Постанова

від 19.02.2013 по справі 5011-46/19090-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа№ 5011-46/19090-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

за участю представників:

від ліквідатора (заявника): Поліщук В.В. (довіреність б/н від 11.02.2013);

від Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову господарського суду міста Києва від 11.01.2013

у справі № 5011-46/19090-2012 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Експерт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен

дім"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-46/19090-2012 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Експерт" про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен дім".

Постановою господарського суду міста Києва від 11.01.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен дім" визнано банкрутом в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; визнано вимоги ініціюючого кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Експерт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен дім" в сумі 12 950, грн.; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен дім" ініціюючого кредитора - товариство з обмеженою відповідальністю "Піар-Експерт"; підприємницьку діяльність банкрута завершено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та припинити провадження у справі.

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, яка передбачає право на звернення до суду апеляційної інстанції третіх осіб, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією скаржника про порушення його прав оскаржуваним судовим актом та зазначає про те, що скаржник є державним органом, якому відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності, а відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 23 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також незаконне введення ліквідаційної процедури припиняє повноваження керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу , оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме статей 1, 14, 23, 32, 40, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Гардаріус Віта" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Експерт" висловився за відхилення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. N 2343-XII в редакції, що була чинною станом на дату винесення оскарженої постанови суду від 11.01.2013 (надалі Закон) в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, процедура банкрутства передбачає можливість порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою ст. 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав (Постанова Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2009року "Про судову практику у справах про банкрутство" (пункт 104).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом попередньої інстанції, заборгованість боржника перед кредитором підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення боржником не надано. Заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен дім" утворилась внаслідок прострочення виконання вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деревянко В.В. 25.09.2012 виконавчого напису № 3996 про неоплату простого векселя серії АА № 1065378 (реквізити: валюта - гривня, сума - 11 250,00 грн., місце складання - м. Київ, дата складання - 17.02.2012, дата платежу - 24.09.2012, найменування бенефіціара - товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Експерт", місце платежу - ЗАТ «Інвест-Кредит банк» МФО 306801), у зв'язку з чим ВДВС Печерського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову від 26.09.2012 ВП № 34454538 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого напису. Листом від 24.12.2012 № 1390/3 ВДВС Печерського районного управління юстиції у місті Києві повідомило товариство з обмеженою відповідальністю "Піар-Експерт" про відсутність товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен дім" за місцезнаходженням, а також відсутність у нього коштів та майна.

Отже, матеріалами справи підтверджується безспірність вимог ініціюючого кредитора у даній справі про банкрутство.

В апеляційній скарзі відсутні доводи, які спростовують факт наявності ознак неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредитора не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Крім того, колегія суддів приймає як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЮ № 464245 станом на 25.12.2012, в якому вказано про відсутність юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен дім" за місцезнаходженням.

Згідно оскарженої постанови місцевий господарський суд обґрунтовано призначив ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора - товариство з обмеженою відповідальністю "Келтон" за клопотанням останнього.

Такі дії суду узгоджуються з положеннями статті 52 Закону про банкрутство, частиною другою якої передбачено, що при винесенні постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно порушив справу про банкрутство з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону, на законних підставах визнав боржника банкрутом, ввів ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Експерт".

Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Порушення норм матеріального і процесуального права, які могли призвести до скасування оскарженої постанови відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду міста Києва від 11.01.2013 у справі № 5011-46/19090-2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Справу № 5011-46/19090-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Гарник Л.Л.

Судді Верховець А.А.

Пантелієнко В.О.