Постанова

від 10.04.2013 по справі 5011-46/19090-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 5011-46/19090-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі) суддів:Коваленка В. М., Хандуріна М. І. розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року Господарського суду міста Києва від 11.01.2013 року у справі № 5011-46/19090-2012 за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Експерт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен дім" пробанкрутство За участю представників сторін : від ДПІ у Печерському районі м. Києва - Ткач С.С.; від ТОВ "Піар-Експерт" - Чаплян С.Є.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 11.01.2013 року у справі №5011-46/19090-2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен дім" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Піар-Експерт", якого зобов'язано вчинити певні дії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 11.01.2013 року у справі №5011-46/19090-2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року та постанову господарського суду м. Києва від 11.01.2013 року, а провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен дім" припинити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.12.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Експерт" було порушено провадження у справі №5011-46/19090-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен дім".

Постановою господарського суду м. Києва від 11.01.2013 року у справі №5011-46/19090-2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен дім" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі в порядку передбаченому ст. 52 Закону, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора, якого зобов'язано вчинити певні дії.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва не погодилась з рішенням суду першої інстанції та звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду м. Києва від 11.01.2013 року у справі №5011-46/19090-2012.

Судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та прийнято рішення про залишення без задоволення апеляційної скарги податкового органу на постанову суду першої інстанції від 11.01.2013 року, а постанову - без змін.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до абзаців 21, 22 та 6 ст. 1 Закону сторонами у справі про банкрутство є боржник та кредитори (комітет кредиторів), які є учасниками провадження у справі про банкрутство, а кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначений положеннями п. 5 вказаної статті та передбачає направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Як вбачається з матеріалів справи в апеляційній скарзі Інспекція жодним чином не посилається на наявність у Підприємства заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. Основними доводами скаржника є лише те, що сума заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором є не значною, в той час як боржник звітував до податкового органу з великими оборотами.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Доказів, що оскаржувана постанова господарського суду м. Києва порушує права та обов'язки Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва, ні до апеляційної скарги, ні до касаційної скарги не додано.

З приводу проведення органами ДПІ перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет в кожен дім" колегія суддів зазначає, що відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що здійснивши апеляційне провадження та розглянувши по суті апеляційну скаргу ДПІ на постанову господарського суду м. Києва від 11.01.2013 року, суд апеляційної інстанції припустився порушень, зокрема, вимог ст.ст. 91, 106 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва на згадану постанову господарського суду м. Києва підлягає припиненню. Дійшовши вказаного висновку, касаційні вимоги про скасування постанови суду першої інстанції задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва у справі №5011-46/19090-2012 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року у справі №5011-46/19090-2012 скасувати. Прийняти нове рішення: "Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 11.01.2013 року у справі №5011-46/19090-2012".

Головуючий: О. Є. Короткевич

Судді: В. М. Коваленко

М. І. Хандурін