Постанова

від 31.01.2013 по справі 2а-14159/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2013 року 11:45 № 2а-14159/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Поліграфспектр" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2012 №0000102280 та №0000112280

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2012 №0000102280 та №0000112280, якими позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 225 904,00 грн. (980 723,00 грн. - основний платіж, 245181,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та з податку на прибуток в розмірі 1 335 196,00 грн. (1 068 157,00 грн. - основний платіж, 267 039,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару, отриманого від контрагентів: ТОВ «Туріон», ТОВ «ФК Соларіс», оскільки на момент здійснення спірних операцій вказані контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, факти передання товарів від контрагентів-постачальників до покупця (позивача) підтверджені первинними документами, а отже, на думку позивача, укладення та виконання договорів відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків та носять реальний характер.

Позивач також вважає, що висновки працівників ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо нікчемності правочинів, укладених між ним і його контрагентами, не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про наявність у ДП "Поліграфспектр" умислу на отримання лише незаконної податкової вигоди та відсутність у товариства наміру досягнення фінансово-господарського результату.

Зазначає, що ним правомірно включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за перевіряємий період, а можливі порушення податкового законодавства, допущені контрагентами: ТОВ «Туріон», ТОВ «ФК Соларіс», (як, наприклад, підписання первинних документів від імені директора іншою особою, несплата суми податку на додану вартість до бюджету, неподання податкової звітності, заниження своїх податкових зобов'язань, недійсність податкових накладних і т. п.), не можуть виступати для платника податків підставою для позбавлення права на податковий кредит.

Таким чином, висновки Акту перевірки про те, що ДП "Поліграфспектр" допустило зазначені вище порушення чинного податкового законодавства, на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому спірні податкові повідомлення-рішення по визначенню ДП "Поліграфспектр" податкових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає свої рішення обґрунтованими та прийнятими без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, які свідчать про порушення позивачем положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представляючи інтереси відповідача, Прокуратура Шевченківського району м. Києва проти позову заперечувала, просила відмовити в задоволенні позивних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Дочірнє підприємство "Поліграфспектр" (ідентифікаційний код 33100271) зареєстровано 17 серпня 2004 року Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією. Вказане підприємство розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 12.

ДП "Поліграфспектр" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26 серпня 2004 року за № 35303 та перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 200053505 (форма № 2-ПДВ) від 06 липня 2012 року ДП "Поліграфспектр" є платником податку на додану вартість з 14 вересня 2004 року (індивідуальний податковий номер 331002726549).

До видів діяльності ДП "Поліграфспектр" за КВЕД відповідно до Довідки № 611895 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 58.19 Інші види видавничої діяльності.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва на підставі направлень № 69/23-12 від 18.01.2012р., № 70/23-12 від 18.01.2012р., № 71/23-12 від 18.01.2012р., № 72/23-12 від 18.01.2012р. та наказу № 95/23-12 від 17.01.2012р., пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78 та п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та постанови СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 15.03.2011 р. та відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.01.2012 року за № 95/23-12, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Поліграфспектр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.09.2009 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено Акт від 07 лютого 2012 року № 122/23-12/33100271 (далі - Акт перевірки від 07.02.2012 року № 122/23-12/33100271).

Як вбачається з акту перевірки (п.3.1.2.), на думку податкового органу, за період з 30.09.2009 року по 30.09.2011 року має місце завищення скоригованих валових витрат на загальну суму 4 272 628,00 грн., у т.ч. за IV кварталі 2009 року на 683 955,0 грн., за І квартал 2010 року - 1394379,0грн.; за II квартал 2010 р. - 1449098,0 грн.; за III квартал 2010 року - 618358,0грн.; за IV квартал 2010 року - 126838,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ФК Соларіс» (код з ЄДР 36685006) та ТОВ «Туріон» (код з ЄДР 36469625; адреса: м. Київ, вул. Оранжерейна, 3).

Податковий орган в акті вказує, що згідно наданим до перевірки документам та регістрам бухгалтерського та податкового обліку ДП "Поліграфспектр" у періоді, що перевірявся отримано від ТОВ "ФК Соларіс" ціності (краску, термокартон, лак, пластини, матриці, та інше) на загальну суму 126 737, 69 грн. без урахування ПДВ. Дану суму ДП "Поліграфспектр" віднесено до складу валових витрат за IV квартал 2010 року.

В Акті перевірки зазначено, що в СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій перебуває кримінальна справа № 10271618 порушена по факту фіктивного підприємництва за ч.2 ст.205 КК України по ТОВ «ФПГ Сквош» та ТОВ «ФК Соларіс». В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що засновником та бухгалтером ТОВ «ФК Соларіс», являється громадянин ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1

Податковим органом під час перевірки використано пояснення гр. ОСОБА_2, згідно яких громадянин ОСОБА_2 за грошову винагороду зареєстрував вказані підприємства, господарською діяльністю не займався та не займається, поточні та розрахункові рахунки на вказані підприємства не відкривав, печатки на вказані підприємства не отримував та звітність до органів податкової служби не здавав.

Зазначені пояснення під час розгляду справи ДПІ не надано. У матеріалах справи міститься протокол допиту свідка від 23.02.2013 р. з матеріалів справи кримінальної справи.

Податковим органом зроблено висновок, що підприємства створені ОСОБА_2 задля прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки.

В ході проведення перевірки податковим органом також встановлено, що ДП «Поліграфспектр» у періоді, що перевірявся мало взаємовідносини з ТОВ «Туріон» (код за ЄДРПОУ 36469625).

Податковий орган вказує, що згідно наданим до перевірки документам та регістрам бухгалтерського та податкового обліку ДП «Поліграфспектр» у періоді, що перевірявся було отримано від ТОВ «Туріон» матеріальні цінності (краску, фото полімерні пластини, матриці, та інше) та віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 4 145 790,00 грн. без урахування ПДВ, в т.ч. по періодам: за IV квартал 2009 року - 683955,0 грн.; за І квартал 2010року - 1394379,0грн.; за II квартал 2010 року - 1449098,00 грн.; за ІІІ квартал 2010 року - 618 358,0 грн.

В Акті перевірки зазначено, що відповідно до баз даних АІС OP, AIC «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» стан платника ТОВ «Туріон» - 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), кількість працюючих 1 особа; основні фонди - відсутні.

Також в акті перевірки позивача податковий орган вказує, що ТОВ «Туріон» мало взаємовідносини з ТОВ «Матрапром», відносно посадових осіб якого порушена за фактом фіктивного підприємництва кримінальна справа № 10-23421, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Акт перевірки має посилання на відібрані в ході досудового слідства пояснення громадянина ОСОБА_1, який значиться директором і засновником ТОВ «Туріон», згідно яких відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності цього суб'єкта господарювання не має.

Відповідачем надано на вимогу суду копію даних пояснень гр. ОСОБА_1 Судом встановлено, що дані пояснення відібрано 07.02.2012 року, тобто після проведення перевірки підприємства, а отримані податковим органом вказані пояснення лише 30.10.2012 року (а.с. 156-157).

Одночасно, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст 83 ПК України пояснення сторонніх осіб не можуть прийматися у якості доказів при формуванні висновків акту перевірки.

Як зазначено в Акті перевірки з посиланням на ст. 215, 216, 203, 228 ЦК України , операції з поставки ТОВ «ФК Соларіс», ТОВ «Туріон», та придбання товарів ДП "Поліграфспектр", відображені у податковій звітності підприємств, є такими, що суперечать моральним засадам суспільства та укладені з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а отже угоди є нікчемними.

Виходячи з наведеного в акті податковим органом зроблено висновок, що позивачем порушено п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та відповідно завищено валові витрати. А щодо податку на прибуток за період з 30.09.2009р. по 30.09.2009 р., вказано його заниження на загальну суму 1 068 157,0 грн., в т.ч. по періодам: за IV квартал 2009 року - 170 989,0 грн.; за І квартал 2010 року - 348 595,0 грн.; за II квартал 2010 року 362275,0 грн.; за III квартал 2010 року - 154 589,0 грн.; за IV квартал 2010 року - 31 709,0 грн.

Відносно ПДВ, в Акті перевірки зазначено (п. 3.2.3., стор. 28 акту), що за період з 30.09.2009 року по 30.09.2011 року встановлено завищення податкового кредиту на 980 723,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у сумі 980 723,00 грн. З посилання на п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що до складу податкового кредиту включено суми ПДВ, не підтверджені відповідними податковими накладними.

За фінансово господарським операціями з ТОВ «ФК Соларіс» позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 25 367,00 грн. за період жовтень 2010 року, за фінансово господарським операціями з ТОВ «Туріон» позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 955 356,00 грн.

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення п.п. п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 980 723,00 в т.ч. по періодам: за грудень 2009 р. в розмірі 136 791,00 грн., за січень 2010 р. в сумі 114 582,00 грн., за лютий 2010 р. в сумі 88 695,00 грн., за березень 2010 р. в сумі 75 599,00 грн., за квітень 2010 р. в сумі 110 833,00 грн., за травень 2010 р. в сумі 78 689,00 грн., за червень 2010 р. в сумі 83 559,00 грн., за липень 2010 р. в сумі 110 403,00 грн., за серпень 2010 р. в сумі 68 382,00 грн., за вересень 2010 р. в сумі 87 823,00 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 25 367,00 грн.

07 березня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт від 07.02.2012 року № 122/23-12/33100271.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 07 березня 2012 року б/н, висновки, викладені в акті від 07.02.2012 року № 122/23-12/33100271 залишено без змін.

На підставі Акту перевірки від 07.02.2012 року № 122/23-12/33100271 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 року № 0000102280, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 225 904,00 грн. (980 723,00 грн. - основний платіж, 245181,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 року № 0000112280, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1 335 196,00 грн. (1 068 157,00 грн. - основний платіж, 267 039,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

20.04.2012 р. позивач звернувся до Державної податкової служби у м. Києві з адміністративною скаргою №13-12 на податкові повідомлення-рішення від 30.03.2012 року №0000102280 та №000112280. Рішенням від 22.06.2012 р. №3777/10/12-114Державна податкова служба в м. Києві скаргу №13-12 від 20.04.2012 р. залишила без задоволення а податкові повідомлення -рішення від 30.03.2012 року №0000102280 та №000112280 без змін.

05.07.2012р. позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою №19-12 на податкові повідомлення-рішення від 30.03.2012 року №0000102280 та №000112280. Рішенням від 30.07.2012 р. №13529/6/10-2115 Державна податкова служба України скаргу №19-12 від 05.07.2012 р. залишила без задоволення а податкові повідомлення - рішення від 30.03.2012 року №0000102280 та №000112280 без змін.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10 2010 року ДП "Поліграфспектр" (Покупець) та ТОВ "ФК "Соларіс" (Постачальник) було укладено договір поставки № 10-10/10, згідно умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар згідно товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Суд зауважує, що серед умов договору відсутні положення які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження спірних операцій позивачем до матеріалів справи надано наступні документи, на підставі яких формувалися валові витрати та податковий кредит:

- видаткова накладна № 2110-01 від 11.10.2010 року видана ТОВ "ФК "Соларіс" на суму 86 379,02 грн, ПДВ - 17 275,80 грн. разом 103 654,82 грн.;

- видаткова накладна № 0110-01 від 01.10.2010 року видана ТОВ "ФК "Соларіс" на суму 40 458,67 грн., ПДВ - 8 091,73 грн. разом 48 550, 40 грн.;

- податкова накладна від 11.10.2010 р. № 290 на суму на суму 103 654,82 грн. з ПДВ 17 275, 80 грн;

- податкова накладна від 01.10.2010 р. № 272 на суму 48 550, 40 грн. з ПДВ 8 091,73 грн.

Оплата за отриманий товар ДП "Поліграфспектр" підтверджується банківськими виписками копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.207,208).

Наведені документи містять повну ідентифікацію кожного виду товару.

Позивачем також надано оборотно-сальдову відомість щодо відображення в обліку операцій з ТОВ "ФК "Соларіс" та копію реєстру отриманих податкових накладних.

03.12.2009 року ДП "Поліграфспектр" (Покупець) та ТОВ "Туріон" (Постачальник) було укладено договір поставки № 1/0312, згідно умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар згідно товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору та додаткових угод № 1, № 2 від 03.12.2009 року до нього, позивачем надано суду копії видаткових накладних та специфікацій до договору за періоди: грудень 2009 року на загальну суму 820 745, 64 грн., січень 2010 року на загальну суму 687 492, 70 грн., лютий 2010 року на загальну суму 532 169, 30 грн., березень 2010 року на загальну суму 415 760, 56 грн., квітень 2010 року на загальну суму 602 400,05 грн., травень 2010 року на загальну суму 574 722,16 грн., червень 2010 року на загальну суму 501 352,09 грн., липень 2010 року на загальну суму 742 029, 58 грн. (том 3 а.с 4-104), копії податкових накладних (том 1 а.с. 210-290), на підставі яких формувалися позивачем валові витрати та податковий кредит.

Позивачем надано виписки з рахунків де відображено оплату за поставлений товар та проведення повних розрахунків між позивачем та його контрагентом (том ІІ. а.с. 1-207), також надано оборотно-сальдову відомість щодо відображення в обліку операцій з ТОВ "Туріон" та копії реєстрів отриманих податкових накладних.

Окрім того, щодо подальшого використання придбаних товарів, позивачем надано первинні документи, довіреності на отримання матеріальних цінностей та видаткові, податкові накладні щодо подальшої реалізації придбаних товарів, звіти про їх обіг, проте відповідач цих обставин взагалі не перевіряв (додатки 1-3).

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість» є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість» у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, наведені вище норми законодавства визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Згідно з частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В даному випадку, як зазначено вище, ДПІ в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, під час розгляду справи не надала будь-яких доказів, у т.ч. визначених в акті перевірки, на підтвердження своїх доводів, покладених в основу оскаржуваних рішень.

Зокрема, ДПІ не надано належним чином завірених пояснень директорів контрагентів, протоколів їх допиту, будь-яких матеріалів вищезгаданих кримінальних справ, вироків у кримінальних справах, якими би встановлювались обставини протиправної діяльності контрагентів або позивача, доказів проведення перевірок контрагентів у рамках кримінальної справи, а отже відповідачем не доведено обставин, покладених в основу оскаржуваних рішень, а відтак і обґрунтованості оскаржуваних рішень.

При цьому, відносно пояснень ОСОБА_1 директора ТОВ «Туріон», про наявність яких йдеться в акті перевірки, слід зазначити, що самі по собі ці пояснення/покази, які за Актом перевірки по суті є одним із основних доказів ДПІ в обґрунтування оскаржуваного рішення, за відсутності, зокрема, висновків експертів у кримінальній справі або її проведеної ДПІ в порядку положень ст. 84 ПК України, відносно можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, наявність яких (висновків експертизи) вже під час перевірки зумовлюється наведеними в акті висновками відносно підписання первинних документів іншими особами ніж директор, не свідчать про нездійснення спірних операцій, не свідчать про те, що первинні документи за операціями з позивачем не були підписані керівником. Наведені покази не є самостійною та достатньою підставою для невизнання юридичної значимості первинних документів, валових витрат та податкового кредиту. За відсутності зазначених експертних висновків, які по суті повинні були бути у ДПІ вже під час проведення перевірки, оскільки саме відносини стосовно підписання первинних документів неналежними на думку ДПІ особами покладені в основу висновків Акту перевірки, самі по собі ці покази не є підставою для відображення в Акті перевірки висновку про незаконність діяльності контрагента або підписання документів іншими (ніж керівник) особами, а отже наведені в акті перевірки доводи ДПІ з цього приводу не можуть братися до уваги в якості належного та допустимого доказу вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

Разом з тим, суд враховує те, що з 07.04.2009 року по 01.06.2010 року директором ТОВ "Туріон" був ОСОБА_3, із заяви якого вбачається, що договори та іншу фінансову документацію при здійсненні фінансово-господарських відносин з позивачем підписував він особисто (том 1, а.с. 187), проте у нього пояснення податковим органом не відбиралися.

Також, слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача на що вказує аналіз операцій з придбання товарів та їх подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні, які містять повну деталізацію товарів, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту цих документів.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій, спростовували підписання первинних документів та податкових накладних уповноваженою особою та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Під час розгляду справи ДПІ не було надано податкової звітності контрагентів позивача, з якої б вбачалась відсутність у цих осіб ресурсів для виконання спірних операцій.

Під час розгляду справи ДПІ не надано актів перевірок контрагентів позивачів, в яких аналізувалась звітність контрагентів, їх фінансово-господарські можливості.

Під час розгляду справи відповідач не довів необхідної певної кількості працівників контрагентів, які повинні бути наявними у останнього для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагентів позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Під час розгляду справи ДПІ не наведено обставин, які б перешкоджали наданню цих доказів, які повинні були бути у неї ще під час перевірки.

Суд також зазначає, що ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2ст. 71 КАС України, не надала рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України, яким би встановлювалась реєстрація контрагента позивача на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішень суду, які набрали законної сили, прийнятих в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, зокрема недекларування податкових зобов'язань, чого в даному випадку не доведено ДПІ, за загальним правилом самі по собі не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права на податковий кредит з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податковий кредит, сформованими за операціями з цим контрагентом.

Крім того суд зауважує, що згідно п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 12.03.2012 N 175/2240/24255733, що призначена на виконання постанови слідчого СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 15.03.2011 відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

На момент прийняття судового рішення у даній справі відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо вирішення кримінальної справи, в рамках якої призначалась зазначена перевірка позивача.

З огляду на зазначене, податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем всупереч приписам п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено вище, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене податковий орган не довів, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Дочірнього підприємства "Поліграфспектр" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби :

№ 0000102280 від 30 березня 2012 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 225 904 грн.

№ 0000112280 від 30 березня 2012р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 335 196 грн.

Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Дочірнього підприємства «Поліграф спектр» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій