 50% статутного фонду.

Згідно з п. 11.2. статуту, спостережна рада в ході здійснення контролю за діяльністю правління погоджує порядок здійснення операцій розпорядження майном, вартість якого перевищує 10% статутного фонду товариства; погоджує угоди, вартість яких перевищує 10% статутного фонду, але не більше 50% статутного фонду.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з нижчевикладеним:

- як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач цитує положення п. 11.2. статуту ЗАТ «Індар», за змістом якого спостережна рада в ході здійснення контролю за діяльністю правління товариства погоджує порядок здійснення операцій розпорядження майном, вартість якого перевищує 10% статутного фонду товариства;

- позивач безпідставно ототожнює два різних за юридичним та лексичним змістом поняття, а саме: «погоджує порядок здійснення операцій» і, власне, поняття «погоджує здійснення операцій»;

- за час існування підприємства, спостережною радою ЗАТ «Індар» так і не було погоджено порядок або інший організаційний документ, який би визначав послідовність дій правління під час здійснення розпорядження майном, вартість якого перевищує 10% статутного фонду товариства;

- рішення про створення ТОВ «Трудовий колектив «Індар» та затвердження розміру його статутного фонду, викладене у протоколі №1 зборів засновників ТОВ «Трудовий колектив «Індар» від 19.11.2008 року не є по своїй правовій природі ані рішенням про порядок розпорядження майном ЗАТ «Індар», ані угодою, вартість якої перевищує 10% від статутного фонду ЗАТ «Індар», а тому, прийняття такого рішення ЗАТ «Індар» в особі голови правління, попереднього погодження спостережної ради не потребувало.

Господарський суд не може погодитися із твердженнями відповідача, враховуючи наступне.

Згідно з п. 11.2. статуту, спостережна рада в ході здійснення контролю за діяльністю правління погоджує порядок здійснення операцій розпорядження майном, вартість якого перевищує 10% статутного фонду товариства; погоджує угоди, вартість яких перевищує 10% статутного фонду, але не більше 50% статутного фонду.

Тобто, спостережна рада погоджує порядок не лише укладення угод позивача, від імені якого б діяв голова правління, а й будь-яких інших операцій щодо розпорядження майном на суму, яка б перевищувала 10% статутного фонду товариства.

Щодо терміну «погоджує порядок здійснення операцій», то господарський суд, виходячи з контексту статуту, приходить до висновку, що в даному випадку не йдеться про порядок як певний документ, а про порядок як процедуру щодо здійснення певної операції. А до процедури здійснення операції відноситься також порядок підписання документів, необхідність погодження проведення такої процедури, яка проводиться головою правління, із іншими членами виконавчого органу чи тією ж спостережною радою.

Тобто, спостережна рада повинна була погодити операцію про передачу активів позивача в статутний фонд новоствореного товариства. Повноважень самостійно діяти в даному випадку голова правління не мав, адже голова правління може здійснювати від імені товариства юридичні дії та угоди на суму, що не перевищує 10% статутного фонду.

Також відповідач зазначив, що виконавчий орган позивача колегіально прийняв рішення про відчуження активів шляхом передачі майна до статутного капіталу відповідача.

Однак, у протоколі №1 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», зазначено, що на зборах присутнє Закрите акціонерне товариство «По виробництву інсулінів «Індар» лише в особі голови правління, тоді як відповідно до п. 12.1. статуту ЗАТ «Індар», виконавчим органом товариства є правління, що обирається у кількості не менше трьох та не більше семи чоловік, строком на п'ять років, яке здійснює керівництво поточною діяльністю товариства.

Протоколом не підтверджується присутність колегіального органу товариства, а тому господарський суд вважає, що голова правління одноособово від імені Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів «Індар» підписав вказаний протокол і передав майно товариства до статутного фонду новоствореного товариства.

Отже, розпорядження одноособово головою правління Лазарєвим О. П. майном Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів «Індар» шляхом внесення до статутного фонду новоствореного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар» та без погодження порядку здійснення операцій з розпорядженням майном позивача спостережною радою, здійснено із перевищенням повноважень, а отже, з порушенням норм чинного законодавства, що тягне за собою визнання недійсним статуту новоствореного товариства.

У пункті 4.1. рекомендації Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року №04-5/14 «Про практику застосування законодавства України у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» зазначено, що, вирішуючи спори про визнання недійсними установчих документів господарських товариств, господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення господарського товариства. Тому для визначення підстав визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватись пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України. З урахуванням положень цієї норми, підставами прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів господарського товариства є порушення закону, які не можуть бути усунуті.

Вказані вище порушення закону не можуть бути усунуті іншим чином, окрім як визнання недійсним статуту в частині участі позивача у створенні ТОВ «Трудовий колектив «Індар».

Крім того, під час створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», було порушено права та законні інтереси позивача, оскільки майно позивача передано до статутного фонду відповідача незаконно і, відповідно у позивача зникла можливість вільно розпоряджатися своєю власністю.

Позивач просить суд визнати недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», зареєстрований 09 грудня 2008 року державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації в частині участі Закритого акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», в частині участі у створенні ТОВ «Трудовий колектив «Індар» ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар»; визнати недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», зареєстрований 10 лютого 2009 року державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації в частині участі Закритого акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», в частині участі у створенні ТОВ «Трудовий колектив «Індар» ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар», однак господарський суд вважає за можливе задовольнити вказані позовні вимоги лише частково.

Позивач надав суду лише статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», зареєстрований 10 лютого 2009 року державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації і не надав суду статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», зареєстрований 09 грудня 2008 року державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації.

Господарський суд ухвалою від 22.05.2012 року витребовував від Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації матеріали щодо реєстрації статуту ТОВ «Трудовий колектив «Індар» 09.12.2008 року та будь-які інші зареєстровані редакції статуту ТОВ «Трудовий колектив «Індар», однак вказані документи не надійшли на адресу суду.

Відповідач також не виконав вимог ухвали суду від 21.06.2012 року, якою господарський суд зобов'язав відповідача надати належним чином завірену копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар» від 07.05.2012 року та належним чином завірені копії всіх попередніх редакцій статуту.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що неможливо визнати недійсним статут відповідача, який не міститься в матеріалах справи.

Обов'язок доказування покладається на ту сторону процесу, яка посилається на певні юридичні факти. Позивач не надав суду статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», зареєстрований 09 грудня 2008 року державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації.

Отже, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар», зареєстрований 10 лютого 2009 року державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації в частині участі Закритого акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» (м. Київ, вул. Зрошувальна, 5) у створенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар» Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар».

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар» (інд. 04212, м. Київ, вул. Автозаводська, 25-А, код ЄДРПОУ 36291473) на користь Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» (інд. 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, код ЄДРПОУ 21680915) 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 25.02.2013 р.