Рішення

від 28.01.2013 по справі 5023/5635/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р.Справа № 5023/5635/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Лубни, Полтавської області до Приватного підприємства "Альфа - Х", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - не з'явився.

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду із позовною заявою до Приватного підприємства "Альфа - Х", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 123 424,00 грн., пені в сумі 18 755,38 грн., та судові витрати, посилаючись на укладення між сторонами договору купівлі - продажу №14 від 01.04.2011 року та договору купівлі - продажу №15 від 01.04.2011 року, відповідно до яких позивач передала відповідачеві товар на підставі накладних №83/11 від 21.04.2011 року на загальну суму 60 000,00 грн., №91/11 від 21.04.2011 року на суму 109280,00 грн., однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару здійснив частково на суму 45856,00 грн., в зв'язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2012 року порушено провадження у справі №5023/5635/12, розгляд справи призначено на 24.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2012 року задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи на інший строк, розгляд справи відкладено до 09.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 09.01.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання позивача, розгляд справи відкладено до 28.01.2013 року.

Представник позивача в судові засідання жодного разу не з'являвся, документів витребуваних ухвалою суду не надав, ухвали господарського суду від 24.12.2012р. та від 09.01.2013 року, які були направлені на адресу позивача, яка зазначена останнім в позовній заяві, повернулись до господарського суду без вручення адресату.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.13 року не з'явився, в процесі розгляду справи, через канцелярію господарського суду 24.12.2012 р. надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги за договором купівлі-продажу № 14 від 01.04.2011 року визнає частково на суму 14 144,00 грн., в іншій частині проти позову заперечує оскільки, як зазначає відповідач, поставка товарів за іншим договором купівлі-продажу № 15 від 01.04.2011 року позивачем здійснена не була. Крім того, відповідач наголошував на тому, що надані до суду позивачем копії накладних істотно відрізняються від накладної наявної в ПП "Альфа-Х", зокрема, накладної № 83/11 від 21.04.2011 року, яка в свою чергу належним чином підписана сторонами договору та вказував на те, що в наданій до суду позивачем копії накладної №83/11 відсутній підпис уповноваженої особи ПП "Альфа-Х" та посилання на довіреність, в накладній № 91/11 відсутній підпис керівника або особи, що відвантажила товар з боку позивача.

Відповідач, також заперечує проти нарахування пені, посилаючись на те, що умовами договору № 14 від 01.04.2011 року сторонами взагалі не встановлено обов'язку по сплаті пені, тому вважає нарахування пені безпідставним.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір купівлі - продажу №14 від 01.04.2011 року.

Згідно з умовами п.1.1. договору сторонами передбачено, що продавець (позивач) згідно замовлення покупця, продає останньому продукцію згідно попередньої усної домовленості обох сторін даного договору .

Відповідно до п.2.4. договору сторонами передбачено, що перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною.

Розділом третім договору визначено ціну та порядок розрахунків, зокрема пунктами 3.1, 3.2., 3.3. передбачено, що ціни на поставлену продукцію встановлюється за попередньою домовленістю сторін. Покупець здійснює розрахунок в розмірі - % від вартості всього товару на момент поставки товару. Покупець зобов'язується провести повні розрахунки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі шести місяців з моменту поставки товару до 30 жовтня 2011 року .

Пунктом 6.1. передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві товар на підставі накладної №83/11 від 21.04.2011 року на загальну суму 60 000,00грн.,відповідач товар прийняв через свого представника Полетаєва В.Г., однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару здійснив частково на суму 45856,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №85 від 22.04.2011 року, в зв'язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов*язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов*язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов*язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов*язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов*язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу.

Таким чином, видаткова накладна є документом, що фіксує здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов*язку у відповідача щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов*язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов*язання, якщо не приступив до виконання зобов*язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов*язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В судовому засіданні відповідач визнав заборгованість за поставлений товар перед позивачем за договором купівлі-продажу № 14 від 01.04.2011 року на суму 14 144,00 грн., оскільки іншу частину заборгованості за поставлений товар за вказаним договором відповідач сплатив платіжним дорученням № 85 від 22.04.2011 року на суму 45856,00 грн.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Станом на момент розгляду справи відповідач 14 144,0грн., заборгованості за отриманий за договором купівлі-продажу № 14 від 01.04.2011 року товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв*язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов*язання з оплати поставленого позивачем товару за договором купівлі-продажу № 14 від 01.04.2011 року на загальну суму 14 144,00 грн..

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором договору купівлі - продажу №14 від 01.04.2011 року є суттєвим порушенням умов договору, оскільки покупець (позивач) не отримав те, на що він розраховував при укладенні договору, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 14 144,00 грн. являються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, матеріалами справи також встановлено, що позивач посилається на укладення договору купівлі - продажу №15 від 01.04.2011 року, відповідно до якого позивач передала відповідачеві товар на підставі накладної №91/11 від 21.04.2011 року на суму 109280,00грн., а останній зобов'язався прийняти та оплати товар у строк до 30.10.2011 року, в зв*язку з чим, позивач посилаючись на передачу товару по видатковій накладній №91/11 від 21.04.2011 року за вказаним договором на суму 109280,00 грн., просить суд стягнути з відповідача відповідні грошові кошти.

Відповідач заперечує проти позову в цій частині заявлених до стягнення позовних вимог, та зазначає, що поставка товарів за договором купівлі-продажу № 15 від 01.04.2011 року позивачем здійснена не була, а копія видаткової накладної №91/11 від 21.04.2011 року не може бути належним доказом поставки відповідного товару, оскільки на ній взагалі відсутній підпис керівника або особи, що відвантажила товар з боку позивача.

Проаналізувавши подану Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 до матеріалів справи копію накладної №91/11 від 21.04.2011 року на суму 109280,0грн., на яку посилається позивач як на підставу передачі товару на суму 109 280,00 грн. господарський суд не може прийняти її як доказ та в зв*язку з цим, констатує, що надана копія накладної практично нечитаєма, в якій, при цьому, дійсно відсутній підпис особи, що відвантажила товар з боку позивача. Крім того, в порушення п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернути і використаних довіреностей на одержання цінностей (Затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05. 1996 року №99 позивачем також не надано довіреності виданої ПП "Альфа -Х" на отримання товару.

Ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі від 10.12.2012 року суд зобов*язував позивача надати, зокрема, оригінали документів в підтвердження заявлених позовних вимог, довіреності відповідача на отримання товару за договорами, обґрунтований розрахунок по пені.

В подальшому ухвалами господарського суду від 24.12.2012 року та від 09.01.2013 року суд зобов'язував позивача виконати вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 10.12.2012 року. Явка в судове засідання сторін була визнана судом обов*язковою.

Суд зазначає, що позивачем не надано витребуваних судом доказів в підтвердження та обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, не надано оригіналів видаткових накладних, на які останній посилається як на передачу відповідного товару відповідачеві, довіреності відповідача на отримання товару за договорами, письмових пояснень щодо наявності в матеріалах справи двох різних накладних за № 83/11, докладного і обґрунтованого розрахунку по пені, в зв*язку з чим, виходячи з наявних матеріалів справи неможливо встановити сутність правовідносин, які склалися за договором купівлі-продажу № 15.

Відповідно до п.5 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, жодного разу в судові засідання не з'являлась, хоча явка сторін в судове засідання була визнана обов'язковою та не надала без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, що необхідні для вирішення спору, що перешкоджає вирішенню спору по суті, господарський суд Харківської області враховуючи вимоги п. 5 ст. 81 ГПК України, вважає за необхідне залишити позовні вимоги позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за копією видаткової накладної №91/11 від 21.04.2011 року на суму 109280,0грн. без розгляду, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів господарський суд не в змозі встановити дійсні обставини справи.

При цьому, суд також не вбачає можливим прийняти рішення у справі, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 2, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відсутність у матеріалах даної справи витребуваних судом доказів унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. При цьому, це стосується як позитивного (про задоволення позову) так і негативного (про відмову в позові) рішення. Недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях унеможливлює як задоволення так і відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

За таких обставин, відсутність в матеріалах справи витребуваних документів та відсутність належних та допустимих доказів в обґрунтування правової позиції позивача щодо питань, котрі виникають у суду з приводу обставин справи, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про достатність правових підстав для залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості на суму 109280,00 грн. за договором купівлі-продажу № 15 від 01.04.2011 рокуна підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 18 755,38 грн. за неналежне виконання умов договорів купівлі-продажу № 14 та № 15, нараховану останнім відповідно до п.5.4. договорів, згідно яких за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець сплачує пеню у розмірі 1% від суми відмови ( але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення), господарський суд, також, вважає за необхідне залишити без розгляду, оскільки, в поданому позивачем розрахунку не можливо встановити суму заборгованості на яку нараховувалась пеня за кожним договором купівлі-продажу окремо, в той час, коли позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 15 від 01.04.2011 року за видатковою накладною № 91/11 на загальну суму 109 280,00 грн. взагалі не підтверджені матеріалами справи, в зв*язку з неявкою в судові засідання представника позивача та як наслідок залишені судом без розгляду.

Відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" від 11.04.2005р. N 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум і, в разі якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі від 10.12.2012 року суд зобов*язував позивача надати, зокрема, обґрунтований розрахунок пені враховуючи вимоги діючого законодавства, в подальшому ухвалами господарського суду від 24.12.2012 року та від 09.01.2013 року суд зобов'язував позивача виконати вимоги ухвали про порушення провадження у справі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що позивач не виконав вимоги ухвали суду щодо надання обґрунтованого розрахунку по пені та відповідних доказів, щодо наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 15 від 01.04.2011 року, в зв*язку з чим, у суду відсутня можливість перевірки правильності нарахування пені на суму 18 755, 33 грн., за таких обставин, суд прийшов до висновку, що за відсутності в матеріалах справи законодавчих обґрунтувань та пояснень позивача щодо нарахування вказаної пені, в зв*язку з його неявкою до судових засідань, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 18 755,38 грн. підлягають залишенню без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, що в подальшому не перешкоджає позивачу повторно звернутися до суду з позовом про стягнення даної суми в загальному порядку.

Вимогами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 530, 626, 651, 662, 664, 663, 665, ЦК України, 33, 43, 44, 49, 78, п.5 ст.81 , 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Альфа -Х" (61003, м. Харків, Дзержинський район, Майдан Рози Люксембург, 1/3, код 24471649, п/р 26007199255001 в ХГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (37500, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ "Укрсоцбанк" в Києві, МФО 300023) - 14 144,00 грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,5 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.02.2013 р.

Суддя Попович І.М.