Постанова

від 05.02.2013 по справі 2а-1870/10018/12

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 р. Справа № 2a-1870/10018/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,

прокурора - Циганенка Б.М., представника позивача - Глубокої О.М.,

представника відповідача - Семяхіної Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Прокурора Великописарівського району Сумської області в інтересах держави в особі Великописарівського районного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України до Сумської митниці про стягнення допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Великописарівського району Сумської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Великописарівського районного центру зайнятості (далі - позивач, Великописарівський РЦЗ) з позовом до Сумської митниці (далі - відповідач), в якому просить стягнути з Сумської митниці на користь Великописарівського районного центру зайнятості 4632,19 грн. виплаченої ОСОБА_3 допомоги по безробіттю.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 з 21 грудня 2010 року по 27 грудня 2011 року перебував на обліку Великописарівського районного центру зайнятості Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України як безробітний у зв'язку зі звільненням з посади головного інспектора митного поста «Велика Писарівка» Сумської митниці. Протягом вищевказаного періоду Великописарівським районним центром зайнятості ОСОБА_3 нараховано та виплачено 4632 грн. 19 коп. державної допомоги по безробіттю.

Постановою Сумською окружного адміністративного суду від 1 лютого 2011 року у справі № 2а-8621/10/1870 адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної митної служби України та Сумської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу і поновлення на роботі задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України № 1834-к від 29.09.10 «По особовому складу митних органів» в частині припинення з 30.09.10 перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах. Постановлено поновити ОСОБА_3 на посаді головного інспектора митного поста «Велика Писарівка» Сумської митниці.

Відповідно до ухвали колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2012 року у справі № 2-а-8621/10/1870 апеляційну скаргу Державної митної служби України, Сумської митниці залишено без задоволення, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року у справі № 2-а-8621/10/1870 залишено без змін.

На виконання вищевказаної постанови Сумського окружного адміністративного суду наказом Державної митної служби від 27.12.11 Державної митної служби України від 29.09.2010 року № 1834-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3, головного інспектора митного поста «Велика Писарівка» Сумської митниці та поновлено ОСОБА_3 на посаді головного інспектора митного поста «Велика Писарівка» Сумської митниці.

Наказом Сумської митниці Державної митної служби України від 27.12.11 р. №1244-к «По особовому складу» наказано ОСОБА_3 приступити до роботи з 27.12.2011 року, встановити ОСОБА_3 посадовий оклад згідно з штатним розписом митниці та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01.10.2010 року по 27.12.2011 року.

Беручи до уваги положення ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», згідно з якою з роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, вважає, що кошти виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_3 мають бути стягнуті з роботодавця - Сумської митниці Державної митної служби України на користь Великописарівського районного центру зайнятості.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали і просили задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову (а.с. 37-41), в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими з тих підстав, що позовні вимоги про стягнення коштів в розмірі 4632,19 грн. ґрунтуються лише на положеннях статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». При цьому норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не поширюються на випадки втрати роботи з підстав, передбачених статтею 30 Закону України «Про державну службу», а тому призначення та виплата ОСОБА_3 коштів в якості допомоги по безробіттю здійснені не на підставі законодавства України.

Також зазначає, що у Персональній картці особи, що звернулась до центру зайнятості (ОСОБА_3) зазначено: Причина звільнення - втрата довіри до матеріально - відповідальної особи (п. 2 ст. 41 КЗпП України), що не відповідає дійсності, адже як у трудовій книжці, так і в наказі Державної митної служби України «По особовому складу митних органів» від 29.10.2010 № 1834-к визначено зовсім іншу причину звільнення - п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» - порушення Присяги державного службовця.

Разом з тим, згідно преамбули Закону України № 1533-ІІІ, цей Закон визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Крім того, пунктом першим статті 1 Закону України № 1533-ІІІ визначено поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, яким є система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно пункту шостого статті 1 Закону України № 1533-ІІІ об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Тобто цією нормою Закону України № 1533-ІІІ чітко визначено, що право на отримання допомоги по безробіттю (так званого матеріального забезпечення) виникає лише із настанням страхового випадку.

У свою чергу пунктом восьмим статті 1 Закону України № 1533-ІІІ визначено поняття страхового випадку, згідно якого таким є подія, через яку: застраховані особи втрачають заробітну плату внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин і є зареєстрованими в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

В той же час згідно пункту дев'ятого статті 1 Закону України № 1533- III втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.

Виходячи із зазначеного, вважає, що припинення перебування на державній службі за порушення Присяги державного службовця, застосоване до ОСОБА_3 в порядку норми пункту шостого частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу», не може вважатися в розумінні Закону України № 1533-ІІІ настанням страхового випадку.

Таким чином, виходячи з преамбули та визначень понять Закону України № 1533-ІІІ, його норми в частині права на отримання матеріального забезпечення (з урахуванням страхового стажу) не застосовуються до фізичних осіб, що втратили роботу з підстав, не передбачених у пункті дев'ятому статті 1 вказаного Закону, адже передумовою виникнення такого права є настання саме страхового випадку.

Таким чином, у розумінні Закону України № 1533-ІІІ Сумська митниця не є роботодавцем, з роботою у якого пов'язано настання страхового випадку в ОСОБА_3

Також зазначає, що відповідно до наказу Глухівського міськрайонного центру зайнятості від 22.02.2011 № 110222 ОСОБА_4 призначено допомогу по безробіттю на підставі ч.2, 4 ст. 22 та ч. 2 ст. 23 Закону України № 1533-ІІІ, а саме - 70% від середньої заробітної плати. При цьому, згідно з Додатком до ПК прийняття рішення щодо нарахувань та платежів ОСОБА_3 протягом усього часу перебування на обліку у Великописарівському районному центрі зайнятості виплачувалась допомога у розмірі 100 відсотків від середньої заробітної плати, хоча відповідно до абзацу другого частини першої статті 23 Закону України № 1533-ІІІ мала б відбуватися виплата залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру (перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків).

Зазначене підтверджує той факт, що допомога по безробіттю призначена та виплачена ОСОБА_3 з порушенням вимог законодавства з питань призначення та виплати допомоги по безробіттю. Відтак вважає, що Сумська митниця не повинна здійснювати відшкодування незаконно виплачених ОСОБА_3 коштів в якості допомоги по безробіттю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених вище, просила у задоволенні позову відмовити.

Прокурором надано додаткові письмові пояснення (а.с. 58-60), в яких зазначено, що відповідно до п.п.1 п. 2.7 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, без урахування страхового стажу в розмірі, установленому законодавством, визначається допомога по безробіттю особам, звільненим з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, військовослужбовцям, зазначеним у пункті 2.1 цього Порядку, та іншим особам, звільненим з останнього місця роботи (служби) у зв'язку із застосуванням до них заходів дисциплінарного впливу, - виплата починається з 91 календарного дня.

Так, на підставі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», п.п.1 п. 2.7 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, громадянину ОСОБА_3 після його реєстрації В.Писарівським районним центром зайнятості як такого, що шукає роботу 14.12.2010 року у зв'язку з відсутністю підходящої роботи, на підставі відповідної заяви ОСОБА_3, 21.12.2010 року, тобто на 8 день, районним центром зайнятості надано статус безробітного. На 91 календарний день розпочато нарахування та виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу, беручи до уваги звільнення ОСОБА_3 зі служби в органах Державної митної служби України у дисциплінарному порядку. Як слідує з пояснення начальника відділу соціальних послуг В.Писарівського районного центру зайнятості Петренко Л.В., до персональної картки ОСОБА_3 в графу 3 «Інформація про попереднє місце роботи» автоматизованої системи ЄІАСNЕТ, яка використовується центром зайнятості в роботі, нею було внесено відомості про підставу звільнення ОСОБА_3 з попереднього місця роботи - п. 2 ст. 41 КЗпП України (втрата довіри матеріально-відповідальною особою) за аналогією у зв'язку з відсутністю при заповненні персональної картки ОСОБА_3 в програмі автоматизованої системи ЄІАСNЕТ підстави, що була зазначена в трудовій книжці ОСОБА_3 - п.6 ч.І ст. 30 Закону України «Про державну службу» (порушення Присяги державного службовця).

Зазначає, що чинним законодавством України не передбачено такої підстави для відмови в наданні статусу безробітного, здійснення нарахування та проведення виплати громадянину допомоги по безробіттю, як відсутність в автоматизованій системі, що використовується в роботі центра зайнятості, належних відомостей для заповнення персональної картки особи, яка звернулася до центру зайнятості. Неналежне програмне забезпечення діяльності центру занятості не може слугувати підставою для відмови громадянину у реалізації його права на отримання допомоги до безробіттю.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача і відповідача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини.

Наказом Державної митної служби України № 1834-к від 29 вересня 2010 року "По особовому складу митних органів" за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків та порушенні вимог законодавства з питань митної справи, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" з 30 вересня 2010 року припинено перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3 (а.с. 8).

На підставі цього наказу Сумською митницею видано наказ № 378-к від 30 вересня 2010 року (а.с. 8) про звільнення з роботи ОСОБА_3, яким доведено до відома наказ Державної митної служби України № 1834-к від 29 вересня 2010 року "По особовому складу митних органів" та вирішені питання, пов'язані зі звільненням позивача.

Постановою Сумською окружного адміністративного суду від 1 лютого 2011 року у справі № 2а-8621/10/1870 адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної митної служби України та Сумської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України №1834-к від 29.09.10 «По особовому складу митних органів» в частині припинення з 30.09.10 перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах. Постановлено поновити ОСОБА_3 на посаді головного інспектора митного поста «Велика Писарівка» Сумської митниці (а.с. 11-14).

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2012 року у справі № 2-а-8621/10/1870 апеляційну скаргу Державної митної служби України, Сумської митниці залишено без задоволення, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року у справі № 2-а-8621/10/1870 залишено без змін (а.с. 7-10).

На виконання вищевказаних судових рішень 27 грудня 2011 року Державною митною службою України видано наказ № 2708-к про поновлення ОСОБА_3 на посаді головного інспектора митного поста «Велика Писарівка» Сумської митниці з 01.10.2010 року (а.с. 16).

Наказом Сумської митниці № 1250-к від 28.12.2011 року ОСОБА_3 звільнено з посади головного інспектора митного поста «Велика Писарівка» 28 грудня 2011 року за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 17).

Як убачається з копії персональної картки ОСОБА_3 (а.с. 19), останній 14.12.2010 р. звернувся до Великописарівського районного центру зайнятості для пошуку роботи. Як зазначено у персональній картці, дата звільнення з попереднього місця роботи - 30.09.2010 р., підстава звільнення - ст. 41 п. 2 КЗпП України.

Згідно з довідкою позивача від 05.01.13 р. (а.с. 18), з 21 грудня 2010 року по 27 грудня 2011 року ОСОБА_3 перебував на обліку Великописарівського районного центру зайнятості Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України як безробітній у зв'язку зі звільненням з посади головного інспектора митного поста «Велика Писарівка» Сумської митниці. Протягом вищевказаного періоду Великописарівським районним центром зайнятості ОСОБА_3 нараховано та виплачено 4632 грн. 19 коп. державної допомоги по безробіттю.

Проаналізувавши спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Основним законодавчим актом, що регулює порядок виплати допомоги по безробіттю, є Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон), статтею 1 якого визначено, зокрема, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (пункт 1);

- об'єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону (пункт 6);

- страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу (пункт 8);

- втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу) (пункт 9).

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону, одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

За загальним правилом, закріпленим в частині 1 статті 22 Закону, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частинами 2 та 3 статті 23 Закону передбачено, що допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Частиною 1 статті 31 Закону передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється зокрема у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі зокрема звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (на 90 календарних днів).

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону, фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до частини 4 вказаної статті, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Окрім вищеназваного Закону, питання виплати допомоги по безробіттю врегульовано Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року (далі - Порядок), п.п. 1.1., 1.2. якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу. Допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Пунктом 2.2. Порядку передбачено, що втратою роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин вважається припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а для військовослужбовців, зазначених у пункті 2.1 цього Порядку, - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу).

Згідно з п.п. 1 п. 2.7. Порядку, без урахування страхового стажу в розмірі, установленому законодавством, визначається допомога по безробіттю особам, звільненим з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, військовослужбовцям, зазначеним у пункті 2.1 цього Порядку, та іншим особам, звільненим з останнього місця роботи (служби) у зв'язку із застосуванням до них заходів дисциплінарного впливу, - виплата починається з 91 календарного дня.

З системного аналізу вищенаведених правових норм убачається, що законодавством передбачено призначення допомоги по безробіттю не лише застрахованим особам, що втратили роботу з незалежних від них обставин, вичерпний перелік яких наведено в пункті 9 статті 1 Закону, на чому наголошує відповідач, але й ряду інших категорій осіб, у тому числі звільненим з останнього місця роботи у зв'язку з застосуванням до них заходів дисциплінарного впливу.

Як зазначено у довідці Великописарівського РЦЗ від 05.01.13 р. (а.с. 18), при реєстрації у трудовій книжці ОСОБА_3 була вказана причина звільнення згідно п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», однак на момент реєстрації ця стаття була відсутня в базі даних центру зайнятості. 21.12.2010 року йому був наданий статус безробітного та призначена допомога по безробіттю згідно наказу № 9307 п 2.7. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності призначена виплата допомоги по безробіттю» та п. 2 ст. 23 п. 2 п. 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-111 від 02.03.2000 року. Умови призначеної допомоги по безробіттю співпадають з умовами, які були б призначені згідно п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Надаючи оцінку доводам відповідача про безпідставність призначення Великописарівським РЦЗ ОСОБА_3 допомоги по безробіттю, суд виходить з наступного.

Статтею 14 Закону України «Про державну службу» визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Частиною 1 статті 30 даного Закону передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що припинення державної служби за порушення присяги є самостійною підставою для звільнення особи, при чому таке звільнення не є звільненням у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Натомість як установлено судом першої інстанції під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 про поновлення на роботі (а.с. 11-14), діяння, за вчинення якого до останнього застосовано стягнення, визнано дисциплінарним правопорушенням, за вчинення якого передбачено дисциплінарну відповідальність, у тому числі й у вигляді звільнення.

З вказаним висновком суду першої інстанції погодився і Харківський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 07.07.2011 року (а.с. 7-10).

Таким чином, суд у своєму рішенні, яке набрало законної сили, дійшов висновку, що фактично ОСОБА_3 звільнено з органів державної митної служби за вчинення дисциплінарного проступку.

Окрім того, як зазначено у довідці Великописарівського РЦЗ від 05.01.13 р., на момент звернення ОСОБА_3 щодо надання статусу безробітного, в базі даних центру зайнятості була відсутня така підстава звільнення як звільнення у зв'язку з порушенням Присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»), тому підставою для звільнення останнього в персональній карті було вказано за аналогією іншу підставу.

Беручи до уваги викладене, суд погоджується з тим, що позивачем правомірно застосовано до ОСОБА_3 норму п. 2.7. Порядку, яка передбачає право на виплату допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі також особам, звільненим у дисциплінарному порядку.

Принагідно суд зазначає, що предметом спору в даній справі є стягнення виплачених в якості допомоги по безробіттю коштів з роботодавця у разі поновлення працівника на посаді за рішенням суду, а не правомірність призначення та виплати ОСОБА_3 допомоги по безробіттю.

Отже, матеріалами справи доведено, що ОСОБА_3 у зв'язку зі звільненням з органів державної митної служби Великописарівським РЦЗ за період з 21 грудня 2010 року по 31 грудня 2011 року виплачено допомоги по безробіттю в сумі 4 632,19 грн.

Також доведено, що на підставі рішення суду останнього поновлено на посаді у зв'язку з незаконним звільненням, що відповідно до положень частини 1 статті 34, частини 4 статті 35 Закону є підставою для стягнення з роботодавця суми виплаченої допомоги по безробіттю.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з Сумської митниці на користь Великописарівського РЦЗ виплаченої ОСОБА_3 допомоги по безробіттю в розмірі 4632,19 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Прокурора Великописарівського району Сумської області в інтересах держави в особі Великописарівського районного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України до Сумської митниці про стягнення допомоги по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з Сумської митниці (40020, м. Суми, вул. Воровського, 24, код ЄДРПОУ 22978031) на користь Великописарівського районного центру зайнятості Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України (42800, Сумська область, смт Велика Писарівка, вул. Борців Революції, 2 А, код ЄДРПОУ 21113145, банк отримувача - ГУДКСУ в Сумській області, МФО 837 013, р/р 37179001000302) суму виплаченої ОСОБА_3 допомоги по безробіттю в розмірі 4 632,19 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять дві грн. 19 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) Д.М. Савченко

З оригіналом згідно

Суддя Д.М. Савченко

Повний текст постанови складено 25.02.2013 року.